Ухвала суду № 26367927, 26.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2012 р. м. Київ К-42658/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача - Куліш А.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року у справі №2а-8420/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року, позовні вимоги ТОВ «Будівельний Союз «Моноліт» до ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000330702/0 від 30.04.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1773212,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 28.12.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.01.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.18 ст.1, п.4.1. ст. 4, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №39/07-02/35690497 від 16.04.2010, складеного за результатом позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Союз «Моноліт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалися за період з 01.01.2009 по 31.01.2009., з 01.12.2009. по 31.12.2009, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000330702/0 від 30.04.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1773212,00грн.

Підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок не віднесення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість за січень 2009 року, нараховану на суму заниження цін реалізації послуг з оренди по відношенню до звичайних цін на загальну суму 41353,00грн.; п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість визначену вище рівня звичайних цін у січні 2009 року по операціях: з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»у розмірі 734276,00грн., з ВАТ «Київхліб»у розмірі 978158,00грн.

За загальним правилом, установленим п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними товарами) (роботами, послугами) у співставних умовах. У разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності -однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору (абзац перший п.п. 1.20.2, п. 1.2.6 п. 1.20 цієї статті).

Поняття ідентичних та однорідних товарів (робіт, послуг) закріплено в абзацах четвертому та п'ятому п.п.1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначається як однаковість характерних основних ознак (ідентичність) або як подібність характеристик та схожість компонентів, що дозволяє виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними (однорідність).

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що для визначення звичайної ціни реалізованих послуг (послуги з оренди майнового комплексу) в ході перевірки було проведено співставлення пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вул. Дегтярівська у м. Києві у відповідному періоді. Так, проведено порівняння пропозицій з оренди та продажу комерційної нерухомості по вулиці Дегтярівська у місті Києві у відповідному періоді, які були надані АН «Благовіст-Брокерідж»філіал «Парус», Управління комунальної власності м. Києва та ДП «Держзовнішінформ».

По операціях з ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» та з ВАТ «Київхліб»податковим органом було використано інформацію Державного аналітичного центу моніторингу зовнішніх товарних ринків України «Держзовнішінформ» згідно листа №113/10-02 від 30.03.2010.

Отже, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювались спірні операції, податковим органом не було використано інформацію про укладені на момент продажу товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недотримання податковим органом при реалізації своїх повноважень щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачу внаслідок визначення звичайних цін у невстановлений законом спосіб, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв