Постанова № 26352049, 27.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/7018/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді: Захарової О.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Білоконя Д.І.,

представників сторін:

від позивача: Алєксєєва Ю.В. (довіреність від 23.07.2012 №5140/10),

Хома Б.М. (довіреність від 26.09.2012 №7850/10),

від відповідача: Глушков Г.В. (довіреність від 01.01.2012 №6),

Дядько Г.П. (довіреність від 03.01.2012 №56)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів за податковим боргом у розмірі 599 471,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів за податковим боргом у розмірі 599 471,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби як платник податків.

Сума основного боргу в розмірі 599 471,00 грн. складається з самостійно узгодженої суми податкових зобов'язань відповідно до поданих відповідачем податкових декларацій з ПДВ. Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» самостійно податковий борг з податку на додану вартість не сплатило, тому позивач просить стягнути кошти відповідача за податковим боргом в судовому порядку, оскільки відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду за стягненням коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» подало відгук на адміністративний позов (а.с. 39-43).

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі, суду пояснив, що сплатити одразу заборгованість у підприємства немає можливості з таких причин.

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» є підприємством теплової комунальної енергетики заснованим на майні територіальної громади м.Лисичанська та займається виробництвом, передачею і розподілом теплової енергії для населення і підприємств Лисичанська. З 1992 року підприємство працює в умовах низької платоспроможності споживачів - населення і підприємств міста, особливо у вугільній галузі, і постійного подорожчання матеріальних та енергетичних ресурсів. Згідно рішень Лисичанського виконавчого комітету у період з 2000 року по 2012 рік на баланс підприємства були безоплатно прийняті 19 відомчих газових котелень, що знаходились раніше на балансі ДХК «Лисичанськвугілля», заводів «Електроприлад» та «Пролетарій», ВАТ «Лінос», ВАТ «Лиссода», Лисичанського скляного заводу, заводів «Строммашина» зі значним зносом, теплові мережі від цих котелень протяжністю 61,3 км в однотрубному вимірі, а також внутрішньобудинкові мережі теплопостачання у житлових будинках, опалювальних від всіх котельних підприємства загальною протяжністю 578,4 км.

Загальна кредиторська заборгованість на 01 квітня 2012 складає 167453,0 тис. грн.; дебіторська заборгованість на 01 вересня 2012 року складає 167 453 тис. грн.

Великі фінансові втрати підприємство несе через постійне зростання вартості ремонтно-експлуатаційних та паливно-мастильних матеріалів, обладнання, особливо енергоносіїв, а саме, покупної води, тепла електроенергії та газу. Так, аж до 1 серпня 2010 року діяли тарифи 2006 року де ціна на газ була прийнята на рівні 686 грн./тис. куб.м., ціна електроенергії - 0,35 грн./кВт-час та ціна на воду - 2,90 грн./куб.м тощо. Постановою НКРЕ від 14 грудня 2010 року № 1792 скоригований тариф на теплову енергію для населення на рівні 257,92 грн. без ПДВ, тоді як фактична собівартість теплової енергії для населення повинна становити 316,41 грн. за 1 Гкал без ПДВ. Така ситуація призвела до того, що на підприємстві постійно зростає заборгованість по енергоносіях - газ, електроенергія та інші. Несвоєчасна та не в повному обсязі оплата спожитих електроенергії і газу призводить до постійних позовних вимог до господарського суду луганської області про стягнення заборгованості на користь постачальників - ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Луганське енергетичне об'єднання».

Станом на 01 вересня 2012 року за позовами державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області з підприємства вже стягнуто у судовому порядку 16 011 685,97 грн. На клопотання Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» з метою сприяння фінансовому становищу підприємства господарський суд Луганської області та Луганський окружний адміністративний суд надали розстрочення по виконанню судових рішень, так підприємство щомісячно сплачує розстрочені податкові зобов'язання до бюджету у розмірі 127 048,84 грн., а також частково поточні зобов'язання.

На думку відповідача, негайне стягнення заборгованості призведе до повної зупинки підприємства, неможливості підготуватися до наступного опалювального періоду та його початку, що стане причиною загострення санітарно-епідеміологічної обстановки в місті Лисичанську, аварій трубопроводів, каналізацій, серйозним технічним, екологічним проблемам, збільшенню захворюваності та смертності населення міста, завдасть непоправної шкоди майну територіальної громади м. Лисичанська.

На підтвердження зазначених обставин Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» надано статут підприємства, розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг теплопостачання за січень-червень 2012 року, довідки, баланс на 30 червня 2012 року, звіт про фінансові результати за І півріччя 2012 року та судові рішення (а.с. 44-76).

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить встановити порядок виконання рішення про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 599,471,00 грн. протягом 120 календарних місяців рівними частками, починаючи з 01 жовтня 2012 року по 31 вересня 2022 року включно у розмірі 4 995,79 грн. щомісячно, з останнім платежем у вересні 2022 року в сумі 4 995,79 грн.

Державна податкова інспекція у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби відзивом від 27 вересня 2012 року №10 на заяву про порядок та спосіб виконання судового рішення не заперечує проти встановлення порядку та способу виконання судового рішення шляхом надання розстрочки виконання судового рішення у сумі 599 471,00 грн., який є основним боргом, лише строком на п'ять років, починаючи з 01 жовтня 2012 року (а.с. 79).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» як платник податків знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 03 червня 2011 року №2348 (а.с. 18).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» зареєстроване платником податку на додану вартість.

На виконання вимог пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» подало до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби:

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 року від 20.06.2012 року №9035265311, в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 246 979,00 грн. (а.с. 22-23);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 18 липня 2012 року №9041768322, в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 99 646,00 грн. (а.с. 24-25);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 17 серпня 2012 року №9049871669, в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 252 846,00 грн. (а.с. 26-27).

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у податкових деклараціях, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 599 471,00 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) Державною податковою інспекцією у м.Лисичанську Луганської області Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» було вручено першу податкову вимогу від 21 січня 2002 року №1/45 та другу податкову вимогу від 26 березня 2002 року №2/382 (а.с. 20, 21).

Оскільки перша податкова вимога від 21 січня 2002 року №1/45 та друга податкова вимога від 26 березня 2002 року №2/382 є чинними (доказів про скасування або відкликання податкових вимог суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» станом на дату розгляду та вирішення справи податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 599471,00 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів в розмірі 599471,00 грн. за податковим боргом з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового засідання, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Дії представника відповідача при визнанні адміністративного позову не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому визнання позову приймається судом.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З огляду на тяжкий матеріальний стан Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», суд вважає за можливе відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб та порядок виконання даного судового рішення шляхом розстрочення Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» сплати в доход Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 599 471,00 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.) строком на п'ять років (шістдесят місяців) починаючи з 01 жовтня 2012 року рівними частинами щомісячно та зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби провести розстрочення у картці особового рахунку Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» з податку на додану вартість.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 27 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 жовтня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 16, 20, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 136, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення коштів за податковим боргом у розмірі 599 471,00 грн., задовольнити повністю.

Стягнути в доход Державного бюджету України кошти Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код 13401321, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Баумана, буд. 17) в сумі 599 471,00 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, за податковим боргом з податку на додану вартість.

Розстрочити Комунальному підприємству «Лисичанськтепломережа» сплату в доход Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 599 471,00 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.) строком на п'ять років (шістдесят місяців) починаючи з 01 жовтня 2012 року рівними частинами щомісячно.

Державній податковій інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби провести розстрочення у картці особового рахунку Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» з податку на додану вартість у розмірі 599 471,00 грн. (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста сімдесят одна гривня 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова складена у повному обсязі 02 жовтня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова