Ухвала суду № 26368474, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2012 р. м. Київ К-3948/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2008

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009

у справі №9/288 (22-а-33731/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євразія"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009, позов задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 11.04.2007 № 0000802309/0, від 16.06.2007 № 0000802309/1, від 03.09.2007 № 0000802309/2 та від 03.09.2007 № 0000802309/3.

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 39366,41 грн., з якої 26244,27 грн. основного платежу та 13122,14 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 29.03.2007 № 170/1/1-23-04-31863919, про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про плату землю», що зумовило заниження позивачем земельного податку на 26244,27 грн., в тому числі за 2005 рік на суму 14775,12 грн. та за 9 місяців 2006 року на суму 11469,15 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі нежилого будинку від 29.01.2003 ТОВ «ТД «Євразія»передало нежилий будинок по вул. Саксаганського, 44-В (літера В) ТОВ «ТД «Євразія», а також земельну ділянку, площею 0,0706 га у границях технічної документації.

27.02.2003 позивач звернувся до голови Київської міської ради із клопотанням про оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди, але договір оренди земельної ділянки не оформлений, довідка про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не видана, а документи з 2003 року перебувають на розгляді Київської міської ради.

Згідно із відомостями Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішенням Київської міської ради від 02.10.2001 № 41/1475 проектно-технологічному інституту «Укроргводбуд»надана земельна ділянка (кадастровий номер 76:063:0005), площею 0,07 га по вул. Саксаганського, 44-В в оренду на 10 років для експлуатації та обслуговування будівлі бюро множення. В головному управлінні земельних ресурсів зареєстровано договір оренди зазначеної земельної ділянки від 21.01.2003 № 79-6-00082.

Таким чином, судами встановлено, що у спірний період позивач не був власником чи користувачем земельної ділянки, документів на право власності або користування земельною ділянкою не мав, зокрема відсутнє рішення відповідного органу виконавчої влади щодо надання йому у користування земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки не укладався.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій вищенаведені обставини та виходячи з положень ст. 5, ст. 13, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 93, ст. 116, ст. 124 Земельного кодексу України, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстав для виникнення обов'язку зі сплати земельного податку.

Податкова інспекція у касаційній скарзі не наводить доводів, які б ставили під сумнів правильність встановлення судами обставин щодо відсутності у позивача правових підстав, визначених у ст. 13, ст. 15 Закону України «Про плату за землю», ст. 116, ст. 124 Земельного кодексу України, з якими пов'язано виникнення обов'язку зі сплати земельного податку.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло