Рішення № 2636958, 29.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 21/94

29.09.08

За позовом

Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі

1) Кабінету Міністрів України

2) Міністерства України у справах сім»ї, молоді та спорту

До

Про

1) Національного спортивного комплексу «Олімпійський»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «ТМ»

визнання інвестиційного договору недійсним

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді: Чеберяк П.П.

Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури

Від позивача

Від відповідача

Гнатюк М.М.

1) Андреєва О.Г.

2) Нацевич О.П.

1) Хмельницький П.М.

2) Шапошніков І.Б.

- представник

- представник

- представник

- представник

- представник

(посв. №296 від 22.09.05р.)

(дов. №29-22/35 від 18.04.07р.)

(дов. №12.1/305 від 16.01.08р.)

(дов. №04/510 від 22.10.07р.)

(дов. від 19.06.08р.)

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Заступника Генерального прокурора України (далі по тексту прокуратура) в інтересах Кабінету Міністрів України (далі по тексту позивач 1), Міністерства України у справах сім»ї, молоді та спорту (далі по тексту позивач 2 ) до Національного спортивного комплексу «Олімпійський»(далі по тексту відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «ТМ»(далі по тексту відповідач 2) про визнання недійсним укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 Інвестиційного договору №4 від 15.07.2004р., додаткових угод до нього №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р., №3 від 22.11.2005р., №4 від 27.11.2006р. та додаткову угоду без номера від 29.01.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Заступник Генерального прокурора України зазначає, що 15.07.2004р. між відповідачем 1, як замовником, та відповідачем 2, як інвестором, укладено Інвестиційний договір №4 щодо реконструкції спортивного павільйону з розширенням та добудовою будівлі НСК «Олімпійський»по вул. Червоноармійській (Великій Васильківській), 55, у м. Києві. Даний Договір та додаткові угоди до нього, на думку прокуратури, мають бути визнані недійсними, так як укладені з численними порушеннями законодавства України. Так, зокрема, прокуратура вказує на невідповідність оскаржуваного Інвестиційного договору ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», якою заборонено інвестування в об»єкти, створення і використання яких порушує права та інтереси держави, що охороняються законом, оскільки майно, що закріплене за НСК «Олімпійський»є загальнодержавною власністю, передача його іншим підприємствам згідно п. 2 Указу Президента від 16.06.1995р. №451 «Про Положення про національний заклад (установу) України»та п. 2 Указу Президента України від 12.05.1996р. №331 «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський», заборонена, а Законом України від 07.07.1999р. НСК «Олімпійський»включений до переліку об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; на невідповідність оскаржуваного Інвестиційного договору ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка забороняє містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Також прокуратурою в позові зазначається, що додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 до оспорюваного Договору не погоджені з уповноваженим органом управління, до сфери якого відносить НСК «Олімпійський»- Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту та Міністерством України у справах сім»ї, молоді та спору, як це визначено в Законі України «Про управління об»єктами державної власності», Декреті Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України.

Позивач 1 підтримує позовні вимоги та в письмових поясненнях зазначає, що НСК «Олімпійський»був віднесений до сфери управління Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту та Міністерства у справах молоді та спору відповідно до Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 14.02.02р. №60-р та від 23.04.05р. №122-р. Ні Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8, ні Законом України «Про управління об»єктами державної власності»не передбачено делегування повноважень щодо управління загальнодержавним майном підприємствам, установам, організаціям, їх структурним підрозділам або посадовим особам, що є свідченням того, що зміни, внесені до змісту Договору додатковими угодами, відбулися поза волею власника майна, так як не погоджені з органом, до сфери його віднесено НСК «Олімпійський». Виконання спірного інвестиційного договору призведе до змін у правовому статусі цілісного майнового комплексу, який за законом є загальнодержавною власністю і має використовуватись для розвитку фізичної культури та спорту без зміни його форми власності. Новостворена частина приміщення спортивного павільйону перебуватиме відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України у спільній загальнодержавній та приватній власності. Наслідком здійснення права власності на частку у спільному майні буде використання частини НСК «Олімпійський»не за цільовим призначенням, встановленим законодавством України.

Позивач 2 вважає позовні вимоги обґрунтованими та зауважує, що при укладенні інвестиційного договору та додаткових угод до нього були допущені численні порушення вимог законодавства, як от ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, п. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8, діючого на час укладення оскаржуваних додаткових угод, Закону України «Про управління об»єктами державної власності», п. 2 Указу Президента України від 16.06.1995р. №451 «Про Положення про національний заклад (установу) України», п. 2 Указу Президента України «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський», ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», з огляду на що та на підставі ст.ст. 16, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України їх має бути визнано недійсними.

Відповідач 1 письмового відзиву на позов суду не надав.

Згідно відзиву відповідача 2, він вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позов відповідач 2 зазначає, що твердження прокуратури про передачу йому майна, закріпленого за НСК «Олімпійський», згідно Інвестиційного договору не відповідає фактичним обставинам, так як новозбудована (реконструйована) будівля не є об»єктом загальнодержавної власності, а набувається у власність відповідачем 1 та відповідачем 2 у відповідних долях згідно з умовами інвестиційного договору після закінчення будівництва та введення його в експлуатацію, при цьому лише доля, належна відповідачеві 1, після закінчення будівництва перейде у загальнодержавну власність, що узгоджується зі ст.ст. 328, 331 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність». Стосовно твердження позивача про неузгодження додаткових угод до Інвестиційного договору з органом управління майном, відповідач 2 вказує на те, що Додаткові угоди №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р., №3 від 22.11.2005р. за своїм змістом фактично є погодженням сторонами дій, спрямованих на виконання умов Інвестиційного договору, а не зміною суттєвих його умов; Додаткова угода №4 від 27.11.2006р. та додаткова угода б/н від 29.01.2007р. є врегулюванням відносин сторін внаслідок корегування проектної документації (збільшення обсягів будівельних робіт у зв»язку із збільшенням поверховості за корегуванням проектної документації з 4 по 12 поверхів), при цьому лише додаткова угода б/н від 29.01.2007р. змінює суттєві умови Інвестиційного договору, а саме процентне співвідношення розподілу площ новозбудованого об»єкту між сторонам змінюється на 30% - позивачеві і 70% відповідачеві 2, що викликано необхідністю суттєвого збільшення обсягів фінансування будівництва, при цьому умови цієї додаткової угоди затверджені міністром у справах сім»ї, молоді та спорту України. Також, на думку відповідача 2, не може бути підставою для визнання недійсним Інвестиційного договору відсутність дозволу органів охорони культурної спадщини на час укладання інвестиційного договору, так як ч. 3 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»передбачено обов»язкове отримання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини саме для здійснення будівельних та містобудівних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2008р. розгляд справи судом відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України в межах строку, встановленого чинним законодавством України, у зв»язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2008р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України в межах строку, встановленого чинним законодавством України, у зв»язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 1.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 02.09.2008р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Національним спортивним комплексом «Олімпійський», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «ТМ», як генеральним інвестором, укладено Інвестиційний договір №4 від 15.07.2004р. Даний Інвестиційний договір 30.07.2004р. затверджений Головою Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту М.П. Костенко та погоджений 25.10.2004р. Віце-прем»єр-міністром України, Головою наглядової ради НСК «Олімпійський»Д.В. Табачником.

Відповідно до ст. 1 Договору сторони виявили бажання діяти у справі розвитку інфраструктури НСК «Олімпійський»шляхом інвестування у реконструкцію спортивного павільйону з розширенням та добудовою будівлі площею 4 599,0 кв.м. (в комплексі з колонадою) НСК «Олімпійський»за адресою: м. Київ, вул. Вел. Васильківська, 55. Для досягнення спільної мети сторони домовилися об»єднати свої організаційні, інтелектуальні, фінансові та матеріальні ресурси і можливості в порядку, передбаченому цим Договором. В порядку та на умовах даного Договору Замовник передає площу та споруду для забудови, передбачену цим Договором Генеральному інвестору, а Генеральний інвестор зобов»язується прийняти дану площу та споруду для забудови на строк, визначений сторонами як період будівництва об»єкту.

Згідно з п. 3.1. Інвестиційного договору після завершення будівництва і введення об»єкта в експлуатацію, на умовах, передбачених цим Договором, сторони встановлюють розподіл об»єкта, що складається з добудованої будівлі з колонадою та надбудованої мансарди загальною площею 4 599 кв.м. у відповідності до участі сторін по даному Договору та понесеними ними збитками. За виконання обов»язків, зазначених цим Договором, Замовник отримує у власність з новозбудованої площі приблизно 1 775 кв.м. Ця доля залишається незмінною незалежно від необхідності виконання обов»язків перед третіми сторонами. Генеральний інвестор отримує у власність з новозбудованої площі приблизно 2 824 кв.м. (частину цокольного поверху, 3-4 поверхи добудованої будівлі та мансарди). На разі виконання в установленому порядку додаткових робіт, пов»язаних із збільшенням площ, Генеральний інвестор фінансує необхідні роботи. Процентне співвідношення переходу у власність узгоджується в додатковій угоді, при цьому співвідношення між площами Замовника та Генерального Інвестора в процентному відношенні 40% та 60% відповідно.

06.09.2004р. відповідач 1 та відповідач 2 уклали Додаткову угоду №1 до Інвестиційного договору, якою узгодили календарний графік будівельних робіт по розширенню та добудові спортивного павільйону НСК «Олімпійський»та домовились, що початком виконання будівельних робіт є отримання Замовником дозволу на виконання будівельних робіт.

05.01.2005р. сторони Інвестиційного договору уклали Додаткову угоду №2 до Інвестиційного договору, предметом якої стало передання відповідачем 1 відповідачеві 2 на строк, визначений як період будівництва, підсобних приміщень в правому крилі спортивного павільйону на третьому поверсі для розміщення інженерно-технічного персоналу замовника та технагляду.

Додатковою угодою №3 від 22.11.2005р. до Інвестиційного договору відповідач 1 та відповідач 2 визначили, що Генеральний інвестор перераховує Замовнику кошти в розмірі 644 860,00 без ПДВ рівними частками на підставі рахунку, який надається Замовником Генеральному інвесторові за три дні до сплати коштів, але не пізніше 25 числа кожного місяця. Замовник в свою чергу перераховує кошти в день отримання їх від Генерального інвестора на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету, згідно п. 2.1.2 Договору.

З предмету Додаткової угоди №4 від 27.11.2006р. до Інвестиційного договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо проведення додаткових робіт, пов»язаних із збільшенням площ Об»єкту, а саме збільшення поверховості будівлі до 12 (дванадцяти) поверхів.

29 січня 2007р. відповідачем 1 та відповідачем 2 була укладена Додаткова угода на перерозподіл площ б/н до Інвестиційного договору. Відповідно до цієї Додаткової угоди площа об»єкта інвестування збільшена з 4 599 кв.м. до 20 800 кв.м. При цьому сторони дійшли згоди щодо наступного розподілу додаткових площ об»єкта: площа, на яку збільшується об»єкт ( 20 800кв.м. –4 599 кв.м. = 16 201 кв.м.), розподіляється між сторонами у співвідношенні: Замовнику –30% (4 860 кв.м.) та Генеральному інвестору –70% (11 341 кв.м.). Сумарна загальна площа, що отримується у власність становить: Замовник –6 635 кв.м., Генеральний інвестор –14 165 кв.м.

Слід зазначити, що укладені відповідачем 1 та відповідачем 2 додаткові угоди до Інвестиційного договору №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р., №3 від 22.11.2005р., №4 від 27.11.2006р. ніким не затверджені та не погоджені. Лише Додаткова угода від 29.01.2007р. б/н, як встановлено судом, затверджена заступником міністра у справах сім»ї, молоді та спору України 14.03.2007р.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»встановлює заборону на інвестування в об'єкти, створення і використання яких порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Таким чином, закон забороняє інвестування в об»єкти, створення і використання яких порушує права та інтереси держави, що охороняються законом.

Як вбачається зі Статуту НСК «Олімпійський»в редакції, що діяла на момент укладення спірного Інвестиційного договору та додаткових угод до нього, Спорткомплекс являє собою державне госпрозрахункове підприємство, управління яким здійснюється Державним комітетом України з фізичної культури та спорту.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.4., 3.5. цього Статуту майно спорткомплексу становить майно Спортивного державного підприємства «Республіканський стадіон». Загальна площа ділянки, яка перебуває у користуванні Спорткомплексу, становить 38,8 га. Майно, закріплене за Спорткомплексом, перебуває у загальнодержавній власності і не підлягає передачі іншим підприємствам, установам, організаціям. Спорткомплекс, використовуючи закріплене за ним майно для здійснення статутних цілей і завдань, має право на умовах договору з підприємствами, установами та організаціями здійснювати здачу в оренду нерухомого майна, обладнання, інвентаря.

Відповідно до діючої редакції на даний час Статуту НСК «Олімпійський»НСК «Олімпійський»є державний підприємством, має статус Національного спортивного закладу, належить до сфери управління Міністерства України у справах сім»ї, молоді та спорту. Майно НСК «Олімпійський»та земельні ділянки складають цілісний майновий комплекс із завершеним виробництвом та закріпленою територією і не можуть бути відчуженими або вилученими без погодження з керівництвом НСК «Олімпійський»та органом управління. НСК «Олімпійський»належить до державного сектору економіки, що діє на основі державної власності, частка держави у статутному фонді становить 100% (сто відсотків).

Крім того, згідно з п. 2 Указу Президента України від 16.06.1995р. №451 «Про положення про національний заклад (установу) України»та п. 2 Указу Президента України від 12.05.1996р. №331 «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський»заборонено передавати закріплене за НСК «Олімпійський»майно, що перебуває у загальнодержавній власності, іншим підприємствам, установам та організаціям.

Також, Законом України «Про перелік об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»від 07.07.1999р. №847 НСК «Олімпійський включений до переліку об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Наведене свідчить, що закріплене за відповідачем 1 майно є загальнодержавною власністю, забороняється передавати його іншим особам та здійснювати його приватизацію.

Як встановлено судом вище, відповідно до умов Інвестиційного договору відповідач 1 та відповідач 2 здійснюють інвестування у реконструкцію спортивного павільйону з розширенням та добудовою будівлі по вул. Вел. Васильківській, 55 в м. Києві.

Таким чином, інвестиції вкладаються в реконструкцію майна –спортивного павільйону, що знаходиться у загальнодержавній власності та є частиною цілісного майнового комплексу НСК «Олімпійський», при цьому здійснюється розширення цього майна та його добудова. До того ж, зазначені роботи виконуються на території НСК «Олімпійський»на земельній ділянці площею 0,40 га, з площею забудови 1 261,75 га, що знаходиться в постійному користуванні НСК «Олімпійський». В матеріалах справи знаходяться Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №208090 та серії ЯЯ №080589, які підтверджують право НСК «Олімпійський»постійного користування земельними ділянками площею 16.7412 га та площею 0.1405 га відповідно.

Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, правочинів.

Отже, на підставі наведених норм закону та Інвестиційного договору з додатковими угодами до нього відповідач 2 шляхом вкладення інвестицій в реконструкцію спортивного павільйону з розширенням та добудовою будівлі набуде права приватної власності на частину цього спортивного павільйону в частці, визначеній спірним договором та додатковими угодами до нього. Новостворена частина спортивного павільйону перебуватиме відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України у спільній загальнодержавній та приватний власності, у зв»язку з чим зміниться правовий статус цілісного майнового комплексу, який є загальнодержавною власністю і має використовуватися для розвитку фізичної культури та спорту без змін його форми власності, що в свою чергу суперечить Статуту НСК «Олімпійський», Указу Президента України від 16.06.1995р. №451 «Про положення про національний заклад (установу) України», Указу Президента України від 12.05.1996р. №331 «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський».

Також, в силу положень цивільного та земельного законодавства, зокрема ст. 377 Цивільного кодексу України до відповідача 2 перейде право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля, пропорційно частці у вартості будівлі.

Таким чином, інвестування відповідачем 2 в об»єкт загальнодержавної власності –спортивний павільйон, з подальшим набуттям права приватної власності на його частину та права користування частиною земельної ділянки порушує права держави щодо її права власності на цей об»єкт та права користування на земельну ділянку, які законодавством України та Статутом НСК «Олімпійський»заборонено передавати іншим організаціям, підприємствам, установам.

Інвестування в об»єкти, створення та використання яких порушує права та інтереси держави, не дозволяється статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Отже, наведене свідчить про невідповідність Інвестиційного договору та додаткових угод до нього ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 2 Указу Президента України №451 «Про Положення про національний заклад (установу) України», п. 2 Указу Президента України від 12.05.1996р. №331 «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський», Закону України «Про перелік об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Статуту НСК «Олімпійський».

У відповідності до ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об»єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Господарського кодексу України повноваження суб»єктів управління у державному секторі економіки –Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб»єктів господарювання визначаються законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України майно НСК «Олімпійський»перебуває у державній власності і закріплене за даним державним підприємством на праві господарського відання. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8 «Про управління майно, що є у загальнодержавній власності», діючого на час укладення оскаржуваних додаткових угод №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р., №3 від 22.11.2005р. на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно із законодавчими актами України.

Статтею 4 Закону України «Про управління об»єктами державної власності»до суб»єктів управління об»єктами державної власності віднесено Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державний майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Пунктами 10, 11 частини 1 ст. 6 Закону України «Про управління об»єктами державної власності»передбачено здійснення уповноваженими органами управління контролю за діяльністю господарських структур; ведення обліку об»єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об»єктів.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2002р. №60-р НСК «Олімпійський»віднесений до сфери управління Державного комітету України з питань фізичної культури і спорту.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.04.2005р. №122-р НСК «Олімпійський»переданий до сфери управління Міністерства України у справах молоді та спорту (перейменоване у Міністерство України у справах сім»ї, молоді та спорту згідно з Указом Президента України від 18.08.2005р. №1176).

Таким чином, з наведених норм вбачається, що додаткові угоди №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р. до Інвестиційного договору мали бути погоджені з органом управління майном - Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту; додаткові угоди №3 від 22.11.2005р., №4 від 27.11.2006р., від 29.01.2007р. б/н мали бути погоджені з Міністерством України у справах сім»ї, молоді та спорту.

Лише Додаткову угоду б/н від 29.01.2007р. було затверджено заступником міністра у справах сім»ї, молоді та спорту України 14.03.2007р., однак судом не береться дане затвердження до уваги, оскільки згідно Наказу Міністерства України у справах сім»ї, молоді та спорту від 01.02.2007р. №277 «Про розподіл обов»язків між першим заступником та заступником Міністра України у справах сім»ї, молоді та спорту»заступник міністра на день затвердження додаткової угоди не був наділений відповідними повноваженнями.

Зазначене вказує на порушення сторонами під час укладення спірних додаткових угод до Інвестиційного договору ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, норм Декрету Кабінету Міністрів України ««Про управління майно, що є у загальнодержавній власності»та Закону України «Про управління об»єктами державної власності».

Як на підставу визнання Інвестиційного договору недійсним позивач також вказує на порушення сторонами під час укладання спірного Інвестиційного договору ч. 3 ст. 32 Закону України.

При цьому судом встановлено наступне.

Згідно з Наказом Комітету охорони і реставрації пам»яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.1994р. №10 колонада центрального входу НСК «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55, у м. Києві включена до переліку щойно виявлених об»єктів культурної спадщини, перебуває на відповідному обліку та взята під охорону.

У відповідності до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам»яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняється містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Отже, законом передбачено обов»язкове отримання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини саме для здійснення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт. Обов»язковість отримання такого дозволу саме для укладення інвестиційного договору законодавством не встановлена, з огляду на що судом не виявлено порушень сторонами ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» при укладанні спірного Інвестиційного договору.

Додатково суд зазначає, що відповідно до листа Державної служби з питань національної спадщини від 15.08.2008р. №22-2130/35 Державна служба з питань національної спадщини погодила 16.07.2008р. за №817 історико-містобудівне обґрунтування «Реконструкція існуючих і будівництво нових об»єктів спорткомплексу»за адресою: Печерський район, вулиця Червоноармійська (Велика Васильківська), 55, замовник: Національний спортивний комплекс «Олімпійський».

Згідно з листом Головного управління охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради Київська міська державна адміністрація від 30.07.2008р. №5183 Головним управлінням подовжено дозвіл на проведення робіт, відповідно до погодженої проектної документації за адресою: вул. Червоноармійська, 55 у Голосіївському районі м. Києва. Дозвіл №06 від 28.01.2008р. надано на підставі листа-дозволу на проектні роботи Київської міської державної адміністрації від 26.04.2001р. №001-590, Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.03.2005р. №340, з урахуванням дозволу Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 13.11.2006р. №116 та погодженої науково-проектної документації. В 2005р. органом охорони культурної спадщини –Головним управлінням культури, мистецтв та охорони культурної спадщини погоджено проект; в 2008 році Головним управлінням охорони культурної спадщини погоджено проект реконструкції з розширенням спорт павільйону (в комплексі з колонадою) НСК «Олімпійський», паспорт опорядження фасадів, генплан.

У відповідності до ч. 1ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як встановлено судом вище, Інвестиційний договір №4 від 15.07.2004р. та додаткові угоди до нього, укладений відповідачами, суперечить ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», п. 2 Указу Президента України №451 «Про Положення про національний заклад (установу) України», п. 2 Указу Президента України від 12.05.1996р. №331 «Про національний спортивний комплекс «Олімпійський», Закону України «Про перелік об»єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», Статуту НСК «Олімпійський». Додаткові угоди №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р., №3 від 22.11.2005р., №4 від 27.11.2006р., від 29.01.2007р. б/н до Інвестиційного договору №4 від 15.07.2004р. є такими, що порушують ч. 2 ст. 326 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України, норми Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8 «Про управління майно, що є у загальнодержавній власності», Закону України «Про управління об»єктами державної власності».

Таким чином, враховуючи наведене, на підставі ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 1 ст 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України Інвестиційний договір №4 від 15.07.2004р. та названі вище додаткові угоди до нього визнаються судом недійсними.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Інвестиційний договір №4 від 15.07.2004р., укладений між Національним спортивним комплексом «Олімпійський»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Інвестиційна компанія «ТМ», та додаткові угоди до нього №1 від 06.09.2004р., №2 від 05.01.2005р.,№3 від 22.11.2005р., №4 від 27.11.2006р., від 29.01.2007р. б/н.

3. Стягнути з Національного спортивного комплексу «Олімпійський»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 55, п/р 26002000079901 в АКБ «Київ», МФО 322498, Код ЄДРПОУ 14297707) в дохід Державного бюджету України 42,50 (сорок дві грн. 50 коп.) грн. суми державного мита; 59,00 (п»ятдесят дев»ять грн. 00 коп.) грн. суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна інвестиційна компанія «ТМ»(04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35, п/р 26008401029282 в Райффайзен банк Аваль, МФО 322904, Код ЄДРПОУ 32983351) в дохід Державного бюджету України 42,50 (сорок дві грн. 50 коп.) грн. суми державного мита; 59,00 (п»ятдесят дев»ять грн. 00 коп.) грн. суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Шевченко Е.О.

Чеберяк П.П.

Головатюк Л.Д.