Постанова № 2636624, 24.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24.11.2008 р. № 6/503

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянську Я.І. , судді Качура І.А. Кочана В.М. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державна податкова адміністрація України

про визнання наказу від 17.03.2008р. № 159 винесеним з перевищенням компетенції та його скасування

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіклум»

до відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення-рішення

№ 0000012307/0/5871-23-7

Представники: від позивача Назарець Д.А.

від відповідача Сметанюк І.М.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24.11.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіклум»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним (нечинним) податкового повідомлення рішення від 19.12.2005 р. № 0000012307/0/5871-23-7 на суму 33177,00 грн. Постановою Господарського суду м. Києва від 06.05.2006 р. по справі № 11/125-А позовні вимоги задоволені. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 р. у справі № 11/125-А постанова Господарського суду м. Києва від 06.05.2006 р. залишене без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2007 р. у справі № К-30162/06 судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовані, справа направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва. Підставою для скасування вказаних судових рішень стало те, що при вирішенні даної справи поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилися не дослідженими записи в книзі обліку придбання, завірені копії якої позивачем було надано в період перевірки. Також, судами не встановлено чи здійснювалася поставка послуги по створенню програмного продукту за межі митної території України ТОВ «Сіклум», оскільки згідно з Договором № 8, який було підписано з фірмою «UA Consulting ApS»(Данія) не передбачено, як саме буде здійснюватися поставка програмної продукції (не вказаний Інтернет провайдер), не вказано час передачі за кордон, відсутні електронні адреси, не вказано чим саме фіксується передача та отримання послуг за кордоном.

Ухвалою від 04.07.2008 р. по справі № 6/579-11/125-А було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення рішення від 19.12.2005 р. №0000012307/0/5871-23-7 на загальну суму 33177,00 грн. про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На думку позивача - ТОВ «Сіклум», відповідач прийшов до помилкового висновку про порушення товариством п.п.6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР). Оскільки, операція з поставки програмного продукту позивачем компанії «UA Consulting ApS»(Данія) є такою, що повинні оподатковуються за ставкою 0%, а не 20%, як це передбачено Законом України № 168/97-ВР, та свідчить про здійснення господарських операцій з нерезидентом.

Відповідач проти позову заперечує з наступних підстав. Операції з поставки програмного продукту за договором № 8 від 01.12.2003 р. не зазначено, як саме буде здійснюватися поставка програмного продукту не вказано час передачі за кордон, відсутні електронні адреси, не вказано, чим самим фіксується передача та отримання послуг за кордон, а також, акти виконаних робіт між позивачем та нерезидентом підписані на митній території України. Тому, відповідач вважає, що вказані операції повинні оподатковуватися за ставкою 20%, отже визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 33144,00 грн., з яких 22096,00 грн. основного платежу та 11048,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, що відповідає положенням чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість та правомірність заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ "Сіклум" за лютий, березень 2005 р., за результатами якої складений акт № 1684/23-7-31902643 від 09.12.2005 р. та винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012307/0/5871-23-7 від 19.12.2005 р., яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 22 096,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) у розмірі 11 048,00 грн., всього на суму 33 144,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що згідно з Договором № 8 від 01.12.2003 р. про надання послуг у створенні програмного продукту, укладеним позивачем з нерезидентом - юридичною особою, створеною за законодавством Данії, - «UA Consulting ApS», позивачем було надано нерезиденту послуги зі створення програмного продукту у лютому - березні 2005 року на суму 227 058,00 грн. При цьому податок на додану вартість обчислено позивачем за нульовою ставкою як щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

В акті перевірки зазначено, що у Договорі № 8 від 01.12.2003 не вказано, як саме буде здійснюватись поставка програмного продукту - не вказано час передачі за кордон, відсутні електронні адреси, не вказано, чим саме фіксується передача та отримання послуг за кордоном; крім того акти виконаних робіт підписані на митній території України (м. Київ).

Таким чином, згідно з висновком акта перевірки, операції з поставки програмного продукту за вказаним договором здійснені на митній території України, інформація щодо їх простаки за межі митної території України відсутня, а тому вказані операції повинні оподатковуватись за ставкою 20%, що стало підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33 144,00 грн., в т.ч. 22096,00 грн. - основний платіж та 11 048,00 грн., згідно зі спірним податковим повідомленням рішен ням.

При цьому відповідачем зроблено висновки про визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ (до сплати) за лютий і березень 2005 року по операціях з поставки програмного продукту за вказаним Договором № 8, а саме: за лютий 2005 року у розмірі 25427,00 грн. та за березень 2005 року у розмірі 45 412,00 грн.

За іншими господарськими операціями у лютому і березні 2005 року позивачем сформовано податковий кредит, а саме: за лютий 2005 року 23 316,00 грн., за березень 2005 року - 32.831,00 грн., та заявлено вказані суми до бюджетного до відшкодування. Відповідачем під час перевірки не виявлено порушень щодо формування позивачем податкового кредиту.

З урахування наведеного у висновках акта перевірки зазначено про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 25 427,00 грн. за лютий 2005 року, у розмірі 22 833,00 грн. за березень 2005 року, а також про донарахування податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 22 096,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіклум»та компанією «UA Consulting ApS»»(Данія) був укладений Договір

№ 8 від 01.12.2003 р. про надання послуг у створенні програмного продукту.

ТОВ «Сіклум»надало послуги по створенню програмного продукту по Договору № 8 фірмі «UA Consulting ApS»»(Данія), що підтверджено копіями актів:

акт здачі-прийняття робіт № 8/3 від 15.03.2005 р. на суму 20 000 дол. США, який підписаний в м. Києві;

акт здачі-прийняття робіт № 8/3 від 14.03.05 р. на суму 4900,0 дол. США, який підписаний в м. Києві;

акт здачі-прийняття робіт № 8/3 від 04.03.05 р. на суму 10 000,0 дол. США який підписаний в м. Києві;

акт здачі-прийняття робіт № 8/3 від 25.03.05 р. на суму 80 00,0 дол. США, який підписаний в м. Києві ;

акт здачі-прийняття робіт № 8/3 від 29.03.05 р. на суму 20 000,0 дол. США, який підписаний в м.Києві.

Відповідно до п.п.6.2.1 п. 6.2. статті 6 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) в редакції від 01.01.2005 р., яка діяла на момент операції, визначено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операції з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) за межі митної території України. До цієї категорії відносяться також і експортні операції з поставки робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

З наданих позивачем документів неможливо встановити чи здійснювалась поставка послуги по створенню програмного продукту за межі митної території України ТОВ "Сіклум". Згідно з договором № 8, який був підписаний з фірмою "UA Consulting ApS" (Данія) не передбачено, як саме буде здійснюватись поставка програмної продукції, а саме не вказаний Інтернет провайдер, не вказано час передачі за кордон, відсутні електронні адреси, не вказано чим саме фіксується передача та отримання послуг за кордоном.

Позивач не надав належно допустимих доказів щодо експортування програмного продукту нерезиденту.

Тому, суд не погоджується з позицією позивача, стосовно операцій, що здійснені ним за Договором № 8, які повинні оподатковуватись за ставкою 0%, а не 20%.

Як встановлює п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР (в редакції Закону, яка діяла на момент вчинення господарської операції), об'єктом оподаткування є операції платників податку з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Згідно з п. 6.1 ст. 6 цього Закону, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пункт 6.2 ст. 6 Закону України № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) встановлює , податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Оскільки, акти виконаних робіт підписані на митній території України (м. Київ), то дана операція з поставки програмного продукту, що здійснена на митній території України, буде оподатковуватись за ставкою 20% відповідно до п.п. 3.1.1. п . З.1 ст. З та п.6.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997р. №168 /97-ВР «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податкові зобов'язання за березень 2005 р. складають 45 412,00 грн. (227058,00грн. х 20%).

Податковий кредит позивача, згідно поданої декларації за березень 2005 р. становить 23 316,00 грн. Однак, відповідачем встановлені наступні розбіжності:

За даними підприємства За даними перевірки Відхилення

Податкові зобов'язання 483 45412 44930

Податковий кредит 23316 23316 0

Сума ПДВ заявлена до відшкодування 22833 0 22833

Сума ПДВ яка підлягає до сплати 0 22096 22096

Відповідно до п.п 7.2.8. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції від 01.01.2005 р., яка діяла на момент операції, платники податку повинні вести окремий облік з поставки та придбання щодо операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування. Наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»визначено, що книга обліку придбання - це книга, яка ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість. У книзі обліку придбання окремо обліковуються операції, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг), з правом включення до податкового кредиту та без права включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Посилання позивача на договір № 19 від 01.07.2003 р. про абонентське обслуговування, укладеного позивачем з СПД - фізичною особою ОСОБА_1, про підтвердження факту надання ним позивачу ТОВ «Сіклум»послуг доступу до мережі Інтернет є необґрунтованим, запис щодо придбання вищевказаної послуги позивачем у СПД ОСОБА_1 відсутній. Також слід зазначити, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано жодних документів, що підтверджують факт передачі програмного продукту за кордон. Документи було надано лише під час судового розгляду. На підставі наведено, можна зробити висновок про відсутність зазначених документів під час перевірки.

Суд вважає, що посилання позивача на документи, якими підтверджується факт отримання послуг від провайдера (СПД ФО ОСОБА_1) не може бути розцінено як доказ того, що програмний продукт був дійсно переданий за кордон споживачу.

За жодним з документів, на які посилається позивач, (договір № 19 від 01.06.2003 р., укладеним позивачем та провайдером СПД-ФО ОСОБА_1, акт прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг за лютий та березень 2005 р., підписаними позивачем та СПД ФО ОСОБА_1 про надання послуг доступу до мережі Інтернет за Договором № 19 від 01.06.2003 р.; банківськими виписками по рахунку позивача щодо перерахування позивачем на користь СПД ФО ОСОБА_1, оплати коштів за Інтернет, не можливо ідентифікувати дані, які передавалися споживачу.

Так, в довідці СПД ФО ОСОБА_1 зазначено: „ .... з ІР-адрес ТОВ „Сіклум" 193.201.61.46 та 193.201.61.58 дійсно передавалися дані на ІР-адресу 212.88.77.198 ..."

Які саме дані передавалися споживачу, СПД ФО ОСОБА_1 не зазначає.

Крім того, враховуючи специфіку способу передачі продукту за кордон, позивач повинен був забезпечити отримання від провайдера перелік переданих за кордон даних, для уникнення спірних питань щодо дійсності їх передачі.

Суд вважає, що оскільки позивач не надав відповідачу доказів передачі програмного продукту за кордон, тому донарахування ТОВ «Сіклум»податкового зобовязання з ПДВ та застосування до нього штрафних санкцій, ДПІ у Оболонському районі м. Києва відповідає вимогам чинного законодавства

Таким чином, суд погоджується з відповідачем щодо порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1. п.3.1 ст. З та п.6.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997р. №168 "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) в редакції від 01.01.2005р., яка діяла на момент операції, внаслідок чого йому правомірно зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 48 260,00 грн. (за лютий 2005 р. в сумі 25 427,00 грн. та за березень 2005 р. в сумі 22833,00 грн.), донараховано ПДВ в сумі 22096,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 11048,00 грн.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.Відповідач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в позовних вимогах. Оскільки, позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Добрянська Я.І.

Судді Качур І.А. Кочан В.М.