Постанова № 26367036, 26.09.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2012 р. № 2а-1178/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: Головуючий суддя Гулкевич І.З.

Суддя Шинкар Т.І.

Суддя Костів М.В.

за участю секретаря судового засідання Голоднікова О.В.

представника позивача Василишин О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТзОВ «Хліб Прикарпаття» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 9 січня 2009р. №0000012341/0,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття»звернувся з позовом до суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Бориславі Львівській області від 09 січня 2009р. №0000012341/0 щодо донарахованого податку з прибутку та штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкові зобов`язання у зв`язку з невключенням до складу валових доходів безоплатно одержаних ним послуг по оренді легкових автомобілів від фізичних осіб та безпідставне включення до складу валових витрат вартості послуг менеджменту, наданих приватним підприємцем ОСОБА_2

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві, пояснили, що ДПІ у м. Бориславі безпідставно включило вартість безоплатно отриманих транспортних послуг в сумі, визначеній за звичайними цінами, як для вантажного автомобіля, в той час як позивач користувався послугами легкових автомобілів. Щодо послуг менеджменту позивач вважає, що він мав право відносити їх до складу валових витрат згідно п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як такі, що пов`язані з веденням господарської діяльності.

Відповідач подав письмове заперечення на позов, проти позову заперечив повністю, пояснив, що позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення повністю, хоча в позовній заяві, фактично оспорює тільки два порушення податкового законодавства з п'яти, наведених в акті перевірки. Позивач не оспорює сам факт не включення безоплатно одержаних послуг до складу валових доходів, а не погоджується з розміром доходу, визначеного на підставі звичайних цін, що склались на підприємстві. Щодо витрати на послуги менеджменту -такі не повязані з господарською діяльністю позивача, просить у позові відмовити повністю.

Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Також судом було ухвалою судового засідання замінено відповідача -ДПІ у місті Бориславі Львівської області її правонаступником - Дрогобицькою об'єднаною державної податковою інспекцією Державної податкової служби у Львівської області.

Суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Хліб Прикарпаття»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №714/230/34519888 від 23.12.2008р., на підставі якого виставлено податкове повідомлення-рішення №0000012341/0 від 09 січня 2009 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 20726 грн. за основним платежем, 12115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, усього 32841 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зафіксовано наступні порушення:

1) п.5.9, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями, що полягає у тому, що підприємством неправильно проводився розрахунок приросту (убутку) балансової вартості інвентарних запасів придбаних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (ряд. 01.2 Декларації), що призвело до заниження валових доходів підприємства в ІІІ кВ. 2007р. -на 5708 грн., в ІV кВ. 2007р. -12122 грн. та заниженні податку на прибуток в загальній сумі 4458 грн., зокрема, в ІІІ кВ. 2007р. в сумі 1427 грн. та в ІV кВ. 2007р. -3031 грн., за що донараховано податок на прибуток -4458 грн., фінансова санкція 2229 грн., всього на суму 6687 грн. Вказане порушення позивачем не оспорюється.

2) В порушення п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями -за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. не включено до складу валових доходів вартість безоплатно одержаних послуг по оренді легкових транспортних засобів від фізичних осіб, чим занижено валові доходи на загальну суму 18216 грн. та занижено податок на прибуток в загальній сумі 4554 грн., у зв`язку з чим донараховано податок на прибуток в сумі 4554 грн. та фінансова санкція в сумі 1948 грн., всього на суму 6502 грн.

3) В порушення п. 5.5.1. п.5.5 ст.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями -до складу валових витрат зайво включено витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями перед ВАТ «Кредобанк»за договором №49 від 22.11.2006р. -в сумі 39856 грн., які не пов`язані з веденням господарської діяльності, за що донараховано податок на прибуток в сумі 9964 грн. та фінансову санкцію в сумі 4594 грн., разом -14559 грн. Вказане порушення позивачем не оспорюється.

4) В порушення п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями -в ІІІ кВ. 2007р. позивачем зайво включено до складу валових витрат інші витрати на загальну суму 14749 грн., факт придбання яких не підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, що призвело до завищення валових витрат підприємства на вказану суму. В зв`язку із самостійним виправленням позивачем вказаного порушення в ІV кварталі 2007р., але сума штрафу не нарахована та не сплачена до бюджету всупереч вимогам п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, у зв`язку з чим нараховано фінансову санкцію в сумі 1844 грн. Вказане порушення позивачем не оспорюється.

5) В порушення п. 5.5.1. п.5.5 ст.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями -в ІІІ та ІV кварталах 2007р. до складу валових витрат зайво включено витрати, пов`язані отриманими послугами від ПП Сироватка -в сумі 5000 та 7000 грн. відповідно, які не пов`язані з веденням господарської діяльності, за що донараховано податок на прибуток в сумі 1750 грн. та фінансову санкцію в сумі 1500 грн., разом -3250 грн.

В частині не включення до складу валових доходів вартості безоплатно одержаних послуг по оренді легкових автомобілів від фізичних осіб, судом встановлене наступне.

В період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р. ТзОВ «Хліб Прикарпаття» не включено до складу валових доходів вартість безоплатно одержаних послуг по оренді наступних автомобілів:

- Volkswagen» по договору оренди з ОСОБА_3 від 02.01.2007р.;

- «Москвич -412»по договору оренди з ОСОБА_4 від 06.11.2006р.;

- Mazda -323» по договору з ОСОБА_2 від 13.10.2006р. та від 02.01.2008р.

Внаслідок вказаного порушення занижено валові доходи на загальну суму 18216 грн., а саме:

В ІІІ кВ. 2007р. -в сумі 4608 грн.

В ІV кВ. 2007р. -в сумі 4752 грн.

В І кВ. 2008р. -в сумі 4536 грн.

В ІІ кВ. 2008р. -в сумі 4320 грн.

Для визначення звичайної ціни відповідачем, відповідно до п.п 1.20.2 п. 1.20 ст.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 в редакції Закону від 22.05.1997р. № 283/97 із змінами та доповненнями, використано в якості звичайної ціни - ціну оренди транспортних засобів, що склалась на підприємстві, що перевірялось, з урахуванням наближених умов, укладених ним угод по оренді транспортних засобів.

В частині віднесення до складу валових витрат вартості послуг менеджменту, судом встановлено наступне.

У 2007р. приватним підприємцем ОСОБА_2 були оформлені акти:

- від 25.07.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 3500 грн.;

- від 13.08.2008р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1500 грн.;

- від 30.09.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 31.10.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 03.01.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 30.11.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 01.10.2007р. на суму 1750 грн.;

- від 31.12.2007р. приймання-передачі послуг за договором про надання послуг менеджменту від 01.10.2007р. на суму 1750 грн.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості наданих послуг менеджменту.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відтак, для формування валових витрат необхідна наявність відповідного зв'язку між спірними послугами та господарською діяльністю позивача.

За своєю юридичною природою спірні послуги належать до маркетингових та консультативних послуг.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку.

Так, абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 названого Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 цієї ж статті передбачено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону.

Отже, витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо). При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Проте у матеріалах справи відсутні докази надання позивачеві саме такої категорії послуг згідно з укладеними договорами між ТОВ «Хліб Прикарпаття» та ПП ОСОБА_2

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, яким чином отримані послуги менеджменту були використані позивачем в його господарській діяльності.

Проте ані з цих актів, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були виконані названі роботи, у чому вони полягали, яка вигода отримана позивачем у результаті таких послуг.

Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат наданих ПП ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.

Суд зазначає, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Прикарпаття»не довів правомірність заявлених вимог, в той час, на підставі доказів, що містяться у матеріалах справи, встановлено відсутність обставин, що обґрунтовують позов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн.), відповідно до ст. 94 КАС України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 жовтня 2012 року.

Головуючий суддя Гулкевич І.З.

Суддя Костів М.В.

Суддя Шинкар Т.І.