Постанова № 26346758, 02.10.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2012 р.Справа № 1570/2479/2012

Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Гусев О.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року по справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Шаболат»до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2007 року сільськогосподарський виробничий кооператив «Шаболат»(надалі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000641701/0 від 28.02.2007 року, яким позивачу нараховані зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму -54843,57 грн., з яких 18281,19 грн. -за основним платежем, а 36562,38 грн. -за штрафними санкціями.

Постановою Господарського суду Одеської області від 14.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2012 року ухвалені по справі судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Одеського оружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2012 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ОДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нового рішення про відмову в позові, з посиланням на невірне застосування судом положень п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»щодо визначення об'єкту оподаткування цим податком при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 19.02.2007 року №510/2320-03768737 (надалі -акт перевірки).

За висновками акту перевірки підставами для нарахування спірним рішенням зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб (надалі -ПДФО) за основним платежем на суму 18281,19 грн. стали наступні порушення:

-не нараховано та не сплачено позивачем як податковим агентом податок з доходів фізичних осіб на суму 502,10 грн. за операціями з виплати працівникам позивача протягом 2006 року доходів в натуральній та грошовій формі в рахунок майбутніх платежів по заробітній платі та орендних платежів за земельні паї, чим на думку ОДПІ порушено пп.3.1.1 п.3.1, п.3.3 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

-заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 17779,99 грн. за 2005 та 2006 роки внаслідок не збільшення позивачем об'єкту оподаткування (вартість нарахування доходу не у грошовій формі) на коефіцієнт, розмір якого за відповідною формулою становить 1,149425, чим на думку ОДПІ порушено п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки ОДПІ про порушення позивачем п.3.4 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та заниження цього податку на 17779,09 грн. є помилковими, а твердження ОДПІ про заниження позивачем ПДФО на суму 502,10 грн. спростовуються наданими позивачем письмовими розрахунками та поясненнями.

Також суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем приписів пп.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»№2181 при нарахуванні спірним рішенням штрафних санкцій.

Оцінюючи правомірність спірного повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу зобов'язань з ПДФО за основним платежем на суму 17779,09 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність такого нарахування з огляду на наступне.

На час виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування доходів фізичних осіб був врегульований Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889 (надалі -Закон №889).

Оскільки протягом 2005 та 2006 років позивач здійснював погашення своїх зобов'язань перед працівниками по заробітній платі, а також зобов'язань по виплаті орендної плати за земельні паї у зміщаній формі, тобто у грошовій та натуральній формі (зерно, олія), то визначення позивачем, як податковим агентом, об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб повинно було здійснюватися з урахуванням приписів п.3.4 ст.3, п.9.1 ст.9 та п.22.3 ст.22 Закону №889.

Особливість визначення об'єкту оподаткування при виплаті доходу в натуральній (не грошовій) формі полягає у тому, що відповідно до п.3.4 ст.3 Закону №889, такий об'єкт оподаткування визначається як вартість виплаченого в натуральній формі за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за формулою: К=100: (100-Сп), де К -коефіцієнт, Сп -ставка податку, встановлена для таких доходів на момент нарахування.

Розмір такого коефіцієнта у 2005-2006 роках дорівнював 1,149425, і як вбачається з матеріалів позивач застосовував коефіцієнт в цьому розмірі при визначенні об'єкту оподаткування.

За змістом акту перевірки ОДПІ не погоджується з тим, яким чином позивач застосовував вказаний коефіцієнт.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено актом перевірки у 2005 році орендна плата розраховувалась позивачем із вартості одного земельного паю та підлягала виплаті пайовикам в розмірі 675,00 грн., у тому числі: зерно фуражне 1000 кг. за ціною 0,46 грн. за 1 кг. -460,00 грн.; масло рослинне 10 кг. за ціною 3,50 грн. за 1 кг. на суму 35,00 грн.; готівковими коштами у сумі 180,00 грн.. У 2006 році розмір орендної плати за один земельний пай була визначена позивачем в розмірі 760,00 грн., у тому числі: зерно фуражне 1000 кг. за ціною 0,52 грн. за 1 кг. -520,00 грн.; масло рослинне 10 кг. за ціною 4,00 грн. за 1 кг. на суму 40,00 грн.; готівковими коштами у сумі 200,00 грн..

У 2005 році позивач визначив об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних при виплаті орендної плати за один земельний пай осіб в розмірі 748,96 грн. наступним чином: 460,00 грн. (зерно) + 35,00 грн. (масло) = 495,00 грн. х 1,149425 = 568,96 грн. + 180,00 грн. (готівкові кошти) = 748,96 грн..

У 2006 році об'єкт оподаткування з вказаних виплат був визначений позивачем в розмірі 843,70 грн. наступним чином: 520,00 грн. (зерно) + 40,00 грн. (масло) = 560,00 грн. х 1,149425 = 643,70 грн. + 200 грн. (готівкові кошти) = 843,68 грн..

З урахуванням діючої у 2005-2006 роках ставки ПДФО -13% сума ПДФО при виплати орендної плати за один земельний пай була визначена позивачем у 2005 році в розмірі 97,36 грн. (748,96 грн. х 13% = 97,36), а в 2006 році в розмірі 109,68 грн. (843,68 грн. х 13% = 109,68 грн.).

Колегія суддів вважає, що такий механізм визначення позивачем ПДФО при виплати орендної плати за один земельний пай у грошовій та не грошовій формі повністю відповідав вимогам п.3.4 ст.3 Закону №889.

Розрахунок ПДФО, який здійснила в акті перевірки ОДПІ на думку колегії суддів є помилковим, оскільки передбачає подвійне збільшення оподатковуваного доходу на коефіцієнт 1,149425, що не узгоджується з п.3.4 ст.3 Закону №889.

Оскільки нарахування спірним рішенням зобов'язання за основним платежем на суму 17779,09 грн. є неправомірним, то неправомірним також є і нарахування на цю суму штрафу у подвійному розмірі -35558,18 грн. (17779,09х2) на підставі пп.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Що стосується нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДФО за основним платежем на суму 502,10 грн., колегія суддів не може погодитися з висновок суду першої інстанції, що таке нарахування спростовуються наданими позивачем письмовими розрахунками та поясненнями.

Аналіз викладених позивачем в ході розгляду справи заперечень на спірне повідомлення-рішення, що містяться в позовній заяві (т.1 а.с.4-5), запереченнях на акт перевірки (т.1 а.с.41-46), уточненнях позовних вимог (т.1 а.с.90-91), письмових поясненнях (т.1 а.с.94-99), а також в апеляційній та касаційній скаргах, свідчить про те, що позивач не навів своїх заперечень проти відображеного в п.3.1.3.3 акту перевірки факту ненарахування та несплати до бюджету ПДФО в сумах 173,7 грн. та 328,4 грн. у зв'язку із проведеними виплатами в грошовій та натуральній формі по заробітній платі та по орендній платі за земельні паї працівникам позивача.

Перелік працівників позивача, яким здійснені виплати доходу по заробітній платі та по орендній платі за земельні паї без утримання ПДФО, наведений в таблицях на стор.19 акту перевірки.

Так, в акті перевірки зазначено, що працівникам позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інш. (всього 13 осіб) в рахунок заробітної плати в натуральній формі виплачено 1193,4 грн.; працівникам позивача ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та інш. (всього 9 осіб) в рахунок орендної плати за земельні паї виплачено в натуральній формі 1550,59 грн., в грошовій формі 744,58 грн., а всього на суму 2295,17 грн.. Розмір ПДФО з цих виплат складає 173,7 грн. та 328,4 грн., відповідно, а всього на суму 502,1 грн..

ОДПІ стверджує, що на момент закінчення перевірки ПДФО з вказаних виплат позивачем не донараховано та до бюджету не сплачено.

Оскільки позивач не заперечує проти викладених в акті перевірки фактів виплати своїм працівникам доходів у грошовій та не грошовій формі без нарахування та сплати до бюджету ПДФО з цих виплат, і матеріали справи не містять доказів, які б спростовували ці факти, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок акту перевірки про порушення позивачем вимог п.3.1.1 п.3.1, п.3.3 ст.3, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889, яке призвело до несплати позивачем до бюджету ПДФО в сумі 502,10 грн..

Розрахунок ПДФО на суму 502,10 грн. здійснений відповідачем із дотриманням п.3.4 ст.3 Закону №889, оскільки передбачений цим пунктом коефіцієнт 1,149425 ОДПІ застосовувала саме до виплат у не грошовій (натуральній формі).

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»№2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

За даною нормою закону відповідальність наступає також і за проведені податковим агентом виплати доходу на користь фізичних осіб без попереднього нарахування та сплати ПДФО. Такими виплатами можуть бути, зокрема, заробітна плата, орендна плата як в грошовій так і не в грошовій формах.

Враховуючи проведені позивачем виплати своїм працівникам доходу в натуральній та грошовій формах в рахунок заробітної плати та орендної плати за земельні паї без нарахування та сплати ПДФО в сумі 502,10 грн., притягнення позивача до відповідальності на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у вигляді штрафу в подвійному розмірі -1004,20 грн. (502,10х2), колегія суддів вважає правомірним.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу неправомірно нараховані зобов'язання за основним платежем на суму 17779,09 грн. та за штрафними санкціями на суму 35558,18 грн., всього на суму 53337,27 грн..

В той же час, нарахування цим рішенням зобов'язань на суму 502,10 грн. -за основним платежем та 1004,20 грн. -за штрафними санкціями колегія суддів вважає обґрунтованим.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року -скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги сільськогосподарського виробничого кооперативу «Шаболат»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції №0000641701/0 від 28 лютого 2007 року в частині нарахування зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб на суму 53337,27 грн., у тому числі 17779,09 грн. -за основним платежем та 35558,18 грн. - за штрафними санкціями.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2012 року.

Головуючий: Судді: