Постанова № 26367569, 03.10.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2012 року Справа № 2а/2370/3336/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Ільченку С.М.,

за участю: представника позивача Малькової Я.Б. - за довіреністю, представника відповідача Каленської Я.Б. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до державного підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 про стягнення коштів з рахунків платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Уманська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до державного підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 (далі-відповідач) про стягнення 184975 грн. 57 коп. заборгованості по сплаті податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що державне підприємство Старобабанської виправної колонії № 92 зареєстроване як платник податків в Уманській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області та має заборгованість по його сплаті за період з 30.07.2012 року по 08.08.2012 року разом з штрафними санкціями в сумі 184975 грн. 57 коп., податкове зобов'язання, самостійно визначене відповідачем у поданих ним деклараціях з податку на додану вартість, вважається узгодженим і підлягає до стягнення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, з приводу чого, надала суду письмові заперечення, які мотивовані тим, що податковий борг в сумі 184975 грн. 57 коп. частково виник ще в 2007 році, в зв'язку з чим, на час звернення позивача до суду з вказаним позовом минув термін позовної давності по стягненню частини вказаного податкового боргу, він є безнадійним, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають. Крім того, представник позивача зазначила, що спеціальним Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яким визначається його статус та регулюється діяльність, не допускається звернення стягнення на майно, в тому числі грошових коштів, що належать органам і установам виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів та закладів охорони здоров'я.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Державне підприємство Старобабанівської виправної колонії № 92 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстроване Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області 16.03.2000 року за № 10000051985, ідентифікаційний код 08681063, та перебуває на обліку в Уманській об'єднаній державній податковій інспекції Черкаської області як платник податків і зборів з 25.12.1991 року.

17.03.2000 року відповідач був зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно виданого йому свідоцтва № 32434554.

Відповідач не виконав свій обов'язок та не погасив у встановлені законом терміни борг по податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Так, 11.07.2012 року начальником відділу адміністрування податку на додану вартість та акцизного податку Уманської ОДПІ Пахомовою О.В. проведено камеральну перевірку своєчасності сплати державним підприємством Старобабанівської виправної колонії № 92 узгодженої суми по податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2007 року, січень-квітень 2008 року, вересень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року та грудень 2011 року.

В результаті проведеної перевірки встановлені наступні порушення:

- пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині несвоєчасності сплати податкового зобов'язання згідно декларацій з ПДВ за листопад 2007 року, відповідальність за що передбачена пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону;

- абзац 1 п. 77.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання згідно декларацій з ПДВ за січень-квітень 2008 року, вересень-грудень 2010 року, січень-травень 2011 року та грудень 2011 року, відповідальність за що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки № 693/1530/08681063 від 11.07.2012 року.

Згідно пункту 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі -Кодекс) однією з основних засад податкового законодавства України є загальність оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Статтею 9 Кодексу податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків, які є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Кодексу для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа -управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 185.1 статті 185 Кодексу визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 -37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 -37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 193.1 статті 193 Кодексу ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 17 відсотків або 0 відсотків.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 203.1 статті 203 Кодексу визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У свою чергу, пунктом 203.2 статті 203 Кодексу встановлений обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Її нарахування розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами -від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пунктом 58.2 статті 58 Закону визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідачем була подана декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року № 9041753022 від 19.07.2012 року, в якій відповідачем самостійно нараховано зазначений податок в загальному розмірі 64647 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. В зв'язку з чим, сума податкового боргу в розмірі 64647 грн. 00 коп. самостійно визначена відповідачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року № 9041753022 від 19.07.2012 року є узгодженою.

Крім того, новостворений та незаявлений раніше податковий борг по податку на додану вартість виник у відповідача в результаті наступних нарахувань:

- згідно декларації № 9041753022 від 19.07.2012 року самостійно відповідачем нараховано суму податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 64647 грн. 00 коп.;

- згідно податкового повідомлення-рішення № 0000591600 від 18.07.2012 року позивачем нарахована штрафна санкція в сумі 14128 грн. 53 коп.;

- згідно податкового повідомлення-рішення № 0000601600 від 18.07.2012 року позивачем нарахована штрафна санкція в сумі 9 грн. 00 коп.;

- згідно податкового повідомлення-рішення № 0000611600 від 18.07.2012 року позивачем нарахована штрафна санкція в сумі 106191 грн. 04 коп.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Кодексу).

У зв'язку з наявністю у відповідача не погашеного податкового боргу, йому направлялися податкові вимоги за № 1/120 від 08.10.2001 року та № 2/413 від 12.11.2001 року, які були отримані уповноваженою особою відповідача 09.10.2001 року та 19.11.2001 року відповідно. Однак зазначені дії до погашення боргу не призвели.

Крім того, 31.07.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про розстрочення податкового боргу на загальну суму 170000 грн. 00 коп. під проценти строком з 31.07.2012 року по 20.12.2012 року.

На заперечення відповідача стосовно того, що спеціальним законодавством не допускається звернення стягнення на майно, в тому числі грошових коштів, що належать органам і установам виконання покарань, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пункт 15.1 статті 15 Кодексу встановлює, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В розумінні вище вказаної норми закону відповідач є платником податків, зокрема податку на додану вартість, по сплаті якого останній має непогашену заборгованість.

Стаття 16 Кодексу передбачає обов'язки платника податків, зокрема, підпункт 16.1.4 якої встановлює обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлені цим Кодексом.

З підстав зазначеного суд вважає, що заперечення відповідача не знаходять законодавчого підтвердження.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Твердження представника відповідача щодо того, що вказаний податковий борг є безнадійним суд розцінює критично, оскільки по строку сплати 04.01.2008 року узгодженої суми грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість № 63006 від 19.12.2007 року за листопад 2007 року фактично сплачено 28257 грн. 06 коп. лише 30.12.2010 рок, в зв'язку з чим затримка у сплаті становить 1091 календарний день.

На основі викладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з державного підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 податкового боргу зі сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 184975 грн. 57 коп.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства Старобабанівської виправної колонії № 92 (20330, Черкаська область, Уманський район, с. Старі Бабани, ідентифікаційний код 08681063) у дохід бюджету через Уманську об'єднану державну податкову інспекцію у Черкаській області Державної податкової служби (20300, Черкаська область. м. Умань, пл. Леніна, 1-а, ідентифікаційний код 38148040) податковий борг зі сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 184975 (сто вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 57 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 184-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко