Ухвала суду № 26343437, 11.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3723/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Рубан М.О., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-1670/3723/12

за позовом Полтавського районного центру зайнятості Полтавської області

до ОСОБА_2

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавський районний центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача безпідставно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3 357 грн. 04 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року адміністративний позов Полтавського районного центру зайнятості Полтавської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Полтавського районного центру зайнятості (36020, м. Полтава, вул. Леніна, 3, р/р 37171161903202 у ГУДКУ в Полтавській області, код банку 831019, ЗКПО 21061448) безпідставно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 3 357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 04 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 69, 79, 99, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 10 квітня 2006 року ОСОБА_2 звернулась до Полтавського районного центру зайнятості Полтавської області із заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що пенсію не отримує.

Наказом Полтавського РЦЗ від 10 квітня 2006 року № НТ060410 відповідачу надано статус безробітного та призначено відповідну допомогу.

За результатами перевірки додержання вимог Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Полтавським РЦЗ виявлено факт, що відповідач в період перебування на обліку в Полтавському районному центрі зайнятості Полтавської області 21 квітня 2006 року отримав 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою Сер. МСЕК № 0005317 (а.с. 92).

31.03.2008 року Полтавським районним центром зайнятості Полтавської області видано наказ № НТ080331, яким припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2, у зв'язку з отриманням безробітним права на пенсію відповідно до пп. "7" п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та знято з обліку в Полтавському РЦЗ.

Перебуваючи на обліку в центрі зайнятості відповідачем з 21 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року отримано допомогу по безробіттю в розмірі 3357,04 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно яких застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, та невиконання відповідачем своїх обов'язків та неповідомлення Полтавський районний центр зайнятості про те, 21.04.2006 року вона втратила працездатність, у зв'язку з чим, в період з 21.04.2006 року по 31.12.2006 року незаконно отримала кошти в сумі 3 357,04 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення у судовому порядку отриманої відповідачем допомоги по безробіттю починаючи з 25 серпня 2009 року по 17 вересня 2009 року у розмірі 3929 грн. 35 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 31 зазначеного Закону, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21 квітня 2006 року проведено огляд ОСОБА_2 медико-соціальною експертною комісією, за результатами якого, відповідач отримав 3 групу інвалідності, однак про вищезазначені зміни відповідач Полтавський РЦЗ вчасно не повідомив, що підтверджується пояснювальною запискою на ім'я директора Полтавського РЦЗ (арк.с.89).

Отже, з 21 квітня 2006 року ОСОБА_2 не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

Разом з цим, відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість", яким внесені зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 01 січня 2007 року особам з обмеженими фізичними можливостями призначаються виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття у випадках передбачених чинним законодавством.

Враховуючи, що з 01.01.2007 року особи з обмеженими фізичними можливостями мають право на отримання виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем, в період з 21.04.2006 року по 31.12.2006 року незаконно отримано допомогу по безробіттю в розмірі 3357,04 грн.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року N 125/116 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2008 р. за N 255/14946 ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені гроші.

Згідно частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з неї з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

15.08.2008 року за вих. № 1485, Полтавським районним центром зайнятості Полтавської області направлено повідомлення ОСОБА_2 про повернення незаконно отриманих коштів за період з 21.04.2006 року по 31.12.2006 року в сумі 3 357,04 грн. (а.с. 90-91), однак до теперішнього часу зазначені грошові кошти відповідачем до центру зайнятості не перераховані.

Відповідно до п. 8 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог Полтавського районного центру зайнятості та стягнення з відповідача, ОСОБА_2, безпідставно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3 357 грн. 04 коп.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовом до суду), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, про факт встановлення ОСОБА_2 3 групи інвалідності позивачу стало відомо із пояснювальної записки відповідача від 07.08.2008 року, в якій ОСОБА_2 зазначила, що 21.04.2006 року, у зв'язку із тяжким захворюванням, їй встановлено 3 групу інвалідності, про що спеціаліста Полтавського РЦЗ вона не повідомила та не надала до справи довідку сер. МСЕ № 0005317 (а.с. 89).

З адміністративним позовом до суду позивач звернувся в жовтні 2010 року, тобто в межах річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. по справі № 2а-1670/3723/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.09.2012 р.