Постанова № 2636585, 05.11.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" листопада 2008 р.

Справа № 7а/135-2932 (14/82-1930)

15год.00хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Лисий Я.І.

Розглянув справу

за позовом: Спільного малого підприємства виробничо-комерційної фірми "Джерела", вул. Ковшевича, 37, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область.

до відповідача Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції, вул. Шевченка, 15, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область.

про скасування податкових повідомлень - рішень.

За участю представників сторін:

Позивача: Мартищук Л. П., паспорт № МС 862263 від 28.05.2002р.

Відповідача: Стефінів Ж. А., довіреність № 12 від 08.01.2008р.

Бурштинська Н. І., довіреність № 4924/9/10 від 03.06.2008р.

Суть справи:

Спільне мале підприємство виробничо-комерційна фірма "Джерело" звернулося з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень: №0000111700/1/7979/10/29, №0001232301/1/7979/10/29, № 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., № 0001232301/3/3664/10, №0000111700/3/3664/10, №0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008р., №.0001232301/05909, №0000111700/05909, №0001222301/05909 від 24.09.2007року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.06.2008р. у складі судді Руденка О. В. провадження у справі №14/82-1930 зупинено до отримання документів від Державного територіально - галузевого об»єднання «Львівська залізниця».

У зв’язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 02.09.2008р. справу №14/82-1930 передано на розгляд в складі судді Стадник М. С., справі присвоєно номер № 7а/135-2932 (14/82-1930).

Учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

На підставі ст. 150 КАС України, в судових засіданнях з 22.10.2008р. до 05.11.2008р. оголошувалися перерви для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт перевірки № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007р., яким встановлено порушення норм Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому штрафні санкції встановлені нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані правомірно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту 4.2.2. „б”, п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняті податкові повідомлення-рішення, якими Спільному малому підприємству виробничо-комерційній фірмі "Джерело" (далі СМП «Джерело») визначено суми податкових зобов’язань:

1). рішенням №.0001232301/0/5909 від 24.09.2007р. та прийнятими в порядку апеляційного оскарження №0001232301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0001232301/3/3664/10 від 15.04.2008р. визначено податкове зобов’язання за платежем: 2207 грн. податку на прибуток та 1030.80 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов’язання згідно акту № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007р. оформленого за результатами виїзної планової перевірки, проведеної на предмет дотримання СМП ВКФ «Джерело»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р., стало порушення пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про прибуток), а саме підприємством не підтверджено транспортними документами включення до валових витрат 2207 грн. вартості перевезення вантажу, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 кв. 2006р. –1480 грн. та за 3 кв. 2006р. –727 грн.

Позивач заперечує проти доводів інспекції, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність та просить суд врахувати, що транспортні витрати включені до валових на підставі податкових накладних №49 від 28.03.2006р., №88 від 23.06.2006р.та №97 від 20.07.2006р., дані витрати оплачені згідно договору і, що дані факти зазначені в акті перевірки і не потребує додаткових доказів на їх підтвердження, а тому доводи податкової інспекції щодо додатково підтвердження таких витрат транспортними накладними не відповідають вимогам пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону про прибуток.

2). рішенням №0001222301/05909 від 24.09.2007р. та прийнятими в порядку апеляційного оскарження №0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008р. визначено податкове зобов’язання за платежем: 31384.00 грн. податку на додану вартість та 15692.00 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов’язання згідно того ж акту № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007р стало порушення підприємством пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме СМП «Джерело»включило до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних виданих ПП «Анвік», ПП «Аракс Уж», ПП «Солчер», ТОВ «Аско» та ПП «Олімп», дані яких не містять відомостей передбачених зазначеною нормою закону, а саме не вказано місце розташування юридичної особи (покупця) та повна або скорочена назва покупця, у зв’язку з чим позивач занизив податкове зобов’язання за перевірений період в сумі 31384.00 грн. в т. ч.: за квітень 2006р. –5022.00 грн., травень 2006р. –1566.00 грн., липень 2006р. –4930.00 грн., серпень 2006р. –6273.00 грн., вересень 2006р. –11535.00 грн. та листопад 2006р. –2058.00 грн.

Позивач проти доводів інспекції заперечує, посилаючись на те, що неправильно заповнені реквізити сторін у вищезгаданих податкових накладних за умови їх оплати та підтвердження таких реквізитів іншими документами, не є підставою відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону про ПДВ для не включення їх до податкового кредиту звітного періоду, а тому твердження податкової інспекції щодо порушення вимог даної норми закону є помилковим та не відповідає дійсності.

3). рішеннями №0000111700/05909 від 24.09.2007р., та прийнятими в порядку апеляційного оскарження №0000111700/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0000111700/3/7883664/10 від 15.04.2008р. визначено податкове зобов’язання за платежем: 835.07 грн. податок з доходів фізичних осіб та 1670.14 грн. штрафних санкцій.

Як стверджує податкова інспекція підставою для визначення податкового зобов’язання згідно того ж акту № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007р стало порушення підприємством пп. 6.3.2., п. 6.3, ст. 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме надано податкову соціальну пільгу громадянам Грицеляк Б. С., Білик К. Г., Дидик К. М, Сидор І. М., Щербань І. Б. прийнятим на роботу без подання заяви про застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 835.17 грн.

Позивач проти доводів інспекції заперечує, посилаючись на те, що заяви на надання податкової соціальної пільги вищезазначеним громадянам на підприємстві були в наявності, але на час проведення перевірки податковим інспектором до уваги не взяті, а також звертає увагу суду на помилкові відомості відображені в акті перевірки, а саме в акті зазначено, що Дидик К. М. згідно наказу прийнятий на роботу 01.05.2006р.і пільга повинна застосовуватися з травня 2006р.тоді як такий прийнятий на роботу 18.07.2006р. (наказ №25 від 18.07.2006р.); ЩербаньІ.Б. згідно даних акту прийнятий на роботу 11.07.2006р. і пільга повинна застосовуватися з липня 2006р., а насправді такий прийнятий на роботу 08.02.2005р. (наказ №7 від 08.02.2005р.).

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), пп. 2.1.4 п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону 2181, контролюючим органом стосовно сплати податків, обов’язкових платежів є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”(далі Порядок проведення перевірки), шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. ст.70, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, обставини, які за законами повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Податкова інспекція, на підтвердження правомірності визначення підприємству податкових зобов'язань посилається на акт перевірки № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007р., який не може бути належним доказом, оскільки не підтверджує порушення підприємством зазначених в ньому норм податкового законодавства.

1). Щодо правомірності прийнятих рішень №.0001232301/05909 від 24.09.2007р., №0001232301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0001232301/3/3664/10 від 15.04.2008р., якими визначено податкове зобов’язання за платежем 2207 грн. податку на прибуток та 1030.80 грн. штрафних санкцій то висновок податкової інспекції є помилковим, оскільки:

- відповідно до пункту 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 –5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Отже, лише у тому разі, якщо у пп. 5.3- 5.7 ст. 5 даного закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення кваліфікується як неправомірне.

До таких обмежень згідно пп. 5.3.1 пп.5.3.ст.5 Закону про прибуток віднесено, включення до валових витрат витрати на потреби не пов’язані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1. даного закону є будь –яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та пп. 5.3.9. –витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому, не конкретизується які саме документи відносяться до розрахункових, платіжних та інших, вказуючи лише, що відсутність таких документів позбавляє права платника податків включати понесені ним витрати до складу валових.

Як випливає із матеріалів справи та підтверджено актом перевірки, позивачем (покупець) в квітні, червні, липні 2006р. включено до валових витрат 8826.00 грн. вартості перевезення вантажу, пов’язані з виконанням господарських зобов’язань по договору про сумісну діяльність №02/06/С від 02.01.2006р., який за своєю правовою природою є договором купівлі –продажу укладеного з приватним підприємством „Спецодяг” (продавець) і виконання якого підтверджується: рахунками на оплату, накладними; податковими накладними №49 від 28.03.2006р., №88 від 23.06.2006р., №97 від 20.07.2006р. в яких зазначена сума товаротранспортних витрат 8826.00 грн., які оплачені позивачем згідно п. 3.2 договору платіжними дорученнями: №144 від 13.03.2006р., №213 від 12.04.2006р., №218 від 14.04.2006р., №249 від 28.04.2006р., №251 від 03.05.2006р., №260 від 06.05.2006р., № 380 від 30.06.2006р., від 02.08.2006р., від 12.07. та 25.07.2006р., від 20.06. та 23.06.2006 року.

Отже, валові витрати СМП «Джерело»підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Крім того, при перевірці інспекція не встановила, що надані для перевірки податкові накладні, платіжні документи, на підставі яких позивачем проведено облік господарських операцій виконані не у відповідності з „Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., а тому такі є достатніми для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Слід зазначити, що на вимогу суду Тернопільська дирекція залізничних перевезень надала

дорожні відомості №48099473, №48457546, №52512471 якими підтверджено, що одержувачем вантажу є позивач і транспортні витрати на його перевезення складають 8826.00 грн., які сплачені на станції відправлення, про що свідчить підпис товарного касира.

Доводи представників відповідача щодо того, що у дорожніх відомостях платником зазначений не відправник товару, судом до уваги не приймається, оскільки такі відомості в перевізних документах відповідно до Правил оформлення перевізних документів зазначаються відправником товару, а підставою для позивача щодо їх відшкодування є договір, накладні та податкові накладні, наявність яких відповідачем не оспорюється.

2). Щодо правомірності прийнятих рішень №0001222301/05909 від 24.09.2007р., 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008р., якими визначено податкове зобов’язання за платежем 31384.00 грн. податку на додану вартість та 15692.00 грн. штрафних санкцій:

- відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням та виготовленням товарів (робіт, послуг), основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку;

- доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними;

- відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7. Закону про ПДВ податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 даного Закону та „Порядку заповнення податкової накладної” затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037;

- підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит в сумі 31384.00 грн. в т. ч.: за квітень 2006р. –5022.00 грн., травень 2006р. –1566.00 грн., липень 2006р. –4930.00 грн., серпень 2006р. –6273.00 грн., вересень 2006р. –11535.00 грн. та листопад 2006р. –2058.00 грн. підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: №1325 від 31.10.2006 року на суму ПДВ - 2058,33 грн., №1110 від 28.04.2006р. на суму ПДВ - 3750,00 грн., №1134 від 08.08.2006р. на суму ПДВ - 1941,67 грн., №1130 від 05.08.2006 року на суму ПДВ-1165,00 грн. отриманих від ПП «Анвік»в яких не вказано місце розташування та повна назва позивача (покупця); податкових накладних №3204 від 08.07.2006р. сума ПДВ - 1130,00 грн. та №1520 від 12.04.2006р. сума ПДВ - 958,33 грн. отриманих від ПП «Аракс Уж», №55 від 18.08.2006р. сума ПДВ - 3166,67 грн. та №37 від 27.07.2006р. сума ПДВ - 3800.00 грн. отриманих від ПП «Солчер»та податковій накладній за №1 від 07.09.2006р. сума ПДВ - 11535,00 грн. отриманій від ТОВ «Аско»не вказано повну адресу місце розташування позивача; податкових накладних №104 від 24.05.2006р. сума ПДВ - 608,33 грн. та №84 від 27.04.2006р. сума ПДВ - 1271,67 грн. отриманих від ПП «Олімп»вказана адреса покупця м. Бережани, вул. Львівська 135 (за актом перевірки - фактична адреса місцезнаходження позивача, а юридична адреса СМП ВКФ «Джерела»м. Бережани, вул. Ковшевича 37). Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ та оплачені в повному обсязі, що не заперечується податковою інспекцією.

В процесі дослідження судом документів не встановлено фактів, що податкові накладні виписані не контрагентами позивача,що такі господарські операції не здійснювалися та, що оплата по податкових накладних проведена позивачем безпідставно, а тому висновок податкової інспекції, що позивачем неправомірно включено сплачені ним суми ПДВ до податкового кредиту та, що такі не є належними доказами, судом до уваги не приймаються, оскільки такий висновок зроблений без оцінки всіх доказів у їх сукупності. Такої практики дотримується і Верховний суд України (постанова №21-105 від 06.12.2005р.).

3). Щодо правомірності прийнятих рішень №0000111700/05909 від 24.09.2007р., №0000111700/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., №0000111700/3/7883664/10 від 15.04.2008р., якими визначено податкове зобов’язання за платежем: 835.07 грн. податок з доходів фізичних осіб та 1670.14 грн. штрафних санкцій :

- згідно п. 1.15 ст. 15 Закону України, податковий агент –це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язанні згідно п.8.1. ст.8, п. "а" 19.2. ст.19 цього закону нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Довідкою від 10.09.2007р. №17-01/24633690 оформленої за результатами планової виїзної перевірки проведеної на предмет дотримання підприємством правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, а саме дотримання вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в період з 01.04.2006р. по 31.03.2007р.,яка стала складовою акту перевірки, встановлено, що позивач, будучи податковим агентом, зобов’язаний був нарахувати, утримати та сплатити в доход бюджету податок з повної суми доходу виплаченого працівникам Грицеляк Б. С., Білик К. Г., Дидик К. М, Сидор І. М., Щербань І. Б., без застосування соціальної пільги, оскільки ними не подавалися заяви про її застосування.

В процесі розгляду справи встановлено, що соціальну пільгу працівникам підприємство надало на підставі їх заяв від 08.02.2005р., 01.05.2006р., 11.07.2006р., 18.07.2006р., 01.02.2007р. відповідно до п. 6.1.1, п. 6.3.2 ст. 6 Закону України, які передбачають право платника податку на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.

Доводи відповідача щодо того, що такі не були предметом перевірки та не досліджувалися під час її проведення за їх відсутності, судом відхиляються, так як такі заяви зберігаються разом із документами пов’язаними з нарахуванням та виплатою заробітної плати. Враховуючи, що позивач в процесі розгляду спору підтвердив оригіналами документів наявність зазначених заяв в переліку розрахункових документів, а тому донарахування податковою інспекцією податку з доходів найманих працівників та застосування штрафних санкцій проведено не правомірно. Також слід зазначити, що зазначені в Довідці дані щодо працевлаштування працівників не відповідають дійсності: працівник Дидик К.М. прийнята на роботу згідно наказу №25 від 18.07.2006р., тоді як в довідці зазначено про її працевлаштування з 01.05.2006р. та застосовувалася соціальна пільга з травня 2006р.; Щербань І.Б. прийнятий згідно наказу №7 від 08.02.2005р., за довідкою 11.07.2006року. Дана обставина свідчить про те, що перевірка по цьому питанню проводилася поверхнево, без відібрання пояснень у посадових осіб, висновки зроблені на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки та притягненні суб’єкта господарювання до відповідальності.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 94, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення рішення: № 0000111700/1/7979/10/29, №0001232301/1/7979/10/29, № 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007р., № 0001232301/3/3664/10, № 0000111700/3/3664/10, № 0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008р., №. 0001232301/05909, № 0000111700/05909, № 0001222301/05909 від 24.09.2007р.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі ( 20.11.2008р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник