Рішення № 26355982, 02.10.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.10.2012Справа №5002-7/2771-2012

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400)

до відповідача - комунального підприємства "Молодіжне плюс" (97501, АР Крим, смт Молодіжне, вул. Шкільна,13, ідентифікаційний код 37466530)

про стягнення 227 614,82 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Антюфєєв І.О. - юрисконсульт, дов. №417-Д від 10.07.2012р..

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з комунального підприємства "Молодіжне плюс" 227614,82 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач взяв на себе обов'язок сплатити заборгованість яка виникла у комунального підприємства "Молодіжне-1" перед публічним акціонерним товариством "ДТЕК "Крименерго", у зв'язку з чим уклав з позивачем додаткову угоду №1/1202 від 22.02.2012 р. до договору поставки електричної енергії №1442 від 21.02.2012 р., якою встановлений графік погашення відповідачем заборгованості, втім, узгоджений сторонами графік відповідачем не виконувався, що й послугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про примусове стягнення боргу. Враховуючи порушення з боку відповідача строку оплати активної електроенергії позивач просить стягнути з відповідача 316,81 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 789,70 грн. та 4000,34 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 серпня 2012 року через неявку у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався.

У судове засідання, що відбулось 02 жовтня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову та наполягав на його задоволенні.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

01 жовтня 2012 року відповідачем суду нарочним було здано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку находженням його представника на лікарняному.

Так, частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд відкладає розгляд справи за певних обставин, якими, зокрема, можуть бути: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Питання стосовного того, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вказане клопотання про відкладення розгляду справи залишає без задоволення, також беручи до уваги, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, у свою чергу, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна позиція викладена й у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

21 лютого 2012 року публічне акціонерне товариство "Крименерго", у подальшому перейменоване у публічне акціонерне товариство "ДТЕК Крименерго" (за договором постачальник), та комунальне підприємство "Молодіжне плюс" (за договором споживач) уклали договір про тимчасове постачання електричної енергії з приладами обліку №1442, розділом 1 якого передбачено, що постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов цього договору та додатків до нього, які є його невід'ємними частинами.

Також, судом встановлено, що 22 лютого 2012 року комунальне підприємство "Молодіжне-1" та комунальне підприємство "Молодіжне плюс" уклали договір про переведення боргу, згідно умов якого комунальне підприємство "Молодіжне-1" переводить на комунальне підприємство "Молодіжне плюс" грошовий борг за період з 01 січня 2011 року по 22 лютого 2012 року в сумі 823147,97 грн., який виник у результаті неналежного виконання комунальним підприємством "Молодіжне-1" взятих на себе зобов'язань перед публічним акціонерним товариством "Крименерго".

Відповідно до п. 6.5 Правил користування електричної енергії у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

На підставі цього пункту Правил, 22 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством "Крименерго" та комунальним підприємством "Молодіжне плюс" було укладено додаткову угоду №1/1202 до договору №1442 від 21 лютого 2012 року, відповідно до якої споживач бере на себе зобов'язання уплатити Енергопостачальній організації заборгованість за електроенергію у сумі 823147,97 грн. Вказаною угодою сторони також затвердили графік погашення заборгованості зі строком виконання з лютого 2012 року по січень 2013 року, дата оплати встановлюється 25 числа кожного місяця.

Як стверджує позивач, не зважаючи на погоджений сторонами графік погашення заборгованості, наведений у додатковій угоді №1/1202, відповідач належним чином свої зобов'язання не виконував, що привело до виникнення заборгованості, яка в добровільному порядку погашена не була.

Так, відповідно графіку станом на 19 липня 2012 року відповідач повинен був оплатити 222507,97 грн., з яких: заборгованість за активну електричну енергію в розмірі 64165,73 грн., по актам про порушення ПКЕЕ у розмірі 60693,86 грн., за перевищення договірного обсягу споживання електроенергії у розмірі 54221,96 грн., заборгованість за реактивну електричну енергію в розмірі 33718,62 грн., пеня у розмірі 6445,86 грн., 3% річних у розмірі 1863,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1398,34 грн. (а.с. 11).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов додаткової угоди, що призвело до виникнення заборгованості за графіком, позивач нарахував й 316,81 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 789,70 грн. та 4000,34 грн. пені.

Таким чином, враховуючи пеню вказану у графіку у розмірі 6445,86 грн. та пеню нараховану за невиконання додаткової угоди №1/1202 у розмірі 4000,34 грн. позивач заявив до стягнення всього 10446,20 грн. пені; враховуючи суму інфляційних втрат вказану у графіку у розмірі 1398,34 грн. та суму інфляційних втрат нараховану за невиконання додаткової угоди №1/1202 у розмірі 316,81 грн. позивач заявив до стягнення всього 1715,15 грн. інфляційних втрат; враховуючи суму 3% річних вказану у графіку у розмірі 1863,60 грн. та суму 3% річних нараховану за невиконання додаткової угоди №1/1202 у розмірі 789,70 грн. позивач заявив до стягнення всього 2653,30 грн. 3% річних.

Несплата вказаних коштів послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання за договором в частині здійснення повних та своєчасних платежів виконував неналежним чином, у зв'язку з чим перед позивачем за період лютого 2012 року по 19 липня 2012 року виникла заборгованість у розмірі 222507,97 грн.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач заборгованість не сплатив, доказів її погашення не надав, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по узгодженому додатковою угодою №1/1202 графіку (а.с. 11) за період з лютого 2012 року по 19 липня 2012 року у розмірі 64165,73 грн. за активну електричну енергію, у розмірі 60693,86 грн. по актам про порушення ПКЕЕ, у розмірі 54221,96 грн. за перевищення договірного обсягу споживання електроенергії, у розмірі 33718,62 грн. за реактивну електричну енергію, пеня у розмірі 6445,86 грн., 3% річних у розмірі 1863,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1398,34 грн., а всього 222507,97 грн., підлягають задоволенню.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача й 3% річних у розмірі 789,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 316,81 грн. (301,97 грн. за активну електроенергію та 14,84 грн. за реактивну електроенергію) та пеню у розмірі 4000,34 грн. (3571,16 грн. за активну електроенергію та 429,18 грн. за реактивну електроенергію).

При розгляді вказаних вимог, судом встановлено наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 ЦУ України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

Так, відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 316,81 грн. та 3% річних у розмірі 789,70 грн., суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" в цій частині також підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, Додатковою угодою №1/1202 до договору №1442 від 21.02.2012 р. встановлено, у разі несвоєчасної оплати обумовлених цією додатковою угодою платежів, Енергопостачальна організація здійснює нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 4000,34 грн. суд погоджується з його правомірністю, у зв'язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 4000,34 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів повної або часткової сплати виниклої перед позивачем заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено 08.10.2012 року.

Керуючись статтями 49, 82- 85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне плюс" (97501, АР Крим, смт. Молодіжне, вул. Шкільна,13, ідентифікаційний код 37466530) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (отримувач: ПАТ "ДТЕК Крименерго" р/р 26031301617847 у КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805, код ОКПО 00131400) заборгованість за графіком реструктуризації: за активну електричну енергію у розмірі 64165,73 грн., по актам про порушення ПКЕЕ у розмірі 60693,86 грн., перевищення договірного обсягу споживання електроенергії у розмірі 54221,96 грн.

3. Стягнути з комунального підприємства "Молодіжне плюс" (97501, АР Крим, смт Молодіжне, вул. Шкільна,13, ідентифікаційний код 37466530) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Крименерго" (отримувач: ПАТ "ДТЕК Крименерго" р/р 26009300617847 у КРУ АТ «Ощадбанк», МФО 324805 код ОКПО 00131400) заборгованість за графіком реструктуризації: за реактивну електричну енергію у розмірі 33718,62 грн., 3% річних у розмірі 2653,30 грн., інфляційні втрати у розмірі 1715,15 грн., пеня у розмірі 10446,20 грн. та судовий збір у розмірі 4552,30 грн.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний