Рішення № 26348779, 17.09.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/5160/12

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

17 вересня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Гребенюк В. В. ,

при секретарі - Литовченко Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (надалі за текстом - позивач) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем 1 був укладений кредитний договір № 152-0131002/ФК-08 (надалі за текстом - кредитний договір) за умовами якого ТОВ «Укрпромбанк» надав відповідачу 1 кредит у розмірі 225 000 грн. зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 12,3 % річних та строком повернення кредиту не пізніше 17.03.2015 року.

Кредит Позичальнику надавався для цільового використання, а саме: для придбання автомобіля.

Постановою Правління НБУ № 369 «Про затвердження положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують перед НБУ.

В якості забезпечення виконання відповідачем 1 своїх обов'язку між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки № 152-0131002/ZФКПОР-08 від 18.03.2008 року (надалі за текстом - договір поруки).

За умовами договору поруки, відповідач 2 поручається перед кредитором за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором і несе відповідальність в тому ж обсязі що і боржник.

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 19.03.2012 року виникла заборгованість у сумі 176 240 грн. 33 коп., з яких: 150 816 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом, 24 523 грн. 62 коп. - заборгованість за відсотками, 675 грн. - комісія.

В подальшому, представником позивача було уточнено позовні вимоги, відповідно до яких просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості у розмірі 177 313 грн. 24 коп., з яких: 150 816 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом, 26 046 грн. 53 коп. - заборгованість за відсотками, 450 грн. - комісія.

Представник позивача до початку судового засідання надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, крім того, вказала що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просила позов задовольнити у повному обсязі.

На виконання вимог ч. 3 ст. 122 ЦПК України, судом було направлено запит до органів реєстрації місця проживання фізичної особи (а.с. 40 - 41), згідно отриманої відповіді відповідач 1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 43), відповідач 2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42). Згідно ст. 74 ЦПК України судові повістки - про виклик та телеграми зі зворотнім повідомленням направлялись за зареєстрованим у вставленому законом порядку місця проживання фізичної особи - відповідача. У разі ж їх відсутності за даною адресою, вважається, що судовий виклик вручений належним чином.

Відповідачі в судові засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Так, в судове засідання відповідачі викликалися судовими повістками - про виклик на 06.06.2012 року, 06.07.2012 року (а.с. 46, 50, 94, 117, 127), про явку в судове засідання 14.08.2012 року, 17.09.2012 року, 14.03.2012 року, 20.07.2012 року відповідачу направлялись судові повістки зі зворотнім повідомленням (а.с. 54 - 55, 58, 60 - 62).

У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України).

Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду позову у відсутності відповідача та постановлення заочного рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 18.03.2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та відповідачем 1 був укладений кредитний договір (а.с. 7-12). За умовами якого позивач надав відповідачу 1 кредит у розмірі 225 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 12,3 % річних та строком повернення кредиту не пізніше 17.03.2015 року.

Кредит Позичальнику надавався для цільового використання, а саме: для придбання автомобіля.

В якості забезпечення виконання відповідачем 1 своїх обов'язку за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки. За умовами договору поруки, відповідач 2 поручається перед кредитором за виконання відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором і несе солідарну відповідальність (а.с. 73).

Постановою Правління НБУ № 369 «Про затвердження положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують перед НБУ (а.с. 26-30).

Отримання відповідачем 1 кредиту підтверджується заявою на видачу готівки № 1857 від 18.03.2008 року (а.с. 19).

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку виникла заборгованість у розмірі 177 313 грн. 24 коп., з яких: 150 816 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом, 26 046 грн. 53 коп. - заборгованість за відсотками, 450 грн. - комісія, що підтверджується розрахунком (а.с. 72).

Позивачем здійснювались заходи щодо врегулювання спору в досудовому порядку, що підтверджується листом попередженням відповідачу 1 від 15.04.2011 року за № 3291 (а.с. 22) та досудовою вимогою відповідачу 2 від 16.03.2012 року за № 17.5/1770/12 (а.с. 24). На підтвердження відправлення зазначених претензій позивачем надано списки згрупованих рекомендованих відправлень (а.с. 23, 25).

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору, проценти за користуванням кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість пол. Кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця.

Згідно п. 2.9.1 кредитного договору, нарахування комісії з управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту.

У відповідності до п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель зобов'язаний сплатити заборгованість.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України у цивільних правовідносинах проголошений принцип свободи договору в сулу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що кредитний договір та договір поруки був підписаний сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Згідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, а відтак, відповідачі несуть солідарну відповідальність за кредитним договором.

Статтею 610 ЦК України під порушенням зобов'язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплаті процентів у разі прострочення повернення чергової частини позики.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 1 не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором кредиту у розмірі 177 313 грн. 24 коп., з яких: 150 816 грн. 71 коп. - заборгованість за кредитом, 26 046 грн. 53 коп. - заборгованість за відсотками, 450 грн. - комісія, які підлягають стягненню з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, з відповідачів солідарно підлягають стягненню на користь позивача державне мито в розмірі 1 762 гривні 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 15, 203, 509, 525 - 526, 530, 598 - 601, 604 - 609, 611, 612, 627, 638, 1049, 1050, 1054ЦК України, ст. ст. 3 - 14, 60, 79, 81, 88, 209, 213 - 215, 224 - 233, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (Код ЄДРПОУ 34047020) заборгованість за кредитним договором у розмірі 176 863 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 24 копійки, неустойку у розмірі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень;

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (Код ЄДРПОУ 34047020) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 40 копійок;

Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії;

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленого ЦПК України;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя В. В. Гребенюк