Постанова № 26346855, 25.09.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 р.Справа № 2-а/1570/6742/11

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі представника позивача -Шаркової Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Одесагаз»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегією суддів замінені сторони у справі, а саме: неналежного позивача - Відкрите акціонерне товариство «Одесагаз»на правонаступника -Публічне акціонерне товариство «Одесагаз»на підставі рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Одесагаз», оформленим протоколом № 18 від 12.10.2011 року; неналежного відповідача: Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на правонаступника -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, на підставі відповідного клопотання та згідно з постановою КМ України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: позивач -Публічне акціонерне товариство «Одесагаз»сповіщений згідно повідомлення про вручення повістки про виклик до суду (а.с.264), представник позивача в судове засідання прибув та надав свої пояснення; представник відповідача - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС сповіщений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.263), відповідач до суду не прибув та причини неявки не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю інших учасників процесу, сповіщених належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.198, п.4 ч. 1 ст.202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Одесі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатєра»за період березень-листопад 2010 року, за результатами якої було складено акт від 14.04.2011 року №144/16-1/03351208/20.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000651610.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ надав документи, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000651610 від 05.05.2011 року підлягає скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

На думку апелянта зазначені висновки суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем та ТОВ «Сатєра»при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) - є нікчемними. Відтак, на думку апелянта, в результаті вчинення позивачем нікчемних правочинів, у нього немає підстав для формування податкового кредиту по операціях, де правочини є нікчемними. Виходячи з вищевикладеного, на думку апелянта, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Сатєра», відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, отже позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Колегія суддів погоджується з даними доводами апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 168/97-ВР), встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Закону. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього. Таким чином, правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг), а податкова накладна є лише одним із документів, які можуть засвідчити цей факт.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2. ст.7 цього Закону встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За період, що перевірявся, ВАТ «Одесагаз»подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі декларації з податку на додану вартість, в яких задекларовано податковий кредит у сумах: 11560185 грн.; 4740827 грн.; 4412718 грн.

В акті перевірки зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було отримано від Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси акт «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра»(код ЄДРПОУ 34873689) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень - листопад 2010 року»від 07.04.2011 року №579/23-5. Також, в акті перевірки вказано, що на момент складання акту «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра», місцезнаходження ТОВ «Сатєра»невідомо, про що свідчать дані бази «АІС РПП», за якими місцезнаходження указаного підприємства не встановлено.

Це стало підставою для невизнання з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі включення ВАТ «Одесагаз»до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виданими ТОВ «Сатєра», оскільки на думку СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі такі накладні оформлені з порушенням діючого законодавства, а саме постачальником визначені недостовірні відомості щодо розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, оскільки місцезнаходження ТОВ «Сатєра», вказане в цій податковій накладній, не відповідає даним автоматизованої інформаційної системи Реєстру платників податку.

Позивач вказує, що реальність господарських операцій з ТОВ «Сатєра»та використання придбаних у нього товарів у господарській діяльності ВАТ «Одесагаз»підтверджується наступним.

Між ВАТ «Одесагаз»та ТОВ «Сатєра»неодноразово укладалися договори купівлі-продажу товарів з метою їх подальшого використання в господарської діяльності ВАТ «Одесагаз».

Так, 07 квітня 2010 року ВАТ «Одесагаз»платіжним дорученням №18754 сплатило на користь ТОВ «Сатєра»4902 грн. за шарові крани у кількості 5 штук згідно рахунку №141 від 01.04.2010 року. Поставка указаних кранів на адресу ВАТ «Одесагаз»підтверджується накладною 1131 від 08.04.2010 року, довіреністю №290 від 08.04.2010 року, податковою накладною від 07.04.2010 року №1131.

21 червня 2010 року ВАТ «Одесагаз»сплатило на користь ТОВ «Сатєра»1792,80 грн. за шарові крани в кількості двох штук згідно рахунку №2162/1 від 21.06.2010 року. Поставка указаних кранів на адресу ВАТ «Одесагаз»підтверджується накладною №2575 від 22.06.2010 року, довіреністю №366 від 22.06.2010 року, податковою накладною від 22.06.2010 р. №2575.

13 серпня 2010 року ВАТ «Одесагаз»платіжним дорученням сплатило на користь ТОВ «Сатєра»1881 грн. за манометри у кількості 11 штук згідно рахунку №1082/1 від 10.08.2010 року. Поставка указаних манометрів на адресу ВАТ «Одесагаз»підтверджується накладною №3918 від 17.08.2010 року, довіреністю №428 від 17.08.2010 року, податковою накладною від 16.08.2010 року №3918.

Однак, до суду не надано жодного договору укладеного між позивачем та ТОВ «Сатєра», а також із наданих накладних підписаних постачальником позивача - ТОВ «Сатєра»не вбачається, на підставі яких господарських договорів виконувалась поставка товарів, відтак, встановити зв'язок поставки товарів відповідно до цих накладних не вбачається можливим.

Окрім цього, зазначені накладні не приймаються колегією суддів як належні докази в підтвердження товарності господарських операцій між зазначеними підприємствами, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно ст. 9 Закону України № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем накладні не містять відомостей стосовно посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, з боку отримувача взагалі не підписані. Окрім того, як вбачається з вказаних накладних, отримувачі товару діяли на підставі довіреностей, проте довіреності позивачем не надано.

Крім того, колегія суддів враховує, що для встановлення товарності господарських операцій суд також повинен з'ясувати чи дійсно поставлялись товари позивачу, що мало б підтверджуватися, зокрема, актами приймання-передачі товару, товарно-транспортними накладними, проте, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про передачу товару позивачу та вивезення ним товарів зі складу постачальника, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає недоведеним факт придбання товару, тоді як саме це є підставою для формування податкового кредиту відповідно до вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо посилання позивача на відсутність повноважень податкового орану про визнання угод нікчемними, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Враховуючи те, що позивачем не надано належно оформлених первинних документів, що підтверджують виконання господарських операцій за договором укладеним з ТОВ «Сатєра», колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно зроблено висновок про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 2088, 70 грн.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 000065161 від 05.05.2011 року є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню.

Частиною другою ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Одесагаз»є неправомірними, необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/