Рішення № 26361411, 08.10.2012, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 617/13489/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

08.10.2012 м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Смиковська Л. О.

з секретарем Деменчук О. Г.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за заявом ОСОБА_2 до ТОВ "Овручмясо" про стягнення заробітньої плати , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ТзОВ «Оручм'ясо» та просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену грошову суму заробітної плати 2174 гривні 58 копійок. Зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на її користь середній заробіток по день фактичного розрахунку, починаючи з 01.02.2012 року. Стягнути з відповідача на її користь як відшкодування моральної шкоди 2000 гривень. Стягнути з відповідача на її користь сплачену грошову суму судового збору у розмірі 321 гривня 90 копійок. Свої вимоги мотивує тим, що з 03.09.2007 року по 31.01.2012 рік вона працювала заступником головного бухгалтера у відповідача та за весь час роботи не перебувала у відпустці. Всупереч ст.116 КЗпП України при її звільненні підприємство не виплатило їй компенсацію за невикористані протягом з 03.09.2007 року по 03.09.2010 року відпустки згідно ст.47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в загальній сумі 2174 грн.58 коп. Своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, яка виразилась в нервовому напруженні, кілька разів у неї піднімався артеріальний тиск, з'явилось безсоння, вона стала дратівлива, через що погіршилися стосунки у сім'ї, окрім того, вона вимушена була звертатись до відповідача за роз'ясненнями стосовно нарахованої та не виплаченої їй заробітної плати, за юридичною допомогою, до суду. Моральну шкоду вона оцінює у 2000 гривень.

У судовому засіданні позивач свій позов підтримала частково, а саме що стосується вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь середній заробіток по день фактичного розрахунку, починаючи з 01.02.2012 року то просить дану вимогу залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 08.10.2012 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на її користь середній заробіток по день фактичного розрахунку, починаючи з 01.02.2012 року залишено без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, про розгляд справи у його відсутність не клопотав, відзив на позовну заяву не надав.

Третя особа - управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, про розгляд справи у її відсутність не клопотала, надіслала повідомлення (а.с.17), в якому зазначає, що підприємством порушені вимоги ст.11 Закону України «Про відпустки», згідно якої забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а Законом України «Про державний бюджет на 2012 рік» не передбачені видатки на виплату компенсації за невикористану відпустку в термін понад 2 роки (оскільки це є видатки минулих років), управління праці та соціального захисту населення фінансує компенсацію за невикористані дні «чорнобильської» відпустки у разі звільнення тільки за останні 2 роки

Відповідно до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно запису №18 трудової книжки (а.с.7) Позивач 03.09.2007 року була прийнята на роботу заступником головного бухгалтера в ТзОВ «Овручм'ясо». Із запису №19 - вбачається, що 31.01.2012 року вона була звільнена з роботи згідно ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).

В судовому засіданні Позивач пояснила та даний факт підтверджується повідомленням ТОВ «Овручм'ясо» (а.с.9-10), що їй за період з 03.09.2007 року по 31.01.2012 була нарахована та виплачена компенсація за невикористану відпустку за рахунок підприємства, а саме: з 03.09.2007 р. по 03.09.2008 р. - 27 календарних днів, з 03.09.2008 р. по 03.09.2009 р. - 24 календарних дні, з 03.09.2009 р. по 03.09.2011р. - 31 календарний день, а з 03.09.2011 р. по 31.01.2012 р. - 13 календарних дні; а також за рахунок фонду ЧАЕС: з 01.09.2010 р. по 03.09.2011 р. - 13 календарних дні та з 03.09.2011 р. по 31.01.2012 - 5 календарних дні. Компенсація за невикористану відпустку не нарахована та не виплачувалась за такі періоди: з 03.09.2007 р. по 03.09.2010 р. - 13 календарних дні за рахунок коштів фонду ЧАЕС.

Підприємство подало до УПСЗН Овруцької РДА розрахунок видатків на виплату компенсації, підтвердженням чого є лист ТОВ «Овручм'ясо» №32 від 17.02.2012 року (а.с.19-24), але УПСЗН Овруцької РДА відмовило у виконанні розрахунку видатків на виплату компенсації, оскільки останнє фінансує компенсацію за невикористані дні «чорнобильської» відпустки у разі звільнення тільки за 2 останні роки.

У відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вбачається із п.4 Постанови КМ України №936 від 20.09.2005 року про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, а саме п.10) оплата різниці між тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до ст.47 Закону, та тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про відпустки» або інших законів громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення.

В п.5 Порядку зазначається, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5-13 пункту 4 цього Порядку, провадяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами,установами, організаціями відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян.

Графік відпусток громадян та розрахунок витрат для додаткової відпустки на наступний бюджетний рік подаються підприємством до уповноваженого органу разом із зазначеними відомостями.

До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат пов'язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів.

Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.1991 року та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.1993 року, с. Дубовий Гай, Овруцького району , Житомирської області, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

У відповідності до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Із ст.4 Закону України «Про відпустки» вбачається, що до щорічної відпустки відноситься: основна відпустка (ст.6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7 цього Закону); інші види відпустки, передбачені законодавством.

В ст.6 Закону України «Про відпустки» зазначається, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, якій відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ст.47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення, надається щорічна відпустка тривалістю пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення - 37 календарних днів. Загальна тривалість відпустки не повинна перевищувати 49 календарних днів.

Частиною 4 ст.11 Закону України «Про відпустки» забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

В судовому засіданні встановлено, що позивач протягом п'яти років жодного разу не була у відпустці, оскільки їй були неохідні грошові кошти на лікування дитини, а це є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавець може бути притягнений до відповідальності згідно з законом.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Тому, якщо працівник відмовляється використати, надане йому Конституцією України, Законом України «Про відпустки», право на відпочинок (щорічну відпустку), і враховуючи те, що рішення про надання чи ненадання відпустки належить виключно до компетенції роботодавця, він має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому відпустки за формою П-6, затвердженою наказом Мінстату від 09.10.95 № 253 «Про затвердження типових форм первинного обліку». Згідно з ст. 139 КЗпП працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження (накази) роботодавця.

За їх невиконання працівника може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, згідно з статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 цього Закону).

Законодавством також не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Відповідно до зазначеного, чинне законодавство не містить заборони використовувати працівником щорічні відпустки, які йому не були своєчасно надані роботодавцем за попередні роки, а при звільненні, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток.

Стаття 43 Конституції України, закріпила право людини і громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом.

Враховуючи той факт, що саме з вини Відповідача, яка полягає в грубому порушенні законодавства України про працю, Позивач не може отримати грошову компенсацію за невикористані різниці відпустки, що виплачуються за рахунок бюджету, за три робочі роки з 03.09.2007 року по 03.09.2010 року, а також те, що відповідачем не було надано пояснень до позову, ніяких доказів в обґрунтування своєї позиції, представник відповідача до судового засідання не з'явився та пояснень по справі суду не надав, суд вважає, що Позивачкою наведено достатньо обґрунтованих доказів порушення її прав на розрахунок у день звільнення, у зв'язку із чим вимоги по стягненню з відповідача компенсації за невикористану відпустку підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Стаття 2371 КЗпП України встановлює, що «Відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачкою у судовому засіданні було доведено, що діями відповідача порушені її законні права на отримання компенсації за невикористану відпустку, які призвели до моральних страждань, втрати її нормальних життєвих зв'язків, зажадали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, інших доказів суду не надано, у зв'язку із чим вимоги про стягнення моральної шкоди задовольняються частково і суд вважає, що сума, витребувана позивачкою за відшкодування моральної шкоди є завищеною, у зв'язку із чим зменшується судом до 500 грн, що на думку суду є достатньою сатисфакцією.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 321,9 грн. із них, як зазначила позивач: 107,3 грн. - за зобов'язання виплатити середній заробіток по день фактичного розрахунку (в даній частині позов залишено без розгляду за заявою позивача), 214,6 грн. - за стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст.88 ЦПК України: судовий збір у розмірі 214,6 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, судовий збір у сумі 53,65 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ст.ст.83,116,117,2371 КЗпП України, Закону України «Про відпустки», Постанови КМ України №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.10.11,57-60,88,212,213,214,215,224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо», третя особа без самостійних вимог - управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації про стягнення заробітної плати (не нарахованої), примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо», код ЄДРПОУ 34799239 на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1 невиплачену компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) гривні 58 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо», код ЄДРПОУ 34799239 на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо», код ЄДРПОУ 34799239 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 53 грн.65 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Овручм'ясо» на користь держави судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.

В задоволенні вимоги про стягнення 1500 гривень моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення, відповідачем - в цей же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення (крім відповідача), можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення підписано 09.10.2012 року.

Суддя: Л. О. Смиковська