Постанова № 26355908, 03.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 5015/2276/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіЧеркащенка М.М.,суддів:Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 рокуу справі№5015/2276/11 Господарського суду Львівської області за позовомОСОБА_5до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4прозобов'язання провести розрахунок вартості частини майна товариства та виплату частини майна товариства,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_6 -за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про зобов'язання провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_5 (99%) у статутному капіталі виходячи з ринкових цін, надання розрахунку отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства; стягнення вартості належної позивачу частини майна товариства, що пропорційна частці позивача в статутному капіталі розміром 99%; стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_5 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства (згідно з заявою про уточнення позовних вимог). Крім того, позивачем було подано клопотання про відмову від позову в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" надати розрахунок отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_5 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства, у зв'язку з чим він просив суд припинити в цій частині провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2011 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_5 (99%) у статутному капіталі товариства, виходячи з ринкових цін та стягнення з відповідача вартості належної позивачу частини майна товариства, що пропорційна частці позивача в статутному капіталі розміром 99%. В частині позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" надати розрахунок отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_5 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства провадження у справі припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в цій частині.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. по справі №5015/2276/11 зазначене рішення місцевого господарського суду частково скасовано, скасовано пункт 2 резолютивної частини рішення місцевого суду повністю, пункт 3 резолютивної частини рішення місцевого суду викладений в новій редакції відповідно до якої присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" на користь ОСОБА_5 вартість частини майна товариства відповідно до належної частки (99%) у статутному капіталі товариства в розмірі 13359747,84 грн., 7902 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" в доход державного бюджету 17598 грн. державного мита. Також, стягнуто з ОСОБА_4 в доход державного бюджету 30580,5 грн. судового збору. В решті рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2011 року по справі № 5015/2276/114 - залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року та рішення господарського суду Львівської області від 04.08.2011 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги місцевий господарський суд зазначив про те, що матеріалами справи підтверджується належність позивачу частки в статутному капіталі товариства саме у такому розмірі, доказів виплати її вартості у встановленому діючим законодавством порядку відповідач не подав, а тому зобов'язаний це здійснити згідно вимог ст.54 Закону України "Про господарські товариства" та вимог статуту товариства, виходячи з ринкових цін.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд послався на висновок №2077 економічного експертного дослідження, складений 12.06.2012 року експертом Тимкович П.В. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який на його думку є належним доказом, у розуміння ст.33 ГПК України,та відповідно до якого вартість належної до виплати позивачу частини майна ТОВ "Львівська гарнізонна база" станом на 31.03.2010 року становить 13359747,84 грн., оскільки така сума відповідає його частці в розмірі 99% статутного фонду ТОВ "Львівська гарнізонна база" з врахуванням вартості переданого транспортного засобу в розмірі 50000,16 грн. При цьому, апеляційний суд зазначив, що при визначенні дати, станом на яку обчислювалась вартість чистих активів було враховано, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу, та скоригована до ринкової вартості, що передбачено п.п.12.5-12.7 статуту товариства. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" частини вартості майна товариства слід змінити, зазначивши визначений розмір стягуваної суми - 13359747,84 грн., оскільки частка позивача в статутному фонді в розмірі 99%- підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відповідач зобов'язаний здійснити її виплату згідно вимог ст.54 Закону України "Про господарські товариства". Щодо позовних вимог ОСОБА_5 в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" провести розрахунок вартості частини майна товариства відповідно до частки ОСОБА_5 (99%) у статутному капіталі товариства виходячи з ринкових цін, то в цій частині апеляційний суд змінив рішення місцевого суду, виключивши дану вимогу з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, оскільки така вимога є фактично передумовою та підставою для визначення вартості частини майна позивача, тобто є процесуальною дією, яку просив вчинити позивач для задоволення вимоги про стягнення вартості частки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає його обґрунтованим виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що згідно статуту ТОВ "Львівська гарнізонна база", затвердженого зборами засновників товариства 24.03.2010 року (протокол №1) та зареєстрованого 25.03.2010 року, ОСОБА_5 є засновником товариства і розмір належної їй частки в статутному фонді становить 99 відсотків.

Згідно ч.ч.1,2 статті 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

П.п. 12.1., 12.2. 12.3. статуту ТОВ "Львівська гарнізонна база" визначено, що учасник має право в будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників чи товариства. Вихід учасника - фізичної особи відбувається на підставі поданої товариству заяви про вихід, підпис учасника на якій засвідчується нотаріально. Заява про вихід подається особисто або через представника. Рішення про вихід учасника-юридичної особи оформляється протоколом (витягом) або іншим належним розпорядчим документом, підписаним відповідними посадовими особами, підписи яких завірені печаткою юридичної особи. Учасник вважається таким, що вибув з товариства з наступного дня після подання заяви про вихід, якщо інший строк не передбачений в заяві.

Рішенням зборів засновників ТОВ „Львівська гарнізонна база" від 31.03.2010 р., оформленого протоколом №2, розглянуто заяву ОСОБА_5 про вихід з учасників товариства та вирішено вивести зі складу співзасновників ОСОБА_5 та виплатити їй частку відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно п.12.8. статуту ТОВ "Львівська гарнізонна база" вартість частки повинна бути розрахована і повідомлена учаснику, який виходить, у місячний строк з дня подання заяви про вихід. Якщо учасник не згідний із наданим йому розрахунком, він вправі звернутися до суду.

Оскільки протягом року вказана частка не була виплачена позивачу, останній звернувся про її визначення та стягнення в судовому порядку, виходячи з розміру частки 99% в статутному капіталі товариства та дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому, виплата повинна здійснюватися після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При визначенні способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати, повинні застосовуватись відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування, тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Відповідно до п.п.12.5-12.7 статуту товариства при виході учасника з товариства йому сплачується частина вартості майна товариства на день виходу пропорційна його частці в статутному капіталі. Вартість частки визначається як частина власного капіталу товариства пропорційна його частці в статутному капіталі відповідно до установчих документів в останній редакції. Вартість частки розраховується головним бухгалтером товариства за балансом, складеним на день виходу учасника. На вимогу учасника достовірність цього балансу може бути перевірена аудитором. Видатки, пов'язані із аудиторською перевіркою, несе учасник. Визначена на підставі балансу вартість частки може бути скоригована, якщо дані бухгалтерського обліку неправильно відображені у балансі на що вказано в аудиторському висновку або вартість активів відображена в балансі (з урахуванням результатів індексації вартості основних засобів незавершеного капітального будівництва, а також результатів переоцінки товарно-матеріальних цінностей), істотно відрізняється від їх ринкової вартості. У цьому разі вартість частки може коригуватися за результатами експертної оцінки власних активів господарського товариства.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно рішення загальних зборів учасників товариства від 09.02.2011 року (протокол №5) вирішено частково провести розрахунок з ОСОБА_5, шляхом виділення в натуральній формі - передачі у власність транспортного засобу CHEVROLET LACETTI NF 196, тип -легковий седан-В, №шасі (кузова) НОМЕР_1, колір -сірий, рік випуску -2006, реєстраційний НОМЕР_2, а остаточний розрахунок провести після визначення розміру частки.

Згідно висновку №2077 економічного експертного дослідження, складеного 12.06.2012 року експертом Тимкович П.В. Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який суд оцінює як висновок спеціаліста в спеціальній галузі знань (економічних досліджень), вбачається, що розмір частини вартості майна товариства, визначеної з урахуванням ринкової вартості майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_5, на дату її виходу з товариства 31.03.2010 року становить 13409748 грн. за умови, що їй належить 99% частки у статутному капіталі товариства.

Зазначений висновок спеціаліста апеляційний господарський суд правомірно взяв як належний доказ, в розумінні ст.33 ГПК України, оскільки він узгоджується з іншими зібраними по справі доказами, зокрема, наданим балансом товариства станом на 31.03.2010 р., звітом про фінансові результати за 1 квартал 2010 р. та відповідає вимогам діючого законодавства, а також статуту товариства щодо порядку визначення вартості частини майна товариства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вартість належної до виплати позивачу частини майна ТОВ "Львівська гарнізонна база" станом на 31.03.2010 року становить 13359747,84 грн., оскільки така сума відповідає його частці в розмірі 99% статутного фонду ТОВ "Львівська гарнізонна база" з врахуванням вартості переданого транспортного засобу в розмірі 50000,16 грн. При цьому, апеляційним судом вірно враховано, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу, та скоригована до ринкової вартості, що передбачено п.п.12.5-12.7 статуту товариства.

Інших доказів в спростування вказаної суми чи доказів в підтвердження іншої належної до виплати позивачу суми, суду надано не було, тому колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно змінив рішення місцевого суду в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" частини вартості майна товариства, зазначивши визначений розмір стягуваної суми - 13359747,84 грн., оскільки частка позивача в статутному фонді в розмірі 99%- підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відповідач зобов'язаний здійснити її виплату згідно вимог ст.54 Закону України "Про господарські товариства".

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційним господарським судом правомірно не було взято до уваги доводи третьої особи (ОСОБА_4) щодо порушення оскаржуваним рішенням його прав на частку в товаристві, оскільки визначення та виплата йому вартості частини майна в товаристві здійснюється на підставі статуту в редакції, чинній на момент його виходу та відповідно до встановленого цим статутом розміру частки в статутному капіталі товариства, оскільки, по-перше: він в даному процесі є лише третьою особою без самостійних вимог, по-друге: про його порушене право існує інший спір в порядку іншого судочинства ( надане суду рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.06.2012 року в справі за №2/1328/11/12, яким задоволено вимоги ОСОБА_4 про стягнення на його користь 5830615,8 грн. вартості частини майна товариства, належної йому до виплати при виході зі складу учасників товариства станом на 05.07.2005 року, що пропорційна 25% статутного капіталу товариства).

Колегія суддів також вважає, що апеляційний господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.06.2012 року в справі за №2/1328/11/12, оскільки воно не набрало законної сили на день прийняття постанови апеляційним господарським судом, тому не має правового значення по даній справі, а також тому, що в матеріалах справи є лист ТОВ "Львівська гарнізонна база" від 02.07.2006 року та поштове повідомлення про вручення зазначеного листа, згідно з яким товариство повідомило ОСОБА_4 щодо прийняття ним рішення про виплату йому частини вартості майна товариства в зв'язку з його виходом та клопотанням повідомити товариству банківські реквізити для перерахування ОСОБА_4 грошової компенсації, належної йому частки.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо виключення з резолютивної частини рішення місцевого суду пункту другого, оскільки така вимога є фактично передумовою та підставою для визначення вартості частини майна позивача, тобто є процесуальною дією, яку просив вчинити позивач для задоволення вимоги про стягнення вартості частки.

Крім того, колегія суддів вважає, що в частині позовних вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" надати розрахунок отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до частки позивача (99%) у статутному капіталі товариства та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" належної ОСОБА_5 частини отриманого товариством у 2010 році (з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року) прибутку відповідно до її частки (99%) у статутному капіталі товариства суд першої інстанції обґрунтовано припинив провадження на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відмовою позивача від зазначених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про часткове скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2012 року у справі №5015/2276/11 -без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко Судді:Н.М. Нєсвєтова В. І. Студенець