Ухвала суду № 26376023, 04.10.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6985/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Мацедоської В.Е., Грищенко Т.М.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -Котляра Андрія Сергійовича постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Благодар»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Підприємство «Благодар»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними. Свої вимоги мотивує тим, що висновок ДПІ про завищення підприємством заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 72176,00 грн. не відповідає фактичній дійсності та є безпідставним, оскільки станом на 20 грудня 2011 року спірна сума податку на додану вартість не була заявлена до відшкодування з державного бюджету. Під час проведення перевірки перевіряючим не було враховано подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, а саме: 20 грудня 2011 року. Таким чином, на думку позивача, висновки, які були зроблені працівником ДПІ за результатами проведення такої перевірки є незаконними та не можуть бути підставою для зменшення «неіснуючої»суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 72176,00 грн. Як наслідок, вважає дії працівників ДПІ щодо встановлення завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в акті від 21.12.2011 року № 34/07-107/35635441, прийняття на його підставі відповідного податкового повідомлення-рішення від 28.12.2011 року № 0001290700 та спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 28 грудня 2011 року № 0001290700. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -Котляр Андрій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про відмову у задоволенні даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Протягом періоду з 20.12.2011 року по 21.12.2011 року працівником ДПІ була проведена камеральна перевірка Підприємства «БЛАГОДАР»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року.

За результатами даної перевірки був складений акт від 21.12.2011 року № 34/07-107/35635441, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено, що згідно поданого до ДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2011 року Підприємство «БЛАГОДАР»задекларувало суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 72176,00 грн. При цьому до ДПІ не були надані відповідні додатки, які повинні бути подані до податкового органу згідно вимог п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.4 п. 4.6, п. 7 наказу ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, а саме: додатків 2 -4, що містять інформацію щодо уточнених показників. У зв'язку з цим податковий орган прийшов до висновку про порушення Підприємством «БЛАГОДАР»вимог п. 200.4, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.4 п. 4.6, п. 7 наказу ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41, що призвело до завищення платником податків заявленої за жовтень 2011 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 72176,00 грн.

На підставі висновків зазначеного вище акта перевірки 28 грудня 2011 року ДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0001290700 за формою «В1», яким згідно п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України Підприємству «БЛАГОДАР»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість в розмірі 72176,00 грн. за жовтень 2011 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 18044,00 грн. на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що вказана камеральна перевірка була проведена за відсутності посадових осіб позивача, доказів запрошення посадових осіб Підприємства на підписання Акта перевірки відповідач до суду не надав.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання первинної скарги від 04.01.2012 року № 4 до ДПА у м. Києві та повторної скарги від 10.03.2012 року № 10 до ДПС України.

За наслідками такого оскарження первинна і повторна скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення -без змін.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом було прийнято в установленому законом порядку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, а тому підстав для прийняття спірного повідомлення-рішення у останнього не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що 21 листопада 2011 року Підприємство «Благодар»подало до ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року з наступними задекларованими показниками: ряд. 22 (Д2) «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21.+ ряд. 18)»-172176,00 грн.; ряд. 23 (Д3) «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд. 3 Д3) (ряд. 23.1 -ряд. 23.2)»- 72176,00 грн.; ряд. 23.1 (Д4) «на рахунок платника у банку»- «-»; ряд. 23.2 «у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів»- «-»; ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 22 -ряд. 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду»- 100000,00 грн.; ряд. 25 «сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд. 18 -ряд. 21)»- «-». До вказаної Податкової декларації за жовтень 2011 року позивачем були додані Додаток 2 «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)», Додаток 3 «розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)», Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)», додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»із заповненими відповідними показниками.

14 грудня 2011 року позивач подав до канцелярії податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за жовтень 2011 року, в якому, зокрема, було визначено напрямок бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість в розмірі 72176,00 грн., шляхом внесення вказаної суми податку (позитивне значення) до рядка 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»такого розрахунку.

20 грудня 2011 року позивач подав другий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації за жовтень 2011 року, в якому зменшив розмір суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 72176,00 грн. Так, позивач виключив з ряд. 23.1 «Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»суму податку на додану вартість в розмірі 72176,00 грн. та одночасно переніс її до ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 18 - ряд. 21.1 -ряд. 21.2)».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами подання останнього уточнюючого розрахунку до податкової декларації за жовтень 2011 року, Підприємство «БЛАГОДАР»фактично взагалі відмовилося в жовтні 2011 року від права на відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 72176,00 грн.

При цьому, факт прийняття та реєстрації вищепереліченої податкової звітності позивача відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В силу правил п. 200.3 цього Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України)

У відповідності до п. 200.7 ст. 200 цього Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктами 200.8 і 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

При цьому п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50 вказаного Кодексу). Аналогічні норма міститься у п. 1 розділу IV «Внесення змін до податкової звітності»наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року № 1490/20228

Відповідно до п. 2 і 3 розділу IV цього Порядку внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 розділу II Кодексу. У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно з п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України заборона на подання уточнюючого розрахунку до поданих раніше платником податків податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом застосовується під час проведення лише документальних планових та позапланових виїзних перевірок, до яких не відноситься камеральна, як окремий вид перевірок в силу п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Крім того, п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації (п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України).

З огляду на те, що подання уточнюючого розрахунку під час проведення камеральної перевірки відповідає вимогам законодавства, а поданий в ході проведення камеральної перевірки (20 грудня 2011 року) уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким була зменшена заявлена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року на 72176,00 грн., був прийнятий податковим органом, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем сум бюджетного відшкодування за жовтень 2011 року у зв'язку з незаявленням позивачем цієї суми до відшкодування на момент складення акта перевірки від 21.12.2011 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби -Котляра Андрія Сергійовича -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.