Рішення № 26369019, 02.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/37/83/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м. Донецьк, ідентифікаційний код 36443821

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення грошових коштів в сумі 12764,04грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Бабаєвський Д.О. (за довіреністю від 02.07.2012р.);

від Відповідача - ОСОБА_3 (адвокат згідно свідоцтва НОМЕР_2 від 08.10.2008р. та договору про надання правових послуг адвоката від 01.08.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 14.08.2012р. оголошувалась перерва на 21.08.2012р., 21.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 04.09.2012р., з 04.09.2012р. на 18.09.2012р. з подальшим оголошенням перерви до 02.10.2012р.

У судовому засіданні 02.10.2012р. суд виходи до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення 78 479,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на необхідність нарахування і стягнення з Відповідача процентів на суму безпідставно отриманих коштів внаслідок неправомірного заволодіння і використання у власних цілях майна (передача його в оренду іншим особам), набутого Позивачем у власність, а саме - вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, розмір яких (безпідставно отриманих коштів) визначений рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №41/149.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. по справі №41/149, постанову про відкриття виконавчого провадження, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 317, 319, 625, 761, 1214 Цивільного кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивач надав додаткові документи (а.с.а.с.38-43,110-119, 128-130, 134-136), у тому числі - заяви про уточнення позовних вимог, якими внаслідок перерахунку неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточно вимагаючи стягнення нарахованих в порядку ст.ст. 536, 1048 та 1214 Цивільного кодексу України процентів за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 12764,04грн.

Відповідач 14.08.2012р. надав заперечення (а.с.44-47) з додатками (а.с.а.с.48-50), якими наголосив на безпідставності позовних вимог у їх первісному обсягу та обґрунтуванні, вказуючи на: безпідставність тверджень про обізнаність Відповідача відносно неприналежності нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 312,5кв.м. з огляду на прийняття постанови Донецьким апеляційним господарським судом від 03.06.2009р. в межах справи №20/17пд за відсутністю Відповідача; нарахування стягуваних процентів за період, що передував створенню Позивача як юридичною особи і набуття ним права власності на відповідний об'єкт нерухомості та безпідставність застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України та недоведеність отримання чужих грошових коштів у розумінні ст.536 цього Кодексу.

У подальшому Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.57-108, 118), у тому числі пояснення від 16.08.2012р., в яких також наголошувалося, що: у період з 02.02.2010р. по 06.12.2010р. власником спірного майна була ФОП ОСОБА_6, яка зареєструвала своє право в реєстрі майнових прав та 23.03.2010р. уклала договір оренди з ОСОБА_5, що вказує на неналежність ФОП ОСОБА_1 як Відповідача у цій справі.

У судовому засіданні 01.10.2012р. представники сторін підтримали позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових документів на її обґрунтування, зважаючи на що суд розглядає справу за наявними матеріалами, яких цілком достатньо правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.03.2009р. у справі №20/17пд, яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.06.2009р. залишено без змін (а.с.а.с.72-76), задоволені позовні вимоги Спільного підприємства „Донбассервіс" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу приміщення від 27.02.2002р. та зобов'язання повернути Спільному підприємству „Донбассервіс" спірне майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

09.10.2009р. на товарній біржі «Універсал плюс» членами цієї біржі на підставі договорів доручення від імені Спільному підприємству „Донбассервіс" (Продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр супроводження бізнесу» (Покупець) був укладений біржовий контракт №2 (а.с.а.с.78, 79), згідно п.п.1.1., 2.1 якого Продавець продав, а Покупець купив майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1., яке було виставлене на аукціон згідно протоколу №3 біржового аукціону від 09.10.2009р. та продане за ціною 143515,90 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. у справі №14/377пд (а.с.а.с.80-84), яке набрало законної сили 29.12.2009р., визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" право власності на нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 312,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, придбаного на підставі вказаного біржового контракту №2 від 09.10.2009р.

14.06.2010р. реєстратор КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" в реєстрації права власності на спірне майно на підставі згадуваних вище рішення Господарського суду Донецької області від 18.12.2009р. у справі №14/377пд та біржового контракту №2 від 09.10.2009р. з мотивів наявності реєстрації прав на означене майно за ОСОБА_6 (а.с.95) на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 20.01.2010р. (а.с.а.с.85-88).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. у справі №41/42пн (а.с.а.с.96-101), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. (а.с.а.с.102-108), встановлено факт скасування ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06.12.2012р. по справі №2-7874 рішення цього суду від 20.01.2010р. та задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу" до КП „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", а саме - визнано право власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 312,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язано КП «БТІ м. Донецька» скасувати державну реєстрацію права відносно означеного приміщення за ОСОБА_6 та зобов'язано здійснити державну реєстрацію права власності на це приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу»

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №41/149 (а.с.а.с.12-14) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „Центр супроводження бізнесу", м. Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 301009,55грн. Як вбачається із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.15 зворотна сторона) за виданим 14.12.2011р. наказом Господарського суду Донецької області №41/149, означене рішення вступило в законну силу 13.12.2011р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи остаточно з урахуванням всіх поданих в перебігу розгляду справи заяви стягнення з Відповідача нарахованих на визначену рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. у справі №41/149 суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 301009,55грн. процентів за період з 13.12.2011р. по 02.07.2012р. в загальному розмірі 12764,04грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово. В свою чергу, доказів повного чи часткового виконання судового рішення у справі №41/149 Відповідача не надав, а із змісту наданого Позивачем листа ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку №3/1223/37 від 25.09.2012р. (а.с.135) не вбачається стягнення відповідних коштів з Відповідача в порядку примусового виконання.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовні заяві з урахуванням останньої заяви (а.с.а.с. 128-129), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач управнений до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено усуненням недоліків у розрахунках, пов'язаних із визначенням дати початку нарахування стягуваних процентів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає стягнені процентів, нарахованих на суму безпідставно отриманих доходів за рахунок оренди приналежного Позивачеві майна, розмір яких встановлений в межах іншої судової справи між цими ж сторонами.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст. 1214 Цивільного кодексу України, предметом доказування є безпідставне отримання Відповідачем доходів від використання майна Позивача і несплата таких коштів попри обізнаність про їх безпідставне отримання в період нарахування стягуваних процентів.

Наразі, із змісту чинного рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. в межах справи №41/149 між цими ж сторонами вбачається встановлення судом факту безпідставного отримання Відповідачем доходів від використання приналежного Позивачеві у сумі 301009,55грн. Означений факт є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та не може бути підданий сумніву і спростований в межах розглядуваної справи за умов чинності рішення Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. в межах справи №41/149.

Означений висновок суду ґрунтується на правовій позиції (усталеній практиці) Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права для національних судів згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (див, наприклад, Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг" проти України", в якому визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів")

Таким чином, наявність бази для нарахування стягуваних відсотків у розумінні ч.2 ст.1214 Цивільного кодексу України в розглядуваному випадку доведена чинним судовим рішенням, що містить преюдиціальні факти для розглядуваної справи, з огляду на що судом відхиляються доводи спростування Відповідача стосовно заперечення факту отримання доходів від оренди приналежного Позивачеві майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу). Водночас, безпосередньо ст. 536 або інші положення діючого законодавства не визначає розміру означених процентів, що зумовлює застосування в порядку ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії закону, адже ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняє відмовляти у розгляді справи через неповноту, неясність або відсутність законодавства.

За висновком суду, найбільш подібні до передбачених ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу відсотків за користування чужими грошима, які, так само як кондиційне зобов'язання в цілому не визначається мірою відповідальності за певні порушення, є (подібними) відсотки, що нараховуються за користування позикою відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі не встановлення розміру процентів сторонами, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Здійснивши перевірку представленого Позивачем розрахунку (а.с.129), в якому період початку нарахуванні процентів цілком правомірно пов'язаний із набуттям законної сили рішенням Господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. в межах справи №41/149 (дата достовірною юридичною обізнаності Відповідача про здійснення безпідставного користування чужими грошовими коштами), за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог у розмірі 12732,49 грн., через допущені помилки Позивачем у наданому розрахунку, пов'язані із порядком арифметичного спрощення чисел і належного обліку

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, тоді як частина судового збору у розмірі 1347,80 грн. відносно позовних вимог щодо яких відбулося зменшення, згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню Позивачеві на підставі відповідної ухвали.

Зайво сплачений залишок судового збору у розмірі 0,50 грн. згідно ст.47 Господарського процесуального кодексу України та п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню Позивачеві на підставі відповідної ухвали

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 23, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення грошових коштів в сумі 12764,04 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) проценти за користування чужими коштами у розмірі 12732,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Центр супроводження бізнесу», м. Донецьк (ідентифікаційний код 36443821) витрати по сплаті судового збору у розмірі 261,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 02.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2012р.

Суддя Попков Д.О.