Ухвала суду № 2637342, 03.12.2008, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

УХВАЛА

"03" грудня 2008 р.

Справа № 33-30/163-04-5501

Суддя господарського суду Одеської області Мазур Д.Т., розглянувши матеріали справи

за позовом: Одеського дорожнього комітету професійних спілок залізничників та транспортних будівельників, м. Одеса

до відповідача: Одеської залізниці, м. Одеса

про спонукання передачі дитячого оздоровчого табору „Юний залізничник” та визнання права власності на нього

За участю представників сторін:

від позивача: Ракович Н.В. , довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: Зінченко В.М., довіреність в матеріалах справи,

Зайцев С.М., довіреність в матеріалах справи

СУТЬ СПОРУ: Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить визнати право власності на дитячий оздоровчий табір „Юний залізничник”, який розташований у м. Одесі по вул. Ялинковій,3 за трудовим колективом Одеської залізниці в особі Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників, а також зобов’язати Одеську залізницю передати вищезазначений об’єкт на баланс Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників та транспортних будівельників.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 вересня 2004 року у справі №30/163-04-5501 за позовом Одеського дорожнього комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України до Одеської залізниці про визнання права власності та зобов’язання передати об’єкт позов задоволено повністю, визнано за Одеським дорожнім комітетом професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України право власності на дитячий оздоровчий табір „Юний залізничник”, який розташований у м. Одесі по вул. Ялинковій,3 та зобов’язано Одеську залізницю передати дитячий оздоровчий табір „Юний залізничник”, який розташований у м. Одесі по вул. Ялинковій,3 на баланс Одеському дорожньому комітету професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України та стягнуто судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України 11 червня 2008 року рішення господарського суду Одеської області від 13 вересня 2004 року у справі № 30/163-04-5501 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У своїй постанові Вищий господарський суд України зазначає, що рішення суду від 11 червня 2008 року не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки у числі іншого судом не встановлено чи міг бути трудовий колектив на час вирішення спору суб’єктом права власності відповідно до вимог чинного законодавства, не перевірено та не досліджено на підставі яких правовстановлюючих документів позивач у справі має право на пред’явлення позову в даній справі в інтересах фізичних осіб чи трудового колективу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 липня 2008 року (суддя Мазур Д.Т.) прийнято справу до свого провадження та присвоєно № 33-30/163-04-5501, зобов’язано позивача надати господарському суду області правове обґрунтування позовних вимог у справі з урахуванням позиції Вищого господарського суду України, вказаної у постанові ВГСУ від 11 червня 2008 року, а відповідача надати господарському суду області відзив в порядку ст. 59 ГПК України.

Позивачем надано до матеріалів справи пояснення із яких вбачається, що вимога про передачу оздоровчих закладів у власність трудового колективу Одеської залізниці заявлена на підставі прийнятої 29 червня 2000 року на конференції трудового колективу Одеської залізниці постанови „Про збереження лікувальних і оздоровчих установ Одеської залізниці”, згідно з якою Дорпрофсож уповноважено від імені трудового колективу вирішувати питання визнання і закріплення права власності трудового колективу у державних і судових органах.

Позивач вважає, що оскільки дитячий оздоровчий табір „Юний залізничник” будувався й утримувався за рахунок нецентралізованих джерел, тобто спеціалізованих фондів, які формувалися за рахунок чистого прибутку залізниці, а кошти виділялися виключно на підставі спільних постанов керівництва Одеської залізниці та Дорожнього комітету профспілки, право власності на зазначений об’єкт має бути визнано за позивачем.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до Статуту професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (в редакції від 28.02.2002р.) професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України –це добровільна неприбуткова організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної, трудової діяльності та навчання.

Згідно із п.6.10.1. Статуту профспілка, її організації набувають права юридичної особи з моменту затвердження Статуту.

Відповідно до п.6.1.1 Статуту профспілка має у своєму складі: первинні профспілкові організації, об’єднані профспілкові організації, територіальні профспілкові організації, дорожні профспілкові організації, які, у відповідності із п. 6.10.3. Статуту, набувають статусу юридичної особи на підставі Статуту профспілки.

Тоді як у відповідності до п. 6.1.2. комітети профспілки є виборними органами в первинних профспілкових організаціях і їх структурних підрозділах.

Згідно із п.6.10.4. Статуту права та зобов’язання організацій профспілки як юридичних осіб реалізуються загальними зборами, конференцією, профспілковим комітетом, президією профспілкового комітету, головою профспілкового комітету, профорганізатором відповідних організацій в межах прав і повноважень, наданих їм Статутом.

Таким чином Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників та транспортних будівельників України є виборним органом, через який реалізуються права та зобов’язання організацій профспілки як юридичних осіб, тобто він сам не являється юридичною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як свідчить наявна у справі довідка з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців юридичною особою, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, є саме Одеська дорожня організація професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України (65023, м. Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, 19, код 02659507).

Відповідно до п. 1 ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, належить підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам (у тому числі іноземним), а також громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами та відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (утому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права.

Оскільки у матеріалах справи не має доказів того, що позивач –Одеський дорожній комітет професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, а господарським процесуальним кодексом не передбачено право суду за своєю ініціативою змінювати позивача по справі, то провадження у справі слід припинити, оскільки зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України в порядку господарського судочинства.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним(старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

З урахуванням викладеного, відповідачу слід роз’яснити, що поворот виконання рішення провадиться господарським судом за заявою боржника, відповідно до ст.122 ГПК України.

Керуючись п.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі № 33-30/163-04-5501.

2. Видати Одеському дорожньому комітету професійних спілок залізничників та транспортних будівельників довідку на повернення державного мита з державного бюджету України в сумі 85,00 грн., згідно платіжного доручення №325 від 26 квітня 2004 року.

Суддя Мазур Д.Т.