Рішення № 26328690, 01.10.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2-4219/11

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Войтенко Т. В. ,

при секретарі - Лісовій Т. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, зобов'язання передати квартиру в іпотеку, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2011 року ПАТ «Приват Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, зобов'язання передати квартиру в іпотеку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 25 квітня 2005 року був укладений кредитний договір №К2Н0GК00260888 між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1, за яким позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 193 720 дол.США, зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір застави майнових прав. Згідно з договором застави майнових прав від 25 квітня 2005 року ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором надав майнові права на чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

19 квітня 2005 року між ТОВ «Київське будівельне підприємство №3», з однієї сторони, та ОСОБА_1 з другої сторони, була укладена угода №7082 про участь в будівництві житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення. Відповідно до п.2.1 до інвестиційного договору №7028 від 19 квітня 2005 року об'єктом будівництва є будівництво квартири АДРЕСА_1

Відповідно до 2.2 до інвестиційного договору №7028 від 19 квітня 2005 року строк закінчення будівництва і здачі в експлуатацію - ІV квартал 2005 року.

Відповідно до п.8.10 договору застави майнових прав від 25 квітня 2005 року на протязі п'яти днів з моменту державної реєстрації права власності заставодавця на майно, ОСОБА_1 зобов'язувався укласти з заставодержателем договір іпотеки на нотаріально його посвідчити.

ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо, що після державної реєстрації нерухомого майна ОСОБА_1, всупереч вимогам п.8.10 договору застави майнових прав від 25 квітня 2005 року, 01 грудня 2009 року уклав договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4. Відповідно до даного договору ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором №К2Н0GК00260888 від 25 квітня 2005 року, у зв'язку з чим у нього виникла кредитна заборгованість перед банком.

Враховуючи наявність заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем та укладенням договору дарування, позивач вважає, що ОСОБА_1 уклав договір дарування з метою приховування свого майна від примусового звернення стягнення у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором .

За таких підстав позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування від 01 грудня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_1 надати в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладення договору іпотеки та нотаріально посвідчити його (а.с.30-34).

В квітні 2012 року позивач уточнив коло відповідачів по справі, подавши уточнену позовну заяву про визнання договору дарування недійсним та зобов'язання укласти договір іпотеки до ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором та іпотекодавця, його матері - ОСОБА_2 - особі, якій було подаровано квартиру, яка повинна була бути передана в іпотеку банку, та ОСОБА_3 - дружини ОСОБА_1, яка надавала згоду на дарування квартири як спільної сумісної власності подружжя (а.с. 100-103).

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили визнати недійсним договір дарування з підстав порушення позивачем вимог закону при відчуженні квартири, а також просили зобов'язати відповідача ОСОБА_1 укласти з позивачем договір іпотеки квартир, оскільки його укладення сторони передбачили у п.8.10 договору застави майнових прав.

Представник відповідача ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що після отримання ОСОБА_1 Свідоцтва про право власності на спірну квартиру 20 червня 2007 року, сплинув строк позовної давності з вимогою до ОСОБА_1 про зобов'язання укласти договір іпотеки. Крім того, представник відповідача посилався на те, що після оформлення права власності на квартиру, припинилась застава майнових прав на неї. Також посилався на відсутність правових підстав для визнання договору дарування недійсним, а також наявність прямої заборони зобов'язувати укладати будь-які правочини судовим рішенням на порушення принципу свободи договору.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Третя особа по справі приватний нотаріус ОСОБА_4 при вирішенні спору поклалася на розсуд суду, однак зазначила, що при посвідченні нею договору дарування нею було дотримано усіх вимог та правил про порядок вчинення нотаріальних дій.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2005 року між ПАТ КБ „Приват Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №К2Н0GК00260888, за яким позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 193 720 дол.США шляхом перерахування коштів на виконання інвестиційного договору будівництва квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-12).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір застави майнових прав. Згідно з договором застави майнових прав від 25 квітня 2005 року ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав в заставу майнові права на чотирикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.8.10 договору застави майнових прав, сторони домовилися, що протягом п'яти днів з дня реєстрації права власності на квартиру, ОСОБА_1 зобов'язується укласти з банком договір іпотеки квартири і нотаріально посвідчити його за зразком, викладеним в Додатку №1.

Згаданий Додаток №1 сторонами не підписувався, умови договору іпотеки сторонами в окремому договорі чи додатку до нього не погоджувалися, що не заперечували представники сторін у судовому засіданні.

20 червня 2007 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1

Однак, протягом п'яти днів з дня реєстрації 26 червня 2007 року права власності в Київському міському БТІ, договір іпотеки вказаної квартири з ПАТ КБ «ПриватБанк» не уклав, а 1 грудня 2009 року за згодою ОСОБА_3 подарував квартиру ОСОБА_2 (а.с. 63-66).

Посилаючись на порушення прав заставодержателя, банк звернувся до суду даним позовом, та його права підлягають захисту судовим рішенням.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про заставу» при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

В порушення вимог ст. 50 Закону, ОСОБА_1 як заставодавець майнових прав на квартиру, вчинив правочин, спрямований на втрату дійсності заставленого права, що в силу вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги банку про визнання договору недійним підлягають задоволенню, а договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 1 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, потрібно визнати недійсним.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги банку про зобов'язання ОСОБА_1 укласти з банком договір іпотеки на виконання вимог п. 8.10 договору застави майнових прав, оскільки укладення договору в силу вимог ст.ст. 3, 627 ЦК України є правом, а не обов'язком сторін.

Відповідач мав би обов'язок підписати договір іпотеки після оформлення права власності на квартиру, якби сторони попередньо погодили усі умови договору іпотеки, нотаріально посвідчили попередній договір та момент нотаріального посвідчення основного договору іпотеки було перенесено після оформлення права власності на квартиру.

Натомість, ст. 51 Закону України «Про заставу» передбачає, право заставодержателя при заставі майнових прав незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону.

Таке положення сторони передбачили й у п.9.3.1 договору, однак не скористались ним.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог банку в частині зобов'язання ОСОБА_1 укласти договір іпотеки та нотаріально посвідчити його потрібно відмовити.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 потрібно стягнути на користь банку 8,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 203, 215, 526, 627 ЦК України, ст.ст. 50,51 Закону України «Про заставу», та керуючись ст. ст. 3-14, 60, 88, 213- 215, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, 1 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 8,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. В. Войтенко