Рішення № 26349848, 21.09.2012, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 0518/2155/2012

Провадження № 2/0518/247/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2012 року Жданівський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Бузанова П.М.

при секретарі: Широковій О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коммунального клінічного лікувально- профілактичного закладу «Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки», про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коммунального клінічного лікувально-профілактичного закладу «Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки», про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилається на наступні обставини:

Він є непрацюючим інвалідом другої групи в зв'язку з трудовими каліцтвами 1983, 1992, 1997 року. При виконанні трудових обов'язків 13.12.1992 р. о 22 год., працюючи водієм Жданівської психіатричної лікарні, проїжджаючи по мосту в м. Миколаїв сталося зіткнення з автомобілем УАЗ 469, який виїхав на його смугу руху. Після чого він був госпіталізований у лікарню в м. Миколаїв, де йому було встановлено діагноз -множинні удари тулуба, кінцівок, садни голови. Знаходився на лікуванні з 13.12.1992 р. по 20.12.1992 р. По поверненню додому почав відчувати слабкість, в'ялість, сонливість, «перепади настрою», «страх смерті», головні болі, запаморочення, шум у голові, роздратованість, не міг почати працювати.

По результатам проведеного розслідування даного нещасного випадку, був складений Акт по формі Н-1 від 14.12.1992 р.

25.09.1994 року, після тривалого лікування він був направлений на огляд МСЕК, яка встановила йому втрату професійної працездатності 60 % по травмі 1992 року, первинно.

Останнім оглядом МСЕК 24.09.2007 року йому була встановлена втрата професійної працездатності 60 % по травмі 1992 року, безстроково.

В зв'язку з отриманою травмою голови, іноді не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними. Став дратівливим. Регулярно знаходиться на стаціонарному лікуванні у Жданівській психіатричній лікарні з діагнозом - органічний розлад особистості та поведінки внаслідок повторних ЧМТ. Астено-депресивний синдром. Спілкування з друзями та близькими майже припинилось. Через травми він постійно відчуває фізичний біль, що приносить йому моральні страждання. Постійно мучить почуття власної неповноцінності.

Тому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, спричинену внаслідок отриманих трудових каліцтв по травмі 1992 року в сумі 40 000 гривень.

Позивач до судового засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю. Посилаючись на те, що причиною захворювання та неодноразового знаходження ОСОБА_1, на лікуванні є травма 1983 року, а внаслідок нещасного випадку, який мав місце у 1992 році, ніяких указаних вимушених змін у його житті, якиб привели до моральних страждань не має.

Суд вивчивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Так, позивач ОСОБА_1 працював у Жданівській психлікарні з 10.11.1990 року на посаді водія першого класу (а. с. 5-8 ).

Відповідно акту форми Н-1 від 14.12.1992 року, про нещасний випадок Жданівської психіатричної лікарні ОСОБА_1 13 грудня 1992 року проїжджаючи по мосту в м. Миколаїв (керуючи автомобілем УАЗ 2450) автомобіль зіткнувся з автомобілем УАЗ 469, водій якого не впорався з управлінням та виїхав на зустрічну смугу руху, в результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода та водій ОСОБА_1 був травмований (а.с. 9-10);

З виписки акту огляду ВТЕК вбачається, що ОСОБА_1 оглядом 05.09.1994 р. було встановлено 60 % втрати професійної працездатності з переоглядом 05.09.1995 р. (а.с. 11);

Відповідно довідки МСЕК № 035009 від 24.09.2007 р. ОСОБА_1 встановлено 80 % втрати працездатності: по травмі 1983 р. встановлено 5 %, по травмі 1997 р.- 15 %, по травмі 1992 р. - 60%.

З виписки з історії хвороби № 788 Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки вбачається, що ОСОБА_1 по травмі 1983 року первинно знаходився на лікуванні 19.11.1983 р. по 29.11.1983 р. з діагнозом -струс головного мозку, зашиблення колінних суставів. Після чого чотири рази проходив лікування в зв'язку з травмою. Його стан різко погіршився після другої професійної травми від 13.12.1992 року коли він потрапив у повторне ДТП, внаслідок чого проходив лікування з 13.12.1992 року по 20.12.1992 року,а потім неодноразово проходив лікування з діагнозом - наслідки черепно-мозкових травм 1983 р. та 1992 р. Йому була встановлена третя група інвалідності та 60 % втрати працездатності на один рік. По травмі 1983 року проходив курс лікування у 1997, 1998, 1999 рр., у 2003 р, 2004 р., 2005 р., останній раз з 30.08.2006 по 19.09.2006 р. діагноз -органічний розлад особистості внаслідок виробничої ЧМТ 1983 р. (струс головного мозку). (а.с. 13-15)

Відповідно довідки СКЛЦ «Феміда»ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 23.10.2001 р по 12.11.2001 р. з діагнозом наслідки черепно-мозкової травми у 1983 р. та 1992 р. (а.с. 16).

Таким чином з матеріалів справи, наданих доказів позивачем та його представником вбачається, що позивач проходив лікування безпосередньо по травмі 1992 року, тільки з 13.12.1992 року по 20.12.1992 року. Всі інші неодноразові звернення за меддопомогою були пов'язані як з травмою 1992 так і з травмою 1983 року, сумісно, а саме:

-згідно довідки Коммунального клінічного лікувально- профілактичного закладу «Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки», та оглянутих в суді історій хвороби позивача ОСОБА_1, знаходився на лікуванні за сумісними наслідками виробничих травм, які мали місце в 1983 та 1992 роках:

-з 15.03.2004 року по 21.04.2004 року, з діагнозом «розлад особистості та поведінки, які обусловлені органічним захворюванням головного мозку в результаті ЧМТ на виробництві 1983,1992 року»;

-з 15.04.1994 року по 03.05.1994 року, з діагнозом «наслідки черепно- мозкової травми, помірно виражений психоорганічний синдром, експлозивний варіант»;

-з 29.04.1996 року по 31.05.1996 року, з діагнозом «наслідки виробничої ЧМТ, в 1983,1992 році, помірно виражений психоорганічний синдром, експлозивний варіант»;

-з 11.05.1999 року по 08.06.1999 року, з діагнозом «наслідки виробничої ЧМТ в 1983,1992 році, з явленнями дісциркуляторної дисфункції, помірно виражений психоорганічний синдром»;

-з 28.01.2003 року по 04.03.2003 року, діагнозом «розлад особистості та поведінки у результаті перенесеної виробничої ЧМТ ( повторно 1983,1992 р.), астено- депресивний синдром»;

-з 21.04.2010 року по 21.05.2010 року, з діагнозом «Органічний розлад особистості та поведінки внаслідок повторних ЧМТ ( 1983,1992 року, на виробництві з АГ), мікросимптоматика»;

-з 29.11.2010 року по 11.01.2011 року, з діагнозом « Органічний розлад особистості та поведінки внаслідок перенесених повторних ЧМТ в 1983-1992 році, ГБ».

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно розділу 1 п. 1 «Про затвердження правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, № 472, власник підприємства установи і організації несе матеріальну відповідальність за моральну шкоду заподіяну потерпілому працівнику каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконання ним трудових обов'язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до роз'яснень, які викладено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілій особі є доведеним.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я по травмі 1992 р., глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні.

Виходячи з вищевикладеного на думку суду вказаний позивачем розмір моральної шкоди суд вважає значно завищеним.

При цьому суд виходить з того, що втрата працездатності вперше встановлена МСЕК в 1994 році, а тому при вирішенні даного позову необхідно керуватися правилами розділу 1 п. 1 «Про затвердження правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, № 472, відповідно до п. 11 розділу 2, якого розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від інших будь- яких виплат.

З урахування розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який складав 17 гривень, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, позов таким, що підлягає частково задоволенню, у вигляді стягнення суми, достатньої і необхідної для задоволення спричиненої шкоди.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються позивачі -за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218, ЦПК, розділу 1 п. 1 «Про затвердження правил відшкодування власником підприємства, установи і організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків»затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року, № 472, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 237-1 КЗпП України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Коммунального клінічного лікувально- профілактичного закладу «Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки», про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 2.550 ( дві тисячі п'ятсот п'ятдесят ) гривень.

Стягнути з Коммунального клінічного лікувально- профілактичного закладу «Обласної психіатричної лікарні м. Жданівки», судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень ЗО копійок) на р/р 31213206700050, код класифікації і доходів бюджет)': 22030001, ЄДРПОУ: 37980638, МФО: 834016, банк отримувача: ГУДКСУ у Донецькій області, отримувач УДКСУ у м. Жданівка, код ЄДРПОУ (суду) 23599672.

Стягнуті суми вказані без стягнення обов'язкових платежів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Жданівського міського

суду Донецької області П.М. Бузанов