Постанова № 26367419, 24.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2012 р. № 2-а- 8661/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бартош Н.С.

при секретарі судового засідання -Островської М.О.

за участю представників: позивача -Сімаковича П.Ю., відповідача -Тетянчук Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Камертон" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Камертон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова , № 0001302305 від 03.07.2012р. та № 0001312305 від 03.07.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова проти позову заперечує.

В обґрунтування заперечень зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову.

За матеріалами справи встановлено, що податкові повідомлення -рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки від від 16.01.12 за №111/2305/25467532.

Згідно з висновками акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, ст.. 201 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 16640,28 грн. , пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.1. п. 138.5 ст. 138, п. 139.1. ст.. 139 ПКУ, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 19136,32 грн.

Відповідач зазначає, що в ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагента не має можливості, як результат всі укладені правочини між позивачем та контрагентом вважаються нікчемними.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення за № 0001302305 від 03.07.2012р. на суму 19136 грн та № 0001312305 від 03.07.2012р. на суму 24961,50 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Позивачем ПП "Камертон" та ТОВ "Промспец Консалтинг" укладено договір №1/11т від 01.11.10, предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей ( канцтовари, іграшки, побутова хімія).

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з купівлі, які оформлені видатковою накладною № 351 від 01.08.2011р. на суму 42729,11 грн., податковою накладною № 39 від 01.08.2011р. на загальну суму 42729,11грн. (в тому числі ПДВ -7121,52 грн), видатковою накладною № 394 від 01.09.2011р. на суму 57112,56 грн., податковою накладною № 48 від 01.09.2011р. на загальну суму 57112,56 грн. (в тому числі ПДВ -9518,76 грн).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 28.

Фізичне переміщення товару підтверджується товаро-транспортними накладними №1251 від 01.08.11, №1425 від 01.09.11 .

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: довіреність №К-00000172 від 01.08.11 та №К-00000192 від 01.09.11 через ОСОБА_3. Товар зберігався на складі позивача за адресою пров. Іванівський 5 (договір оренди №4148 від 07.05.10).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №751 від 07.09.2011р. на загальну суму 42729,11грн. (в тому числі ПДВ -7121,52грн..), платіжним дорученням №897 від 19.10.2011р. на загальну суму 57112,56грн. (в тому числі ПДВ -9518,76грн.).

В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано :

ПП "Барс 02"відповідно до видаткової накладної № К-0000460 від 08.08.11р. на суму 725,92грн., податкової накладної №К-00000168 від 08.08.11р. на загальну суму 725,92грн. (в тому числі ПДВ - 120,99) , ТОВ "Епіцентр К" відповідно до видаткової накладної № К-00004716 від 11.08.11 на суму 9289,70 грн., податкової накладної №К-00000176 від 08.08.11 ( в тому числі ПДВ -1548,28 грн.), ТОВ ""Промснабсервіс" відповідно до видаткової накладної № К-0005058 від 05.09.11 на суму 1410,32 грн., податкова накладна №К-00000021 від 01.09.11 на суму 210,32 грн. (в тому числі ПДВ -35,05 грн.), №К-00000077 від 01.09.11 на суму 1200,00 грн. (без ПДВ)., ТОВ "Тайфун-2000" відповідно до видаткової накладної №К-0005064 від 06.09.11 на суму 6912,00 грн., податкова накладна № К-00000089 від 06.09.11на загальну суму 6912,00 грн. ( в тому числі ПДВ -1152,00), АК "Харківобленерго" відповідно до видаткової накладної №К-00005347 від 12.09.11 на суму 2995,04 грн., податкова накладна-00000218 від 08.09.11 на загальну суму 2995,04 (в тому числі ПДВ -499,17 грн.), ПП "Вектор Аттракціон" відповідно до видаткової накладної №К-00005444 від 15.09.11 на суму 1870,31 грн. , податкова накладна № К-00000379 від 14.09.11 на загальну суму 1870,31 ( в тому числі ПДВ -311,72 грн.), Харківський апеляційний адміністративний суд відповідно до видаткової накладної №К-00005828 від 29.09.11 на суму 29900,00 грн., податкова накладна №К-00000825 від 29.09.11 на загальну суму 29900,00 грн. ( в тому числі ПДВ -4983,33 грн.).

Судом встановлено, що зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідними положеннями ПКУ, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення -рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, ст.. 201 ПКУ

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ПП "Камертон" до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових-повідомлень рішень -задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 0001302305 від 03.07.2012р. та № 0001312305 від 03.07.2012р..

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2012 року

Суддя Бартош Н.С.