Рішення № 26331254, 03.10.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-544-2710-2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 жовтня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області, в складі:

головуючого судді -В.Р. Гладуна,

при секретарі -О.В. Оганянц,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2098 грн. 35 коп., індексації в сумі 865 грн. 97 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 9 жовтня 2002 року по 31 липня 2012 року в сумі 27195 грн. 75 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача слюсарем з 24 лютого 1988 року по 8 жовтня 2002. Наказом № 780 від 8.10.2002 року був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). Після звільнення відповідач не розрахувався з ним та не розрахувався по теперішній час. Тому, просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індексацію та вказану моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач підтримав раніше заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час на котре було назначено слухання по справі. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, також на підставі ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача слюсарем з 24 лютого 1988 року по 7 жовтня 2002. Наказом № 780 від 8.10.2002 року був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) (а.с. 2-9).

При звільненні з ним не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі складає 2098 грн. 35 коп. (а.с. 10).

Вирішуючи питання стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з підприємства 8.10.2002 року, заборгованість по заробітній платі складає 2098 грн. 35 коп., тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки у розмірі 27195 грн. 75 коп. та індексації в сумі 865 грн. 97 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Разом з тим, суд вважає що спір про стягнення середнього заробітку за весь час затримки та компенсації втрати частини заробітної плати не є спором про стягнення заробітної плати.

З ухвали господарського суду від 21.02.2012 року (а.с. 13), вбачається, що ухвалою арбітражного суду Донецької області від 03.01.2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ, а постановою господарського суду від 04.09.2003 року ВАТ "Содовий завод" м. Слов'янськ визнано банкрутом.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексації не входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому неможливе стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку та індексації, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У зв'язку з цим, а також враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, буд. 91, р/р 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі у сумі 2098 (дві тисячі дев'яносто вісім) гривень 35 копійок.

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»міста Слов'янська Донецької області на користь держави -судовий збір в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Дане заочне рішення може бути оскаржене відповідачем за його письмовою заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду В.Р. Гладун