Рішення № 26330520, 25.09.2012, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2515/8943/2012

Провадження №2/2515/1362/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2012 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

в складі: головуючого-судді Маслюк Н.В.

при секретарі Чвірова О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ "ВАТЕС" про стягнення 4 100 грн. заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 2 500 грн. моральної шкоди. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді продавця магазину ТОВ "ВАТЕС" з 10.08.2009 року по 22.06.2012 року. Згідно наказу 236-к від 22.06.2012 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. При звільненні, всупереч ст. 116 КЗпП України, не проведено повного розрахунку, зокрема не виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, яку вона просить стягнути. На неодноразові звернення позивача, товариство розрахуватись не бажає, тому вона просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Крім того, зазначає, що діями відповідача їй нанесено моральних страждань, які виразились в душевних хвилюваннях, порушенні звичного способу життя. У зв'язку з чим просить стягнути 2 500 грн у відшкодування моральної шкоди.

14.09.2012 року позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог (а.с.20), відповідно до яких просить стягнути з ТОВ "ВАТЕС" заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 4 110 грн; стягнути з ТОВ "ВАТЕС" середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день винесення судом рішення в розмірі 3 815 грн 82 коп з 25.06.2012 року по 14.09.2012 року; стягнути з ТОВ "ВАТЕС" 2 500 грн у відшкодування моральної шкоди та 1 400 грн витрат на правову допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку уточнив, просив стягнути середній заробіток в сумі 4 276 грн 35 коп. по день винесення судом рішення. В іншій частині - позовні вимоги підтримав, просив задовольнити повністю, при цьому посилався на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не відомо, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. У відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, суд визнав можливим справу розглянути у відсутність представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу №135-к від 10.08.2009 року позивач прийнята на роботу ТОВ "ВАТЕС" продавцем магазину №0 (а.с.4).

Згідно наказу №236-к від 22.06.2012 року ОСОБА_2 звільнена з роботи за згодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с.4). Вказані обставини підтверджені записами в трудовій книжці позивача ( а.с.4).

Відповідно до довідки ТОВ "ВАТЕС"№507 від 07.08.2012 року заборгованість перед позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку становить 4 110 грн 10 коп (а.с.17).

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.ст. 1,15,21 Закону України «Про оплату праці» власник або уповноважений ним орган в першочерговому порядку зобов'язаний виплачувати працівнику заробітну плату за виконану ним роботу, в тому числі і при його звільненні.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з копії листа ТДІзПП у Чернігівській області від 03.07.2012 року ТОВ "ВАТЕС" відбулось порушення вимог ст. ст. 115, 116 КЗпП України, зокрема, при звільненні працівників 22.06.2012 року, в тому числі ОСОБА_2, не було проведено розрахунок в день звільнення ( а.с.7).

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено право позивача на своєчасне отримання заробітної плати і розрахунку при звільненні, що передбачено ст.ст.115, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України "Про оплату праці", а отже сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 4 110 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2011 року зазначено, що обов'язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату; ст.117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Факт порушення права позивача на розрахунку при звільненні знайшов своє підтвердження в суді.

Відповідно до довідки ТОВ «Ватес» №533 від 15.08.2012 року (а.с.18) середньоденна заробітна плата позивача становила 65 грн.79 коп.

Згідно п.8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. Часом затримки розрахунку з позивачем є період з 22.06.2012 року по 25.09.2012 року (день постановлення рішення), який має 65 робочих дні, середній заробіток складає 65 грн. 79 коп. х 65 = 4 276 грн. 35 коп.(без врахування обов'язкових платежів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Невиплатою належних грошових сум без законних підстав позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, а саме позивачка була позбавлена доходу, що змусило її прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, з даного приводу позивач зазнав переживань.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості суд вважає необхідним стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1 400 грн. (а.с.24) підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат пов'язаних з розгляду справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до переліку адвокатських послуг, які були надані позивачу, оплата юридичних послуг складається із надання консультацій, на яку адвокатом витрачено 1 год., складання позовної заяви - 2 год. 50 хв., складання розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 3 год., підготовка до участі у судовому засіданні - 1 год. та участь у судових засіданнях по справі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Виходячи із змісту наведеної норми Закону, розрахунку витрат на правову допомогу та розмірів мінімальної заробітної плати у відповідні періоди, виходячи із конкретних обставин справи, суті спору, який є не новим у юридичній практиці, суд вважає завищеним обсяг часу для вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також враховуючи кількість часу перебування представника позивача у судовому засіданні - 22 хв., з урахуванням приписів ч.2 ст.88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 321 грн. 90 коп. (214 грн. 60 коп. за вимоги майнового характеру + 107 грн. 30 коп. за вимоги немайнового характеру) підлягає стягненню з відповідача.

Суд визнає необхідним застосувати п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11,60, 88, 209, 213, 215, 218, 224, 226, 292, 367 ЦПК України, ст.ст.36, 233, 2371 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» на користь ОСОБА_2 4 110 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, 4 276 грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без врахування обов'язкових платежів), 500 грн. 00 коп. моральної шкоди, 400 грн. витрат на правову допомогу, а всього 9 286 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 35 коп.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС» судовий збір у розмірі 321 (триста двадцять одну) грн.. 90 коп. на користь УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592, ГУДКСУ в Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206700004, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу 02894496.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах присудженої виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Новозаводського

районного суду м. Чернігова Н.В. Маслюк