Постанова № 2635489, 02.03.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2007 № 4/445

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Барицької Т.Л.

Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - ЛєвінВ.О. – представник, дов. №3933 від 30.05.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Виробничо-торгівельна фірма "Селена"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.11.2006

у справі № 4/445 (Борисенко І.І.)

за позовом ВАТ "Виробничо-торгівельна фірма "Селена"

до Закрите акціонерне товариство "Дніпровський універмаг"

про стягнення 2847,00 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 № 01-23/1/3 та від 01.03.2007 № 01-23/1/1 склад колегії суддів змінювався.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 13.02.2007 розгляд справи відкладався на 02.03.2007.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 4/445 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що Дніпровським районним судом м. Києва була прийнята ухвала по справі № 2-1688/01-06 р., якою ухвалено вважати Касянову В.І. недобросовісним набувачем і відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, тому за вказаних обставин відповідальність за невиконання зобов’язання з оплати товару повинна нести Касьянова В.І., а не відповідач.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 4/445 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник стверджує, що відповідальність по заборгованості на суму 2 847 грн., з урахуванням пені, перед позивачем повинен нести відповідач - ЗАТ “Дніпровський універмаг”, а не Касьянова В.І, а Касянова В.І., займаючи законно чи не законно посаду керівника, повинна нести відповідальність за збитки перед відповідачем.

На думку заявника, керуючись ст. 35 ГПК України, суд повинен був при вирішенні спору брати за підставу рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2005, а не ухвалу, так як в ст. 35 ГПК України вказується, що тільки рішення з цивільної справи є обов’язковим для господарського суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, заперечуючи проти вимог скарги, зокрема, посилається на те, що листом № 13-8108 від 10.11.2006 Головного управління статистики у м. Києві не визначається повноваження Касьянової В.І.; заявником апеляційної скарги не зазначено підстав, з яких порушено питання про перегляд рішення з посиланням на законодавство і матеріали справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

30.12.2005 між позивачем, за договором постачальником, та відповідачем, за договором отримувачем, був укладений договір №2, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити відповідачу для реалізації швейні вироби в асортименті за узгодженням чи по особистому відбору згідно з товарно-транспортними накладними, які одночасно є специфікаціями.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №№ 87, 3080 від 19.04.2006 позивач передав, а відповідач через представника, діючого на підставі довіреності серії ЯЛИ № 209533 від квітня 2006 р. одержав на реалізацію товари на загальну суму 13 512,96 грн.

Відповідач частково повернув позивачу товари на суму 10 777,32 грн. за накладними №№ 43, 44 від 05.07.2006.

Таким чином за відповідачем залишилась заборгованість за товари на суму 2 735,64 грн.

Відповідно до погодженого сторонами порядку оплати у п. 2.2 договору № 2 оплата 20% від суми поставки проводиться на день одержання товарів, а в подальшому оплата здійснюється по мірі реалізації кожні 15 днів до остаточного строку реалізації, який становить 60 днів.

Позивач 14.07.2006 звернувся з претензією до відповідача з вимогою у добровільному порядку перерахувати суму заборгованості в розмірі 2 735,64 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази оплати позивачу вартості товарів, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 735,64 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 договору № 2 в разі прострочки платежу, вказаного в п. 2.2, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% простроченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки на період, за який нараховується пеня.

Отже позовні вимоги про стягнення основного боргу та пені за прострочення оплати вартості товарів є такими, що відповідають умовам договору, нормам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Нормою ст. 35 ГПК України встановлено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, а не ухвали.

Крім того, як вбачається з ухвали від 11.07.2006 Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-1688/01-06р ця ухвала винесена за результатами розгляду заяви про зміну чи встановлення порядку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2005 у справі за позовом Зубенок Н.О. до Закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг”, Касьянової В.І., Соколовського О.В., третя особа ЗАТ „Агенція Індекс” про визнання позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг” від 29.04.2005 такими, що відбулися та зобов’язання виконати рішення позачергових зборів, якою встановлено порядок виконання рішення суду на підставі ст.ст. 368, 373 ЦПК України, отже відповідно до ст.ст. 368, 373 ЦПК України зазначена ухвала районного суду стосується питань звернення судового рішення до виконання та відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

Також слід зазначити, що договір № 2 від 30.12.2005, укладений сторонами, не визнаний недійсним, цей договір сторонами виконувався, про що свідчать дії сторін по передачі товарів та частковому їх поверненню.

Товари від позивача одержані уповноваженою відповідачем особою Ставинською Г.В., за посадою зав. секцією, довіреність серії ЯЛИ № 209533 Ставинській Г.В. підписана керівником та головним бухгалтером відповідача.

Із даних накладних №№ 43, 44 від 05.07.2006 про моделі, найменування виробів, за якими позивачу відповідачем повернені не реалізовані товари, видно, що була повернута частина із товарів, одержаних за накладними №№ 87 та 3080.

Крім того, відповідачем не реалізовані товари повернуті позивачу за накладними №№ 43, 44 – 05.07.2006, тобто за межами періоду, який визначено в ухвалі від 11.07.2006 Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 2-1688/01-16р.

Також сторонами 03.07.2006 складено акт взаємних розрахунків, який підписано головними бухгалтерами позивача та відповідача, в якому зазначено про заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 13 512,96 грн. станом на 03.07.2006.

Отже матеріалами справи підтверджено, що шляхом укладення та виконання договору № 2 позивачем та відповідачем, як суб’єктами господарювання, здійснювалась їх господарська діяльність.

Оскільки господарська діяльність відображається у відповідній фінансово-господарській звітності юридичних осіб та щодо неї у встановленому порядку періодично здійснюються контролюючі дії органів податкової служби, то немає причинно-наслідкового зв’язку між незаконним зайняттям Касьяновою В.І. посади керівника, якщо така обставина мала місце, та обов’язком юридичної особи здійснити розрахунки за одержані товари відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.п. 3, 4 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Отже якщо відповідач вважає, що діями Касьянової В.І. спричинені збитки, він не позбавлений права в установленому порядку пред’явити позов до Касьянової В.І. про їх відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2005 у справі № 4/445.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-торгівельна фірма ”Селена” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2006 у справі № 4/445 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг” (02206, м. Київ, вул. Малишка, 39; код ЄДРПОУ 01564963) на користь Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-торгівельна фірма ”Селена” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 6; код ЄДРПОУ 05502479) 2 735 грн. 64 коп. основного боргу, 111 грн. 36 коп. пені, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути із Закритого акціонерного товариства “Дніпровський універмаг” (02206, м. Київ, вул. Малишка, 39; код ЄДРПОУ 01564963) на користь Відкритого акціонерного товариства “Виробничо-торгівельна фірма ”Селена” (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 6; код ЄДРПОУ 05502479) 51 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 4/445 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Губенко Н.М.

Судді Барицька Т.Л.

Ропій Л.М.