Рішення № 26356336, 01.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/9986-2012 01.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3"

про стягнення 303891,05 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Марковська В.В. за довіреністю № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012

від відповідача: Авраменко Ю.М. за довіреністю № б/н від 17.07.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (відповідача) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 303891,05 грн. на підставі Договору № 250593 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005 р., з яких: 271179,10 грн. -основного боргу, 20693,88 грн. -інфляційної складової боргу, 12018,07 грн. -3% річних, а також про відшкодування 6077,82 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог Договору № 250593 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії не виконав, в зв'язку з чим за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за наведеним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/9986-2012 та призначено справу до розгляду на 10.09.2012 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р., звернувся до суду з клопотанням про залучення документів до матеріалів справи, зокрема, Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів за теплову енергію, витягу з ЄДРПОУ № 23-07/2311-1 від 11.07.2012 р. стосовно відповідача, власного письмового підтвердження про те, що спір між тими ж сторонами, з тих же підстав та з тим же предметом господарським судом чи іншим органом, який компетентний вирішувати господарські спори, не розглядався та відсутні рішення цих органів з такого спору. Клопотання позивача судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.)

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 10.09.2012 р., з'явився, проте вимоги ухвали суду від 26.07.2012 р. не виконав, відзив на позов не подав та не надіслав.

В судовому засіданні, призначеному на 10.09.2012 р. о 09:50 год., оголошувалась перерва до 24.09.2012 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, підтримав їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.09.2012 р. звернувся до суду з клопотанням про залучення документів до матеріалів справи, зокрема, контррозрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з ТОВ "ЖЕО-3" за спожиту згідно з договором № 250590 теплову енергію, за яким за даними відповідача його основний борг складає 247886,99 грн., інфляційна складова боргу -13478,87 грн., 3% річних -9937,25 грн. Клопотання відповідача судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 24.09.2012 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи. Судом клопотання задоволено та передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 р., на підставі ст.ст. 69, 77, 86, 87 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 5011-39/9986-2012 продовжено та відкладено її розгляд на 01.10.2012 о 14:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.10.2012 р. подав клопотання про залучення до матеріалів справи заяви про уточнення позовних вимог з додатками. Клопотання з заявою позивача про уточнення позовних вимог передано до відділу діловодства суду для подальшої його реєстрації, відповідно до п.п. 2.4 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2012 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Зокрема, згідно даних наведеної заяви і доданої до неї довідки про надходження коштів вбачається, що протягом травня-вересня 2012 р. відповідачем сплачено суму в розмірі 33292,11 грн. в рахунок погашення основного боргу за договором № 250593 від 18.10.2005 р. за спірний період (по 01.05.2012 р.), а тому позивач просить стягнути з відповідача 237886,99 грн. -основного боргу, 20693,88 грн. - інфляційної складової боргу, 12018,07 грн. -3% річних, а всього: 270598,94 грн.

Представник відповідача в судове засідання 01.10.2012 р. з'явився, проте відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 26.07.2012 р. та від 24.09.2012 р. не подав та не надіслав, усно заперечував визначені позивачем до стягнення суми інфляційної складової боргу та 3% річних. Зокрема, відповідач зазначає, що позивач розраховував суму інфляційної складової боргу лише в ті місяці прострочення, коли індекс інфляції був більше одиниці, в той же час, позивач не врахував при розрахунку суми інфляційної складової боргу ті місяці прострочення, коли індекс інфляції був менше одиниці.

В судовому засіданні 01.10.2012 р. судом розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог.

Тому, як зазначено в п.п. 3.11. п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позивачем позовної заяви, суд розцінює подану в судовому засіданні 01.10.2012 р. заяву позивача як зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Як вбачається зі змісту п.п. 3.10 п. 3 вищенаведеної Постанови Пленуму ВГСУ, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 280598,94 грн., з яких: 247886,99 грн. -основного боргу, 20693,88 грн. -інфляційної складової боргу, 12018,07 грн. -3% річних.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.10.2012 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (споживач, відповідач) був укладений Договір № 250593 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005 р., відповідно умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (надалі -Договір або Договір № 250593).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач зобов'язується забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно -обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до Договору узгоджено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (КМДА), затвердженими Розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 р. № 2249 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями та орендарями, в разі знаходження їх в житловому будинку (бюджетними та госпрозрахунковими організаціями).

Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії -кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з п. 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку -по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в за адресою вул. Щекавицька, 37/48 -не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 8 додатку 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення -як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання -як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо заборгованості відповідача в загальній сумі 237886,99 грн. (основний борг з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за використану теплову енергію по Договору № 250593 надав суду облікові картки (табуляграми) відповідача за період травень 2009 р. -квітень 2012 р., відомості обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 (протоколи реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання) за період з 26.04.2009 р. по 25.04.2012 р., довідки про надходження коштів від ТОВ "ЖЕО-3" за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009 р. по квітень 2012 р. та за період з травня 2012 р. по серпень 2012 р. по номеру особового рахунку № 250590, інформаційну роздруківку з бази даних про надходження коштів по Договору № 250590. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період 01.11.2009 р. по 01.05.2012 р. становить 693137,18 грн., з яких 237886,99 грн. є заборгованістю відповідача по оплаті за вказану теплову енергію за вказаний період.

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього станом на час звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2012 р. в розмірі 237886,99 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграми), відомостями обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 (протоколи реєстрації середньодобових параметрів та підсумкових значень теплоспоживання) за спірний період.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до поданих позивачем облікових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593, а також довідок про надходження коштів від ТОВ "ЖЕО-3" за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009 р. по квітень 2012 р. та за період з травня 2012 р. по серпень 2012 р. по номеру особового рахунку № 250590 підтверджується, що борг відповідача перед позивачем за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2012 р. становить 237886,99 грн., який станом на момент розгляду спору по суті відповідачем не погашений.

При цьому судом перевірено виставлення енергопостачальною організацією (позивачем) до сплати абоненту (відповідачу) сум за поставлену теплову енергію на підставі Договору № 250590 згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА та Постановами НКРЕ про введення тарифів на теплову енергію (перелік наведено в "Інформації щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію", доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 10.09.2012 р.), які відповідно були чинними у спірний період. Крім того, судом враховано, що наданий відповідачем в судовому засіданні 24.09.2012 р. контррозрахунок ціни позову за Договором № 250590 в частині суми основного боргу, фактично підтверджує нараховану позивачем до стягнення з відповідача суму, яка, з урахуванням здійсненої відповідачем останньої проплати 27.09.2012 р. за Договором № 250590 в сумі 10000,00 грн., становить 237886,99 грн.

Крім того, судом встановлено, що зміст умов укладеного між сторонами Договору № 250590 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005 р. підтверджує, що саме на відповідача покладений обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитої теплової енергії. Так, відповідно до п. 2.3.1 Договору вбачається, що споживач зобов'язується, зокрема, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до даного Договору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що належних доказів на спростування суми заборгованості в розмірі 237886,99 грн. відповідачем суду не надано, крім цього, відповідачем відповідачем не було надано повідомлення та зауваження щодо зазначених в облікових картках (табуляграмах) чи відомостях обліку споживання теплової енергії за особовим рахунком № 250593 даних щодо обсягів наданих позивачем послуг.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 237886,99 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 20693,88 грн. інфляційної складової боргу з грудня 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. та 12018,07 грн. 3% річних за період з грудня 2009 р. по квітень 2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 250590 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2005 р.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані норми Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20693,88 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по квітень 2012 р. та 12018,07 грн. 3% річних за період з грудня 2009 р. по квітень 2012 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, якими останній заперечував нараховану позивачем суму інфляційної складової боргу у зв'язку з тим, що позивач розраховував суму інфляційної складової боргу лише в ті місяці прострочення, коли індекс інфляції був більше одиниці, а в ті місяці прострочення, коли індекс інфляції був менше одиниці - позивач не враховував при розрахунку суми інфляційної складової боргу. Відхиляючи наведені доводи відповідача суд виходив з наступного:

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. по справі № 23/466, Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справі окремих норм матеріального права".

Суд враховує, що при зверненні з даним позовом до суду, позивач визначив до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції за періоди з грудня 2009 р. по березень 2010 р., з серпня 2010 р. по червень 2011 р., з вересня 2011 р. по березень 2012 р. (саме в ці періоди індекс інфляції був більше одиниці), тоді як в інші періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці -позивач фактично не заявляв до стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції.

При цьому суд вважає, що в силу приписів ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач не позбавлений права визначати до стягнення суму боргу з врахуванням індексу інфляції за будь-які складові періоди загального часу прострочення виконання грошового зобов'язання, а тому суд розглянув суми інфляційної складової боргу саме в заявлені позивачем періоди, враховуючи, що ці періоди відповідають загальному часу прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 250593.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір в сумі 5411,98 грн.

При цьому судом враховано, що 01.10.2012 р. позивачем було подано заяву, яка за своїм змістом фактично є заявою про зменшення позовних вимог та яку судом було прийнято до розгляду.

Частиною 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких -зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 665,84 грн., сплачений платіжним дорученням № 2206 від 06.06.2012 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація № 3" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 99/4, літ. А, оф. 186; ідентифікаційний код 33150060), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) 237886,99 грн. (двісті тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 99 коп.) основного боргу, 20693,88 грн.(двадцять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 88 коп.) інфляційної складової боргу, 12018,07 грн. (дванадцять тисяч вісімнадцять гривень 07 коп.) трьох відсотків річних, 5411,98 грн. (п'ять тисяч чотириста одинадцять гривень 98 коп.) судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305; р/р № 26000306201 у ВАТ "Ощадбанк" у м. Києві та Київській області, МФО 322669) з Державного бюджету України 665,84 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 84 коп.) судового збору, сплачених платіжним дорученням № 2206 від 06.06.2012 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.10.2012 р.

Суддя Гумега О. В.