Постанова № 2635283, 26.09.2006, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2006 № 31/708

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Барицької Т.Л.

Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ДітковськаС.А. – юрисконсульт, дов. №26-юр-122 від 04.08.2003;

від відповідача - ЛуценкоТ.В. – пров. юрисконсульт, дов. № Ц-1/123 від 03.02.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Лукор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2005

у справі № 31/708 (Качан Н.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Лукор"

до Державної адміністрації залізничого транспорту України (Укрзалізниця)

про стягнення 78264,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2005 у справі №31/708 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що після ліквідації пожежі залишки поліетилену були зібрані в мішки та відправлені на станцію Броди; на станції Броди Львівської залізниці складено комерційний акт № Ж 407150/5 від 20.12.2004, яким засвідчується факт транспортної пригоди та встановлено, що непошкоджених мішків 140, маса кожного 25 кг, загальна маса 3 500 кг, пошкоджених мішків – 75, загальна маса - 5 358 кг, вся маса вантажу складає 10 073 кг; відповідно до висновку експерта № В-1011/1 від 28.12.2004, складеного Рівненською торгово-промисловою палатою, встановлено, що після проведення замірів розходження між комерційним актом, складеним на станції Броди Львівської залізниці 20.12.2004 № Ж 407150/5 та фактичною наявністю поліетилену немає; відповідач розглянув претензію про нестачу поліетилену та листом від 15.08.2005 надав відповідь за № ЦЄВР-1/05, якою визнав претензію обґрунтованою в частині оплати в загальному розмірі 227 110,65 грн. з розрахунку: вартість втраченого вантажу 39 277 кг – 224 821,55 грн. та залізничний тариф – 2 289,10 грн., в частині відшкодування суми 78 264,25 грн. за 13 673 кг вантажу претензійні вимоги відповідач відхилив з огляду на те, що позивач не надав відповіді щодо вирішення питання стосовно залишків вантажу, які знаходяться на станції Львів та станції Броди Львівської залізниці; платіжним дорученням № 822 від 22.08.2005 відповідач перерахував позивачу кошти у розмірі 227 110,65 грн. з призначенням платежу – оплата згідно з претензією про нестачу вантажу; оскільки Головним комерційним управлінням „Укрзалізниця” 15.08.2005 за мінусом вартості залишків вантажу було проведено оплату претензії, а лист про надання дозволу використання залишків вантажу на власний розсуд надійшов в Управління Львівської залізниці 29.08.2005, тобто після оплати претензії, тому відповідач 12.09.2005 направив позивачу лист № МЮД-10020-21/05 про неможливість використання зазначеного вантажу та з проханням надати розпорядження про місце направлення даних залишків вантажу або отримання його на вказаних станціях; згідно із повідомленням Івано-Франківської митниці, одержаним на запит відповідача, та згідно з положеннями Закону України „Про операції з давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах” відповідач не може реалізувати залишки вантажу, у зв’язку з чим відповідач листом від 16.03.2005 № М-271 повідомив позивача про неможливість реалізувати вантаж самостійно; оскільки перехід права власності на майно (від продавця до покупця за контрактом № 24-юр-6742 від 27.12.2002) позивачем не доведений, то обов’язок утримання майна покладається на резидента України та вантажовідправника – позивача у справі; враховуючи ті обставини, що залишки вантажу в кількості 10 073 кг продовжують зберігатися в критому складі на станції Броди, а вантаж в кількості 3 600 кг на складі реалізації станції Львів Львівської залізниці, і позивач на неодноразові звернення відповідача про вирішення питання використання зібраних залишків вантажу відповіді не надавав, то суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2005 у справі № 31/708 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує, що на станції Заболотні-Ожидів Львівської залізниці стався схід вагонів, в результаті чого вантаж згорів та прийшов в непридатний стан, про що складено комерційний акт № 407150 від 20.12.2004, а відповідач не довів відсутності своєї вини в незбереженні вантажу при транспортуванні.

На думку позивача, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право реалізовувати продукцію на митній території України, оскільки останній є тільки переробником давальницької сировини відповідно до контракту по переробці давальницької сировини № 24-юр-6742 від 27.12.2002.

Заявник стверджує, що суд першої інстанції помилково покладає на позивача обов’язок доказування наявності підстав для покладення відповідальності на відповідача за незбереження вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що всупереч даним комерційного акту, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що акт складено про те, що вантаж згорів та прийшов у непридатність у повному обсязі; в частині відшкодування суми 78 264,25 грн. за 13 673 кг поліетилену вимоги претензії відхилено, адже ця кількість вантажу була збережена; сума відшкодування розрахована виходячи з ціни, вказаній у рахунках постачальника, у зв’язку з чим не зрозумілим є твердження позивача, що залізниця порушила своє зобов’язання відшкодувати відправнику збитки за повну або часткову втрату вантажу відповідно до § 1 ст. 25 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення; на замовлення Львівської залізниці Рівненською торгово-промисловою палатою була проведена експертиза, завданням якої було визначити кількість товару шляхом підрахунку, якість по дефектах зовнішнього вигляду, результати якої викладені у висновку експерта від 28.12.2004 № В-1011/1; Львівська залізниця зверталася до позивача із пропозицією проведення на заводі експертизи щодо хімічного складу вантажу та можливості його придатності для подальшого використання; залізниця, яка є стороною договору перевезення, до якої не переходить право власності на вантаж, не має права розпоряджатись вантажем на свій розсуд, про що залізниця повідомляла позивача неодноразово; залізниця вимушена зберігати збережений вантаж, при цьому несе пов’язані з цим збитки, позивач в будь-який час може розпорядитися цим вантажем, отже його права та майнові інтереси в цій частині не порушені, а збитки, які заподіяні внаслідок аварії, залізницею відшкодовані.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Згідно із залізничною накладною № 35419670 позивачем передано для перевезення до Естонської Республіки вантаж – поліетилен у вагоні № 23977663 масою 53 288 кг.

Відповідно до § 1 ст. 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі – Угода) залізниця повинна скласти комерційний акт, якщо під час перевезення або видачі вантажу вона здійснить перевірку стану вантажу, його маси чи кількості місць, а також наявності накладної і при цьому встановлює, зокрема, повну або часткову втрату вантажу, нестачу маси, його пошкодження, псування або зниження якості вантажу за іншими причинами.

20.12.2004 на станції Броди Львівської залізниці був складений комерційний акт № Ж407150/5, в якому встановлено, що у зв’язку з транспортною пригодою 19.12.2004 на перегоні Ожидів – Заболотці відбувся схід вагону № 23977663, що прямував за відправкою № 35419670, внаслідок чого відбулося висипання та займання вантажу; після ліквідації пожежі залишки вантажу були зібрані в мішки і відправлені на станцію Броди; в результаті перевірки встановлено цілих непошкоджених мішків 40 шт., вага 1 шт. 25 кг, загальна вага 3 500 кг; розірваних мішків 75 шт., загальна вага 5 358 кг, уся маса вантажу складає 10 073 кг; на станції Львів знаходиться пошкоджений вантаж масою 3 600 кг.

§ 1 ст. 22, § 1 ст. 23 Угоди передбачено, що залізниця, що прийняла вантаж до перевезення за накладною УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху прямування вантажу до видачі його на станції призначення; залізниця відповідальна в межах умов, встановлених даним розділом, зокрема, за збитки, що виникли внаслідок повної або часткової втрати, нестачі маси, пошкодження, псування чи зниження якості вантажу за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.

§§ 1, 2 ст. 25 Угоди встановлено, що якщо в силу приписів даної Угоди залізниця повинна відшкодувати відправнику вантажу збитки за повну або часткову втрату вантажу, то розмір такого відшкодування розраховується за ціною, вказаною в рахунку іноземного постачальника або у витягу з цього рахунку, засвідченого в порядку, встановленому в країні пред’явлення претензії; крім відшкодування, передбаченого § 1 цієї статті, підлягають поверненню, зокрема, провізні платежі.

Як вбачається з рахунку-проформи № 2944 від 15.12.2004 вартість однієї тонни вантажу становить 1 080 доларів США, у зв’язку з чим загальна вартість вантажу, що перевозився у вагоні № 23977663 складає 57 186 доларів США.

В залізничній накладній № 35419670 зазначено, що вартість залізничного тарифу становить 2 289,10 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 26-юр-14 від 21.02.2005 з вимогою відшкодувати збитки в сумі 305 374,90 грн., з яких 303 085,80 грн. - вартість продукції та 2 289,10 грн. залізничного тарифу.

Листом № ЦМ-ЦЄВР-1/05 від 15.08.2005 відповідач повідомив позивача про те, що претензія останнього визнана обґрунтованою та підлягає оплаті в сумі 227 110,65 грн. з розрахунку: вартість втраченого вантажу (39 277 кг) – 224 821,55 грн. та залізничний тариф – 2 289,10 грн.; в частині відшкодування суми 78 264,25 грн. за 13 673 кг поліетилену претензійні вимоги відхиляються, оскільки позивачем не надано відповідь щодо вирішення питання стосовно залишків вантажу, які знаходяться на складі реалізації станції Львів та на станції Броди.

Сума 227 110,65 грн. була перерахована позивачу за платіжним дорученням № 822 від 22.08.2005.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2006 у справі № 31/708 призначена судова товарознавча експертиза, проведення якої доручено Торгово-промисловій палаті Львівської області.

У висновках експерта № 2-307-В/2 та № 2-307-В/3 від 27.07.2006 Львівської торгово-промислової палати вказано, що якість залишків поліетилену, що перевозився у вагоні № 23977663 за залізничною накладною № 35419670 від 17.12.2004 та зберігався на складі станції Броди і на складі станції Львів, не відповідають вимогам ТУ У 6-05743160.026-97 та сертифікату якості № 2944; так як поліетилен, що перевозився у вагоні № 23977663 за залізничною накладною № 35419670 від 17.12.2004, не відповідає вимогам ТУ У 6-05743160.026-97, то не може бути використаний за призначенням; вартість залишків поліетилену, що перевозився у вагоні № 23977663 за залізничною накладною № 35419670 від 17.12.2004, внаслідок пожежі неможливо визначити тим більше, що гарантійний термін зберігання поліетилену один рік з дня виготовлення (п. 8.2 ТУ У 6-05743160.026-97); згідно з п. 3.14 ТУ У 6-05743160.026-97 поліетилен, гарантійний термін зберігання якого закінчився і не відповідає вимогам ТУ, використовується як вторинний продукт або знищується відповідно до СН 3185-84.

Таким чином, оскільки залишки вантажу – поліетилену, що були збережені відповідачем, не відповідають технічним умовам, не можуть бути використані за призначенням та не можуть бути реалізовані, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість збережених відповідачем залишків вантажу в сумі 78 264,25 грн.

Судом першої інстанції вказані питання не були з’ясовані, у зв’язку з чим рішення було прийнято при неповному з’ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2005 у справі №31/708 скасувати.

2. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (03680, Київ-150, вул. Тверська, 5; рахунок 26006000534 в АБ „Експрес банк”, МФО 322959, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Закритого акціонерного товариства „Лукор” (77305, Івано-Франківська область, м. Калуш; рахунок № 260073168801 в ЗАТ „Банк Петрокомерц-Україна” м. Київ, МФО 300120; ЄДРПОУ 31256759) 78 264,25 грн. збитків, 782,64 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 391,32 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 31/708 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Губенко Н.М.

Судді Барицька Т.Л.

Ропій Л.М.