Ухвала суду № 26343714, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/675/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2012р. по справі № 2а-1670/675/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна організація "Кремремпуть"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 року № 0010202301/Є3408 про визначення ТОВ "Кремремпуть" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211 250,00 грн., в т.ч. 140 833, 33 грн. за основним платежем та 70 416, 67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію у Полтавській області замінено правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0010202301/3408 від 17 листопада 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремремпуть" витрати у вигляді судового збору у розмірі 32,20 грн., сплачені згідно з квитанцією від 31 січня 2012 року, у розмірі 2112,50 грн., сплачені згідно з платіжним дорученням від 20 лютого 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, ст.ст. 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 17.10.2011 по 21.10.2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кремремпуть" з питань правильності включення сум до податкового кредиту за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 7484/23-209/35779009 від 28.10.2011, згідно висновків якого, встановлено порушення позивачем вимог статей 201, 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за липень 2011 року на загальну суму 140833,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010202301/3408 від 17.11.2011 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 211250,00 грн., в тому числі, 140833,33 грн. - за основним платежем, 70416,67 грн. - штрафні санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" за договорами підряду № 1-04/1Т та № 3-06/1Т, підтвердження виконання договорів відповідними первинними документами, а тому обґрунтоване віднесення податку на додану вартість по накладним, отриманим від ТОВ "Харківенергоремонт плюс", до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому наявність обґрунтованих підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" укладено договір підряду № 1-04/1Т від 01.04.2011, згідно з яким замовник доручає, а виконавець зобов'язується у 2011 році виконати роботи по виготовленню конвективної частини котла ПТВМ-180 (а.с. 17) та договір підряду № 3-06/1Т від 29.06.2011, відповідно до якого ТОВ "Харківенергоремонт плюс" зобов'язується виконати у 2011 році роботи по демонтажу та монтажу лівої нижньої частини фронтового екрану та лівої нижньої частини заднього екрану котла ТГМЕ №2 (а.с. 29).

Судом встановлено, що вказані роботи здійснені для підвищення коефіціенту корисної дії котлів, які призначені для забезпечення електроенергією і теплом побутових, промислових і бюджетних споживачів м. Харкова.

За результатами виконання договорів підряду між ТОВ "Харківенергоремонт плюс" та ТОВ "Кремремпуть" складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 року № 1/104/1Т (а.с. 24-25), № 1/03-06/1Т (а.с. 37-39) із зазначенням видів робіт, кількості, ціни, витрат праці робітників тощо.

01.07.2011 ТОВ "Харківенергоремонт плюс" виписано ТОВ "Кремремпуть" податкові накладні за № 1 на суму 570000,00 грн., в т.ч. ПДВ 95000,00 грн. (а.с. 18), № 2 на суму 275000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 45833,33 грн. (а.с. 30).

Про фактичне виконання умов договору свідчать також такі документи: розрахунки договірної ціни, відомості ресурсів до договірної ціни, локальні кошториси, розрахунки загальновиробничих витрат, довідки щодо вартості виконаних робіт, відомості ресурсів до акту приймання (а.с.19-28, 31-42).

Оплата за надані послуги ТОВ "Харківенергоремонт плюс" проведена із рахункового рахунку позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку (а.с.43) та платіжними дорученнями (а.с. 122).

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 140833,33 грн. здійснено ТОВ "Кремремпуть" на підставі виписаних ТОВ "Харківенергоремонт плюс" податкових накладних № 1, 2 від 01.07.2011, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами у справі. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

При цьому, безпідставність формування позивачем податкового кредиту за липень 2011 року податковий орган обґрунтовує лише тим, що позивачем не надано на перевірку рахунки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, сертифікати відповідності товару та відсутності за своїм місцем знаходження контрагентів ТОВ "Харківенергоремонт плюс" - ТОВ "Промбудмонтажсервіс та ТОВ "Техноспецмаркетинг".

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, оскільки як вбачається з акту перевірки (а.с. 7-8) оригінали первинних документів вилучено у позивача заступником начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області, згідно з протоколом обшуку від 04.10.2011 року.

Посилання представника відповідача на незнаходження за своєю юридичною адресою контрагентів ТОВ "Харківенергоремонт плюс" - ТОВ "Промбудмонтажсервіс та ТОВ "Техноспецмаркетинг", як на доказ завищення ТОВ "Кремремпуть" податкового кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що послуги, реалізовані позивачеві ТОВ "Харківенергоремонт плюс", придбані останнім саме у ТОВ "Промбудмонтажсервіс та ТОВ "Техноспецмаркетинг" відповідачем під час перевірки не встановлено та не надано як до суду першої так і до суду апеляційної інстанцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що невідображення контрагентами ТОВ "Харківенергоремонт плюс" у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договорів № 1-04/1Т від 01.04.2011 року та № 3-06/1Т від 29.06.2012 року, рахунками-фактури, банківськими виписками, актами виконаних робіт, накладними тощо. (а.с.137-163).

Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Кремремпуть" та ТОВ "Харківенергоремонт плюс" на підставі договорів підряду № 1-04/1Т від 01.04.2011 року та № 03-06/1Т від 29.06.2011 року підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, що є підставою вважати такі договори укладеними, та такими, що мають реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право - і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року суму ПДВ на загальну суму 140833,33 грн.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0010202301/3408 від 17.11.2011 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення - рішення № 0010202301/3408 від 17.11.2011 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2012р. по справі № 2а-1670/675/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.