Рішення № 26369832, 03.10.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2012 р.

Справа № 5017/2353/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "ІСТ-ЗАХІД";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД";

про стягнення 6600 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Дочірнє транспортно-експедиційне підприємство "ІСТ-ЗАХІД" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6600,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі усної домовленості позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України, між тим, відповідач за фактично надані послуги не розрахувався, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

21.09.2012 року від представника ТОВ "Дана ЛТД" надійшло клопотання (вх. ГСОО №28955/2012), згідно якого він просив суд, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкласти розгляд справи, призначений на 03.10.2012р. на іншу дату, в зв’язку з необхідністю представника 03.10.2012р. бути присутнім у іншому судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов’язаним з особистістю будь-якого окремого представника. Таким чином, сторони у господарському процесі, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Крім того, будь-яких доказів, підтверджуючих, заявлені відповідачем обставини щодо участі представника в іншому судовому засіданні, суду не надано. Отже, суд розцінює вказане клопотання відповідача як таке, що направлене на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Представник позивача у судове засідання 03.10.2012 року не з’явився, між тим, у попередньому судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з’явився, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 11.04.2011 року. При цьому, про обізнаність відповідача щодо проведення судового засідання по даній справі 03.10.2012р. об 10:20 год. свідчить також подане ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як стверджує позивач, на підставі усного замовлення ТОВ "Дана ЛТД" про надання послуг з перевезення вантажу (договір-заявка від 13.12.2011 року та договір-заявка від 15.12.2011 року), а саме мінеральної води за маршрутом Тростянчик - Київ, Бориспіль, Тростянчик - Одеса до пункту призначення с. Тростянчик ТОВ „Адвентіс” та с. Тростянчик ТОВ „Таврія Плюс”, ТОВ „Таврія-В” та ПП „Таврія-1”, позивачем були надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вартість, яких складає 6600 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт здійснення такого перевезення позивачем підтверджується товарно-транспортними накладними, з відповідними відмітками перевізника та вантажоодержувача (а.с. 10, 16-18). При цьому, як вказує позивач, під час перевезення вантажу ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" надано відповідачу послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вартість, яких з урахуванням ПДВ складає 6600,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, згідно заявок відповідача, фактично надано ТОВ "Дана ЛТД" у грудні 2011 року послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на суму 6600,00 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт по наданню відповідних послуг №9711/11І від 14.12.2011 року та №9507/11І від 16.12.2011 року (а.с. 15, 24), які підписані уповноваженими представниками та скріплені відповідними печатками обох сторін. Згідно відомостей зазначених у вказаних актах, замовник –ТОВ "Дана ЛТД" претензій по об’єму наданих послуг не має.

В звязку з виконанням вказаних послуг, ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" було виставлено до сплати відповідачу рахунок № 9711/11І від 14.12.2011р. на суму 3500,00 грн. та рахунок № 9507/11І від 16.12.2011р. на суму 3100,00 грн.

Як зазначає позивач, акти надання послуг та відповідні рахунки були направлені для підписання та сплати відповідачу поштою, між тим, акти надання послуг повернені відповідачем ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" з відповідним підписом відповідача, проте рахунки на суму 6600,00 грн. ТОВ "Дана ЛТД" сплачено не було.

Разом з тим, як зазначає позивач, згідно наданих письмових пояснень (вх. ГСОО №29905/2012 від 02.10.2012р.) первинні документи про надання відповідних послуг сформовані на підставі договору №1024, який було надіслано відповідачу, між тим, ТОВ "Дана ЛТД" договір №1024 підписаний з боку відповідача не повернув, отже, спірні правовідносини виникли на підставі замовлень - договір-заявка від 13.12.2011 року та договір-заявка від 15.12.2011 року.

В порядку досудового врегулювання спору, 17.04.2012р. позивачем було направлено на адресу ТОВ "Дана ЛТД" претензію №804 від 12.04.2012р. з вимогою у 7-денний строк з дати виставлення цієї вимоги погасити існуючу заборгованість перед ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" у сумі 6600,00 грн. у добровільному порядку, а також даною претензією відповідача попереджено, що у разі невиконання вимог претензії ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Як зазначає позивач, вказана претензія була отримана відповідачем, між тим, залишена ним без задоволення, при цьому, доказів отримання відповідачем претензії, позивач до суду не надав.

При цьому, із листа від 19.04.2012 року за вих. №178 вбачається, що відповідач повідомив ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" про фінансові труднощі на підприємстві та зобов’язався погасити існуючу заборгованість в найближчій час.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті за надані позивачем послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та направлені на стягнення основної заборгованості у сумі 6600,00 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України передбачено обов’язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 933 Цивільного кодексу України встановлено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, з огляду на позицію позивача про відсутність підписаного з боку відповідача договору доручення №1024 від 01.12.2011 року, суд доходить висновку, що підписання між сторонами по справі актів здачі-приймання виконаних робіт по наданню транспортно-експедиторських послуг №9711/11І від 14.12.2011 року та №9507/11І від 16.12.2011 року, наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних на здіснення відповідного перевезення вантажу, згідно договору-заявки про перевезення вантажу, свідчить про досягнення між сторонами всіх істотних умов договору транспортного експедирування, згідно до вимог ст. 929 Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, строком настання виконання зобов’язань відповідача щодо сплати вартості фактично наданих послуг, згідно актів здачі-приймання виконаних робіт по наданню відповідних послуг №9711/11І від 14.12.2011 року та №9507/11І від 16.12.2011 року, рахунках № 9711/11І від 14.12.2011р. на суму 3500,00 грн. та № 9507/11І від 16.12.2011р. на суму 3100,00 грн. та листа ТОВ "Дана ЛТД" від 19.04.2012 року за вих. №178 щодо гарантування погашення заборгованості, є 19.04.2012р.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом під час розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ТОВ "Дана ЛТД" оплату за надані позивачем послуги з транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні вантажу здійснено не було, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 6600,00 грн., яка до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належне виконання зобов’язань по сплаті вартості наданих послуги з транспортно-експедиторського обслуговування та не надано будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позивачем обставини.

Враховуючи, що позовні вимоги ДТЕП "ІСТ-ЗАХІД" про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6600,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи документами, суд доходить висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана ЛТД" (65010, м.Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 3, ід. код 31677273) на користь Дочірнього транспортно-експедиційного підприємства "ІСТ-ЗАХІД" (79026, м.Львів, вул. Володимира Великого, буд. 29, ід. код 30822981) 6600/шість тисяч шістсот/грн. заборгованості та 1609/одна тисяча шістсот дев’ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08.10.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.