Постанова № 26352313, 06.08.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06.08.2012 р. Справа № 2а-2069/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "АКЗ", вул. Робоча, 2-А, м.Миколаїв,54015

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м.Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 27.12.2011р. № 0001532301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва від 27.12.2011р. № 0001532301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, обґрунтоване неіснуючими (надуманими) положеннями шляхом перекручування та доповнення відповідачем текстів статей діючого ПКУ, що є підставою для його скасування.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, вважає, що висновки акту перевірки встановлюють порушення податкового законодавства з боку позивача, а прийняте на підставі висновків перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд вивчив доводи сторін, дослідив надані сторонами докази в їх сукупності та встановив наступне.

07.12.2011р. Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "АКЗ", за результатами якої було складено акт від №4681/23-100/31268743.

За висновками акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення, яким на підставі порушення норм п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 13675 грн. 50 коп.

Висновок відповідача про наявність порушення норм п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, ґрунтується на тому що з метою підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ЗАТ „АКЗ" за серпень 2011 року, відповідачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, на обліку в якій перебуває TOB "Славмел", направлено запити: перший запит від 17.10.2011№5880/7/152-11/1, вдруге від 25.10.11 №6042/7/23-116/2, втретє від 08.11.2011 року №6646/7/23-116/2. В ході проведення звірки (довідка від 15.11.2011 року №553/23-3/34533923), аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, відповідачем встановлено, що поставка вугілля АО (25-50) від TOB "Славмел" по податковій накладній від 25.08.11 №84 проводилась автомобільним транспортом ПП "Мгновение ЮГ" (код за ЄДРПОУ 34387624) за рахунок TOB "Славмел", за допомогою вантажного автомобіля НОМЕР_2, водій ОСОБА_1, причеп НОМЕР_3, місце завантаження с. Шахтарськ, Донецької області, місце розвантаження с. Олександрівка Миколаївської області. Розрахунки за послуги проводились у безготівковій формі (п/д №1010 від 22.08.11р. на суму 10500,0 грн., п/д №1035 від 29.08.11р.- 972,0 грн.) Заборгованість по розрахунках з ПП "Мгновение ЮГ"станом на 01.08.2011 року та 31.08.2011 року відсутня.

Також в акті перевірки містяться висновки про фіктивність ПП "Мгновение-Юг" та використання складених від імені цього товариства податкових накладних з метою незаконного формування податкового кредиту та, відповідно, несплати належних сум податку на додану вартість іншими особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

На думку суду дані висновки є неправомірними та передчасними з огляду на наступне.

21.12.09р. між позивачем ЗАТ "АКЗ" та TOB "Ставмел" було укладено договір поставки від 21.12.09 №21-12-09. Згідно умов договору TOB "Ставмел" (продавець) зобов'язався передати у власність, а Покупець (ЗАТ "АКЗ) прийняти та оплатити вугільну продукцію.

Той факт, що вугільна продукція була оплачена та прийнята ЗАТ "АКЗ" відповідачем не спростовувався. Також, дані факти підтверджені позивачем первинними документами. А саме розходною накладною від 25.08.2011р. №77-08, рахунком-фактурою від 22.06.2011р. №СФ-002686 та договором про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.08.2011р. В результаті вказаної господарської операції були складені первинні документи, на підставі яких результати господарської операції позивачем були обліковані в податковому обліку та включені при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у TOB "Ставмел", з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних.

Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Податкові накладні, видані TOB "Ставмел" складені та оформлені відповідно до норм діючого законодавства.

Сума ПДВ сплачена позивачем на користь TOB "Ставмел"в ціні товару, що в свою чергу підтверджує право позивача на включення цієї суми до податкового кредиту.

Перевезення вугільної продукції здійснювалось ПП "Мгновение - Юг" за домовленістю з TOB "Ставмел", а не між позивачем та ПП "Мгновение - Юг".

Суд вважає не належними доказами, а відповідно неправомірним використання при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу опитування посадових осіб іншого платника податків (опитування посадових осіб ПП "Мгновение - Юг", довідку ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька, факт анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "Мгновение - Юг" 14.09.2011р.), як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Податкова накладна видана позивачу TOB "Ставмел" є дійсною, оскільки на момент виписки накладної контрагент позивача був і залишається платником ПДВ.

Факти, що стосуються взаємовідносин, які склались між TOB "Ставмел"з ПП "Мгновение - Юг" не дають підстав для притягнення до відповідальності позивача, оскільки контрагентом ЗАТ "АКЗ"є TOB "Ставмел".

Окрім того, юридична відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер та жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, оскільки жодна норма діючого законодавства не встановлює такої можливості. Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому відповідачем безпідставно не прийнято до уваги, що позивач не має права витребовувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак і щодо відсутності у діях позивача порушень норм чинного податкового законодавства.

Крім того неправомірними є посилання Відповідача на нереальність здійсненої господарської операції, враховуючи положення ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, згідно яких недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи відповідача щодо нереальності господарської операції не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки в акті перевірки не вказано, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договір, який був укладений між позивачем та TOB "Славмел", визнаний судом недійсним.

Отже, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони та TOB "Ставмел" - з другої сторони, недійсним.

Крім того, вказуючи про "нереальність"та нікчемність здійснення господарської операції (перевезення вугілля) ПП "Мгновение-Юг", відповідач не враховує податковий кредит нарахований позивачем не за оплату транспортних послуг, а за оплату самого вугілля яке отримав від TOB "Ставмел"та відповідно виданих останнім податкових накладних.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеним контрагентом і виконання договору було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва від 27.12.2011р. № 0001532301 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 94,158-160,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва .

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник