Постанова № 2636537, 11.12.2008, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-5/156

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

"11" грудня 2008 р. 10:39 м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Євдокимова І.В., при секретері Макущенко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом: Дочірнього підприємства „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Представники сторін:

Позивач - Коломаченко Галина Петрівна, представник, довіреність № б/н від 08.05.08, ДП "Севморрос" ВАТ "Севморзавод";

Позивач - Кудінов Віталій Миколайович, представник, довіреність № б/н від 08.05.08, ДП "Севморрос" ВАТ "Севморзавод";

Відповідач - Трипус Євген Володимирович, начальник юридичного відділу, довіреність № 9077/10-0 від 15.12.07, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м.Севастополя;

Суть спору:

Дочірнє підприємство „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя, про недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000892310/0, № 0000902310/0 від 30.08.2007, № 0000892310/0/1, № 0000902310/0/1 від 02.11.2007, № 0000892310/0/2, № 0000902310/0/2 від 30.08.2007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в порушення вимог діючого законодавства України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 12.05.2008 підготовче провадження по справі закінчено, та справа призначена до судового розгляду.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб’єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово, шляхом звернення до суду.

Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

В с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією в Нахімовському районі м. Севастополя була проведена виїзна планова перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 30.06.2007.

За результатами перевірки був складений акт № 504/10/23-123/24691724/129 від 20.08.2007.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті і направлені на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000892310/0 від 30.08.2007 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2998, 50 грн. (1999,00 грн. - основний платіж; 999,50 грн. - штрафні санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000902310/0 від 30.08.2007 про донарахування податку на прибуток у розмірі 5821,60 грн. (4545,00 грн. - основний платіж; 1276,76 грн. - штрафні санкції).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень з'явилося порушення позивачем п.п.7.4.1., 7.4.4. п.7.4., п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7, п.4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.5.1., п.п.5.6.1. п.5.6. ст.5, п. 10.1. ст. 10, п. 11.3. ст. 11, п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що, на думку відповідача, призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток і податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку в ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя, в Державну податкову адміністрацію м. Севастополя , а також в Державну податкову адміністрацію України.

Проте, рішенням ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя від 02.11.07. №7117/10/25-020, а також рішенням ДПА в м. Севастополі від 26.01.08 №145/10/25-020 первинні скарги позивача вих. №№ 232-707, 232-709 від 07.09.07 і повторна скарга вих. №232-924 від 29.11.07 залишені без задоволення.

За наслідками їх розгляду відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення №№ 0000892310/0/1, 0000902310/0/1 від 02.11.07 № 0000892310/2 від 30.08.07, залишивши без зміни суми пред'явлених до оплати податкових зобов'язань.

Разом з тим, ДПА м. Севастополя частково задовольнила повторну скаргу позивача №232-923 від 29.11.07 р., скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0000902310/0 від 30.08.07 (№ 0000902310/1 від 02.11.07) в частині визначення податку на прибуток у розмірі 1293,0 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 69,90 грн., внаслідок чого на адресу позивача було направлено податкове повідомлення-рішення №0000902310/2 від 30.08.07. про донарахування податкових зобов'язань по сплаті податку на прибуток у розмірі 3252,0 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 1206,70 грн., всього - 4458,70 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07 вересня 2007 року позивач направив скарги (заяви) вих. №№ 232-707, 232-709 на податкові повідомлення-рішення №№0000892310/0, 0000902310/0 від 30 серпня 2007 року до ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя.

25 вересня 2007 року рішенням виконуючого обов'язки ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя № 5891/10/25-020 строк розгляду первинних скарг був продовжений до 03 листопаду 2007 року. Проте, рішення про результати розгляду первинних скарг від 02 листопаду 2007 року за вих. №7217/10/25-020 надійшло на адресу позивача лише 22 листопаду 2007 року.

Це вимусило позивача звернутися до керівництва Севастопольської дирекції УДППЗ «Укрпошта»з проханням здійснити перевірку на предмет з'ясування причин затримки доставки документів.

У відповідь на вказаний запит заступник директора Севастопольської дирекції УДППЗ «Укрпошта» в своєму листі від 07 грудня 2007 року вих. № 726 повідомив, що 02 листопаду 2007 року поштовим відділенням № 1 був прийнятий рекомендований лист № 568377 від кур'єра ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя на адресу позивача з повідомленням про вручення. Проте, через 30 хвилин з моменту оформлення відправки кур'єр ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя повернувся на пошту з проханням повернути їй лист нібито для довкладення документації, після чого лист був повернений на пошту лише 20 листопаду 2007 року.

Таким чином, датою фактичної відправки рішення за скаргою на адресу позивача є 20 листопаду 2007 року, а повідомлення про вручення поштової відправки № 568377 і касовий чек №9386 від 02 листопаду 2007 року не можуть вважатися належними доказами своєчасності відправки ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя рішення за скаргою.

Відповідно до ч. 3 п.п.5.2.2. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Повідомлення про вручення поштового відправлення № 568377 і касовий чек № 9386 з датою відправки 02 листопаду 2007 року), і за наслідками розгляду скарг позивача від 29.11.07. вих. №№232-923, 232-924 прийняв і направив на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №№ 0000892310/2, 0000902310/2 від 30.08.07., що є порушенням вимог п.п.5.2.2. п.5.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Також суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про незаконне коректування позивачем і, як наслідок, заниження валових доходів на 2470,76 грн., а також податкових зобов'язань по ПДВ на 494,15 грн. у взаємостосунках з ДП «Севастопольський морський торговий порт»і ТОВ «ССЗ «Лазаревське адміралтейство», що, на думку перевіряючих, призвело до порушення п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»

Підставою для прийняття даного висновку ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя з'явилось непідтверджений належними первинними фінансово-господарськими документами помилковий висновок відповідача про надання позивачем послуг пропускного режиму ДП «Севастопольський морський торговий порт», а також послуг зв'язку ТОВ «ССЗ „Лазаревське адміралтейство».

Дійсно, в січні 2005 року бухгалтерія позивача виставила ТОВ «ССЗ «Лазаревське адміралтейство»рахунок № 69 від 20.01.05 на оплату послуг спецзв'язку в січні 2005 року на суму 1773,41 грн. (з ПДВ), одночасно оформивши з свого боку і Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 69 від 20.01.05. В лютому 2005 року по попередній заявці ДП «Севастопольський морський торговий порт»позивачем був виставлений рахунок №174 від 02.02.05 на оплату послуг пропускного режиму в сумі 1191,50 грн. (з ПДВ) і оформлений з боку позивача Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 174 від 02.02.05.

Проте, фактично, замовлені ДП «Севастопольський морський торговий порт»і ТОВ «ССЗ «Лазаревське адміралтейство»послуги не були надані позивачем, внаслідок чого замовники відмовилися від підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №69 від 20.01.05 № 174 від 02.02.05, що підтверджується копіями вказаних документів, та не здійснили оплату виставлених рахунків №69 від 20.01.05 № 174 від 02.02.05, що було встановлене в ході перевірки і підтверджується Актом перевірки.

Відповідно до п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Така ж сама вимога міститься та у п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно з якою: датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

· або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

· або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Оскільки жодна з вказаних подій не наступила (від контрагентів не поступила оплата, послуги не були надані замовникам), у позивача не було законних підстав для збільшення валового доходу, а також податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Що стосується факту оформлення позивачем податкових накладних № 72 від 20.01.05 та № 178 від 02.02.05, на що посилається відповідач нібито на підтвердження факту надання послуг, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Дійсно, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань.

Разом з тим, податкова накладна не є документом, підтверджуючим факт надання послуг, її помилкове (передчасне) оформлення позивачем не є підставою для виникнення податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Не відповідає фактичним обставинам справи і що міститься на стр.6 Акту перевірки твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів по бухгалтерським проводкам, що, на думку перевіряючих, позбавило позивача права здійснювати коректування в податковому обліку. Так, згідно п.2.10. Акту перевіркою охоплені акти виконаних робіт в повному обсязі. Відсутність належним чином оформлених (в двосторонньому порядку) актів виконаних робіт (наданих послуг) підтверджує факт ненадання цих послуг позивачем. Вимога відповідача про надання додаткових документів в підтвердження правомірності здійснених коректувань (зменшення валового доходу і податкових зобов'язань по податку на додану вартість) не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Також, суд вважає неправомірним і твердження відповідача про порушення позивачем п.4. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як випливає із змісту вказаної норми, встановлені в ній вимоги, у тому числі вимога про направлення одержувачу послуг розрахунку відкоректованого значення податку (п.п. «а»п.п. 4.5.1. п.4.5. ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”), розповсюджується на випадки, коли зміна суми компенсації вартості товарів (послуг) відбувається після поставки товарів (послуг). Відсутність факту надання послуг не дозволяє застосувати дану норму Закону до спірних відносин.

Таким чином, вартість послуг, замовлених ДП «Севастопольський морський торговий порт»і ТОВ «ССЗ «Лазаревське адміралтейство», але фактично не наданих позивачем, була безпідставно включена позивачем до складу валового доходу, так само як і сума податку на додану вартість по вказаних операціях - до складу податкових зобов'язань, отже, коректування (зменшення) позивачем, як валового доходу, так і податкових зобов'язань по податку на додану вартість проведено позивачем на законних підставах.

Також, не підтверджується нормами чинного законодавства та матеріалами перевірки висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу на 4855,63 грн. і податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 971,13 грн. у взаємостосунках позивача з ВАТ «Севастопольський морський завод»(п.п.3.1.1.2., 3.1.5.2. Акту перевірки), що, на думку відповідача, привело до порушення п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою даного висновку відповідача з'явилося помилкове твердження відповідача про те, що здійснені ВАТ «Севморзавод»в лютому 2007 року оплати «закрили реалізацію послуг», внаслідок чого у взаєморозрахунках між ВАТ «Севморзавод” і позивачем нібито «виникла»передоплата у розмірі 5826,76 грн., у тому числі 971,13 грн. податку на додану вартість, що не відповідає обліковим даним позивача.

Так, приведені в п.3.1.1.2. Акту перевірки розрахунки між ВАТ „Севморзавод” і позивачем в лютому 2007 року не враховують факт передачі ВАТ «Севморзавод»у січні 2007 року ліквідаційного (приєднувального) балансу ТОВ «Севмордострой», що підтверджується копією передавального акту від 15.01.07, і, як наслідок, передачі ВАТ „Севморзавод” кредиторської заборгованості ТОВ «Севмордострой»перед позивачем.

Таким чином, перераховані ВАТ «Севморзавод»в лютому 2007 року платежі зараховані в погашення заборгованості за надані позивачем послуги зв'язку, у тому числі в оплату зобов'язань, прийнятих від ТОВ «Севмордостррой», внаслідок чого заборгованість ВАТ «Севморзавод»перед позивачем станом на 30.04.2007 склала 11735,87 грн., що підтверджується актом звірки зустрічних фінансових зобов'язань від 30.04.07 і спростовує висновок відповідача про виникнення передоплати.

Також, суд вважає неправомірним висновок відповідача якій міститься в п.п.3.1.1.3., 3.1.1.4. Акту перевірки про заниження позивачем валового доходу на суму кредиторської заборгованості перед ТОВ «Висо-південь»і ДП «Севморенерго»у розмірі 183,31 грн., а також на суму кредиторської заборгованості перед працівниками у розмірі 2103,00 грн., що нібито призвело до порушення п.п.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставою даного висновку з'явився той факт, що на момент оформлення приєднувального балансу вказані суми не були ні повернені кредиторам, ні передані ВАТ «Севморзавод», як правонаступнику, що, на думку перевіряючих, є підставою для віднесення їх до безповоротної фінансової допомоги і, як наслідок, включення до складу валових доходів.

Дійсно, відповідно до п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валовий доход зокрема, включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно з ч. 4 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;.

Оскільки по стягненню кредиторської заборгованості перед ТОВ «Висо-південь»і ДП «Севморенерго»не сплинув строк позовної давності, кредитори не позбавлені права вимагати її повернення, що не дозволяє віднести вказану суму до безповоротної фінансової допомоги.

Разом з тим, відповідач наполягає на віднесенні кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «Висо-південь»і ДП «Севморенерго»до безповоротної фінансової допомога, посилаючись на ч.2 п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно якої безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Проте, надання послуг ТОВ «Висо-південь»і ДП «Севморенерго»передбачало компенсацію їх вартості позивачу, що підтверджується даними бухгалтерського обліку (виставленими рахунками № 338 від 14.03.05 № 460 від 26.03.05, оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 338 від 14.03.05 № 460 від 28.03.05, проведеними оплатами), внаслідок чого вказана норма Закону не може бути застосована до спірних відносин.

Таким чином, кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Висо-південь»і ДП «Севморенерго»не є безповоротною фінансовою допомогою, тобто позивач не мав законних підстав для включення вказаної суми до складу валового доходу.

Крім того, вказаний в акті перевірки розмір кредиторської заборгованості позивача перед ДП «Севморенерго» не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача, згідно яким на момент проведення перевірки на балансовому рахунку № 681 («Розрахунки по авансам отриманим») числилася кредиторська заборгованість перед ДП «Севморенерго»в сумі 28,70 грн., на балансовому рахунку № 631 («Розрахунки з вітчизняними постачальниками») - в сумі 45,12 грн., всього - 72,82 грн., що підтверджується копіями накопичувальних відомостей по рахункам №№ 681, 631 за квітень 2007 року.

Разом з тим, перевіряючи не врахували наявність на балансовому рахунку № 3611 («Розрахунки з вітчизняними покупцями по послугах ВОХР») дебіторської заборгованості ДП «Севморенерго»перед позивачем у розмірі 70,51 грн., що підтверджується копією накопичувальної відомості по рахунку № 3611 за квітень 2007 року, з урахуванням якої сума кредиторської заборгованості позивача перед ДП «Севморенерго»складає 3,31 грн., а не 28,70 грн., як вказано в Акті перевірки.

Аналогічно, виявивши в ході перевірки кредиторську заборгованість позивача перед працівниками в сумі 2103,00 грн., перевіряючи не врахували факт наявності дебіторської заборгованості працівників перед позивачем в сумі 2086,48, що підтверджується копією накопичувальної відомості по рахунку № 6851 («Розрахунки з іншими кредиторами») за квітень 2007 року. Таким чином, сума кредиторської заборгованості позивача перед «працівниками»складає 16,52 грн., а не 2103,00 грн., як помилково вказано в Акті перевірки.

Крім того, вказана заборгованість числиться на балансом рахунку № 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами»(п.п.3.1.1.4. Акту перевірки), що дозволяє зробити висновок про те, що по своїй суті, вона не є заборгованістю перед працівниками підприємства.

З урахуванням висловленого, беручи до уваги закінчення строку позовної давності, кредиторська заборгованість перед «працівниками»може бути віднесена до безповоротної фінансової допомоги з урахуванням дебіторської заборгованості, що числиться, тобто в сумі 16,52 грн.

Суд вважає, також, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту внаслідок віднесення до складу вказаних сум вартості витрачених матеріалів (2160,17 грн.), будівельних матеріалів (509,75 грн.), відносно яких нібито відсутні документи, підтверджуючі їх використовування у власній господарській діяльності, що, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а також п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.9 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Факт використовування списаних матеріалів в господарській діяльності позивача підтверджується Актами на списання товарно-матеріальних цінностей, згідно яким списані матеріали витрачені на ведення виробництва, ремонт караульного приміщень, пошиття спецодягу. Вказані акти на списання були надані перевіряючим в ході перевірки, що знайшло відображення в Акті перевірки, отже, твердження відповідача про відсутність документів, які підтверджують використовування цих матеріалів в господарській діяльності позивача, не відповідає дійсності.

При таких обставинах, вимога перевіряючих про надання інших документів, зокрема, «актів на ремонти, поліпшення з вказівкою робіт госспособом, що свідчать про зв'язок списаних матеріалів з господарською діяльністю»позивача, не ґрунтується на нормах діючого законодавство, яким не встановлена обов'язкова форма документа, підтверджуючого використовування матеріалів в господарській діяльності платника податків.

Висновки перевірки, які містяться в Акті, про те, що «списані матеріали не брали участь у виробництві, в поліпшенні основних фондів», а «всі приміщення, які перебувають в оренді у позивача, на момент перевірки не відремонтовані»не відповідають фактичним обставинам і не підтверджуються документально.

Таким чином, оформлені позивачем Акти на списання товарно-матеріальних цінностей підтверджують їх використовування у власній господарській діяльності, отже, позивач правомірно включив витрати на придбання вказаних матеріалів до складу валових витрат і податкового кредиту.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000892310/0 від 30.08.2007 про визначення Дочірньому підприємству „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” податкового зобов’язання про донарахування податку на додану вартість в сумі 2998, 50 грн. (1999,00 грн. - основний платіж; 999,50 грн. - штрафні санкції).

3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000902310/0 від 30.08.2007 про визначення Дочірньому підприємству „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” податкового зобов’язання про донарахування податку на прибуток у розмірі 5821,60 грн. (4545,00 грн. - основний платіж; 1276,76 грн. - штрафні санкції).

4. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000902310/0/1 від 02.11.2007 про визначення Дочірньому підприємству „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” податкового зобов’язання про донарахування податку на прибуток у розмірі 5821,60 грн. (4545,00 грн. - основний платіж; 1276,76 грн. - штрафні санкції).

5. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000892310/0/1 від 02.11.2007 про визначення Дочірньому підприємству „Севморрос” Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” податкового зобов’язання про донарахування податку на додану вартість в сумі 2998, 50 грн. (1999,00 грн. - основний платіж; 999,50 грн. - штрафні санкції).

6. Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя І.В. Євдокимов

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

22.12.2008

Розсилка:

1. ДП „Севморрос” ВАТ „Севастопольський морський завод” (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)

2. ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя (99001 м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)

3. Справа

4. наряд