Рішення № 2636653, 24.10.2008, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2008 р. Справа № 17/268/08

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесніковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –Бессчастна А.В., довіреність № 01/051 від 12.05.2008 року;

від відповідача –Галітко С.П., довіреність № 4301 від 12.09.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/268/08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМР-Миколаїв», м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16, кв. 15,

до державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі ВП „Южно-Української АЕС”, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, а/с № 20,

про: стягнення заборгованості у розмірі 526 293 грн. 34 коп.,-

У судовому засіданні 16.10.2008 року було оголошено перерву на 24.10.2008 року.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СМР-Миколаїв” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі ВП „Южно-Української АЕС” (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 526 293 грн. 34 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним:

03 жовтня 2001 року ухвалою господарського суду Миколаївської області було затверджено мирову угоду про погашення заборгованості за договорами підряду, укладену між ТОВ СП «СМР-Миколаїв»та ДП НАЕК «Енергоатом» 26 вересня 2001 року.

Згідно умов мирової угоди ДП НАЕК «Енергоатом»зобов’язалось у строк до 31.08.2002 року погасити заборгованість перед ТОВ СП «СМР-Миколаїв»за договорами підряду у сумі 604 498 грн. 22 коп. У випадку, якщо заборгованість не буде погашено у строк до 31.08.2002 року ДП НАЕК «Енергоатом»взяло на себе зобов’язання додатково сплатити ТОВ СП «СМР-Миколаїв»424 541 грн. 14 коп. (неустойка в сумі 93 936,85 грн. та збитки від інфляції в сумі 330 604,29 грн.).

ДП НАЕК «Енергоатом»не виконало зобов’язання, встановлені мировою угодою від 26.09.2001 року і у строк до 31.08.2002 року не погасило ТОВ СП «СМР-Миколаїв»заборгованість за договорами підряду. Станом на 31.08.2002 року заборгованість відповідача складала 334 732,22 грн. Таким чином, у відповідності до умов мирової угоди, у ДП НАЕК «Енергоатом»виникло зобов'язання додатково сплатити ТОВ СП «СМР-Миколаїв»424 541,14 грн.

У відповідності з вищевикладеним, станом на 01.09.2002 року заборгованість ДП НАЕК «Енергоатом»перед ТОВ СП «СМР-Миколаїв» становила 759 273, 36 грн.

До цього часу ДП НАЕК «Енергоатом»не погасило ТОВ СП «СМР-Миколаїв»заборгованість за мировою угодою від 26.09.2001 року, затвердженою ухвалою господарського суду від 03.10.2001 року.

Станом на день пред’явлення позовної заяви заборгованість відповідача складає 397 373, 36 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16.01.2007 року.

У відповідності до статті 214 Цивільного кодексу УРСР, який діяв до 01.01.2004 року, та статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, встановленого мировою угодою від 26.09.2001 року, ДП НАЕК «Енергоатом»зобов’язано відшкодувати ТОВ СП «СМР-Миколаїв»збитки, які виникли у нашого підприємства внаслідок інфляційних процесів за період з 01.09.2002 року по день подання позовної заяви та сплатити 3 % річних за користування грошовими коштами ТОВ СП «СМР-Миколаїв».

На підставі вищевикладеного, ДП НАЕК «Енергоатом»зобов’язано сплатити ТОВ СП «СМР-Миколаїв»індексацію суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, яка складає 316 685,13 грн. та 3 % річних від суми заборгованості, що складає 19 502,26 грн. (розрахунки додаються - додатки № № 1, 2 до позовної заяви).

Крім того, тривала несплата ДП НАЕК «Енергоатом»заборгованості за мировою угодою від 26.09.2001 року завдає ТОВ СП «СМР-Миколаїв»значних збитків, пов’язаних з нестачею обігових коштів.

Незважаючи на наявність значної заборгованості, починаючи 02.03.2004 року відповідач припинив сплачувати грошові кошти в погашення заборгованості за мировою угодою, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 16.01.2007р. (додаток №8 до позовної заяви). Таким чином, починаючи з 02.03.2004 року діями ДП НАЕК «Енергоатом»з обіг) ТОВ СП «СМР-Миколаїв»фактично вилучено 397 373,36 грн., які відповідач мав би сплатити, але не сплатив.

Нестача обігових коштів змусила ТОВ СП «СМР-Миколаїв»залучати кредитні кошти, необхідні для забезпечення діяльності підприємства, а саме:

- 16 червня 2005 року ТОВ СП «СМР-Миколаїв»уклало з АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»кредитний договір № 640/1-69 про надання кредитної лінії у розмірі 500 000 грн. (копія договору додається - додаток № 9 до позовної заяви);

- 16 червня 2006 року ТОВ СП «СМР-Миколаїв»уклало з АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»кредитний договір № 640/2-75 про надання кредитної лінії у розмірі 500 000 грн. (копія договору додається - додаток № 10 до позовної заяви).

Згідно з умовами кредитних договорів починаючи з липня 2005 року і до лютого 2007 року ТОВ СП «СМР-Миколаїв»сплачувало АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»17-19 % річних за першим та 18,5 % річних за другим кредитними договорами (пункти 1.1.1. кредитних договорів).

Всього протягом вказаного часу ТОВ СП «СМР-Миколаїв»сплатило АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»130 105, 95 грн. процентів за користування кредитними коштами, що підтверджується копіями платіжних доручень про сплату процентів (копії платіжних доручень додаються - додатки №№ 11-31 до позовної заяви).

Таким чином, 130 105, 95 грн. процентів, сплачених ТОВ СП «СМР-Миколаїв»АКБ Соціального розвитку «Укрсоцбанк»за користування кредитними коштами, є збитками ТОВ СП «СМР-Миколаїв», оскільки необхідність в отриманні кредитних коштів виникла саме внаслідок дій відповідача - несплати ним заборгованості за мировою угодою від 26.09.2001р.

Статтею статей 611 Цивільного кодексу України встановлено: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені ... законом, зокрема: ... відшкодування збитків..". Крім того, у відповідності до статті 623 Цивільного кодексу України "Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки".

Керуючись статтями 611 та 623 Цивільного кодексу України, ДП НАЕК «Енергоатом»зобов'язано відшкодувати ТОВ СП «СМР-Миколаїв»збитки, завдані невиконанням зобов'язань за мировою угодою від 26.09.2001 року, а саме: відшкодувати ТОВ СП «СМР-Миколаїв»проценти в розмірі 130 105, 95 грн., які були сплачені за користування кредитними коштами.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ СП «СМР-Миколаїв»до ДП НАЕК «Енергоатом»складають 526 293, 34 грн., яку позивач просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

3 жовтня 2001 року ухвалою господарського суду Миколаївської області було затверджено мирову угоду про погашення заборгованості за договором підряду, укладену між позивачем та відповідачем 26 вересня 2001 року.

Станом на березень 2004 року по платіжному дорученню № 3 відповідач повністю погасив основну заборгованість перед позивачем та сплатив 27 167 грн. 78 коп. в погашення неустойки в сумі 93 936 грн. 85 коп. та відшкодування втрат, пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 330 604 грн. 29 коп., відповідно до умов мирової угоди від 26.09.2001 року та ухвали суду.

Зазначені обставини підтверджуються платіжним дорученням № 3 та листком-розшифровкою по рахунку № 311 ( додаються до відзиву).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом зазначених норм, суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюється. Таким чином, вирішуючи спір по суті, щодо виконання господарських зобов'язань, суд не встановлює нових зобов'язань, а здійснює захист порушеного права.

Отже, з урахуванням зазначеного, стягнення неустойки та інфляційних не породжують нових зобов'язань в розумінні нарахування на них нових процентів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.

Стягнення заборгованості по ухвалі господарського суду Миколаївської області проводиться ВДСВ Южноукраїнського управління юстиції.

Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», які внесені до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та беруть участь у процедурі погашення заборгованості, здійснюють розрахунки, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей, шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених вищезазначеним Законом.

Пунктом 15 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відкрите виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Відповідач у справі внесений за зазначеного Реєстру, копія виписки із Реєстру додається.

2. В позовній заяві позивач стверджує, що строки позовної давності для стягнення інфляційних та річних не спливли, оскільки «щодо ДП НАЕК «Енергоатом»неодноразово порушувалися справи про банкрутство ......... та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів.... У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) зупиняє перебіг строку позовної давності».

Відповідач вважає, що такі твердження позивача є хибними, оскільки стаття 62 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік обставин, які являються підставами для відмови судом у прийнятті позовної заяви. У цьому переліку відсутня така підстава, як порушення справи про банкрутство підприємства. Крім того, мораторій в розумінні статті 262 Цивільного кодексу України та мораторій на задоволення вимог кредиторів в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом»(далі по тексту - Закон) за своїм правовим змістом і правовими наслідками становлять різні поняття. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням справи про банкрутство не є підставою для зупинення перебігу строку позовної давності згідно статті 262 Цивільного кодексу України, оскільки порушення справи про банкрутство і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є передумовою для повного або часткового задоволення вимог кредиторів, в порядку визначеному Законом. В даному випадку мова йде про виконання грошових зобов'язань боржника перед кредитором за рахунок конкурсної маси на умовах, визначених Законом процедури, а не про відстрочення виконання зобов'язання, як це передбачає п.2.ч.1 ст. 262 ЦК України.

Отже, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство не обмежує право позивача на подачу позову до суду. Тобто, позивач мав можливість в межах строків позовної давності звернутися з позовом до суду про стягнення річних та інфляційних.

3. Крім того, повідомляємо суд, що 03.06.2008 року ухвалою господарського суду м. Києва порушена справа за № 43/475 про банкрутство ДП НАЕК «Енергоатом».

5. Стосовно стягнення збитків зазначаємо, що позивачем не надіслані разом з позовною заявою відповідачу документи, долучені ним до позовної заяви стосовно укладення кредитних договорів та сплати по них процентів, а тому надати оцінку таким документам не мас можливості.

У відповідності до чинного законодавства необхідними умовами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є:

- протиправність поведінки заподіювана шкоди;

- причинний зв'язок між поведінкою заподіювана шкоди і збитками;

- наявність збитків;

- вина (умисел чи необережність).

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Згiдно ст. 526 Цивiльного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до вимог закону, iнших актiв законодавства, умов договору, а за вiдсутностi таких вимог та умов - вiдповiдно до звичаiв дiлового обороту або iнших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов мирової угоди від 26 вересня 2001 року, яка затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03 жовтня 2001 року по справі № 14/29, а саме п. 2 мирової угоди, відповідач зобов’язався перерахувати позивачу - 1769 грн. в строк до 30 вересня 2001 року, 604 498 грн. 22 коп. –в строки, зазначені в п.п. 2.1.2 мирової угоди. А також, відповідно до п.п. 2.2 мирової угоди відповідач зобов’язався у разі невиконання ним в строк до 31.08.2002 року зобов’язань, встановлених п.п. 2.1.1 –2.1.2 мирової угоди, сплатити 93936 грн. 85 коп. неустойки та компенсувати втрати, пов’язані з інфляційними процесами за період з 01.08.1998 року по 30.06.2001 року шляхом сплати індексаціїї суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 330 604 грн. 29 коп.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 16 січня 2007 року (аркуш справи № 13) відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі виконав свої зобов’язання.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи заборгованість відповідача становить 397373 грн. 36 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин річні та збитки від інфляції підлягають стягненню, але не у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач повинен був виконати свої зобов’язання за мировою угодою до 31.08.2002 року (п.п 2.1.2 мирової угоди). Строк позовної давності закінчився 31 серпня 2005 року. Проте, відповідно до п.п. 1,2 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. З урахуванням акту звірки взаєморозрахунків від 16 січня 2007 року, в якому відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 397373 грн. 36 коп. новий строк перебігу позовної давності щодо стягнення заборгованості почався з 16 січня 2007 року.

Позивач просить стягнути 316 685 грн. 13 коп. збитків від інфляції за період з 01.09.2002 року по 31.03.2008 рок, та 79502 грн. 26 коп. річних за період з 01.09.2002 року по 07.05.2008 року. Але в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив дії, що свідчать про визнання нею свого обов’язку щодо сплати річних та збитків від інфляції. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про сплив позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За таких обставин стягненню підлягають 35763 грн. 60 коп. річних за період з 07.05.2005 року по 07.05.2008 року та 198282 грн. 51 коп. індексації суми боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 2005 по 2007 роки включно.

Заперечення відповідача проти позову в цієї частині судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи. Зокрема, нарахування проводилося не на штрафні санкції, а на заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов мирової угоди.

Щодо інших заперечень слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

130105 грн. 95 коп. збитків у вигляді процентів, сплачених за користування кредитними коштами стягненню не підлягають на підставі нижченаведеного.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В п.п. 1.2 доданих до позовної заяви кредитних договорів зазначено, що кредит надається на наступні цілі: оплата послуг, робіт, товарно-матеріальних цінностей, пов’язаних з ремонтом, реконструкцією та модернізацією промислової бази та приміщень. Отже, всупереч вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів, що він зазнав збитків на суму 130105 грн. 95 коп. у вигляді процентів, сплачених за користування кредитними коштами.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «СМР-Миколаїв»задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електростанція»(м. Южноукраїнськ, код 20915546 ) суму 3% річних у розмірі 35763,60 грн., збитки від інфляції в розмірі 198 282,51 грн., держмито в сумі 2340,46 грн. та 52,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства «СМР-Миколаїв»(м. Миколаїв, вул. Громадянська, 16, кв.15, код 23620308 ).

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль