Постанова № 2635398, 07.11.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2006 № 8/210

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Барицької Т.Л.

Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Коровніков С.В.-представник (дов.№ 606 від 10.10.2006)

від відповідача - Костянчук Н.М.-представник (дов.б/н від 31.08.2006)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство акціонерна компанія "Київреконструкція"

на рішення Господарського суду м.Києва від 08.08.2006

у справі № 8/210 (Катрич В.С.)

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Експериментально-механічний завод "Металіст"

до Відкрите акціонерне товариство акціонерна компанія "Київреконструкція"

про стягнення 26487,36 грн.

На підставі ст.ст. 77,99 ГПК України ухвалою апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у справі № 8/210 розгляд справи відкладено на 07.11.2006.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2006 у справі № 8/210 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 192,77 коп. основного боргу, 2 398,55 грн. збитків від інфляції, 896,04 грн. річних, 264,87 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню 17,99 грн. держмита.

Рішення мотивовано тим, що фактично між сторонами виникли правовідносини шляхом підтвердження прийняття відповідачем від позивача продукції та здійснення розрахунків за отриману продукцію; на день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 23 192,77 грн.; матеріалами справи підтверджено правомірність заявлених позовних вимог, а відповідач не довів протилежне.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2006 у справі № 8/210 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника судом неправильно застосовано норми ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, не враховано норми ст.ст. 11, 207, 208, 509, 626, 639 ЦК України, порушено норми ст.ст.511, 527 ЦК України, ст.ст.4, 22 ГПК України

Заявник стверджує, що відповідач не укладав з позивачем у письмовій формі жодних договорів (правочинів) предметом яких є продукція, згідно із накладними, на які посилається позивач, а отже і відсутні у відповідача зобов’язання перед позивачем по сплаті грошових коштів; листи, на які суд посилається у мотивувальній частині рішення, не можуть свідчити про укладення договору між сторонами, платіжні доручення не містять чіткої інформації про сплату за продукцію, отриману за накладними, на які посилається позивач.

На думку заявника суд першої інстанції повинен був замінити неналежного відповідача, оскільки встановив у мотивувальній частині рішення факти укладення договору № 9 між позивачем та Дочірнім підприємством по реконструкції та будівництву № 15 ВАТ "АК"Київреконструкція", виникнення в них взаємних прав і обов’язків за цим договором.

Заявник стверджує, що не був ознайомлений з листом позивача щодо уточнення позовних вимог; в задоволенні клопотання заявника про ознайомлення з матеріалами справи та відкладенні розгляду справи судом було відмовлено, як вважає заявник, безпідставно, чим порушено норми ст.ст.4, 22 ГПК України.

На час розгляду справи позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача 23 192,77 грн. основного боргу, 2 398,55 грн. інфляційних втрат, 896,04 грн. річних, у зв’язку з частковою несплатою за продукцію, одержану відповідачем за накладними №№ 368, 368/1,368/2,368/3 від 25.04.2003, 373/1,373/2,373/3,373/4,373/5,373/6 від 29.04.2003, 416,417 від 15.05.2003 відповідно до договору № 9 від 06.02.2003 ( далі накладні) та на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 599, 601, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.193, 199 ГК України.

До прийняття рішення у справі позивач в порядку ст.22 ГПК України змінив позовні вимоги на вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, річних, у зв’язку з частковою несплатою за продукцію, передану позивачем відповідачу за накладними, та на підставі ст.ст. 11, 153, 202, 205, 206, 509, 525, 526, 599 , 601, 610, 612, 625, 626, 638, 639 ЦК України, ст.ст. 193,199 ГК України.

Зі змісту рішення суду першої інстанції не вбачається того, що судом відхилено клопотання позивача.

Як вбачається зі змісту договору № 9 від 06.02.2003, укладеного між позивачем, за договором виконавцем, та ДП-15 ВАТ АК "Київреконструкція", за договором замовником, позивач зобов’язався виготовити металоконструкцію на об’єкт: "Водно-інформаційний центр", а замовник зобов’язався отримати та оплатити продукцію в об’ємах та в строк, обумовлених договором; пунктом 3.3 цього договору передбачено, що оплата за продукцію проводиться шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок виконавця грошових коштів.

За накладними №№ 368, 368/1, 368/2, 368/3 від 25.04.2003, 373/1, 373/2, 373/3, 373/4, 373/5, 373/6 від 29.04.2003,416, 417 від 15.05.2003 позивачем передано, а відповідачем через свого представника, діючого на підставі довіреностей від 15.04.2003 та від 14.05.2003, одержано продукцію на загальну суму 198 524,77 грн.

Позивач стверджує про зменшення боргу відповідача за взаємною домовленістю на 9 300 грн. та сплату решти заборгованості відповідачем частинами, про що підтверджено наданими витягами із особового рахунку позивача від 23.12.2003, 23.04.2004, 11.05.2004, 02.07.2004, 14.09.2004, 10.02.2004, копіями платіжних доручень № 1795 від 23.12.2003, № 911 від 23.09.2004, № 344 від 11.05.2004, № 538 від 02.07.2004, № 845 від 14.09.2004, № 138 від 10.02.2005.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків сторін за станом на 21.07.2004, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, за станом на 21.07.2004 заборгованість відповідача перед позивачем становила суму 40 192,77 грн., внаслідок часткового погашення заборгованості в подальшому за станом на 11.02.2005 заборгованість відповідача перед позивачем склала 23 192,77грн.

Як стверджує позивач, ним надсилались відповідачу вимоги про сплату боргу листом № 10 від 23.01.2004, претензією № 077 від 18.02.2004, листом від 27.03.2006, однак докази пред’явлення таких вимог в матеріалах справи відсутні та на вимогу ухвали апеляційного господарського суду від 13.09.2006 позивачем не надані, отже, хоча відповідач і не заперечує пред’явлення позивачем таких вимог, надавати ім оцінку немає можливості.

Ті обставини, що саме відповідачем уповноважено свого представника на одержання продукції за накладними, у накладних стороною, яка передає продукцію, зазначено позивача, а стороною, яка одержує та оплачує продукцію – відповідача, саме відповідачем здійснено часткову оплату одержаної ним продукції, та при цьому вищезазначені накладні не містять посилання на договір № 9 від 06.02.2003, або на ДП-15 ВАТ "Київреконструкція", - свідчать про те, що правовідносини купівлі-продажу продукції між позивачем та відповідачем не стосуються договору № 9 від 06.02.2003 а виникли окремо, крім того, частково цю угоду було виконано.

Відповідно до ст.224 ЦК Української РСР, чинного на час укладення та здійснення угоди, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, оскільки позивачем виконані свої зобов’язання за договором купівлі-продажу, відповідач зобов’язаний оплатити одержану продукцію.

Відповідно до ст.216 ЦК Української РСР зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Докази того, що позивачем до 01.01.2004 пред’являлась позивачу вимога оплатити продукцію, в матеріалах справи відсутні.

Згідно із п.4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам законодавства, за виключенням вимоги про стягнення 896,04 грн. річних; нормою ст. 625 ЦК України не передбачено при нарахуванні річних враховувати індекс інфляції до простроченої суми, тому стягненню підлягає сума річних у розмірі 812,06 грн.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи таке.

Як вбачається із копій платіжних доручень, за якими відповідачем здійснено часткові платежі за продукцію, у графі: "Призначення платежу" відповідачем зроблено посилання на накладні із зазначенням номерів та дат, отже твердження відповідача про відсутність чіткої інформацію щодо призначення платежів не відповідає матеріалам справи, крім того відповідач не заперечує факт перерахування грошових коштів та не заявляє про інше призначення платежів.

Ухвалою суду першої інстанції від 11.05.2006 про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 20.06.2006, зазначена ухвала надіслана сторонам 15.05.2006; як вбачається із ухвали від 20.06.2006 представник відповідача в судове засідання не з’явився, що було однією з причин відкладення розгляду справи на 19.07.2006.

Представником відповідача 21.06.2006 подана до суду заява про ознайомлення з матеріалами справи та надання можливості виготовлення копій документів, яка була судом задоволена, про що свідчить відмітка представника на зазначеній заяві (а.с.67).

В судовому засіданні 19.07.2006 були присутніми представники обох сторін, ухвалою від 19.07.2006 розгляд справи було відкладено на 08.08.2006.

08.08.2006 представником відповідача подане клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, зробити копії, витяги у зв’язку з поданням уточнення позовних вимог позивачем та відрядженням іншого представника відповідача. До зазначеного клопотання не додано доказів неможливості здійснення захисту прав сторони представником відповідача, яким подане клопотання, неможливості ознайомлення з уточненням позивача безпосередньо в судовому засіданні, або завчасно. Таким чином відповідачем не доведено тієї обставини, що залишаючи без задоволення друге клопотання відповідача про ознайомлення зі справою, судом порушено його права, передбачені нормами процесуального права, враховуючи також те, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Крім того, відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню а рішення суду першої інстанції - зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2006 у справі № 8/210 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київреконструкція" (01601, м.Київ, вул.Горького,5, код ЄДРПОУ 03335623) на користь Відкритого акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "Металіст" (04655, м.Київ, вул. Лебединська,4, код ЄДРПОУ 05309512) 23 192 грн. 77 коп. основного боргу, 2 398 грн. 55 коп. інфляційних втрат, 812 грн.06 коп. річних, 264 грн. 03 коп. державного мита, 117 грн.63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Екпериментально-механічний завод "Металіст" (04655, м.Київ, вул. Лебединська,4, код ЄДРПОУ 05309512) в доход державного бюджету 17 грн.15 коп.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 8/210 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Губенко Н.М.

Судді Барицька Т.Л.

Ропій Л.М.