Рішення № 26356171, 02.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.12 р. Справа № 5006/25/89/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Кохановій Ю.І., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Управління державної судової адміністрації в Донецькій області про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу та пені у розмірі 809,26 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Цацуліної Т.О. за довір.;

від відповідача: Клименко М.В. за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» звернувся з позовом до Управління державної судової адміністрації в Донецькій області про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми боргу у розмірі 169,07 грн. та пені у розмірі 640,19 грн.

В правове обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 253, 256, 258, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 174, 193, 231-232 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що порушення умов договору щодо своєчасної оплати за спожиту електроенергію відбулось у зв'язку з недостатнім бюджетним фінансуванням. Усі рахунки за спожиту електроенергію по договору №11/1785 сплачувалися без затримки після надходження бюджетних коштів за КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії». Вважає, що пеня та 3% річних за попередні роки не можуть бути сплачені у 2012 році, оскільки це є порушенням бюджетного законодавства. Зазначив, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. Крім того, відповідач пояснив, що відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель»» оплата за електричну енергію у 2012 році повинна здійснюватися лише на підставі проведеної процедури закупівлі, яка займає певний час. Договір про закупівлю електроенергії за державні кошти був укладений 15.05.2012 року, у зв'язку із чим і виникла затримка по оплаті спожитої електроенергії, що призвело нарахування пені та 3% річних.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що 08.09.2003 року між ВАТ «Донецькобленерго» (далі - Позивач) та Управління державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - Відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії (далі - Договір) за № 11/1785, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати електричну енергію на об'єкти Відповідача (п. 2.1.2. Договору), а Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати вартість використаної електричної енергії згідно із умовами додатку № 5 до Договору «Порядок розрахунків за електроенергію» та законодавством України (а.с.7-10).

Згідно п. 9.4 Договору, його укладено на строк до 01.01.2004р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про відмову від договору або його перегляд.

Договір №11/1785 та додаток №5 до нього підписані сторонами та скріплені печатками позивача та відповідача.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент звернення позивача до суду, сторони перебували у договірних відносинах.

30.03.2012 року державним реєстратором Виконавчого комітету Горлівської міської ради Донецької області був зареєстрований у новій редакції Статут ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». У відповідності до умов Статуту відбулась зміна найменування Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». У подальшому Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменоване Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Інші реквізити підприємства не змінилися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої зобов'язання перед відповідачем та за період з жовтня 2010р. по червень 2012р. поставив електричної енергії 41552 кВт*год на загальну суму 41 438,89 грн. Поставка позивачем відповідачу вказаних обсягів електроенергії підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції та рахунками за період з жовтня 2010р. по червень 2012р.

Позивач оформив та виставив відповідачу рахунки за електричну енергію на загальну суму 41 438,89 грн., а останній отримав рахунки, що підтверджується відміткою представника Відповідача на других екземплярах документів (а.с.14-44).

Відповідно до п. 3 Додатку № 5 Договору «Порядок розрахунків» оплата отриманого Споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач згідно до умов Договору мав своєчасно здійснити розрахунки з позивачем за поставлену електроенергію за період з жовтня 2010р. по червень 2012р., однак, таких розрахунків своєчасно здійснено не було.

Невиконання своїх зобов'язань за Договором відповідач обґрунтовує тим, що ним, як бюджетною установою, не було отримано в повному обсязі бюджетне фінансування за КЕКВ 1163 «Оплата електроенергії», а тому з його сторони відсутнє прострочення виконання зобов'язання по оплаті електроенергії.

Проте, суд не погоджується з доводами відповідача з огляду на наступне.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно приписів ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у судовому засіданні, за своєю правовою природою угода, на виконання умов якої ставиться питання про стягнення пені та 3% річних у даній справі, є договором енергопостачання.

У відповідності до пункту 1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктами 6,7 ст.276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Загальні положення про купівлю-продажу визначено у гл. 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначено у Господарському кодексі України.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом частини 2 вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням державного контракту, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 «Порядок розрахунків за електроенергію», Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Щодо посилань відповідача на відсутність бюджетного фінансування, то суд вважає, що така обставина не звільняє відповідач від виконання зобов'язань, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Про помилковість позиції відповідача про те, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, викладено також у постанові Вищого господарського суду України від "27" жовтня 2011 р. у справі № 11/446 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Оскільки відповідач у порушення умов Договору не своєчасно сплачував кошти за спожиту електроенергію позивач, застосовуючи при розрахунку подвійну ставку НБУ, нарахував відповідачу пеню за прострочення платежів за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р. у сумі 640 грн. 19 коп. та 3% річних за період з 03.11.2010 р. по 30.06.2012р. у розмірі 169 грн. 07 коп.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін. За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманої відповідачем електроенергії.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені норми права та досліджені у судовому засіданні обставини, перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до Управління державної судової адміністрації в Донецькій області про стягнення коштів у розмірі 809 грн. 26 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Управління державної судової адміністрації в Донецькій області (83086, м. Донецьк, пр-т Лагутенко, 14 ЄДРПОУ 26288796) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за електроенергію у розмірі 809 (вісімсот дев'ять) грн. 26 коп., яка складається із: - суми трьох процентів річних від простроченої суми боргу за період з 03.11.2010 р. по 30.06.2012р. у розмірі 169 грн. 07 коп.; - суми пені від простроченої суми боргу за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р. у розмірі 640 грн. 19 коп.

Стягнути з Управління державної судової адміністрації в Донецькій області (83086, м. Донецьк, пр-т Лагутенко, 14 ЄДРПОУ 26288796) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601 м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна.11, ЄДРПОУ 00131268) судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 02 жовтня 2012 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05 жовтня 2012 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.