Постанова № 26366915, 10.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/7157/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Лагутін А.А., розглянувши у м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості (далі-Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення суми допомоги по безробіттю та одноразової матеріальної допомоги в загальному розмірі 170,92 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідач звернувся до Луганського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи. 12.10.1994 року відповідач був зареєстрований як особа, яка шукає роботу. При присвоєні статусу безробітного громадянка ОСОБА_1 власноручно поставила підпис, що станом на 12.10.1994 року не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не являється членом особистого селянського господарства. В період з 22.10.1995 року по 21.01.1996 року та з 22.10.1996 року по 22.01.1997 року відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 98,12 грн. та одноразова матеріальна допомога в сумі 72,80 грн., а всього в загальному розмірі 170,92 грн.

В ході перевірки позивачем було встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості працювала в СТОВ «Лугань» з червня 1995 року по лютий 1996 року за договором та отримувала заробітну плату.

Тобто, відповідачем було порушено вимоги п.2 та п.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати їм забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Після виявленого факту незаконного отримання коштів громадянкою ОСОБА_1, їй було надіслано лист та запропоновано повернути незаконно отримані кошти у сумі 170,92 грн., однак до теперішнього часу відповідач у добровільну порядку зазначені кошти не сплатив.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача 170,92 грн. - розмір допомоги по безробіттю та одноразової матеріальної допомоги.

Відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у скороченому провадженні (аркуш справи 15). У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до ст.8 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон № 1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі-Закон № 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із ст.25 Закону № 803, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Частиною 1 ст.33 Закону № 1533 передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 22.10.1994 року була зареєстрована в Антрацитівського міськрайцентру зайнятості як особа, що шукає роботу (аркуш справи 5)

Позивачем ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю з 22.10.1994 року (аркуші справи 5,6).

14.06.1997 року відповідач був знятий з обліку Антрацитівського міськрайцентру зайнятості, виплату допомоги по безробіттю було припинено (зворотній бік аркуша справи 5).

Судом встановлено, що протягом періоду перебування у статусі безробітного відповідачу з 22.10.1995 року по 21.01.1996 року та з 22.10.1996 року по 22.01.1997 року нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 98,12 грн. та одноразова матеріальна допомога в сумі 72,80 грн., а всього в загальному розмірі 170,92 грн., що підтверджується актом № 11 від 10.02.2012 року (аркуш справи 10).

Згідно повідомлення управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № 920/02-12 від 25.11.2011 року відповідач під час перебування на обліку в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості працювала у колективному сільськогосподарському підприємстві «Україна» за договором з червня 1995 року по лютий 1996 року, та отримувала заробітну плату (аркуш справи 7). Вказані обставини перебування відповідача у трудових відносинах в період гребування на обліку в центрі зайнятості також підтверджуються довідкою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лугань» (колишнє КСП «Україна») № 49 від 07.09.2011 року (зворотній бік аркуша справи 7).

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 на момент отримання допомоги по безробіттю належала до категорії зайнятого населення. Відповідач отримував допомогу по безробіттю на підставі недостовірних даних.

Згідно ч.2 ст.36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, оскільки відповідачем суму допомоги по безробіттю та одноразової матеріальної допомоги в загальному розмірі 170,92 грн. добровільно сплачено не було, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Антрацитівського міськрайцентру зайнятості, у зв'язку з їх обґрунтованістю, та стягнути з ОСОБА_1 суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю та одноразової матеріальної допомоги в загальному розмірі 170,92 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (94600, АДРЕСА_1) на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості (94600, Луганська область, м. Антрацит, вул.. Калініна, 15, р\р 37170320001252, ГУДКСУ в луганській області м. Луганськ, МФО 804013, код ЄДРПОУ 20185763) незаконно отримані допомогу по безробіттю в сумі 98,12 грн.(дев'яносто вісім гривень дванадцять копійок) та одноразову матеріальну допомогу в сумі 72,80 грн.(сімдесят дві гривні вісімдесят копійок), а всього в загальному розмірі 170,92 грн.(сто сімдесят гривень дев'яносто дві копійки).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяА.А. Лагутін