Постанова № 26367761, 05.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2012 р. Справа № 2-а-475/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області (далі - позивач або УПФУ) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (далі -відповідач або АТЗТ "Гідромонтаж") про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 23045 грн. 70 коп.

Представник позивача надав суду заяву, відповідно до змісту якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без її участі у порядку письмового провадження. Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується корінцями повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи вищевикладене та на підставі ч.4,6, ст.128 КАС України, суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до змісту позову позивач позовні вимоги обґрунтував наступним.

Так, 30 працівників АТЗТ "Гідромонтаж" вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року, №1788-ХІІ (далі - Закон №1788).

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, №400/97-ВР (далі - Закон №400) об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, працівникам підприємства згідно п.п. "б"-"з" ст.13 Закону №1788.

Згідно п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі - Інструкція №21-1) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Представнику АТЗТ "Гідромонтаж" надано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за січень 2012 року, відповідно до якого загальна сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2012 року, з урахуванням часткової сплати, становить 23045,70 грн.

Однак, АТЗТ "Гідромонтаж" у нормативно встановленні строки не внесло до УПФУ суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2012 року у сумі 23045,70 грн., що обумовило звернення до суду з позовом.

Відповідно до наданих суду поштою заперечень, відповідач позов не визнає, при цьому свої заперечення обґрунтовує наступними обставинами. Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-24/10/2170, яке залишене в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2011 р., за позовом УПФУ до АТЗТ "Гідромонтаж" про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за грудень 2009 р. встановлено, що працівники підприємства ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 і не працювали на підприємстві після 01.01.1992, у зв'язку із чим їм пенсія повинна була бути призначена на підставі ст. 100 Закону № 1788. Тому витрати за ці пенсії підприємство відшкодовувати не зобов'язане. Сума пільгових пенсій, нарахованих вказаним працівникам за січень 2012 року складає 4021,00 грн., виходячи з чого позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Також, ст.100 Закону №1788 визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. При цьому відповідно до п.8 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р., №383 застосовуються Списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 р. Вважає, що право на пенсію відповідно до ст.100 Закону №1788 має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 року і після цієї дати не працювала на цих роботах. Працівники АТЗТ "Гідромонтаж" ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 також отримали стаж на пільгову пенсію до 01.01.1992 р. і не працювали на підприємстві після 01.01.1992 р. у зв'язку з чим їм пенсія мала призначатися відповідно до ст.100 Закону №1788 і відповідно витрати за ці пенсії підприємством не відшкодовуються. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.12.2010 року в справі №2а-12150/09/2170. Сума нарахованої в січні 2012 року цим працівникам пільгових пенсій складає 1431,83 грн. Загальна сума нарахованої вищезазначеним працівникам в січні 2012 року пенсії становить 5452,83 грн. За таких обставин загальна заборгованість за січень 2012 року АТЗТ "Гідромонтаж" має становити 17592,87 грн., а не 23045,70 грн. Крім цього, відповідно до заперечення на позов, відповідач зазначає, що згідно п.6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-ІV (далі - Закон №1058), відповідно до якої підприємства та організації з коштів призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці лише за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. Тобто, вважає, що Закон №1058 не передбачає стягнення фактичних витрат на доставку та виплату пенсій за Списком №2 і позовні вимоги у цій частині позову задоволенню не підлягають, при цьому відповідач посилається на судову практику судів апеляційної та касаційної інстанції.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, врахувавши доводи відповідача покладені в основу заперечення на адміністративний позов, врахувавши норми законодавства які регулюють зазначені правовідносини та їх використання відповідачем та позивачем при виконанні ними своїх обов'язків, суд приходить до наступного: відповідно до копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20.10.2010 № 01-11/768 відповідач є юридичною особою та здійснює діяльність за КВЕД "45.25.4 Монтаж металевих конструкцій". Відповідно до матеріалів справи відповідач у своїй діяльності використовує працю найманих працівників, тобто є роботодавцем, а тому в розумінні законів №1058 та №400 він є страхувальником та платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до абз. 1, 2 п.2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництвом, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі по тексту - Списки), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, Прикінцеві положення містять бланкетні норми, які стосовно правового регулювання відносини з приводу підстав та порядку призначення, а також покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відсилають до законодавчих актів, що діяли до набрання чинності Законом № 1058.

Законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, є Закон № 400.

Зокрема, згідно із ст.2 Закону №400 для платників збору суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону №1788, а згідно п.2 ст.4 Закону №400 ставка збору на такий об'єкт оподаткування складає 100 відсотків.

Закон №400 будь-яких виключень чи пільг для відповідача по справі щодо сплати такого збору не містить, а отже він зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону №1788, до досягнення працівниками пенсійного віку.

Пункти "б"- "з" ст.13 Закону №1788, в тому числі але не виключно, регулюють питання призначення пенсії на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до ст.8 Закону №1788 виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року, №21-1 (далі по тексту Інструкція №21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, аналізуючи викладене, суд прийшов до висновку, що підприємства-роботодавці зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду 100 відсотків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за віком, працівникам, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що УПФУ 30 працівникам АТЗТ "Гідромонтаж", а саме ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_2, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_31 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст.13 Закону №1788, як таким, що були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

При цьому суд зазначає, що АТЗТ "Гідромонтаж" не оскаржено порядок та підстави призначання пенсії вищезазначеним особам. Протоколи та розпорядження УПФУ, якими ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_2, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_31 призначались пільгові пенсії на підставі п."б"ст.13 Закону №1788 є чинними.

Згідно п.6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, УПФУ надіслано до АТЗТ "Гідромонтаж" відповідне повідомлення від 05.01.2012 року, №21/02 в якому зазначено суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень 2012 року (по списку 2) та яка складає 23347,70 грн. Зазначене повідомлення отримано уповноваженим представником АТЗТ "Гідромонтаж" 05.01.2012 року, що підтверджується його підписом на ньому.

Однак відповідач суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах УПФУ у повному обсязі не відшкодував. Так, відповідно до довідки УПФУ АТЗТ "Гідромонтаж" перераховано на рахунки УПФУ 300 грн. у рахунок сплати боргу по пільговим пенсіях за січень 2012 року. Тобто, заборгованість АТЗТ "Гідромонтаж" перед УПФУ з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах за січень 2012 року складає 23045,70 грн., яка є непогашеної і на момент розгляду справи у суді.

У зв'язку з цим, суд вважає, що сума заборгованості відповідача перед УПФУ у розмірі 23045,70 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах підлягає стягненню у повному обсязі.

Без сумнівів, суд вважає помилковою позиції відповідача, якими він обґрунтовує свої заперечення на позов з огляду на таке: одним із доводів, на підставі яких відповідач заперечує проти позову є те, що працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, пільгова пенсія повинна бути призначена на підставі ст.100 Закону № 1788, у випадку чого витрати на виплату та доставку такої пенсії не відшкодовуються. На противагу цьому, відповідач проти підстав та порядку призначення пільгових пенсій іншим працівникам не заперечує.

Виходячи з вищевикладених норм під час призначення пенсій за віком на пільгових умовах застосовується ст. 13 Закону №1788. Разом з тим, ст.100 цього Закону також містить положення стосовно порядку призначення пільгових пенсій, що і зумовило виникнення спору щодо частини позовних вимог. Так, відповідно до її змісту особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Тобто, ст. 100 Закону № 1788 встановлює перехідні положення для порядку призначення пільгових пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до введення в дію цього закону.

Таким чином, суд зазначає, що до введення в дію Закону № 1788 правовідносини пенсійного забезпечення громадян регулював Закон СРСР "Про державні пенсії" від 14.07.1956. Відповідно до п. "б" ст. 9 цього Закону вказано, що чоловіки, які працюють на інших роботах з тяжкими умовами праці за списком виробництв, затверджених Кабінетом Міністрів СРСР отримують право на пільгову пенсію за віком по досягненню 55-річного віку та за наявності загального трудового стажу не менше 25 років, з них не менше половини цього стажу повинно припадати на роботи з тяжкими умовами праці. Суд враховує, що як Закон СРСР "Про державні пенсії", так і Закон № 1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списками.

Для встановлення правомірності набуття пільгової пенсії за віком, особам на підставі ст. 100 Закону № 1788, судом досліджено зміст уточнюючих довідок, виданих їм від АТЗТ "Гідромонтаж", довідки про призначення пільгової пенсії, видані від УПФУ. Судом встановлено роки народження працівників, щодо порядку призначення пенсій яким виник спір: ОСОБА_10 -у 1954 р., ОСОБА_1 -у 1954 р., ОСОБА_8 -у 1954 р., ОСОБА_2 -у 1952 р., ОСОБА_11 -у 1954 р., ОСОБА_12 -у 1956 р, ОСОБА_7-у 1952р., ОСОБА_4 - 1952 р. А саме, найстаршим з них (ті, які народились у 1952 р.) станом до 01.01.1992 виповнилось 40 років.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент набрання чинності Законом №1788 пільгова пенсія зазначеним працівникам не могла бути призначена ні по ст.13, ні по ст.100 Закону № 1788 навіть при наявності достатнього для призначення пільгової пенсії стажу, оскільки у них була відсутня сукупність трьох обставин: вони не досягли на той момент відповідного пенсійного віку, з настанням якого особа має право звертатись за призначенням пільгової пенсії.

Одними з доводів відповідача, на підставі яких він заперечує проти позову є посилання на те, що відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам, яким вони були призначені за Списком № 2, Прикінцевими положеннями Закону № 1058 не передбачено, в обґрунтування цього посилається на рішення апеляційного адміністративного суду та суду касаційної інстанції.

Тим не менше, суд не погоджується з такими доводами виходячи з наступного: як зазначалось вище, суд вже надав оцінку, що стосовно порядку та підстав призначення, а також порядку відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій норми Закону № 1058 мають бланкетний характер. Так, здійснивши послідовний та логічний аналіз п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, суд дійшов висновку про наявність зв'язку між абзацами з першого по четвертий цього пункту. В яких йдеться про право осіб, що працювали на роботах, передбачених зокрема Списком № 2, на пільгову пенсію, а також на порядок призначення такої пенсії та п'ятим абзацом, який говорить про збереження старого порядку відшкодування витрат на пільгові пенсії. Про наявність логічного зв'язку між складовими частинами цього пункту свідчить словосполучення "при цьому": абз. 5, п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 - при цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, такий порядок стосується відшкодування витрат на пільгові пенсії, призначені за Списком № 2. У абзаці шостому цього ж пункту є норма, яка дійсно не передбачає Список № 2, однак нею врегульовано поступове зростання до 100 % обсягу відшкодування підприємствами пільгових пенсій, призначених за Списком № 1.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, використовуючи абзац шостий п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, помилково дійшов висновку про те, що витрати на виплату пільгових пенсій за Списком № 2 підприємствами не відшкодовуються.

Суд враховує, правову позицію викладену постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі №21-69а11, відповідно до якої порядок відшкодування УПФУ фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"ст.13 Закону №1788 не змінився у зв'язку з набранням 1 січня 2004 року чинності Законом №1058, оскільки норми останнього не змінювали регулювання спірних відносин, а тому до них необхідно застосовувати положення Закону №400. Зазначена постанова Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі №21-69а11 прийнята з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому в силу положень ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Отже законодавчим актом, який регулював порядок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 2, є Закон № 400.

При цьому, суд не погоджється з посиланням відповідача на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у якості обґрунтування своїх заперечень, суд зазначає наступне: у рішеннях суду, на які посилається відповідач, зазначено, що відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на підставі Списку № 2, законом не передбачено. Про те, суд не бере до уваги вказані рішення в цій частині у зв'язку із тим, що такий зміст рішення є правовою позицією суду щодо порядку правового регулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, а не встановленим фактом.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, суд підкреслює, що обов'язковими для суду є саме обставини справи, тобто конкретні юридичні факти, встановлені рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили. Відповідно до загальної теорії права юридичними фактами є життєві обставини, які спричинюють виникнення, зміну або припинення правовідносин. Від юридичних фактів слід відрізняти певний спосіб інтерпретації норм права, а саме правову позицію. Без усякого сумніву інтерпретація норм права, що регулюють правовідносини, спричинені наявністю юридичних фактів, та, власне, оцінка юридичних фактів, залежить від правосвідомості конкретної особи, у тому числі судді.

Таким чином суд, вирішуючи спір по суті, не зобов'язаний керуватись правовими позиціями іншого суду, висловленими у судових рішеннях по інших справах, він має виходити виключно від юридичних фактів, зазначених у таких рішеннях як встановлені.

Відповідно до положень ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивачем доведено виниклу забогованість відповідача, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, узагальнюючи викладене суд вважає, що позов управління Пенсійного фонду України у м. Нова Каховка Херсонської області до акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2012 року у сумі 23045 грн. 70 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2.17,18,19,112, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Гідромонтаж" (код ЄДРПОУ 00114138) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Нова Каховка Херсонської області (код ЄДРПОУ 21294951), заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за січень 2012 року в сумі 23045 (двадцять три тисячі сорок п'ять) грн. 70 коп. на р/р 2508303002455, Херсонському обласному управлінні ВАТ "Ощадбанк" №10021/127, МФО 352457, м. Нова Каховка, код призначення платежу 50020600.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 10.1