Постанова № 26351869, 02.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/3992/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: судді - Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

22 травня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець у відділі реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності у Сєвєродонецькому міськвиконкомі про що зроблено запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №2 383 000 0000 008187 від 20.09.2010 року. 25.01.2012 року позивачем на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, наказу на проведення перевірки №115-п від 25.01.2012 року та направлення №55 та №54 від 25.01.2012 року, здійснено перевірку господарської діяльності одиниці павільйон «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 У результаті перевірки було встановлено порушення ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невиконання щоденного другу фіскального звітного чеку; не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій. Також, було порушено вимоги п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, а саме: не оприбуткування готівки в сумі 1384,60 грн. в книзі обліку доходів і витрат. За результатами перевірки складено акт №129/12/14/23/НОМЕР_1 від 26.01.2012 року. 07.02.2012 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, згідно з абз.3 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» було прийнято рішення форми «С» №0000082304 про застосування до відповідачки штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу у розмірі 6923,00 грн. 07.02.2012 року ДПІ у м. Сєвєродонецьку на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, ст.17 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було прийнято рішення форми «С» №00000092304 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу у розмірі 3061,00 грн. У встановлений законодавством строк відповідач суми штрафів не сплатила, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9984,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання у якому просив справу розглянути без його участі, а також уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 8284,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, у раніше наданих суду запереченнях зазначила наступне. За порушення п.1, 9 ст.3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, згідно з п.1, 4 ст.17 розділу V зазначеного закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовують фінансові санкції. Відповідно до зазначених положень Закону №265/95-ВР фінансові санкції за порушення встановлені під час перевірки (незабезпечення щоденного руху 4-х фіскальних звітних чеків) будуть становити 1360,00 грн. та 1,00 грн. за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції (оскільки дане правопорушення встановлено вперше протягом даного календарного року). Таким чином, розмір штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішення №00000092304 має складати 1361,00 грн., а не 3061,00 грн., як визначив позивач. Крім того, відповідно до акту фактичної перевірки №129/12/14/23/НОМЕР_1 від 26.01.2012 року, метою перевірки було дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. Дотримання податкового законодавства, даною перевіркою не було передбачено, отже позивач не мав жодної правової підставі для застосування штрафної санкції у сумі 6923,00 грн. за порушення правил оприбуткування. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної санкції, передбаченої цим кодексом та іншими законами України. Так, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, відповідно до податкового повідомлення-рішення №00000092304, за порушення з незабезпечення щоденного руху 4-х фіскальних звітних чеків вже застосувало штрафну санкцію і більше не має права застосовувати інші санкції. Відповідач вважала, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме тільки в частині стягнення фінансових санкцій у сумі 1361,00 грн. Також, відповідач зазначила, що податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 року №0000082304 та №00000092304 були оскаржені нею до Луганського окружного адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 20.09.2010 р., ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.6), перебуває на обліку в позивача як платник податків та зборів.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ визначено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.п. 80.2.2. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Судом встановлено, що позивачем на підставі п.п.20.1.4. та п.п.20.1.29 п.20.1. ст.20, п.п. 80.2.2. п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України був виданий наказ №115-п від 25.01.2012 року про проведення фактичної перевірки (а.с.7), на підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 25.01.2012 року №54, №55 (а.с.8) була проведена фактична перевірка за дотриманням порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів у об'єкті благоустрою-павільйоні «Ласуня», де відповідач здійснює свою господарську діяльність.

Під час перевірки були встановлені порушення відповідачем вимог Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме:

- п.1 - не проведення розрахункової операції через зареєстрований, опломбований,переведений у фіскальний режим роботи РРО;

- п.2 - невидача розрахункового документу встановленої форми чеків;

- п.9 - незабезпечення щоденного руху фіскальних звітних чеків.

Також встановлено порушення:

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2001 № 637 - несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі у день їх фактичного надходження в КОРО;

- п.7.5 Порядку реєстрації та ведення КОРО та РК, затвердженого Наказом ДПА № 614 від 01.12.2000 - невиконання щоденних записів про рух готівкових коштів та сум розрахунків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п.п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 N 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно із п.1, 4 ст.17 Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

- двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні N 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Листом Національного Банку України від 16.04.2010 N 11-110/2010-6116 надано роз'яснення окремих вимог Положення про ведення касових операцій, згідно якого оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі, якщо готівка проведена через РРО і у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведена по касовій книзі, вважаємо, що така готівка оприбуткована в касі підприємства несвоєчасно.

Абзацом 1 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95-ВР від 12.06.1995 року установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом встановлено, що в результаті проведення вказаної перевірки позивачем був складений акт від 26.01.2012 року №129/12/14/23/НОМЕР_1. (а.с.9-10), на підставі якого позивачем 07.02.2012 були прийняті податкові повідомлення - рішення про застосування штрафних санкцій №0000082304 на суму 6923,00 грн. та №0000092304 на суму 3061,00 грн. (а.с.12).

Податкові повідомлення-рішення №0000082304 та №0000092304 року від 07.02.2012 року були отримані відповідачем 09.02.2012 року, що підтверджується її підписом на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с.13-14). У встановлений законодавством строк відповідач суму штрафних санкцій у загальному розмірі 9984,00 грн. не сплатила.

Податкові повідомленням рішення №0000082304 та №0000092304 року від 07.02.2012 року були оскаржені відповідачем до Луганського окружного адміністративного суду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року у справі №2а/1270/4375/2012 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій від 07.02.2012 №№0000082304, 0000092304 були задоволені частково. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про застосування штрафних санкцій від 07.02.2012 №0000092304 було частково скасовано на суму 1700,00 грн. (а.с.42-44)

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 року апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 була залишена без задоволення, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року у справі №2а/1270/4375/2012 була залишена без змін. (а.с.45-46)

Таким чином, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року у справі №2а/1270/4375/2012 є такою, що набрала законної сили.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вказані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2012 №№0000082304, 0000092304 про застосування штрафних санкцій були предметом судового розгляду у іншій справі.

Суд вважає, що у рамках зазначеної справи, їх законність та правомірність обговорюватися не повинна, оскільки з цього приводу є чинне судове рішення.

З урахуванням того, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 року у справі №2а/1270/4375/2012 податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про застосування штрафних санкцій до відповідача від 07.02.2012 №0000092304 було частково скасовано на суму 1700,00 грн., сума штрафних санкцій за цим податковим повідомленням-рішенням, що підлягає стягненню з відповідача становить 1361,00 грн.

Отже, загальний розмір штрафних санкцій, які рахуються за відповідачем складає 8284,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8284,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 05 жовтня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Уточнені позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31111104700080, код 21080900, отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку, код отримувача 37944909, МФО 804013) штрафні санкції у розмірі 8284,00 грн. (вісім тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 05 жовтня 2012 року.

СуддяО.П. Островська