Рішення № 26350851, 15.08.2012, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

15.08.2012

№ 2029/2-3062

н/п2/2029/354/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2012 р. Орджонікідзевський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді: Маслова М. І.

при секретарі: Санцевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_1 та до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5 510, 00 грн, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди

В С Т А НО В И В:

ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»звернулось до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»суми завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 5 510, 00 грн. в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.11.2008 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сузукі Гранд Вітара», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Форд Фокус», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди автомобілю «Сузукі Гранд Вітара», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_3.

Згідно з довідкою відділу ДАІ з обслуговування міста Харкова та АТІ УМВС України в Харківській області від 19.11.2008 р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1

Постановою Київського районного суду м.Харкова від 11.12.2008 року по справі № 3-24065/08/04 ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України та за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, у ОСОБА_3, як у власника автомобіля, виникло право вимоги до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди, як до особи, яка безпосередньо винна в дорожньо-транспортної пригоді.

15.10.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ СК «ВУСО» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 037936-02-21-01.

Страховим випадком, згідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування згідно п. 5.2 Договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування.

Відповідно до рахунку-фактури №00249 від 26.11.2008 р., наданого ФОП ОСОБА_4 вартість відновлюваного ремонту автомобіля складала 16 280, 00 грн. Таким чином саме зазначена сума підлягала виплаті в якості страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту.

Виплата страхового відшкодування була здійснена у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування»на підставі страхового акту № 8448-02 від 16.12.2008 р. Платіжним дорученням № 20473 та № 20480 від 17.12.2008 р. страхове відшкодування сплачено в повному обсязі.

На підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Зазначене право також передбачене статтями 993,1191 ЦК України.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ СК «ВУСО» виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1, винного у завданні шкоди легковому автомобілю «Сузукі Гранд Вітара», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних витрат ЗАТ СК «ВУСО»в розмірі 16 280,00 грн.

Зазначене право вимоги перейшло до позивача на підставі Договору відступлення прав вимоги від 23.12.2009 р.

Водночас цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»згідно із полісом страхування № ВА/3065671. ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»на підставі письмового звернення позивача частково перерахувало на рахунок останнього суми страхового відшкодування: 23.02.2011 року -5 000, 00 грн. та 25.02.2011 року -5 770, 00 грн. Таким чином, залишок заборгованості становить 5 510 , 00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, але не оспорював обставини при яких склалась дорожньо-транспортна пригода. В якості підстав для відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього сум матеріальної шкоди посилався на сплив строку позовної давності (про застосування наслідків якої було подано до суду відповідну заяву) та на те, що він застрахував свою цивільну відповідальність як власник наземного транспортного засобу.

Представники відповідач ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»у судове засідання не з'явились. Від ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»надійшла заява про розгляду справи за їх відсутності. Аналогічна заява надійшла від позивача.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши інші докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Суд вимушений звернути увагу, що позивачем при формулюванні позовних вимог допущена неточність: як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути спірну суму в порядку регресу. Водночас відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України право зворотної вимоги страхувальника до особи відповідальної за завдані збитки є не регресом, а суброгацією. Проте, і регрес, і суброгація є правом зворотної вимоги, тому суд вважає, що суть рішення від допущеної неточності не зміниться.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 суд дійшов висновку щодо безпідставності позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивач вважає, що ОСОБА_1, як безпосередній заподіював шкоди, та ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс», як страховик цивільної відповідальності першого, несуть солідарну відповідальність.

Проте такий висновок не відповідає вимогам чинного законодавства України. Так, у відповідності до п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 р. N 1961-IV при настанні страхового випадку відшкодування шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи здійснює страховик.

Особа (власник наземного транспортного засобу), яка спричинила шкоду, але її цивільну відповідальність було застраховано, зобов'язана особисто відшкодувати шкоду лише в тому випадку, коли сума шкоди перевищує ліміт страхової суми (ст. 1194 Цивільного кодексу України). У відповідності до п. 9.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500, 00 грн. на одного потерпілого. В даному випадку загальна сума шкоди становила 16 280, 00 грн., що менше, ніж передбачений ліміт.

За таких обставин вимоги щодо відшкодування суми завданої шкоди можуть бути пред'явлені лише страховику - ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс». А отже суд доходить висновку щодо безпідставності позовних вимог до ОСОБА_1

Водночас позовні вимоги до ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно пункту 3 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України при наявності вини всіх осіб, діяльністю яких була спричинена шкода, розмір відшкодування визначається у відповідній частині в залежності від обставин, які мають суттєве значення.

У відповідності ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 р. N 1961-IV при настанні страхового випадку відшкодування шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи здійснює страховик.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума має бути відшкодована саме ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс».

При цьому суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог до ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс», оскільки з огляду на зміст ч. 4 ст. 267 ЦК України відповідну заяву має подати виключно сторона у спорі. Тоді як ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»такої заяви не подавало.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2001 року ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»частково погасило суму заборгованості перед позивачем, що свідчить про визнання боргу.

За таких обставин підстави для відмову у задоволенні позовних вимог щодо ПрАТ «УІСК «Інвестсервіс»через сплив строку позовної давності відсутні.

На підставі викладеного,та керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 15, 60, 77, 169 п.2,3, 208,209, 212, 215- 220ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187,1188 ЦК України, п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,- суд

В И Р И Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(місцезнаходження: 04054, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд.5 «Б», код ЄДРПОУ 23498273,) на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»(місцезнаходження: 83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, оф.308, код ЄДРПОУ 33792667,) суму матеріальної шкоди в розмірі 5 510, 00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот десять гривень 00 копійок).

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 ти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано ,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Суддя Маслов М.І