Рішення № 26340268, 13.09.2012, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.09.2012

Справа № 815/4467/2012 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 року

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Бочко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Серп і Молот»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Мелітопольської міської ради, треті особи Сільськогосподарське фермерське господарство «Навігатор», Фермерське господарство «Гранозан», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору відчуження корпоративних прав від 30 січня 2006 року недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним договір відчуження корпоративних прав від 30 січня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з моменту укладення, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 956 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що СВК «Серп і Молот»за рішенням господарських судів та їх наказів на суму 104743 гривні 86 копійок є стягувачем боргу з СФГ «Навігатор», єдиним власником та засновником якого є відповідач по справі ОСОБА_1 З приводу стягнення боргу державна виконавча служба у місті Мелітополі та Мелітопольському районі відкрила виконавче провадження, але вимушена була його закрити у зв'язку з ліквідацією СФГ «Навігатор» на підставі ст. 204 ЦК України. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо про договір відчуження корпоративних прав від 30.01.2006р.

Договір відчуження корпоративних прав від 30.01.2006 року укладено з порушенням вимог закону, тому він має бути визнаний недійсним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», ст. 167 Господарського кодексу України (в подальшому ГК України) участь у господарському товаристві породжує у такої особи певні права, у тому числі: а) брати участь в управління справами товариства у порядку передбаченому статутом товариства та законом України «Про господарські товариства»; б)приймати участь у розподіленні доходів товариства і отримувати їх долю пропорційно участі кожного учасника товариства; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) отримувати інформацію про діяльність товариства; д)інші права, передбачені статутом товариства, таким чином корпоративні права - це є право на управління товариством та його майном, але це не породжує прав власності на майно.

Відчуження - це загальне поняття в цивільному праві передачі майна у власність від однієї особи до іншої. Відповідно до діючого законодавства: Цивільного Кодексу України та ГК України, такого договору як «відчуження» не передбачено. Сам оскаржуваний договір не містить посилання на жодну норму законодавства України, крім ст. 632 ЦК України «Ціна»з розділу II «Загальні положенні про договір»глави 52 «Поняття та умови договору».

Таким чином, відчуження корпоративних прав не передбачає переходу права власності, а надає лише право участі в управлінні майном. До того ж, таке відчуження корпоративних прав може відбуватися лише у колективному підприємстві, яке діє виключно на підставі Закону України «Про господарські товариства»та статутний фонд якого розподілено на частки (акції, паї, долі).

Селянське фермерське господарство «Навігатор»є унітарним (один власник), створене особисто та одноосібно відповідачем ОСОБА_1, статутний фонд Селянського фермерського господарства «Навігатор»не розподілений на частини (долі, акції, паї, тощо) і відповідно закону України «Про фермерське господарство». Законодавство України не передбачає процедури відчуження в будь-який спосіб, корпоративних прав відносно унітарного підприємства.

СФГ «Навігатор»діє на підставі Закону України «Про фермерське господарство», а цей закон взагалі не передбачає передачу фермерського господарства, а тим більш корпоративних прав (яких там взагалі немає) в будь-який спосіб. Згідно до ст. 22 Закону України «Про фермерське господарство»можливо відчуження тільки цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правових угод і тільки громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства і подали Статут до державної реєстрації.

Згідно ж зі ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство» та Статуту СФГ «Навігатор»засновник фермерського господарства має лише можливість припинити діяльність свого господарства на підставах цього Закону. Відчуження корпоративних прав при припиненні діяльності фермерського господарства Статутом не передбачено.

Відповідач ОСОБА_1 є засновником СФГ «Навігатор», а тому не мав права діяти відносно цього господарства як приватна особа, бо він є суб'єктом підприємницької діяльності - фермером. Крім того, при відчуженні будь-яких прав відносно фермерського господарства та його засновників законом передбачені обмеження.

Так, згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про фермерське господарство»фермером може бути лише особа, яка не тільки виявила бажання стати фермером, а і має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, проживає у сільський місцевості та має необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві. До того ж, відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», до того, як стати фермером особа повинна одержати Державний акт на право приватної власності на землю або укласти договір оренди земельної ділянки з його державною реєстрацією.

Відповідно до ст. ст. 5, 6, 7, 8, 22 Закону України «Про фермерське господарство»особи, які придбали майно фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод повинні мати право на створення фермерського господарства.

Згідно реєстраційної справи СФГ «Навігатор»ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 до державного реєстратора Мелітопольської районної державної адміністрації не зверталися. Перереєстрація прав власника та засновника СФГ «Навігатор»з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 згідно оскаржуваного договору не проводилася.

При проведенні процедури банкрутства СФГ «Навігатор»засновником та власником СФГ «Навігатор»залишався ОСОБА_1, розташування господарства: АДРЕСА_1.

Оскаржуваний договір не можна вважати дійсним, бо він не пройшов передбачену законодавством України державну реєстрацію і не був внесений у державний реєстр правочинів, що прямо передбачено Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 671 та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. зі змінами і доповненнями.

Під час укладення та посвідчення оскаржуваного Договору відчуження корпоративних прав від 30.01.2006 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 порушено ст. 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 зареєстровану в Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882, щодо обов'язкового внесення відомостей про вчинення окремих видів нотаріальних дій до Єдиних реєстрів Міністерства Юстиції України. Відповідно до ст. 35 Вказаної інструкції оскаржуваний Договір мав бути внесений до Єдиного державного реєстру правочинів. Приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 під час засвідчення оскаржуваного Договору відчуження корпоративних прав від 30.01.2006 року порушила вищенаведене законодавство України та не витребувала у відповідачів всіх необхідних документів для укладення цього договору і не зареєструвала його відповідно вказаних норм чинного законодавства. Оскаржуваний Договір відчуження корпоративних прав від 30.01.2006 року не пройшов державної реєстрації і не породив жодних правових наслідків.

До того ж, після січня 2006р. в Господарському суді Запорізької області та у Апеляційному господарському суді Запорізької області представник СФГ «Навігатор»ніяких клопотань про зміну власника та наявність вищевказаного договору не заявляв і діяв на підставі довіреності, яку своїм підписом завіряв відповідач ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 подавав та підписував документи про зняття з реєстрації СФГ «Навігатор».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовну заяву по викладеним доводам та підставам та просили визнати недійсним договір відчуження корпоративних прав від 30 січня 2006р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з моменту укладення, і стягнути судові витрати у зазначеному у позові розмірі 956 грн. тільки з ОСОБА_1

Також представники позивача уточнили, що у зв'язку з смертю ОСОБА_2 у якості відповідача притягнутий до участі у справі орган місцевого самоврядування - Мелітопольська міська рада, на території якої мешкав ОСОБА_2

Вищевказані порушення законодавства при укладенні договору відчуження корпоративних прав від 30.01.2006р. є підставою для визнання договору недійсним, передбаченою ст. 1 п.1 ст. 203 ЦК України, а відсутність перереєстрації права власника та засновника СФГ «Навігатор»ОСОБА_1 на ОСОБА_2, участь в проведенні процедури банкрутства СФГ «Навігатор»після укладення спірного договору ОСОБА_1 свідчить про те, що відчуження фактично не проводилось, тобто правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що також є підставою для визнання договору недійсним відповідно ч.1 п.5 ст. 203 ЦК України.

Підстав для застосування правових наслідків недійсності правочину не мається, оскільки продавцем не було будь що передане, а покупцем одержано за оспорювання договором

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, відповідно до ст. 74 ч.5, ст. 76 ч.3 ЦПК України, в судове засідання не з'явився повторно, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав, тому суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

В своїх письмових поясненнях відповідач ОСОБА_1 вказує на те, що позов е підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 167 ГК України встановлено, що Корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Особливою властивістю є те, що «Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Більш повне поняття корпоративних прав передбачено в ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де встановлено, що «Корпоративні права -право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай0, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство»встановлено, що «Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створення юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону». При цьому п. 2 ст. 1 передбачено, що «Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, за таких обставин встановлено, що ФХ має корпоративні права, які відповідають ст. 167 ГК України та ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності, а відповідно до ст. 21 -Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

По своїй природності корпоративні права широкі по смислу та правовому наповненню, вчасності вони надають особі, володіючому ними право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частки (паю). Виходячи з вказаного, рахує що фермерське господарство як господарська організація має корпоративні права які до моменту укладення оскарженого договору належали ОСОБА_4

Він відповідно до ст. 317 та 319 ЦК України, якими передбачено , що «Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном», та «Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд», використав своє право та відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України уклав договір продажу корпоративних прав, який відповідає діючому законодавству України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, відповідно до копії актового запису про смерть № 180 від 26.01.2007р. помер ІНФОРМАЦІЯ_1. /Том № 1 а.с.110/, згідно повідомлення державного нотаріуса, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася /Том № 1 а.с.107/.

Представник Мелітопольської міської ради Запорізької області, який був належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився повторно, відомостей про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності або про відкладення слухання справи не надходило, тому, на підставі ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи: СФГ «Навігатор», повідомлений належним чином про день та час розгляду справи відповідно до ст. 74 ч.5, ст. 76 ч.3 ЦПК України, у судове засідання не з'явився на повторний виклик суду, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляду справи за його відсутності суду не надавав, тому на підставі ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника СФГ «Навігатор»на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи: ФГ «Гранозан», повідомлений належним чином у судове засідання не з'явився на повторний виклик суду, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляду справи за його відсутності суду не надавав, тому на підставі ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника ФГ «Гранозан»на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, повідомлена належним чином у судове засідання не з'явилася на повторний виклик суду, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляду справи за її відсутності суду не надавала, тому на підставі ч. 2 ст. 169 ЦПК України, суд вважає можливим розглядати справу за її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Селянське (фермерське) господарство «Навігатор»зареєстроване Мелітопольською районною державною адміністрацією 1 січня 2001 року та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (т.1 а.с. 205 - 230, 235, т.2 а.с. 27, 30, 31).

30.01.2006 року між ОСОБА_1, який є засновником Селянського (фермерського) господарства «Навігатор»та ОСОБА_2 було укладено договір відчуження корпоративних прав /Том № 2 а.с.2/, згідно з умовами якого ОСОБА_1 продав корпоративні права на 100 % Статутного фонду Селянського (фермерського) господарства «Навігатор», а ОСОБА_2 купив корпоративні права на 100% Статутного фонду Селянського (фермерського) господарства «Навігатор», що надають її власнику можливість необмеженою участі у господарчому товаристві з усіма правами, наданими діючим законодавством України власнику такого господарства ( т.2 а.с..2)

Згідно ст. 15 ч.1 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ч. 2 п. 2 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання договору недійсним.

За рішенням господарських судів та їх наказів на суму 104743 грн. 80 коп. СВК «Серп і молот»є стягувачем боргу с СФГ «Навігатор». З приводу стягнення боргу державна виконавча служба Мелітопольського міськрайонного управління юстиції відкрила виконавче провадження, але була вимушена його закритим у зв'язку з ліквідацією СФГ «Навігатор»на підставі ст. 204 ЦК України та оскаржуваного договору, як вбачається з ухвали господарського суду Запорізької області від 25.12.2006р., про затвердження ліквідаційного балансу банкрута СФГ «Навігатор», визнання кредитором 6 черги СВК «Серп і молот»з сумою вимоги 96371, 07 грн., копій постанови державних виконавців від 21.09.2006р., та від 2.11.2006р. (т. 1, а.с. 31, т. 2 а.с. 149),

В пп.. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 6 листопада 2009 року надано роз'яснення, що відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вказаним правочином.

Приймаючи до уваги, що однією з підстав залишення без відшкодування суми боргу з СФГ «Навігатор»на користь СВК «Серп і молот» є договір від 30.01.2006 року про відчуження корпоративних прав СФГ «Навігатор», на що вказує позивач та не спростоване відповідачем, суд вважає, що це також позбавило позивача можливості отримати борг, тобто укладення зазначеного правочину вплинуло на права та законні інтереси позивача, тому СВК «Серп і молот»є заінтересованою особою, якою може бути заявлена вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Позивач посилається на підстави недійсності правочину, передбачені ст. 203 ч.1 та ч.5 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 167 Господарського Кодексу України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майна) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дисидентів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В п. 1 Договору про відчуження корпоративних прав від 30.01.2006р. зазначено, що відчужувач продав корпоративні права на 100% Статутного фонду Селянського (фермерського) господарства «Навігатор», а Набувач купив корпоративні права на 100 % Статутного фонду Селянського (фермерського) господарства «Навігатор», що надають Ії учаснику можливість нічім необмеженої участі у господарському товаристві з усіма правами, наданими діючим законодавством України власнику такого господарства.

Вищевказана доля у Статутному фонді Селянського (фермерського) господарства «Навігатор»належить Відчужувану на підставі свідоцтв про державну реєстрацію (переєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, виданого Мелітопольською районною державною адміністрацією 11.01.2001р. за № 02126314Ю0010174, Статуту, зареєстрованого Мелітопольською районною державною адміністрацією 11.02.2001р. за № 02126314Ю0010174 /п.2/ (т.2 а.с. 2).

Однак, зазначені положення договору не відповідають ні фактичним обставинам, ні вимогам закону, оскільки відповідно о Статуту СФГ «Навігатор», заснованого ОСОБА_1, Статутний фонд господарства не створений та не розподілений на частини (т.1 а.с. 225 -226, т.2 а.с. 30, 32 -37).

Пунктом 4 оскаржуваного договору зазначене, що відчуження корпоративних прав здійснюється з метою перереєстрації власника відчужуваного господарства.

Зазначене положення договору свідчить про перехід власності господарства від продавця до покупця, що також суперечить ст. 167 ГК України, оскільки фактично стосується власності, та пов'язаної з цим підприємницькою діяльністю, а не корпоративних прав.

Крім того, згідно ст. 35 Закону України «Про фермерське господарство»засновник фермерського господарства має лише можливість припинити діяльність свого господарства на підставах цього Закону.

При цьому, Статутом СФГ «Навігатор»відчуження корпоративних прав при припинення діяльності господарства не передбачено.

Також, при укладанні та посвідченні договору від 30.01.2006р. приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 порушена ст. 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо обов'язкового внесення відомостей про вчинення окремих видів нотаріальних дій до Єдиних реєстрів Міністерства юстиції України, оскільки документів про внесення договору до Єдиного державного реєстру правочинів, суду не надано, лише виписка з реєстру для реєстрації нотаріальних дій (т.2 а.с. 5).

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про порушення сторонами вимог цивільного законодавства при вчинення договору відчуження корпоративних прав від 30.01.2006 року.

Згідно зі ст. ст. 5,6 Закону України «Про фермерське господарство», фермером може бути лише особа, яка не тільки виявила бажання стати фермером, а і має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, проживає у сільській місцевості та має необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», до того, як стати фермером, особа повинна одержати Державний акт на право приватної власності на землю або укласти договір оренди земельної ділянки з його державною реєстрацією.

З копії державного акту № 509 від 15.12.2000р. на право постійного користування землею розташованою в Мордвинівській сільській раді, наданою для ведення фермерського господарства, видно, що землекористувачем є ОСОБА_1 (т. 2 а.с.31).

За повідомленням Мелітопольської районної ради в Запорізькій області від 2.07.2009р., заява про створення фермерського господарства від ОСОБА_2 на розгляд районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств, не надходила (т.1 а.с. 237).

Разом з цим, з копій постанови Господарського суду Запорізької області від 19.10.2006р. про визнання банкрутом СФГ «Навігатор», ухвали від 25.12.2006р, ухвали від 5.10.2006р., довіреності ОСОБА_1 видно, що після укладення договору від 30.01.2006р. адреса СФК «Навігатор»не змінилася, тобто перереєстрація не проведена, а ОСОБА_5 здійснював повноваження представника СФК «Навігатор»(т.1 а.с. 227 -228, 229 -230, т. 2 а.с. 13, 25, 28, 30).

Зазначені доказі свідчать як про відсутність наміру ОСОБА_2 займатися сільським господарством до укладення договору з ОСОБА_1, так і після укладення договору до своєї смерті 27.01.2007р. (т. 1 а.с. 107, 110), а також про залишення ОСОБА_1 засновником і власником СФУ «Навігатор»після укладення договору, тобто наявні докази свідчать про відсутність наміру реального настання правових наслідків, обумовлених договором, при його укладенні.

При таких обставинах позовні вимоги про визнання недійсним договору від 30.01.2006р. про відчуження корпоративних прав, суд вважає обґрунтованими , тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи, оплатою правової допомоги в загальній сумі 1132грн. 30коп. (30+51+450+25,50+30+81,50+107,50+120+112+125) / т.1 а.с. 3-4, 6,154-155,162, т. 2 а.с.62-63,102-103/, тому суд вважає необхідним стягнути судові витрати з ОСОБА_1 в межах, зазначених позивачем у позові та в судовому засіданні, в сумі 956 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15 ч.1, ст. 16 ч.2 п.1, ст. 203 ч.1, ч.3, ст. 215 ч.1 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. 5, 6, 7, 35 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 6 листопада 2009 року, ст.ст.10, 60, 61,88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Серп і Молот»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Мелітопольської міської ради, треті особи Сільськогосподарське фермерське господарство «Навігатор», Фермерське господарство «Гранозан», приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору відчуження корпоративних прав від 30 січня 2006 року недійсним - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір відчуження корпоративних прав від 30 січня 2006 року укладений між ОСОБА_1 який є засновником Селянського (фермерського) господарства «Навігатор»та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 30 січня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 601.

Стягнути з ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 /ін. код не відомий/ на користь СВК «Серп і Молот», що розташований за адресою: Запорізька область, Приморський район, с. Лозоватка, вул. Леніна, 47 судові витрати в розмірі 956 грн.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ В.І.БАРАНОВ