Постанова № 2636608, 27.11.2008, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2008 Справа №3/135-08

м. Полтава

За адміністративним позовом Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми „Електронасос-сервіс”, 36039, м. Полтава, вул. Пушкіна, 52 к. 1

До Державної податкової інспекції у м. Полтаві, 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 155

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві: (1) №0002902301/0 від 17.09.2007р., (2) №0002902301/1 від 21.12.2007р., (3) №0002902301/2 від 31.01.2008р., за якими визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн. , в т.ч. основний платіж –61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 761, 00 грн.

С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна

С е к р е т а р с у д о в о г о з а с і д а н н я Хмурчик Андрій Олегович

Склад суду змінено відповідно до ухвали заступника голови суду від 23.07.2008р.

Представники:

від позивача –Колотій С.М. (див. журнал судового засідання);

від відповідача –Міняйло Г.Ю., Кустолова І.А. (див. журнал судового засідання).

Постанова прийнята після перерви, оголошеної в судових засіданнях 24 липня та 12 вересня 2008 року в порядку ст. 150 КАС України в реагування на процесуальні клопотання представників сторін щодо необхідності надання додаткових документальних доказів, про що зафіксовано в журналах судових засідань.

27.11.2008 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору: Розглядається адміністративний позов Приватної багатогалузевої виробничо-комерційної фірми „Електронасос-сервіс”, м. Полтава про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві: (1) №0002902301/0 від 17.09.2007р., (2) №0002902301/1 від 21.12.2007р., (3) №0002902301/2 від 31.01.2008р., за якими позивачу визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн. , в т.ч. основний платіж –61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 761, 00 грн.

Відповідач позов відхилив за мотивами обґрунтувань, викладених у запереченнях № 5686/9/10-227 від 26.05.2008р. та письмових пояснень по справі від 13.10.2008р. №11152/9/10-227, розцінюючи оспорювані податкові повідомлення-рішення як обґрунтовані та правомірні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази, суд - в с т а н о в и в:

За висновками виїзної планової комплексної документальної перевірки ПБВКФ «Електронасос сервіс»(код ЄДРПОУ 21077857) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007р., що набрали форму акту № 1632/23-1/21077857 від 31.08.2007р., податкова-відповідач констатувала порушення з боку позивача пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. ( зі змінами і доповненнями), а саме: неправомірне включення до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми ПДВ в розмірі 61 522, 00 грн., сплаченого в ціні придбання насосів, комплектуючих до насосів, запчастин від товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтур»м. Іллічівськ та ПП «Інтерсервіс проммаш»м. Київ.

При цьому ДПІ виходила з того, що ( див. стор. 21 акту перевірки):

а) по базі «Пошуково-довідкова система»ТОВ «Вельтур»(код 23990488) не значиться; відсутня інформація по даному підприємству на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади ( сайт ДПА України «Дані про платників податку на додану вартість»);

б) за письмовим повідомленням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтерсервіс проммаш», код 33227605, за рішенням суду визнано недійсним та анульовано 01.02.2005р.; ця інформація розміщена і на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади (сайт ДПА України «Інформація про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість»). Тому за твердженням податкової служби податкові накладні, видані цими підприємствами-продавцями та про які йдеться на стор. 21 акту, є недійсними.

Результатом даних висновків стало визначення ДПІ-відповідачем позивачу за податковим повідомленням-рішенням №0002902301/0 від 17.09.2007р. податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн. , в т.ч. основний платіж –61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 761, 00 грн.

За результатами адміністративно-апеляційного оскарження відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0002902301/1 від 21.12.2007р., №0002902301/2 від 31.01.2008р. з тим же цифровим рядом донарахувань податку та визначення розміру санкцій, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2007р.

Зазначений вище висновок відповідача, що набрав форму оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не може бути оцінений судом як обґрунтований та правомірний, виходячи з наступного:

І. Позивач –ПБВКФ «Електронасос сервіс»зареєстроване як платник податку на додану вартість (п. 2.4.2 акту перевірки), здійснює щомісячне подання декларацій з податку на додану вартість та здійснює щомісячну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В період, що був охоплений перевіркою ДПІ, позивач знаходився в договірних відносинах з ТОВ «Вельтур»м. Іллічівськ та ПП «Інтерсервіс проммаш»м. Київ по купівлі-продажу насосів, комплектуючих до насосів, запчастин, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією та не спростовується відповідачем.

Дані договори купівлі-продажу, за якими одна сторона ( продавець –ТОВ «Вельтур»та ПП «Інтерсервіс проммаш») передала товарно-матеріальні цінності у власність другій стороні (покупцеві - ПБВКФ «Електронасос сервіс»), а остання прийняла та сплатила вартість цих ТМЦ (насосів, комплектуючих до насосів, запчастин), є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг),вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації”.

Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняється включення до податкового кредиту лише тих витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отримавши товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) від своїх контрагентів (оригінали накладних залучені до матеріалів справи), відповідні податкові накладні (№173 від 30.09.2004р. на суму ПДВ 3000,00 грн., №187 від 24.10.2006р. на суму ПДВ 1000,00 грн. –ТОВ «Вентур»; №584 від 01.02.2006р. на суму ПДВ 28720,00 грн., №588 від 07.02.2006р. на суму ПДВ 4 320,00 грн., №596 від 27.02.2006р. на суму ПДВ 17 960,00 грн. та №35-06 від 27.04.2006р. на суму ПДВ 6522,00 грн. –ПП «Інтерсервіс проммаш»), позивач за першою подією –отримання податкових накладних та самих матеріальних цінностей у відповідних звітних періодах відніс зазначені суми ПДВ до податкового кредиту, про що зазначає в матеріалах перевірки і сама податкова-відповідач.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Ця норма кореспондує приписам пп. 7.2.1 та 7.2.4 ст. 7 зазначеного Закону, за останніх яких визначено, що «право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону». П.5 зазначеного Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Однак, законодавець в жодному випадку не ставить в обов’язок контрагента –одержувача податкової накладної перевіряти достовірність заповнення її реквізитів чи корегування податкової звітності, в разі виявлення контролюючим органом недостовірності її даних.

Отже, Законом України „Про податок на додану вартість ” визначено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ –відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що на веб-порталі відсутні дані про той чи інший суб’єкт господарювання чи з зазначення на ньому про анулювання свідоцтва платника ПДВ при тому, що ліквідація такого не завершена, а дані про набрання рішенням суду законної сили відсутні, суд не оцінює як суттєві.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Тому не підтвердження сплати контрагентом позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства-позивача і не може бути підставою до притягнення позивача до відповідальності в вигляді зменшення сум, включених до складу податкового кредиту та відповідне донарахування сум ПДВ як і застосування санкцій.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов’язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону про ПДВ сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару - контрагенти позивача: ТОВ «Вельтур»та ПП «Інтерсервіс проммаш» мають сплачувати цей податок до бюджету.

Враховуючи те, що крім належним чином оформлених податкових накладних, факт проведення операції з придбання товару позивачем та його оплати підтверджується первинними бухгалтерськими документами ( не спростовується актом перевірки), суд має підстави для висновку, що позивач –ПБВКФ «Електронасос сервіс»не порушував ні пп. 7.2.1 п. 7.2, ні пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», а у ДПІ у м. Полтаві - відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

ІІ. Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій не має.

З огляду на викладене, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 158, 160, 162, 163, п.6 розд. УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві: (1) №0002902301/0 від 17.09.2007р., (2) №0002902301/1 від 21.12.2007р., (3) №0002902301/2 від 31.01.2008р., за якими Приватній багатогалузевій виробничо-комерційній фірмі „Електронасос-сервіс”, м. Полтава визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92 283, 00 грн. , в т.ч. основний платіж –61 522, 00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –30 761, 00 грн.

3. Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.

СУДДЯ Г.І. БУНЯКІНА

Примітка: 1. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.