Постанова № 26367402, 26.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2012 р. № 2-а- 7963/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волкової Л.М.

при секретарі судового засідання - Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача - Повелиця Г.В., діє за дорученням № 116/1450 від 11.06.12

представника відповідача - Калініна О.О., діє за дорученням № 3071/10/10-012 від 30.05.12

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1"); скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 року № 0000030041(форма "Р").

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, були винесені на підставі помилково встановленого порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

СДПІ з ВПП у м. Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева»з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «Тех-Агромаркетинг»за квітень 2010 року та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за жовтень 2010 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року (а.с. 11-17).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійсненим ДП «Завод ім. В.О.Малишева»із ТОВ «Тех-Агромаркетинг»(код ЄДРПОУ 36988128) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»(код ЄДРПОУ 36457279); порушення вимог 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за рахунок здійснених нікчемних правочинів по операціям з придбання товарів у ТОВ «Тех-Агромаркетинг»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»завищено суму податкового кредит на загальну суму 129850,38грн., в т.ч. по періодах: за квітень 2010 року на суму ПДВ 38505,38грн., за листопад 2010 року на суму ПДВ 46672,5грн., за грудень 2010 року на суму РДВ 46672,5 грн.; порушено п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2010 року на суму 36505,38грн.,занижено сум ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за грудень 2010 року на суму 93345,00грн.

На підставі Акту перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року СДПІ з ВПП у м. Харкові служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000930841 від 26.12.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 54758,07 грн., з яких: 36505,38 грн. за основним платежем та 18252,69 грн. за штрафними санкціями та № 0000940841 від 26.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 140017,5 грн., з яких: 93345,0 грн. за основним платежем та 46672,50 грн. за штрафними санкціями.

З дослідженого судом Акту перевірки № 2256/41-018/14315629 від 08.12.2011 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Тех-Агромаркетинг», ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Не погоджуючись з висновками СДПІ з ВПП у м. Харкові, позивачем було подано до Державної податкової служби України скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 23.01.2012 №293/10/25-103 строк розгляду скарги ДП «Завод імені В.О. Малишева»було продовжено до 15.03.2012. При розгляді скарги було встановлено, що грошові зобов'язання з податку на додану вартість були збільшені та бюджетне відшкодування ПДВ зменшено за порушення, здійснені ДП «Завод імені В.О. Малишева»до 01.01.2011, у зв'язку з чим застосування СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові штрафних санкцій у розмірі 50% є неправомірним. На підставі вищенаведеного, Державна податкова служба Харківській області скасувала податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 26.12.2011 №0000930841 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 9 126,35 грн., № 0000940841 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість (штрафні санкції) у сумі 23 336,25 грн., в інших частинах вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ДП «Завод імені В.О. Малишева»від 06.01.2012 №17/53 -без задоволення.

За результатами рішення про результати розгляду скарги від 12.03.2012 № 1026/10/10-212 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000030041 від 21.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 116681,25 грн., з яких: 93345,0 грн. за основним платежем та 23336,25 грн. за штрафними санкціями та № 0000040041 від 21.03.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 45631,72 грн., з яких: 36505,38 грн. за основним платежем та 9126,34 грн. за штрафними санкціями (а.с. 26-27).

Зазначені податкові повідомлення -рішення позивачем були оскаржені в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України скарга позивача була залишена без задоволення.

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом було встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» (постачальник) було укладено Договір поставки № 294дп від 12.04.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію (запчастини), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 73-74). Вартість та кількісний (якісний) склад вказаної продукції узгоджувалися шляхом підписання специфікації (а.с. 103).

Судом встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Тех-Агромаркетинг» блок аварійної сигналізації БАС 701 (4 шт.), реле РВ 704 (6 шт.), реле ЄЛС 200-3 (3 шт.), блок сигналізації БС (6шт.), Єл. магніт ЄМ-200-30 (6 шт.), Єл. магніт ЄМ-200-74 (3 шт.), блок управління приводом БУП (4 шт.), світове табло ТС 702-1-1 (3шт.), регулюючий блок АФП703 (4 шт.), реле направлення потужності РМ 719 (6шт.), що підтверджується видатковою накладною № 1 від 16.04.10р. (а.с. 43).

20.04.2010 року відповідно до заявки № 007946 було поставлено продукцію на територію позивача (а.с. 46). Доставка вказаної продукції здійснювалася силами позивача з використанням власного автомобільного транспорту, що підтверджується копією шляхового листа.

Вказану продукцію було оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 67 (а.с. 48) та використано в безпосередній господарській діяльності - виробництві, що підтверджується копіями вимог та накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ «Тех-Агромаркетинг»було виписано податкову накладну № 1 від 16.04.2010 року (а.с. 44).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тех-Агромаркетинг», що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 206).

Судом було встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (постачальник) було укладено Договір № 495дп від 03.06.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її. (а.с. 36-37). Вартість та склад вказаної продукції узгоджувалась сторонами шляхом підписання додатку № 1 до договору (а.с. 37).

Судом встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Тех-Агроремпоставка» 765-03-сб 162 Радіатор КПП (3 шт.), 765-03-сб13 Коробка передач з механізмом повороту (3 шт.), 765-14-К1 Гальма (ліве, праве) / поставка в складі п.2/ (3 комплекти),765-22-сб1 система змащення і керування силовою передачею / поставка в складі п.2/ (3 комплекти), 765-17-сб101 Колонка рульова (3 шт.), 765 -34 -сб1 катки підтримуючі (комплект 6 шт.) (3 комплекти), що підтверджується видатковою накладною (а.с. 38).

Вказану продукцію було доставлено силами позивача, що підтверджується копією шляхового листа, оприбутковано та поставлено на складський облік позивача, що підтверджується приходним ордером № 299 (а.с. 47).

Вказані вище товари були використані позивачем у виробничій діяльності, що підтверджується вимогами та копіями накладних на внутрішнє переміщення.

На адресу позивача ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були виписані податкові накладні № 5525 від 08.10.2010 року, № 5978 від 29.10.2010 року (а.с. 39-40).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Тех-Агроремпоставка», що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку (а.с. 204-205).

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Тех-Агромаркетинг»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка»на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Тех-Агромаркетинг»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000040041 від 21.03.2012 року та № 0000030041 від 21.03.2012 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000040041(форма "В1").

3. Скасувати прийняте податкове повідомлення - рішення від 21.03.2012 року № 0000030041 (форма "Р").

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2012 року.

Суддя Волкова Л.М.