Постанова № 2636369, 16.12.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.12.2008 р. № 6/295

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

ДП "Нафтогазбезпека" НАК "Нафтогаз України"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

Представники:

від позивача Левін Г.М. (довіреність від 30.04.2008 р. №113/08);

від відповідача Семілєтова Ю.В. (довіреність від 15.02.2007 р. № 502/9/10-214), Данільченко Р.М. (довіреність від 05.09.2008р. №3817/9/10-113)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16.12.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2007 р. № 0001592309/0 та визнання протиправними дій.

В ході судового розгляду позивач подав заяву від 13.10.2008 р. № 53-5/2-859 та просив:

1) визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з нарахування Дочірньому підприємству «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України»2180529,00 грн. податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями рішеннями від 16.03.2007 р. № 0001592309/0, від 30.05.2007 р. № 0001592309/1, від 15.08.2007 р. № 0001592309/2;

2) визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з нарахування Дочірньому підприємству «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України»2180529,00 грн. штрафних санкцій податку на додану вартість згідно з податковими повідомленнями рішеннями від 16.03.2007 р. № 0001592309/0, від 30.05.2007 р. № 0001592309/1, від 15.08.2007 р. № 0001592309/2;

3) скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 16.03.2007 р. № 0001592309/0, від 30.05.2007 р. № 0001592309/1, від 15.08.2007 р. № 0001592309/2 про нарахування ПДВ 2180529,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1090265,00 грн., разом 3270794,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп.7.4.1. п.п.7.4.5. п.7.4.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/98-ВР, в частині заниження суми зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 3270794,00 грн. Також, вказує на те, що податковим органом була здійснена перевірка в період дії мораторію, оскільки відносно позивача порушено провадження у справі про визнання ДП «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України»банкрутом, а тому донарахування зобовязань та застосування штрафних санкцій суперечить чинному законодавству України. Окрім того, позивач стверджує, що ДПА України несвоєчасно направила відповідь про результати розгляду скарги ДП «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України», отже, скарга підприємства є задоволеною відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Відповідач позов не визнає, в заперечення на позовну заяву зазначає, що ДП«Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України»в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР включило до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Омега - Центр»та ПП «Фінансова продуктивність», установчі документи яких визнані недійсними. Окрім того, відповідачем правомірно здійснена перевірка та проведено донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції в період мораторію, оскільки з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання. А тому, оскаржуване повідомлення-рішення прийнято ним у повній відповідності до чинного законодавства України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена невиїзна документальна перевірка Дочірнє підприємство «Нафтогазбезпека»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі - позивач) з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Омега-Центр»та з Приватним підприємством «Фінансова продуктивність»за період з 30.08.2004р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 486/23-9/32253350 від 28.02.2007 р. (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001592309 (від 16.03.2007 р. №0001592309/0, від 30.05.2007 р. №0001572309/1, від 15.08.2007 р. №0001592309/2) на суму 3270794,00 грн., з яких 2180 529,00 грн. основний платіж та 1090 265,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення. Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.05.2007 р. за №3115/10/25-007 та Державної податкової адміністрації у м. Києві від 09.08.2007 р. №2852/10/25-114 первинна та повторна скарги позивача від 22.03.2007р. №53-5/2-1554 та від 11.06.2007р. №53-5/2-1770 залишені без задоволення, податкові повідомлення рішення без змін.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, ознайомившись з доказами, які наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір ПП «Фінансова продуктивність»(код ЄДРПОУ 32718755), що підтверджується наступними документами:

договір про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 31.08.2004 р. № 64 між позивачем та ПП «Фінансова продуктивність»,

додаток № 1 (розрахунок вартості надання послуг) до договору про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 31.08.2004 р. № 64 між позивачем та ПП «Фінансова продуктивність»;

додаткова угода № 1 від 20.10.2004 р. до договору про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 31.08.2004 р. ПП «Фінансова продуктивність»;

додаткова угода № 2 від 13.12.2004 р. до договору про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 31.08.2004 р. № 64 між позивачем та ПП «Фінансова продуктивність»;

акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 64 від 31.08.2004 р. про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 30.09.2004 р. на суму 2509544,00 грн.;

акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 64 від 31.08.2004 р. про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 29.10.2004 р. на суму 2509544,00 грн.;

акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 64 від 31.08.2004 р. про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 30.11.2004 р. на суму 2509544,00 грн.;

податкова накладна від 30.09.2004 р. № 176 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Фінансова продуктивність»та особи (платника податку)- позивача на суму 2 509 544,00 грн. ;

податкову накладну від 29.10.2004 р. № 407 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Фінансова продуктивність»та особи (платника податку)- позивача на суму 2 509 544,00 грн.;

податкову накладну від 30.11.2004 р. № 507 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Фінансова продуктивність»та особи (платника податку)- позивача на суму 2509 544,00 грн. ;

акт прийому-передачі векселів від 15.12.2004 р. до додаткової угоди № 2 від 15.12.2004 р. до договору № 64 про організацію послуг з патрулювання об'єктів від 31.08.2004 р. (всього 28 векселів на загальну суму 7 528 632,00 грн.); , а також простий вексель № 321637 10825 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10826 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10827 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10828 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн., простий вексель № 321637 10829 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн., простий вексель № 321637 10830 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель №321637 10831 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель №321637 10832 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10833 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10834 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10835 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10837 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн., простий вексель № 321637 10838 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10839 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн., простий вексель № 321637 10840 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10841 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10842 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10843 від 14.12.2004 р. на суму 200 000,00 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Приватним підприємством «Омега-Центр»:

договір від 30.08.2004 р. № 28-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр»;

додаткова угода № 1 від 11.10.2004 р. до договору від 30.08.2004 р. № 28-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр».;

договір найму обладнання від 30.08.2004 р. № 29-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр»;

договір про організацію послуг по охороні, попередженню та недопущенню правопорушень на лінійній частині магістрального продуктопроводу від 31.08.2004 р. № 30-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр»;

додаток № 1 (Розрахунок вартості надання послуг) до договору про організацію послуг по охороні, попередженню та недопущенню правопорушень на лінійній частині магістрального продуктопроводу від 31.08.2004 р. № 30-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр»;

додаткова угода № 1 від 11.10.2004 р. до договору про організацію послуг по охороні, попередженню та недопущенню правопорушень на лінійній частині магістрального продуктопроводу від 31.08.2004 р. № 30-8 між позивачем та ПП «Омега-Центр»;

акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2004 р. до договору від 30.08.2004 р. № 28-8 на суму 368 368,00 грн.;

акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2004 р. до договору від 30.08.2004 р. № 29-8 на суму 377 930,40 грн.

акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2004 р. до договору від 30.08.2004 р. № 29-8 на суму 60 468,00 грн.; акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2004 р. до договору від 31.08.2004 р. № 30-8 на суму 208 532,03 грн.; акт прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2004 р. до договору від 31.08.2004 р- № 30-8 на суму 1 251 192.19 грн.; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.10.2004 р. до договору від 30.08.2004 р. № 29-8 на суму 60 468,00 грн. ;

акт прийому-передачі наданих послуг від 29.10.2004 р. до договору від 31.08.2004 р. № 30-8 на суму 1 251 192,19 грн.;

акт прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2004 р. до договору від 31.08.2004 р. № 30-8 на суму 1 251 192,19 грн.;

акт прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2004 р. до договору від 31.08.2004 р. № 30-8 на суму 1 251 192,19 грн.;

договір про проведення розрахунків векселями від 13.12.2004 р., № 42-12 між позивачем та ПП «Омега-Центр» (16 векселів на загальну суму 4 303 348,57 грн.);

акт прийому-передачі векселів від 14.12.2004 р. до договору № 42-12 від 13.12.2004 р. (16 векселів на загальну суму 4 303 348,57 грн.).; також, простий вексель № 321637 10854 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10855 від 14.12.2004 р. на суму 500 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10856 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10857 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10858 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10859 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10860 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10861 від 14.12.2004 р. на суму 250 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10862 від 14.12.2004 р. на суму 200 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10863 від 14.12.2004 р. на суму 200 000,00 грн., простий вексель № 321637 10864 від 14.12.2004 р. на суму 200 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10865 від 14.12.2004 р. на суму 200 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10866 від 14.12.2004 р. на суму 300 000,00 грн.; простий вексель № 321637 10867 від 14.12.2004 р. на суму 218 368,00 грн.; простий вексель № 321637 10868 від 14.12.2004 р. на суму 153 576,57 грн.; простий вексель № 321637 10869 від 14.12.2004 р. на суму 181 404,00 грн. на 1 арк. податкова накладна від 30.09.2004 р. № 290 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 60 468,00 грн.;

податкова накладна від 30.09.2004 р. № 291 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 1 251 192,19 грн.;

податкова накладна від 30.09.2004 р. № 292 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 368 368,00 грн.;

податкова накладна від 29.10.2004 р. № 343 щодо особи (платника податку)- продавця ПП "Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 60 468,00 грн.;

податкова накладна від 29.10.2004 р. № 344 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 1 251 192,19 грн.;

податкова накладна від 30.11.2004 р. № 488 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 60 468,00 грн.;

податкова накладна від 30.11.2004 р. № 486 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 1 251 192,19 грн.;

податкова накладна від 30.12.2004 р. № 536 щодо особи (платника податку)- продавця ПП «Омега-Центр»та особи (платника податку)- позивача на суму 1 251 192,19 грн.;

Кіровським районним судом м. Кіровограда, була розглянута справа за позовом прокурора Кіровського району м. Кіровограда до ПП «Омега-Центр»ухвалив рішення від 10.10.2006 р. по справі № 2-2547/06 про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП «Омега-Центр»з моменту реєстрації, тобто з 25.12.2003 р., а також визнано фіктивним правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Також, Ленінським районний суд м. Кіровограда розглянувши справу за позовом ДПА у Кіровоградській області до ОСОБА_1., ухвалив рішення від 10.10.2006 р. по справі № 2-2547/06, згідно з яким визнано фіктивним правочин, здійснений гр. ОСОБА_1 при переоформлені установчих документів ПП «Фінансова продуктивність», визнано недійсними зміни до установчих документів з моменту їх внесення, тобто з 25.04.2004 р., визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ ПП «Фінансова продуктивність».

Як вбачається з матеріалів справи Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.04.2006 р. по справі № 1-142/2006, гр. ОСОБА_2. засновник ПП «Омега - Центр», був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «в»ст.. 1 Закону України «Про амністію»від 31.05.2005 р.

Відповідно до ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому слід зазначити, що ст.9 Закону № 168/97-ВР встановлює загальні правила видачі та анулювання свідоцтва платника ПДВ, однак саме поняття платника податку на додану вартість надається у ст.2 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Тобто, якщо особа підпадає під визначення надане ст.2 Закону № 168/97-ВР вона є платником податку та повинна його сплачувати незалежно від того, чи отримала вона свідоцтво платника ПДВ, однак враховуючи зміст п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР можна дійти висновку, що особа будучи платником ПДВ виписувати податкові накладні права не має, оскільки вона не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Аналогічна ситуація виникає при визначені моменту, з якого особа перестає бути платником ПДВ та з якого вона втрачає право видавати податкові накладні.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках Пунктом 9.8 ст.9 Закону України № 168/97-ВР визначено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту.

Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.

Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку, - разом із наданням заяви про таке анулювання;

якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Зокрема, визначених підстав в абзаці «б»п.9.8 ст. 9 цього Закону, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту. Абзацом четвертим пункту 25.2 «Положення про Реєстр платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79 (далі-Положення №79), що виключення платника ПДВ з Реєстру та анулювання Свідоцтва здійснюється зокрема на підставі прийняття рішення судом про визнання недійсною реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та його установчих документів.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації та відповідно до абзацу 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.6.2 «Порядок заповнення податкової накладної»затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, податкова накладна дає право, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість. Але в абзаці 1 п.5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою іншою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку. Відповідно п.2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Таким чином ДП «Нафтогазбезпека»порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97/ВР «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 2 180 529,00 грн.

Суд вважає, що посилання позивача на незаконність дій з донарахування зобов'язань зі сплати податків та штрафних санкцій у зв'язку з процедурою банкрутства є безпідставним з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.09.2006 р. № 23/465-б порушено провадження у справі про банкрутство позивача та на підставі ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статей 1 та 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

На час розгляду справи в Окружному адміністративному суді м. Києва позивач не надав доказів визнання його банкрутом.

Що стосується позовної вимоги про визнання неправомірними висновків акту №486/23-9/32253350 від 28.02.2007 року „Про результати невиїзної документальної перевірки ДП «Нафтогазбезпека»НАК «Нафтогаз України»з питань взаємовідносин з ПП «Омега - Центр»та з ПП «Фінансова продуктивність»за період з 30.08.2004 по 30.06.2006 р.р.” Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 чинного розяснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” № 02-5/35 від 26.01.2000 року (із змінами та доповненнями) акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Оскільки акт перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва не має обовязкового характеру, обовязок щодо сплати штрафних санкцій у позивача виник на підставі спірних рішень про нарахування штрафних санкцій та донарахування зобовязань з податку на додану вартість, тому за таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання неправомірними положень акта перевірки та вважає його таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Тобто, для проведення планової перевірки працівники мають право приступити до неї при наявності належним чином оформленого направлення на перевірку.

Згідно ч. 2 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ненадання цих документів (направлення на перевірку при проведенні планової перевірки) платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, суд вважає, що при проведенні перевірки порушень чинного законодавства України співробітниками податкового органу не встановлено.

Суд також бере до уваги, що згідно ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, позивач не надав суду належних доказів щодо не правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Добрянська Я.І.