Рішення № 2635691, 25.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"25" листопада 2008 р. Справа № 11/208-07

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакшмі 9”, м. Київ

до

Відкритого акціонерного товариства “Ірпінський комбінат “Перемога”, м. Ірпінь

про

розірвання договору та стягнення 5850000 грн.

за участю представників:

позивача:

Фещенко Ю.Ю. –дов. від 02.09.2008р.

відповідача:

Власова О.В. –дов. від 30.09.2008р. № 30/09/08

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакшмі 9” (далі –Позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Ірпінський комбінат “Перемога” (далі –Відповідач) про розірвання договору від 23.01.2007р. № 01/01, укладеного між сторонами у справі, та стягнення 5850000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором щодо поставки оплаченого позивачем товару, що є істотним порушенням умов договору та призводить до порушення прав позивача. В зв’язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 3453200 грн. та розірвати зазначений договір. Крім того, позивач зазначає, що до нього відповідно до умов угод про уступку права вимоги від 23.04.2007р. перейшли від первісного кредитора –підприємця Овчарик П.М. права вимоги до боржника –відповідача в розмірі 2396800 грн. Зазначену суму відповідач не сплачує на вимогу позивача. За таких обставин, загальна сума простроченого грошового зобов’язання відповідача перед позивачем становить розмір заявленої до стягнення суми.

Позивач, в процесі розгляду справи, збільшив розмір позовних вимог, подавши до суду заяву від 30.05.2008р. (вх. № 9899 від 02.06.2008р.), в якій просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму попередньої оплати за оскаржуваним договором, яка становить 3453200 грн., за час прострочення з 19.04.2007р. по 30.05.2008р. в розмірі 1029053,60 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 19.04.2007р. по 30.05.2008р. в розмірі 115516,64 грн. Також позивач в зазначеній заяві заявляє вимогу про відшкодування 8445000 грн. –вартості здійснених позивачем невід’ємних поліпшень нерухомого майна (приміщення), яке належить відповідачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тобто зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Разом з тим, в поданій заяві в частині вимог про відшкодування 8445000 грн. –вартості здійснених позивачем невід’ємних поліпшень в нерухомому майні, яке належить відповідачу, йдеться не про збільшення позовних вимог –зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, а про заявлення окремої вимоги додатково до викладених у позовній заяві та з інших підстав, ніж первісний позов. Крім того, заявлена додаткова вимога ґрунтується на інших доказах, ніж первісні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про відшкодування 8445000 грн. –вартості здійснених позивачем невід’ємних поліпшень в нерухомому майні, яке належить відповідачу.

Позивач під час розгляду справи подав заяву про уточнення позовних вимог від 15.10.2008р., в якій збільшив їх розмір та поряд з вищезазначеними вимогами просить суд стягнути з відповідача також 841662,90 грн. - проценти за користування чужими коштами, розмір яких визначений на рівні облікової ставки НБУ. Сума процентів за користування чужими коштами нарахована на заявлену до стягнення суму 5850000 грн. за період з 24.04.2007р. по 15.10.2008р.

Також позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 24.10.2008р. № 01/24-10/08, якою просить суд стягнути з відповідача 512978,67 грн. - проценти за користування чужими коштами, розмір яких визначений на рівні облікової ставки НБУ. Сума процентів за користування чужими коштами нарахована на заявлену до стягнення суму попередньої оплати в розмірі 3453200 грн. за період з 16.04.2007р. по 24.10.2008р. Крім того, позивач також заявляє до стягнення з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості відповідача, яка становить 2396800 грн., право вимоги якої перейшло до позивача від первісного кредитора за вищезазначеними угодами, за час прострочення з 10.05.2007р. по 30.09.2008р. в розмірі 703220,80 грн. та три проценти річних від вказаної простроченої суми за період з 10.05.2007р. по 24.10.2008р. в розмірі 99083,71 грн.

На вимогу суду надати остаточний розрахунок позовних вимог позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 25.11.2008р. № 01/25-11/08, в якій відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, зменшив розмір позовних вимог та просить суд розглядати вимоги, викладені в цій заяві, а саме: про розірвання договору від 23.01.2007р. № 01/01, укладеного між сторонами у справі; стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 5850000 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 512978,67 грн., інфляційні втрати в розмірі 703220,80 грн. та три проценти річних в розмірі 99083,71 грн.

З огляду на зазначене, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції останньої заяви позивача про уточнення позовних вимог від 25.11.2008р. № 01/25-11/08.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, викладені в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2008р. № 01/25-11/08, посилаючись на обставини викладені в позові та вищезазначених заявах.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні, позов не визнає з мотивів викладених в запереченнях на позовні вимоги, які зводяться до того, що відповідач не порушував свої договірні зобов’язання щодо поставки товару, в зв’язку з чим відсутні підстави розривати в судовому порядку договір та стягувати попередню оплату в розмірі 3453200 грн. Крім того, відповідач зазначає, що сторонами за спірним договором не досягнуто згоди з усіх істотних умов в зв’язку з чим спірний договір є неукладеним. Стосовно вимог про стягнення 2396800 грн., які ґрунтуються на угодах про уступку права вимоги, відповідач зазначає, що ці угоди є трьохсторонніми і укладені між первісним кредитором, новим кредитором –позивачем та боржником –відповідачем. Разом з тим, в порушення приписів п. 13 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначені угоди не містять згоди розпорядника майна боржника, що не відповідає вимогам чинного законодавства і є підставою визнати їх недійсними.

Також представник відповідача під час розгляду справи заявив клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача –фізичну особу –підприємця Овчарик П.М., яке відхилено судом, як безпідставне та недоведене.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 23.01.2007р. № 01/01, відповідно до умов якого продавець –відповідач зобов’язався поставити, а покупець –позивач прийняти та оплатити цеглу керамічну марки М-75, М-100 (в подальшому товар) в терміни та на умовах цього договору.

Ціна поставки за 1 тисячу штук одинарної цегли М-75 становить 600 грн. з ПДВ, за 1 тисячу штук одинарної цегли М-100 становить 800 грн. з ПДВ (п. 2.1.1, 2.1.2 договору). Пунктом 2.5. договору встановлено загальну суму поставки товару в розмірі 3453200 грн. з ПДВ.

Мінімальною партією товару за договором встановлено один піддон одинарної цегли, максимальний об’єм поставки за цим договором становить 5755 тис. цегли М-75 (п. 3.2, 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору продавець зобов’язався поставляти товар щомісячно в кількості 25% від місячного об’єму випуску цегли, починаючи з місяця, в якому виробництво продавця вийшло на робочий режим. Датою виходу виробництва продавця на робочий режим вважається вихід на режим випуску не менше 1000 тисяч штук одинарної випаленої цегли за календарний місяць (п. 3.5 договору).

Згідно п. 4.8 договору сторони домовились, що кінцевий термін поставки товару становить 15.04.2007р.

Відповідно до п 5.1 договору загальна сума оплати за договором становить 3453200 грн. з ПДВ. Умови розрахунку –100% передоплата вартості товару, що поставляється за цим договором (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.3 встановлено, що оплата товару за цим договором повинна бути виконана покупцем на користь продавця до 05.04.2007р.

На виконання умов договору, позивач двома платіжними переказами перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 3453200 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2007р. № 11 на суму 2000000 грн. та платіжним дорученням від 17.04.2007р. № 17 на суму 1453200 грн., завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Водночас, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним договором щодо поставки оплаченої цегли не виконав. Доказів здійснення поставки цегли суду не надав.

Судом також встановлено, що між позивачем та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. за участю відповідача укладено угоду про уступки права вимоги від 23.04.2007р. за умовами якої фізична особа - підприємець Овчарик П.М. –первісний кредитор уступає, а позивач –новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором від 22.06.2004р. № Ц-06/04 та договором від 23.07.2004р. № Ц-07/04-146, укладеними між первісним кредитором та боржником –відповідачем.

Згідно п. 1.2 угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплатити суму в розмірі, визначеному в п. 2.1 угоди.

Відповідно до п. 2.1 угоди уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов’язаннями боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в загальній сумі 1676800 грн.

Судом досліджено умови договору від 22.06.2004р. № Ц-06/04, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. в редакції змін, які були внесені до договору додатковою угодою № 1 від 23.06.2004р. та встановлено, що відповідач –продавець зобов’язався поставити, а покупець - фізична особа - підприємець Овчарик П.М. прийняти і оплатити цеглу керамічну марки М-75, М-100, М-125, М-150 в подальшому товар, в терміни та на умовах договору.

Загальна сума поставки за договором становить 524000 грн. з ПДВ, максимальний об’єм поставки становить 1541,2 тис. цегли марки М-75, загальна сума оплати становить 524000 грн. з ПДВ. (п. 2.5, 3.3, 5.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору продавець зобов’язався поставляти товар щомісячно в кількості 25% від місячного об’єму випуску цегли, починаючи з місяця, в якому виробництво продавця вийшло на робочий режим. Датою виходу виробництва продавця на робочий режим вважається вихід на режим випуску не менше 1000 тисяч штук одинарної випаленої цегли за календарний місяць (п. 3.5 договору).

Умови розрахунку –100% передоплата вартості товару, що поставляється за цим договором (п. 5.2 договору).

Також судом досліджено умови договору від 23.07.2004р. № Ц-07/04-146, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. в редакції змін, які були внесені до договору додатковою угодою № 1 від 24.07.2004р. та встановлено, що відповідач –продавець зобов’язався поставити, а покупець - фізична особа - підприємець Овчарик П.М. прийняти і оплатити цеглу керамічну марки М-75, М-100, М-125, М-150 в подальшому товар, в терміни та на умовах договору.

Загальна сума поставки за договором становить 1350000 грн. з ПДВ, максимальний об’єм поставки становить 3970,6 тис. цегли марки М-75, загальна сума оплати становить 1350000 грн. з ПДВ. (п. 2.5, 3.3, 5.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору продавець зобов’язався поставляти товар щомісячно в кількості 25% від місячного об’єму випуску цегли, починаючи з місяця, в якому виробництво продавця вийшло на робочий режим. Датою виходу виробництва продавця на робочий режим вважається вихід на режим випуску не менше 1000 тисяч штук одинарної випаленої цегли за календарний місяць (п. 3.5 договору).

Умови розрахунку –100% передоплата вартості товару, що поставляється за цим договором (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору від 22.06.2004р. № Ц-06/04, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М., останній за період з червня по вересень 2004р. перерахував дев’ятьма платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти (попередню оплату за товар) в загальній сумі 524000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 22.06.2004р. № 1 на суму 100000 грн., від 01.07.2004р. № 2 на суму 50000 грн., від 07.07.2004р. № 3 на суму 50000 грн., від 12.08.2004р. № 14 на суму 100000 грн., від 13.08.2004р. № 15 на суму 44000 грн., від 03.09.2004р. № 16 на суму 30000 грн. , від 17.09.2004р. № 18 на суму 100000 грн., від 23.09.2004р. № 19 на суму 25000 грн., від 27.09.2004р. № 20 на суму 25000 грн., які залучені до матеріалів справи.

На виконання умов договору від 23.07.2004р. № Ц-07/04-146, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М., останній за період з жовтня 2004р. по лютий 2007р. перерахував чотирнадцятьма платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти (попередню оплату за товар) в загальній сумі 1152800 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.10.2004р. № 21 на суму 50000 грн., від 13.10.2004р. № 22 на суму 15000 грн., від 19.10.2004р. № 23 на суму 50000 грн., від 02.11.2004р. № 24 на суму 20000 грн., від 11.11.2004р. № 25 на суму 15000 грн., від 15.11.2004р. № 26 на суму 5000 грн., від 15.11.2004р. № 27 на суму 25000 грн., від 19.11.2004р. № 28 на суму 5000 грн., від 25.11.2005р. № 29 на суму 200000 грн., від 04.05.2005р. № 33 на суму 199800 грн., від 21.07.2005р. № 42 на суму 350000 грн., від 30.08.2005р. № 43 на суму 102000 грн., від 31.08.2005р. № 44 на суму 98000 грн. від 13.02.2007р. № 56 на суму 18000 грн., які залучені до матеріалів справи.

Перерахування на рахунок відповідача фізичною особою –підприємцем Овчарик П.М. вищезазначених грошових коштів на виконання вказаних договорів в загальній сумі 1676800 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами зазначених договорів (підприємцем Овчарик П.М. та відповідачем) за період з 22.06.2004р. по 20.02.2007р., за яким сальдо на 20.02.2007р. на користь підприємця Овчарика П.М. складає 1676800 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печаткою відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаними договорами щодо поставки підприємцю оплаченої цегли не виконав. Доказів здійснення поставки цегли суду не надав.

Судом також встановлено, що між позивачем та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. за участю відповідача укладено угоду про уступки права вимоги від 23.04.2007р., відповідно до умов якої фізична особа - підприємець Овчарик П.М. –первісний кредитор уступає, а позивач –новий кредитор приймає на себе право вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором за договором від 21.03.2005р. № 333/2005, договором від 03.06.2005р. № 334/2005 та договором від 11.10.2005р. № 10/11, укладеними між первісним кредитором та боржником –відповідачем.

Згідно п. 1.2 угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплатити суму в розмірі визначеному в п. 2.1 угоди.

Відповідно до п. 2.1 угоди уступка права вимоги, передбачена цією угодою, за зобов’язаннями боржника від первісного кредитора до нового кредитора визначена сторонами в загальній сумі 720000 грн.

Судом досліджено умови договору від 21.03.2005р. № 333/2005, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. та встановлено, що фізична особа - підприємець Овчарик П.М. передає на умовах поворотної фінансової допомоги відповідачу грошові кошти в розмірі 270000 грн., а відповідач зобов’язується не пізніше 10.10.2005р. повернути ту ж саму суму грошових коштів.

На виконання умов договору підприємець Овчарик П.М., перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 270000 грн., що підтверджується квитанцією від 22.03.2005р. № 402, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідач, в порушення умов договору, вказані кошти у визначений договором строк підприємцю Овчарик П.М. не повернув. Доказів повернення вказаної суми підприємцю відповідач під час розгляду справи не надав.

Судом досліджено умови договору від 03.06.2005р. № 334/2005, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. та встановлено, що фізична особа - підприємець Овчарик П.М. передає на умовах поворотної фінансової допомоги відповідачу грошові кошти в розмірі 300000 грн., а відповідач зобов’язується не пізніше 03.11.2005р. повернути ту ж саму суму грошових коштів.

На виконання умов договору підприємець Овчарик П.М., перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 300000 грн., що підтверджується квитанцією від 03.06.2005р., завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідач, в порушення умов договору, вказані кошти у визначений договором строк підприємцю Овчарик П.М. не повернув. Доказів повернення вказаної суми підприємцю відповідач під час розгляду справи не надав.

Судом досліджено умови договору від 11.10.2005р. № 10/11, укладеного між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. та встановлено, що фізична особа - підприємець Овчарик П.М. передає на умовах поворотної фінансової допомоги відповідачу грошові кошти в розмірі 150000 грн., а відповідач зобов’язується не пізніше 01.12.2005р. повернути ту ж саму суму грошових коштів.

На виконання умов договору підприємець Овчарик П.М., перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти (поворотну фінансову допомогу) в розмірі 150000 грн., що підтверджується квитанцією від 11.10.2005р. № 404, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Відповідач, в порушення умов договору, вказані кошти у визначений договором строк підприємцю Овчарик П.М. не повернув. Доказів повернення вказаної суми підприємцю відповідач під час розгляду справи не надав.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача перед підприємцем за вказаними договорами поворотної фінансової допомоги склала 720000 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами зазначених договорів поворотної фінансової допомоги (підприємцем Овчарик П.М. та відповідачем) за період з 22.03.2005р. по 27.03.2007р., відповідно до якого сальдо на 27.03.2007р. на користь підприємця Овчарика П.М. складає 720000 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печаткою відповідача, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Позивач надав до суду листування між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М. за період з 16.02.2007р. по 04.04.2007р., з якого вбачається, що підприємець неодноразово звертався до відповідача з вимогою поставити сплачену цеглу або повернути сплачену попередню оплату за цеглу в розмірі 1676800 грн. та повернути суму наданої поворотної фінансової допомоги в загальній сумі 720000 грн. З відповідей відповідача на вказані вимоги підприємця вбачається, що останній визнає за собою вищезазначену заборгованість по переліченим договорам укладеним між підприємцем Овчарик П.М. та відповідачем в загальній сумі 2396800 грн. Проте, можливості сплатити вказану заборгованість відповідач не має.

З матеріалів справи вбачається, що після уступки підприємцем Овчарик П.М. права вимоги позивачу по переліченим вище договорам поставки та поворотної фінансової допомоги позивачем на адресу відповідача був надісланий лист від 03.05.2007р., в якому він зазначив, що відповідач в порушення умов договору від 23.01.2007р. не виконує свої зобов’язання щодо поставки оплаченої цегли в розмірі 3453200 грн. та, враховуючи угоди про уступку права вимоги від 23.04.2007р., відповідач має перед позивачем заборгованість в загальній сумі 5850000 грн. Вказаним листом позивач вимагає від відповідача погасити в найкоротший термін зазначену заборгованість в сумі 5850000 грн.

У відповіді на вказаний лист від 07.05.2007р. № 116/1 відповідач підтверджує отримання від позивача на виконання умов договору від 23.01.2007р. коштів в розмірі 3453200 грн. та зазначає, що підприємство має заборгованість по заробітній платі та перед іншими кредиторами, а тому виконати свої договірні зобов’язання за вищевказаним договором не має можливості та просить позивача зачекати з поверненням зазначених коштів.

Визнання відповідачем вказаної заборгованості перед позивачем, яка складається з суми попередньої оплати в розмірі 34532000 грн., перерахованої позивачем на рахунок відповідача на виконання умов договору від 23.01.2007р. № 01/01 та суми боргу у розмірі 2396800 грн., право вимоги якого перейшло до позивача, відповідно до угод уступки права вимоги від 23.04.2007р. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, за яким сальдо на 24.04.2007р. на користь позивача складає 5850000 грн. Зазначений акт підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 ст. 693 зазначеного Кодексу встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки оплаченого товару –цегли керамічної за договором від 23.01.2007р. № 01/01, укладеним між сторонами у справі, та договорами від 22.06.2004р. № Ц-06/04 та від 23.07.2004р. № Ц-07/04-146, укладеними між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М., у останнього та позивача на підставі приписів ст.ст. 670, 693 ЦК України, виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати товару. Судом встановлено, що контрагенти відповідача за вказаними договорами скористалися зазначеним правом, що підтверджується надісланими на адресу відповідача вищезгаданими листами з вимогами про повернення сплачених ними сум попередньої оплати товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3453200 грн. –попередньої оплати за договором від 23.01.2007р., укладеним між сторонами у справі та 1676800 грн. –попередньої оплати за договорами від 22.06.2004р. № Ц-06/04 і від 23.07.2004р. № Ц-07/04-146, укладеними між підприємцем Овчарик П.М. та відповідачем, право вимоги якої перейшло до позивача від підприємця Овчарика П.М. відповідно до угоди уступки права вимоги від 23.04.2007р., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень договорів поворотної фінансової допомоги, укладених між відповідачем у справі та фізичною особою - підприємцем Овчарик П.М., відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо повернення отриманих коштів, у зв’язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 720000 грн.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на це, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 720000 грн. заборгованості, право вимоги якої перейшло до позивача від підприємця Овчарика П.М. за угодою уступки права вимоги від 23.04.2007р. та вимоги в цій частині позовних вимог є доведеними обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості відповідача, яка становить 2396800 грн., право вимоги якої перейшло до позивача від первісного кредитора за вищезазначеними угодами про уступку права вимоги, за час прострочення та три проценти річних від вказаної простроченої суми.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з 10.05.2007р. по 30.09.2008р. складають 703220,80 грн., три проценти річних з простроченої суми за період з 10.05.2007р. по 24.10.2008р. складають 99083,71 грн.

Розрахунок позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, в зв’язку з чим вимоги в цій частині позовних вимог підлягають задоволенню.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом.

Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні.

Таким чином, враховуючи те, що станом на день розгляду справи відповідач не виконав свої зобов’язання за договором від 23.01.2007р. № 01/01 укладеним між сторонами у справі щодо поставки оплаченого позивачем товару, що є істотним порушенням умов договору та прав позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині розірвання зазначеного договору є обґрунтованими та правомірними, в зв’язку з чим підлягають задоволенню..

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами, розмір яких позивач визначив на рівні облікової ставки НБУ, нарахованих на заявлену до стягнення суму 3453200 грн. - попередньої оплати по договору від 23.01.2007р. № 01/01, укладеного між сторонами у справі, за період з 16.04.2007р. по 24.10.2008р. в розмірі 512978,67 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд зазначає, що договором від 23.01.2007р. № 01/01, укладеним між сторонами у справі розмір процентів за користування чужими коштами не встановлений. Актом цивільного законодавства також не встановлений розмір процентів за користування чужими коштами за договором поставки.

Посилання позивача на положення ст. 1048 ЦК України, відповідно до яких якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, судом не приймається до уваги, оскільки зазначена норма регулює відносини щодо встановлення процентів за договором позики, а не за договором поставки.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для здійсненого позивачем нарахування вказаних відсотків на суму попередньої оплати за договором поставки і в свою чергу для стягнення з відповідача заявленої суми відсотків за користування коштами за договором поставки.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є безпідставними та недоведеними, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, які полягають в тому, що він не порушував свої договірні зобов’язання щодо поставки товару, а відтак відсутні підстави розривати в судовому порядку договір та стягувати попередню оплату в розмірі 3453200 грн., то суд не приймає їх до уваги як недоведені і непідтверджені належними доказами, та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідача на те, що сторонами за спірним договором не досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому спірний договір є неукладеним, також спростовуються матеріалами справи, зокрема, самим договором, зі змісту якого чітко вбачається, що сторони договору при його укладанні, дійшли згоди за всіма суттєвими його умовами, а саме: предмету договору, ціни товару, кількості та марки товару що поставляється, порядку, строків і розміри платежів тощо.

Твердження відповідача, що трьохсторонні угоди про уступку права вимоги, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, в порушення приписів п. 13 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, не містять згоди розпорядника майна боржника на їх укладання, що не відповідає вимогам чинного законодавства і є підставою визнати їх недійсними, не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Зазначені угоди, укладені між позивачем та фізичною особою підприємцем –Овчарик П.М., за участю боржника –відповідача.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до умов ст. 515 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, наявність згоди відповідача щодо зміни кредитора у зобов’язанні не є обов’язковою, в зв’язку з чим у вказаних угодах уступки права вимоги відповідач, як боржник не визначений стороною правочину, а лише вказано, що він вчинений між первісним кредитором та новим кредитором за участю боржника.

Пунктом 13 ст. 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

В зазначеній нормі мова йде про погодження з розпорядником майна укладання угоди уступки вимоги, коли банкрут є стороною такої угоди, тобто є первісним кредитором і уступає новому кредитору права вимоги до боржника, чи навпаки. В той же час положення зазначеної норми не регулюють та не поширюється на правовідносини щодо укладання угоди уступки права вимоги де первісний кредитор уступає новому кредитору права вимоги до боржника - банкрута, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом., тобто де боржник - банкрут не є стороною правочину, а є лише боржником права вимоги до якого передаються від первісного кредитора до нового кредитора.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що угоди уступки права вимоги не відповідають вищезазначеній нормі закону є безпідставними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Вищий господарський суд України, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 27.06.2007р. у даній справі, якою була затверджена мирова угода між сторонами у справі, та, скеровуючи справу на новий розгляд, в своїй постанові від 23.04.2008р. вказав про необхідність залучення до участі у справі при новому її розгляді представника Фонду державного майна України, розпорядника майна ВАТ “ІК Перемога”, надання належної оцінки умовам мирової угоди щодо відповідності їх вимогам законодавства, з’ясування питань чи не порушує вона права та обов’язки інших осіб, зокрема кредиторів ВАТ “ІК Перемога”.

При цьому, суд зазначає, що вказані вказівки касаційної інстанції стосуються обставин вирішення спору шляхом укладання мирової угоди між сторонами у справі та затвердження її судом. Разом з тим, під час нового розгляду справи сторони у справі не надали до суду на затвердження проект мирової угоди, в зв’язку з чим дослідження вказаних питань та обставин не мають юридичного значення для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, і їх з’ясування, як і залучення до участі у справі вищезазначених осіб, є недоцільним.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 23.01.2007р. № 01/01, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Ірпінський комбінат “Перемога” (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, код ЄДРПОУ 00291013) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Лакшмі 9” (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. В Васильківської, 18, код ЄДРПОУ 34619172)

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Ірпінський комбінат “Перемога” (08202, Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, код ЄДРПОУ 00291013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лакшмі 9” (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Оранжерейна, 3, фактична адреса: 04116, м. Київ, вул. В Васильківської, 18, код ЄДРПОУ 34619172) 5130000 (п’ять мільйонів сто тридцять тисяч) грн. –попередньої оплати, 720000 (сімсот двадцять тисяч) грн. –заборгованості, 703220 (сімсот три тисячі двісті двадцять) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, 99083 (дев’яносто дев’ять тисяч вісімдесят три) грн. 71 коп. –три проценти річних, 23674 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 109 (сто дев’ять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.