Постанова № 26324450, 09.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2335/2012

09 липня 2012 року 12год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Костопільська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000272341 від 29 травня 2012 та № 0000282341 від 29 травня 2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податковий орган не мав права зменшувати платнику податків суму витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по господарським операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС" (ЄДРПОУ 36713483), на підставі висновків про нікчемність таких правочинів. При цьому, зазначає, що вказані операції мають реальний характер, та відносяться до господарської діяльності позивача, а в ході перевірки відповідачу було надано всі первинні документи, що підтверджували право позивача на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. Вважає, що сума витрат та податкового кредиту з ПДВ сформована цілком правомірно, у відповідності до статей 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримала адміністративний позов, суду пояснила, що всі господарські операції мали реальний характер, що підтверджується первинними документами, у тому числі щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності платника податків. А нікчемність правочинів була встановлена відповідачем на підставі акту перевірки контрагента ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»за № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року. Додатково зазначила, що податковим органом безпідставно вимагаються, для підтвердження суми витрат та податкового кредиту з ПДВ додаткові реєстри бухгалтерського обліку, товарно-транспортні накладні. Транспортні затрати ТОВ «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ» не включалися до складу витрат та здійснювалися засновником, на підставі власного договору з перевезення.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач відніс до розміру витрат та податкового кредиту з ПДВ суми по операціям з контрагентом, які не підтверджені первинними документами. Вказав на те, що актом перевірки контрагента ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»за № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року встановлена неможливість виконання ним продажу товарів. Зазначив, що позивачем при ведені складського обліку не використовуються документи, передбачені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року за № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів", в журналі реєстрації довіреностей довіреності відображені не у хронологічному порядку, а до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні. За таких обставин, Костопільска МДПІ вважає, що податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстав для їх скасування немає. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»(ЄДРПОУ 36713483) за період з 01.05.2011 року по 31.10.2011 року, за якої був складений акт № 145/23/31791855 від 15.05.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем, були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000272341 від 29 травня 2012 року, яким, за порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, п.139.2 ст.139, п.6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі -ПК України), збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств у розмірі 17761,00 грн., з яких: 17761,00 грн. -основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та податкове повідомлення-рішення № 0000282341 від 29 травня 2012 року, за порушення п.198.1, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.8 розділу ІІІ Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.02.2011 року за №197/18935, збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 153709,50 грн., з яких 129480,00 грн. -основний платіж, 24229,50 грн. - штрафні санкції.

З акту перевірки № 145/23/31791855 від 15.05.2012 року, пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для винесення спірних рішень є висновки про не реальність правочинів позивача із його контрагентом ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», оскільки актом перевірки вказаного контрагента № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року встановлена неможливість виконання ним продажу товарів; у позивача відсутні документи складського обліку, передбачені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року за № 193 "Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" (далі - Наказ № 193); до перевірки не надано товарно-транспортні накладні.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами, далі -Закон "Про бухгалтерський облік в Україні"), підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У ст.138 ПК України викладений склад витрат та порядок їх визнання. Зокрема, у п.138.2 вказаної норми передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Стаття 139 ПК України містить перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Зокрема, відповідно до п.п.139.1.9 вказаної статті передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.140.5 ст.140 ПК України, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ ПК України, не дозволяється.

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ викладений у ст.198 ПК України.

Згідно п.п."а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У ст.201 ПК України викладені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. А у п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Подібна норма містилася і у ч.1 п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696 (чинному на момент здійснення правочинів, далі -Порядок № 969) - податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Отже, підтверджуючими документами для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ (що припадає на вартість таких товарів) є податкові накладні, що містять всі необхідні реквізити, передбачені ст.201 ПК України та Порядком № 969, та складені особами, що зареєстровані в установленому порядку, як платники ПДВ.

Судом встановлено, що 04 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», іменоване в подальшому «ПОСТАЧАЛЬНИК», в особі Плахотника А.В., що діє на підставі довіреності №1-Д від 21.09.10р., з одного боку та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ», іменоване в подальшому «ПОКУПЕЦЬ», в особі Директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, іншого боку, було укладено Договір поставки №040901. За даним Договором Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, металопродукцію.

Виконання Договору поставки № 040901 від 04.05.2011 року підтверджується: видатковими накладними на загальну суму 776882,77 грн., у тому числі ПДВ -129480,45 грн., у тому числі: видатковою накладною № ТСВ-401072 від 27.05.2011 року на загальну суму 63534,73 грн., у т.ч. ПДВ -10589,12 грн., видатковою накладною № 0000000030 від 31.05.2011 року на загальну суму 85885,00 грн., у т.ч. ПДВ -14314,17 грн., видатковою накладною № 0000000031 від 14.06.2011 року на загальну суму 45975,04 грн., у т.ч. ПДВ -7662,50 грн., видатковою накладною № ТСВ-401658 від 30.07.2011 року на загальну суму 94104,13 грн., у т.ч. ПДВ -15684,02 грн., видатковою накладною № 0000000035 від 30.07.2011 року на загальну суму 12495,87 грн., у т.ч. ПДВ -2082,65 грн., видатковою накладною № 700275 від 23.08.2011 року на загальну суму 43692,01 грн., у т.ч. ПДВ -7282,00 грн., видатковою накладною № ТСВ-401887 від 31.08.2011 року на загальну суму 111420,80 грн., у т.ч. ПДВ -18570,13 грн., видатковою накладною № ТСВ-402126 від 30.09.2011 року на загальну суму 114598,93 грн., у т.ч. ПДВ -19099,82 грн., видатковою накладною № 700287 від 30.09.2011 року на загальну суму 81880,50 грн., у т.ч. ПДВ -13646,75 грн., видатковою накладною № 700295 від 31.10.2011 року на загальну суму 91921,98 грн., у т.ч. ПДВ -15320,33 грн., видатковою накладною № 700296 від 31.10.2011 року на загальну суму 31373,78 грн., у т.ч. ПДВ -5228,96 грн.; податковими накладними на загальну суму 776882,77 грн., у тому числі ПДВ -129480,45 грн., у тому числі: податковою накладною № 400995 від 18.05.2011 року на загальну суму 36600,00 грн., у т.ч. ПДВ -6100,00 грн., податковою накладною № 401008 від 19.05.2011 року на загальну суму 7530,00 грн., у т.ч. ПДВ -1255,00 грн., податковою накладною № 401055 від 24.05.2011 року на загальну суму 15000,00 грн., у т.ч. ПДВ -2500,00 грн., податковою накладною № 401101 від 27.05.2011 року на загальну суму 4404,73 грн., у т.ч. ПДВ -734,12 грн., податковою накладною № 401178 від 31.05.2011 року на загальну суму 85885,00 грн., у т.ч. ПДВ -14314,17 грн., податковою накладною № 401253 від 10.06.2011 року на загальну суму 45975,05 грн., у т.ч. ПДВ -7662,51 грн., податковою накладною № 401527 від 13.07.2011 року на загальну суму 44100,00 грн., у т.ч. ПДВ -7350,00 грн., податковою накладною № 401688 від 30.07.2011 року на загальну суму 62500,00 грн., у т.ч. ПДВ -10416,67 грн., податковою накладною № 401837 від 23.08.2011 року на загальну суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ -8333,33 грн., податковою накладною № 401847 від 25.08.2011 року на загальну суму 46530,00 грн., у т.ч. ПДВ -7755,00 грн., податковою накладною № 401861 від26.08.2011 року на загальну суму 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ -5833,33 грн., податковою накладною № 401871 від 29.08.2011 року на загальну суму 25000,00 грн., у т.ч. ПДВ -4166,67 грн., податковою накладною № 402113 від 26.09.2011 року на загальну суму 85696,01 грн., у т.ч. ПДВ -14282,67 грн., податковою накладною № 402128 від 27.09.2011 року на загальну суму 81880,50 грн., у т.ч. ПДВ -13646,75 грн., податковою накладною № 402151 від 30.09.2011 року на загальну суму 27485,72 грн., у т.ч. ПДВ -4580,95 грн., податковою накладною № 402468 від 27.10.2011 року на загальну суму 91921,98 грн., у т.ч. ПДВ -15320,33 грн., податковою накладною № 402509 від 31.10.2011 року на загальну суму 31373,78 грн., у т.ч. ПДВ -5228,96 грн. та відповідними рахунками-фактурами (а.с. ).

Оплата проведена повністю на загальну суму 776882,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 776882,77 грн., у тому числі: платіжним дорученням № 125 від 18.05.2011 року на загальну суму 36600,00 грн., платіжним дорученням № 128 від 19.05.2011 року на загальну суму 7530,00 грн., платіжним дорученням № 139 від 24.05.2011 року на загальну суму 15000,00 грн., платіжним дорученням № 150 від 30.05.2011 року на загальну суму 4404,73 грн., платіжним дорученням № 157 від 03.06.2011 року на загальну суму 85885,00 грн., платіжним дорученням № 168 від 10.06.2011 року на загальну суму 45975,05 грн., платіжним дорученням № 211 від 13.07.2011 року на загальну суму 44100,00 грн., платіжним дорученням № 246 від 01.08.2011 року на загальну суму 62500,00 грн., платіжним дорученням № 286 від 23.08.2011 року на загальну суму 50000,00 грн., платіжним дорученням № 290 від 25.08.2011 року на загальну суму 46530,00 грн., платіжним дорученням № 295 від 26.08.2011 року на загальну суму 35000,00 грн., платіжним дорученням № 298 від 29.08.2011 року на загальну суму 25000,00 грн., платіжним дорученням № 332 від 26.09.2011 року на загальну суму 85696,01 грн., платіжним дорученням № 333 від 27.09.2011 року на загальну суму 81880,50 грн., платіжним дорученням № 344 від 03.10.2011 року на загальну суму 27485,72 грн., платіжним дорученням № 380 від 27.10.2011 року на загальну суму 91921,98 грн., платіжним дорученням № 383 від 01.11.2011 року на загальну суму 31373,78 грн.; виписками банку на загальну суму 776882,77 грн., у тому числі: від 18.05.2011 року на загальну суму 36600,00 грн., від 19.05.2011 року на загальну суму 7530,00 грн., від 24.05.2011 року на загальну суму 15000,00 грн., від 30.05.2011 року на загальну суму 4404,73 грн., від 03.06.2011 року на загальну суму 85885,00 грн., від 10.06.2011 року на загальну суму 45975,05 грн., від 13.07.2011 року на загальну суму 44100,00 грн., від 01.08.2011 року на загальну суму 62500,00 грн., від 23.08.2011 року на загальну суму 50000,00 грн., від 25.08.2011 року на загальну суму 46530,00 грн., від 26.08.2011 року на загальну суму 35000,00 грн., від 29.08.2011 року на загальну суму 25000,00 грн., від 26.09.2011 року на загальну суму 85696,01 грн., від 27.09.2011 року на загальну суму 81880,50 грн., від 03.10.2011 року на загальну суму 27485,72 грн., від 27.10.2011 року на загальну суму 91921,98 грн., від 01.11.2011 року на загальну суму 31373,78 грн.

Придбані позивачем у ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС» товари (металопрокат) частково були продані контрагентам-покупцям, частково зберігаються на складі з метою подальшого продажу, що відповідає положенням п.198.3 ст.198 ПК України, зокрема частині 4 вказаної норми, якою передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт продажу контрагентам-покупцям підтверджується: накладними (Т.2. а.с.47-82 ), податковими накладними (а.с. 83-117), виписками банку, про оплату товару покупцями (а.с.118-151 ), довіреностями від покупців на отримання товару (а.с.152-177 )

Зазначені господарські операції пов'язані із отриманням прибутку позивачем, по ним було сформовано дохід та податкові зобов'язання з ПДВ, що знайшло відображення в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, а податкові зобов'язання з ПДВ відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-жовтень 2011 року (т.1. а.с.60-124 ) та реєстрах у виданих податкових накладних за травень-жовтень 2011 року (т.1. а.с.19-59 ).

Решта виробів з металу зберігається на складі з метою подальшого продажу, що підтверджується матеріальним звітом за жовтень 2011 року (т.2 а.с.18-40 ), де відображені вказані залишки. Крім того, до матеріалів справи додано Договір про надання в оренду складських приміщень та послуг 05/01 від 05 січня 2011 року між позивачем (замовник) та Підприємством ТОВ "Костопільський агропостач" (виконавець) (т.1. а.с. 146-147). Право власності ТОВ "Костопільський агропостач" на об'єкти нерухомого майна підтверджується Наказом № 66 від 22.05.2008 року регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області, зареєстрованому у Електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 23.05.2008 року (а.с.148 ), та витягом № 18937501 від 23.05.2008 року про право власності ТОВ "Костопільський агропостач" на нежитлову будівлю - склад (а.с. 150).

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, товарів (металопрокату) у ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС».

Щодо посилань на акт перевірки ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»за № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року, яким встановлена неможливість виконання ним продажу товарів, то суд зазначає наступне.

До матеріалів справи долучена копія Ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року по справі № 2а/1270/1874/2012 (а.с.41-46 ), яка набула законної сили. За змістом вказаної Ухвали, висновки акту перевірки ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»за № 310/236-36713483 від 10.02.2012 року визнано неправомірними.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, у даній справі не підлягають доказуванню обставини щодо можливості здійснення ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»відвантаження (продажу) товарів позивачу та реальності таких господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, відповідальність особи має індивідуальний характер. У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС» не беруться судом до уваги.

Що стосується висновків відповідача про нереальність правочинів із контрагентом ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», у зв'язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних, та порушення позивачем вимог наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997р. № 363, суд зазначає наступне. Згідно з вказаним наказом товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей (видаткові та податкові накладні), не може спростовувати факту придбання позивачем товару, а свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що перевезення придбаних товарів здійснювалося фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, що підтверджується, у тому числі, його письмовими поясненнями. Крім того, транспортні затрати ТОВ «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ» не включалися до складу витрат та здійснювалися засновником ТОВ «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ»- ОСОБА_7, на підставі власного договору з перевезення, (а.с178-180).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, ФОП ОСОБА_6 здійснював перевезення вантажу, наданого йому замовником - ОСОБА_7 до Київської області. Оскільки на зворотному шляху (з Київської області до м.Костопіль) вантажні автомобілі не завантажувались (були порожні), між замовником (засновником ТОВ «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ») та перевізником (ФОП ОСОБА_6) було погоджено перевезення товару для ТОВ «ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ»від ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»(товар якого знаходився на складі м.Вишнене), так як маршрут м.Костопіль-Київська область -м.Костопіль вже був оплачений замовником. При цьому, дати передачі металопрокату постачальником -ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»узгоджувалися із датами, коли здійснювалося перевезення вантажу для контрагентів засновника позивача у Київській області. Перевезення здійснювалися вантажними автомобілями РЕНО НОМЕР_1 ( причіп НОМЕР_2) та РЕНО НОМЕР_3 (причіп НОМЕР_4). Фактично ж, транспортування товарів від постачальника ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС»до позивача здійснювалося попутним транспортом.

Посилання відповідача на те, що видані довіреності відображені у журналі реєстрації довіреностей не у хронологічній послідовності, а тому відсутні необхідні підтверджуючі документи для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ є безпідставними. Так, відповідні довіреності відображені у видаткових накладних, а те що вони не своєчасно вписані в журнал реєстрації довіреностей, свідчить лише про порушення порядку реєстрації довіреностей, а не про відсутність необхідних підтверджуючих документів для формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо посилань відповідача на відсутність складського обліку, то це не відповідає змісту акту перевірки № 145/23/31791855 від 15.05.2012 року (а.с. СТОР 6 АКТУ), у якому вказується на те, що до перевірки надано: "відомості аналітичного обліку по рахунку 28 "Товари" (матеріальний звіт) за травень-жовтень 2011 року". Відомість з аналітичного обліку (матеріальний звіт) і є регістром бухгалтерського обліку товарів у позивача, у розумінні ч.5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні".

Частиною 5 ст.8 Закону "Про бухгалтерський облік в Україні" встановлено, що, підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Складський облік позивача здійснюється з використанням відомостей з аналітичного обліку - матеріальних звітів (), що і є регістром бухгалтерського обліку товарів у позивача, у розумінні ч.5 ст.8 Закону "Про бухгалтерський облік в Україні".

Наказ № 193 не є зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, та не є обов'язковим до виконання нормативним актом, відповідно до п.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92 (далі - Указ № 493/92) з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Пунктом 2 Указу № 493/92 передбачено, що органом державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю є Міністерство юстиції України. Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006р. № 1577, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, веде реєстр таких актів; дає роз'яснення законодавства державним органам, підприємствам, установам та організаціям, готує за дорученням Кабінету Міністрів України правові висновки з відповідних питань.

Відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 892/4185 (далі -План рахунків), сировина та матеріали обліковуються на субрахунку 201 синтетичного рахунку 20 - "Виробничі запаси" Плану рахунків, тоді як товари обліковуються на синтетичному рахунку 28 -"Товари". Таким чином, це є два окремі елементи, тому здійснення обліку товарів за Наказом № 193, який стосується сировини та матеріалів, не передбачено.

У п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі -Наказ № 88) встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, видаткові накладні, податкові накладні та виписки банку є достатніми первинними документами, в розумінні норм Наказу № 88 та Закону "Про бухгалтерський облік в Україні", для підтвердження реальності здійснення придбання товарів у контрагента.

Висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 145/23/31791855 від 15.05.2012 року, щодо визнання витрат та податкового кредиту з ПДВ позивача, по господарським операціям із ТОВ «ТРАНС АГЕНТСТВО СЕРВІС», такими, що не підтверджені первинними документами, є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та інших податкових органів та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень № 0000272341 від 29 травня 2012 та № 0000282341 від 29 травня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000272341 від 29 травня 2012 та № 0000282341 від 29 травня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000272341 від 29 травня 2012 та № 0000282341 від 29 травня 2012 року.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДЛІСПРОДТОРГ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1714,41 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.