Постанова № 26351746, 02.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/11035/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 48 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Єфименка О.С. (довіреність від 22.08.2012 року), відповідача - не з'явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29 783,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» (далі - ЗАТ «ДКХП № 1», позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29 783,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.07.2012 року № 2448/22-2/00957459 в частині неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 23826,00 грн. та до складну валових витрат суми у розмірі 58138,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгруп» у зв'язку з визнанням правочину, укладеного між цими підприємствами нікчемним, оскільки фактичне здійснення господарських операцій позивача з даним контрагентом підтверджено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а тому позивач у судовому порядку просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29 783,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі і скасувати спірне рішення відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився двічі: 24.09.2012 року та 02.10.2012 року, через канцелярію суду надавав клопотання про відкладення розгляду даної справи від 24.09.2012 року та від 01.10.2012 року мотивуючи ці клопотання знаходженням на лікарняному представника, який супроводжує адміністративну справу.

Разом з тим, у наведених клопотаннях відсутнє прізвище посадової особи, яка мала б бути представником відповідача у судовому розгляді справи, не надано доказів знаходження цього представника на лікарняному. Крім цього суд вважає за необхідне відмітити, що вказані вище клопотання про відкладення розгляду справи підписані двома іншими представниками ДПІ у Калінінському районі м. Донецька - Кудіновою Д.Д. та Поліщук С.В., які є інспекторами юридичного сектору (як слідує з доданих до клопотань довіреностей), та могли б представляти інтереси ДПІ у Калінінському районі у даному судовому процесі.

За приписами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи неявку представника відповідача у судові засідання без документального підтвердження поважних причин, викладених у клопотаннях про відкладення розгляду справи суд вважає, що відповідач у такий спосіб зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд даної адміністративної справи.

В матеріалах справи наявні заперечення відповідача на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. У запереченнях відповідач посилається на інформацію, отриману від Слідчого відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м Донецьку, з якої вбачається, що в ході досудового слідства встановлено, що контрагент товариство з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгруп» має ознаки фіктивності. Отже, господарська операція між позивачем та контрагентом не спричинила реального настання правових наслідків, а тому укладений правочин є нікчемним. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 128 КАС України, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної соби серії А00 № 301760 закрите акціонерне товариство «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 31.08.1994 року за № 1 266 120 0000 001922. Ідентифікаційний код юридичної особи - 00957459, місцезнаходження - 83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 115.

Свою діяльність ЗАТ «ДКХП № 1» здійснює на підставі статуту (в новій редакції), затвердженого протоколом № 1 від 21.07.2006 року.

Згідно Довідки АА № 468751 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої 19.08.2011 року Головним управлінням статистики у Донецькій області, ЗАТ «ДКХП № 1» має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): «51.33.0 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами», «15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості», «15.71.0 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах», «55.30.2 Діяльність кафе», «52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту», «60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту».

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 10.07.2012 року по 17.07.2012 року ДПІ у Калінінському районі м. Донецька проведено документальну позапланову виїзну перевірку ЗАТ «ДКХП № 1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Гладіс Комгруп» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, про що складений акт від 30.07.2012 року № 2448/22-2/00957459 (надалі за текстом - акт перевірки № 2448).

Як слідує з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем спірних рішень стало встановлення у ході проведення перевірки фактів нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом-постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгруп» (далі - ТОВ Гладис Комгруп»).

Відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Гладис Комгруп» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 19.06.2008 року, ідентифікаційний код - 36011127, місцезнаходження - 83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 27.

З акту № 2448 вбачається, що підставою для проведення вищезазначеної перевірки виступила постанова слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку (слідчий відділ податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м Донецьку) від 14.05.2012 року «Про призначення позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства» по кримінальній справі № 01-12-05-0013.

Як слідує з зазначеної постанови слідчого, в ході досудового слідства встановлено, що ТОВ «Гладис-Комгруп» є підприємством з ознаками «фіктивності» та «транзитності», угоди з яким відображались в бухгалтерському та податковому обліку підприємств-контрагентів з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість (ПДВ) та завищення валових витрат при оподаткуванні прибутку, за фактом же поставки товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Гладис-Комгруп» не здійснювались, підписи на первинних документах фінансово-господарських та бухгалтерських документах виконані не посадовими особами даного підприємства.

Також в акті перевірки № 2448 зазначено, що в ході проведення перевірки податковим органом отримана інформація від СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, а саме: протокол допиту від 08.02.2011 року свідка ОСОБА_5, який з моменту реєстрації та до вересня 2009 року був директором та засновником ТОВ «Гладис Комгруп». Зі змісту цього протоколу вбачається, що ОСОБА_5 став засновником та директором ТОВ «Гладис Комгруп» за пропозицією своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (прізвища не вказані) за отримання щомісячної винагороди у розмірі 300,00 грн. Для цього підписав документи у нотаріуса ОСОБА_11 (АДРЕСА_1). Далі з протоколу допиту зі слів ОСОБА_5 вбачається, що підприємство займалось оптовою поставкою різної продукції (товарно-матеріальних цінностей), але йому не відомо у кого придбавався товар та кому реалізовувався, з представниками контрагентів не зустрічався, при цьому підписував договори, податкові накладні, податкові декларації. Крім того в наявності було факсиміле з підписом ОСОБА_5 Після продажу ТОВ «Гладис Комгруп» 14.05.2010 року гр. ОСОБА_6, будь-яких документів фінансово-господарської діяльності, печатей підприємства у ОСОБА_5 не залишилося.

Виходячи з наведеного ДПІ у Калінінському районі м. Донецька у акті перевірки № 2448 визначено, що ТОВ «Гладис Комгруп» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, правочини укладені між ЗАТ «ДКХП № 1» та ТОВ «Гладис Комгруп» не спричинили реального настання юридичних наслідків крім того, в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Гладис Комгруп» встановлено відсутність у нього основних засобів, а тому підприємство фізично не мало можливості виконувати такі обсяги робіт, що свідчить про відсутність реальної господарської діяльності. Отже операції з поставки товарів в адресу ЗАТ «ДКХП № 1» мають ознаки нікчемних.

Враховуючи наведене, ДПІ у Калінінському районі м. Донецьку дійшла висновків, викладених у акті перевірки № 2448, з яких зокрема слідує, що ЗАТ «ДКХП № 1» порушено:

- п. 5 ст. 203, п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

- пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2009 р. 14534,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року в сумі 0 грн., півріччя 2009 року в сумі 0 грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3234,00 грн., рік 2009 в сумі 14534,00 грн.

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 2009 рік в сумі 23826,00 грн., у тому числі: за червень 2009 року в сумі 5 312,00 грн., за липень 2009 року в сумі 16019,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 2495,00 грн.

За результатами наведеної перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька стосовно ЗАТ «ДКХП № 1» прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 10.08.2012 року № 0001652340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 783,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 23 826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 957,00 грн.;

- від 10.08.2012 року № 0001642340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 168,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 14 534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 634,00 грн.

З матеріалів справи судом в тому числі встановлено, що ЗАТ «ДКХП № 1» (Покупець) укладено з ТОВ «Гладис Комгруп» (Продавець) договір від 11 червня 2009 року № б/н купівлі-продажу запасних частин для мельзаводу в асортименті за цінами згідно накладної, яка є невід'ємною частиною цього договору. Договір вступає в дію з моменту його підписання до 31.12.2009 року.

На виконання договору від 11.06.2009 року № б/н ТОВ «Гладис Комгруп» у червні липні та вересні 2009 року поставив на адресу ЗАТ «ДКХП № 1» товарно-матеріальні цінності, зокрема: хомут оцинкований, мембрани для пристрою імпульсного продування рукаву РЦІ, станції натяжні, станції приводні, транспортери, манжети, замки вінтові, катушки А 7Е та інші. Всього поставлено товару на суму 161 675,38 грн., у тому числі ПДВ - 23 825,48 грн.

Згідно банківським випискам ЗАТ «ДКХП № 1» перераховано ТОВ «Гладис Комгруп» кошти у розмірі 161 675,38 грн., у тому числі ПДВ - 28749,70 грн..

Станом на 01.01.2009 року у ЗАТ «ДКХП № 1» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість по контрагенту ТОВ «Гладіс-Комгруп» відсутня.

За станом на 31.12.2009 року у ЗАТ «ДКХП № 1» по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» рахується дебіторська заборгованість по контрагенту ТОВ «Гладіс Комгруп» у розмірі 10829,00 грн.

Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад позивача підтверджується картками складського обліку матеріалів. Вбачається, що частина товару, що використана у господарській діяльності списана позивачем у 2010 році згідно актів на списання матеріалів та запчастин на суму 58137,78 грн.

Суму у розмірі 58138,00 грн. ЗАТ «ДКХП № 1» віднесено до валових витрат 2009 року (у тому числі: за 9 місяців 2009 року - 12938,00 грн., за 2009 рік - 58138,00 грн., а суму 23826,00 грн. - до складу податкового кредиту (у тому числі: у червні 2009 року - 5 312,00 грн., липні 2009 року - 16019,00 грн. та у вересні 2009 року - 2495,00 грн.).

Невикористані та не списані товарно-матеріальні цінності були реалізовані в подальшому товариству з обмеженою відповідальністю «Урожай» на підставі договору від 29.04.2011 року № 81 на суму 997 735,12 грн., у тому числі ПДВ - 166 289,27 грн., що підтверджено, зокрема, видатковими накладними та банківськими виписками (а.с. 255-266 т.1, а.с.59-64 т. 2).

ЗАТ «ДКХП № 1» має у власності основні фонди, у тому числі - будівлі мельзаводу, комбіцеху та заводоуправління, силосні корпуси, склади, цех грануляції комбікорму, гараж.

Також, у перевіряємому періоді (з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року) на балансі ЗАТ «ДКХП № 1» знаходились транспортні засобі: ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_3, ГАЗ САЗ державний номер НОМЕР_6, ГАЗ 2753 державний номер НОМЕР_4, ГАЗ 33021 державний номер НОМЕР_5.

Аналізуючи акт перевірки № 2448 суд вважає за необхідне відмітити, що відповідачем формально викладені у зазначеному акті окремі факти, що стосуються здійснення господарської діяльності позивача із взаємовідносин з контрагентом, зокрема, наведені суперечливі висновки щодо транспортування придбаних у ТОВ «Гладіс-Комгруп» товарно-матеріальних цінностей. Так, наводячи маршрути транспортних засобів згідно подорожніх листів, відповідач вказує, що (пряма мова): «Кінцевий путь маршруту становить ТОВ «Гладіс Комгрупп». Згідно відмітки про повернення до гаражу, автомобіль повернувся до гаражу». Разом з тим, за підсумком зазначеного, відповідач наводить (пряма мова): «Зазначені факти, а саме розбіжність в відстанях до пунктів призначення, відсутність підписів вантажовідправника від ТОВ «Гладіс Комгруп», неповерненням автотранспорту до гаражу свідчить про відсутність товарів від ТОВ «Гладіс Комгруп» до ЗАТ «ДКХП № 1» (стор. акту 10-11, а.с. 21-22 т.1).

При цьому, в акті перевірки № 2448 відсутній аналіз відстанів від одного пункту до іншого, не вбачається обґрунтованість такого висновку, якими доказами він підкріплений. Разом з тим, як слідує з пояснень представника позивача, підтверджено товарно-транспортними накладними та вбачається з акту перевірки № 2448, перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ТОВ Гладис Комгруп» здійснено зазначеними вище транспортними засобами (арк. акту 9-11, а.с. 20-22, 136-142 т.1).

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_7, який у перевіряємому періоді та до 29.04.2011 року працював водієм на ЗАТ «ДКХП № 1» зазначив, що він дійсно разом з ОСОБА_8 у 2009 році приїжджав на адресу ТОВ «Гладіс-Комгруп» - 83058, м. Донецьк, вул. Бессарабська, буд. 27 за товаром, який потім привозив на склад ЗАТ «ДКХП № 1».

В матеріалах справи є копія довіреності від 03.01.2009 року № 03/01/09-1 за підписом Голови правління ЗАТ «ДКХП № 1» строком дії до 27.12.2009 року на ім'я ОСОБА_8 щодо надання йому права представляти інтереси підприємства з подачі документів та по одержанню товарно-матеріальних цінностей для ЗАТ «ДКХП № 1».

Судом також встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку були проведені наступні перевірки ЗАТ «ДКХП № 1», які охоплюють період 01.01.2009 року - 31.12.2009 року:

- планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, про що складений акт від 12.01.2010 року № 5/15-16-23/2-00957459. Перевірка тривала з 01.12.2009 року по 28..12.2009 року.

- планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, про що складений акт від 19.04.2011 року № 1014/23-1/00957459. Перевірка тривала з 11.03.2011 року по 19.04.2011 року.

Зі змісту зазначених перевірок вбачається, що податковим органом не встановлені будь-які порушення, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Гладис Комгруп». Отже наведені вище первинні документи не викликали сумнів у перевіряючих, у тому числі товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт отримання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей.

З урахуванням наведених письмових доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у 2009 році) податковий кредит звітного періоду складається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України «Про податок на додану вартість» ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини.

Так, в тому числі у рішеннях: від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинний у 2009 році) господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 цього Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, картки складського обліку матеріалів на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит та валових витрат за господарськими операціями з наведеним ТОВ «Гладис Комгруп». Товари, отримані позивачем у контрагенту були оприбутковані та використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними документами бухгалтерського обліку. Позивач та його контрагент у червні, липні та вересні 2009 року (перевіряємий період) були платниками податку на додану вартість.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_5 наданого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, який в даній справі міг бути зацікавленою особою у мінімізації податкового тиску на засноване ним підприємство та приховуванні від оподаткування фактично проведених підприємством господарських операцій. Крім того, наведені пояснення не є належним доказом у розумінні ст.70 КАС України.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦКУ) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із цього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд дійшов висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

З огляду на таке суд зазначає, що відповідачем не доведено тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірних висновків податкового органу про нікчемність укладеного з контрагентом правочину, ґрунтуючись при цьому тільки на отриманої інформації від СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку. Разом з цим, в ході судового розгляду адміністративної справи, встановлено фактичне здійснення господарських операцій між ЗАТ «ДКХП № 1» та ТОВ «Гладис Комгруп».

За таких обставин суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення - від 10.08.2012 року № 0001652340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 783,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 23 826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 957,00 грн.) та від 10.08.2012 року № 0001642340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 18 168,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 14 534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 634,00 грн.) не відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів, що спростовували б доводи позивача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судові витрати у розмірі 479,51 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.08.2012 року № 0001642340 на суму 18 168,00 грн. та № 0001652340 у розмірі 29 783,00 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 10.08.2012 року № 0001642340 про збільшення закритому акціонерному товариству «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 18 168,00 грн., з яких за основним платежем - 14 534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 634,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від від 10.08.2012 року № 0001652340 про збільшення закритому акціонерному товариству «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29 783,00 грн., з яких за основним платежем - 23 826,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 957,00 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь закритого акціонерного товариства «Донецький комбінат хлібопродуктів № 1» (83059, м. Донецьк, просп. Ілліча, буд. 115; ідентифікаційний код 00957459) 479,51 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 51 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника позивача 02.10.2012 року. Повний текст постанови виготовлений 07.10.2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.