Постанова № 26367622, 02.10.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/3425/11

15:40

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання -Антонюку О.В.;

з участю:

представника позивача -Колотило Б.Ю.;

представника відповідача -Дутчак М.М., Думенко М.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Чернівецької області, в якому просив суд скасувати прийняте ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області податкове повідомлення-рішення №0000492300/0 від 7.12.2010 року, податкову вимогу від 18.01.2010 року в частині стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" пені в розмірі 15658,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Чернівецької області проведено перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" та складено акт від 30 листопада 2010 року №924-2301/03800965 "Про результати планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року". За розглядом Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.12.2010 року №0000492300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24139,50 грн., в тому числі за основним платежем - 10169,00 грн., фінансова санкція -13970,50 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з придбанням товарів, які використані в господарській діяльності.

Всі суми ПДВ, які віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, виписаними належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Отримані позивачем від постачальників податкові накладні не мають недоліків та повністю відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 року №165 та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 року за №233/2037.

Позивач також зазначив, що після отримання від продавця належних чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит у сумі ПДВ сплаченого продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У січні 2011 року на адресу позивача було направлено податкову вимогу від 18.02.2011 року №1 про стягнення податкового боргу у розмірі 39960,66 грн. в тому числі пеня за податок з доходів найманих працівників у розмірі 15658,58 грн.

На даний час сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" погасила всі платежі визначені цією податковою вимогою, за винятком пені у розмірі 15658,58 грн., позивач вважає, що зазначена пеня була нарахована безпідставно та необґрунтовано в зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин на час виникнення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач позову не визнав, подав заперечення. Вважає твердження позивача хибними і безпідставними, а обставини викладені в позовній заяві необґрунтованими виходячи з наступного.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість із придбаних товаро -матеріальних цінностей за рахунок коштів отриманих як відшкодування збитків заподіяних стихійним лихом в 2008 році та відшкодованих згідно Постанови КМУ №689 від 02.08.2008 року в сумі 151800 грн. із яких перераховано постачальникам та отримано податковий кредит в сумі 25258 грн., в т.ч. за серпень 2008 року -13200 грн. та вересень 2008 року -12058 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання (п.11.29 ст.11 Закону України "Про податку на додану вартість") та повинно бути перерахованим на спец рахунок, чим порушено абз. 2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року №374).

Щодо оскаржуваної податкової вимоги, представником відповідача в поданих поясненнях зазначалось, що пеня нарахована відповідно до несплачених податкових платежів. При цьому податковим органом не було допущено жодних порушень законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Судом дослідженні докази надані сторонами.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Чернівецької області в період з 29 жовтня 2010 року по 25 листопада 2010 року проведена планова виїзна перевірка сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна".

30 листопада 2010 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №924-2301/03800965, про результати планової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

Згідно акта перевірки, було встановлено порушення п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року із внесеними змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено суми податку на додану вартість по загальній декларації, що підлягає сплаті до бюджету на суму 10169 грн., в т.ч. за квітень 2010 року на суму 7780 грн. та за травень 2010 року на суму 2389 грн.

Абз.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року №374), що призвело до неперерахування на спец рахунок суми ПДВ декларації за грудень 2008 року в сумі 8886 грн.(а.с. 7-25).

17 грудня 2010 року Державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Чернівецької області було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000492300/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24139,50 грн., в тому числі за основним платежем -10169,00 грн., фінансова санкція -13970,50 грн.(а.с. 26).

27 січня 2011 року представник відповідача отримав податкову вимогу форми "Ю"№1 від 18 січня 2011 року(а.с. 51).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного на момент спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз'яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затверджено наказом Державного казначейства України, від 04.11.2004, № 194, капітальні трансферти - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Що стосується капітальних трансфертів, які мають цільове призначення і надаються суб'єктам підприємницької діяльності, зокрема на фінансування невиробничого (об'єктів соціально-культурного призначення) та виробничого будівництва, переоснащення, як участь у придбанні обладнання тощо, то кошти, що передаються з бюджетів розвитку в зазначених цілях, не включаються до валового доходу платників податку, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов'язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави. В зв'язку з цим профінансовані за рахунок цих коштів товари (послуги) чи основні фонди не можуть вважатися придбаними безпосередньо платником, і суми податку на додану вартість, сплачені при їх придбанні, не можуть бути включені до складу податкового кредиту. Лист ДПА України від 27.01.2007 року №1453/7/16-1517.

Виходячи з викладеного суд, погоджується з поясненнями відповідача про те, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" неправомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість із придбаних товарно -матеріальних цінностей за рахунок коштів отриманих як відшкодування збитків заподіяних стихійним лихом в 2008 році та відшкодованих згідно Постанови КМУ №689 від 02.08.2008 року в сумі 151800 грн. із яких перераховано постачальникам та отримано податковий кредит в сумі 25258 грн., в т.ч. за серпень 2008 року -13200 грн. та вересень 2008 року -12058 грн.

В ході судового розгляду представник позивача вказував також про те, що відображення вказаних сум в податковому кредиті відбулось помилково з вини бухгалтера, про що податковий орган міг виправити цю помилку при подачі звітності і не застосовувати штрафних санкції.

Суд вважає, що такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями перевіряти достовірність відображених показників у податковій звітності. При цьому реалізація таких повноважень здійснюється під час перевірок.

Щодо оскарження податкової вимоги від 18.01.2010 року в частині стягнення пені в розмірі 15658,58 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1037, податкові вимоги формуються: автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби; податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом ( 2755-17 ) граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога, окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис майна, яке відповідно до законодавства може бути предметом податкової застави, дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, так і не заперечувалось позивачем (обґрунтування позову а.с.49), пеня визначена в спірній вимозі нарахована платнику в зв'язку з невиконанням зобов'язань по сплаті до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 113630 грн. (акт перевірки №924-2301/03800965 від 30.11.2010р. (а.с.52-67)).

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині скасування спірної вимоги, позивач посилався на те, що вказана заборгованість по податку з доходів фізичних осіб виникла в зв'язку з форс-мажорними обставинами (несприятливі погодні умови, та ін.) в зв'язку з чим господарством були понесені збитки, відповідно не було можливості сплатити зазначені податки. При цьому позивач посилаючись також на норми цивільного та господарського кодексів вказував про відсутність його вини у несплаті податку, а тому визначення пені з несплачених сум податку вважав незаконним.

Аналізуючи встановлені обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що доводи позивача не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки діючим законодавством з питань оподаткування не визначено норм, які б передбачали не нарахування пені на суму прострочених платежів внаслідок форс-мажорних обставин, або ж несприятливого для платника фінансового становища. При цьому в ході розгляду справи не було надано доказів, які б вказували на відстрочення або розстрочення платежів з даного податку, відповідно судом при вирішенні цього спору не можуть братись до уваги листи позивача та дефектні акти направлені до податкового органу про скрутне фінансове становище (а.с.68-78).

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Також слід зазначити про безпідставність і необґрунтованість доводів позивача на відсутність вини, оскільки в спірних правовідносинах визначальним є факт існування заборгованості, а не наявність вини по несплаті такої заборгованості. При цьому спеціальними нормами по нарахуванню і сплаті пені в даному випадку є норми податкового законодавства, а не цивільного та господарського.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідачем доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірних рішень діяв у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірні рішення прийняті в порядку та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як правомірні скасуванню не підлягають, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки рішення ухвалене на користь сторони суб'єкта владних повноважень, судові витрати позивача (державне мито в розмірі 29,55 грн.) не підлягають відшкодуванню. Витрати пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз під час розгляду справи -відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 08 жовтня 2012 року.

Суддя О.В. Боднарюк