Постанова № 26324362, 20.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 вересня 2012 р. № 2-а- 8159/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г..

представників сторін:

позивача - Лаврової В.В.,

відповідача - Тетянчука Д.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними ,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив суд визнати недійсними податкові повідомлення -рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 27.06.2012 року № 0001162203 про застосування суми штрафних (фінансових ) санкцій (штрафу) у розмірі 873,92 грн., від 27.06.2012 року № 0005682305 про збільшення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму - 355459,50 грн. з яких за основним платежем -316221 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -39238,50 грн., та від 27.06.2012 року № 0005672305 про збільшення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму - 243586,50 грн. у тому числі за основним платежем - 204558 грн. та штрафними ( фінансовими ) санкціями - 39028,5 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено , що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на підставі направлень від 14.05.2012 року №№634,637,638,647 ,наказу від 26.04.2012 року № 477 та згідно із пунктом 77.1 ст. 77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України» від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 року, за результатами перевірки складено акт від 11.06.2012 року №1962/2305/30986586 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот-Велл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2012 року в якому зафіксовані встановлені відповідачем порушення: п.5.І., п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-УІ із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на прибуток на суму 316220 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 61173 грн., сумі 39986 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 21496 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 62850 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 17803 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-УІ із змінами та доповненнями підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 204558 грн., у т.ч. за липень 2010 року у сумі 7680 грн., за серпень 2010 року у сумі 8308 грн., за вересень 2010 року у сумі 3480 грн., за жовтень 2010 року у сумі 16758 грн., за листопад 2010 року у сумі 38655 грн., за грудень 2010 року у сумі 3310 грн., за січень 2011 року у сумі 2210 грн., за лютий 2011 року у сумі 8780 грн., за березень 2011 року у сумі 11798 грн., за квітень 2011 року у сумі 11430 грн., за травень 2011 у сумі 5810 грн., за червень 2011 року у сумі 8420 грн., за липень 2011 року у сумі 6700 грн., за серпень 2011 року у сумі 4500 грн., за вересень 2011 року у сумі 3400 грн., за жовтень 2011 року у сумі 5000 грн., за листопад 2011 року у сумі 28004 грн., за грудень 2011 року у сумі 11260 грн., за січень 2012 року у сумі 340 грн., за лютий 2012 року у сумі 1000 грн., за березень 2012 року у сумі 17715 грн. ; п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 436,96 грн.

ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» не погодившись з висновками акту перевірки було подано заперечення до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова,які були залишені без розгляду .

На підставі акту від 11.06.2012 року №1962/2305/30986586 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 року № 0001162203 про застосування суму штрафних (фінансових ) санкцій (штрафу) у розмірі 873,92 грн., від 27.06.2012 року № 0005682305 про збільшення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму - 355459,50 грн. з яких за основним платежем -316221 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -39238,50 грн., та від 27.06.2012 року № 0005672305 про збільшення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму - 243586,50 грн. у тому числі за основним платежем - 204558 грн. та штрафними ( фінансовими ) санкціями - 39028,5 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» занижено податок на прибуток на суму 316 220 грн. А саме віднесено до складу валових витрат витрати на послуги по перевірці правильності встановлення обладнання всього на загальну суму 915720 грн., у т.ч. по періодах звітності: за 3 квартал 2010 року у сумі 194690 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 178580 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 119450 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 163000 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 93460 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 166540 грн. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що факт надання послуг саме покупцям продукції ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» не було доведено документально. Також, послуги були надані по товару, який вже не є власністю ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ», тому дані послуги не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Крім того, в акті перевірки відповідач вказує, що ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» в порушення п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 , п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР п.138.2 п.п.138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI із змінами та доповненнями підприємством завищено витрати по отриманим послугам просування товарів(торгової марки), отриманим від ТОВ «Епіцентр К» всього на загальну суму 1321690 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 року у сумі 244690 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 311913 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 139740 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 173850 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 93460 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 273261 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 84776 грн. Такий висновок аргументується відповідачем тим, що до перевірки не надані акти про надання послуг, звіти про те, які саме виконані роботи, місце здійснення та час, переліки, відомості, узагальнена інформація, та пов'язаність отриманих послуг з господарською діяльністю.

Судом встановлено, що на підставі п 1.1. договорів з сервісними центрами замовник ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг по реалізації інтересів замовника перед третіми особами. В рамках цього договору виконавець (Сервісний центр) виконує для споживача роботи по перевірці правильності встановлення обладнання. До переліку обладнання, що до якого розповсюджуються умови договору належить котельне обладнання торгівельних марок WESTEN, BAXI, SOLLI, та інші. Як свідчать акти виконаних робіт визначених у додатку до договорів, послуги по перевірці правильності встановлення обладнання надаються сервісними центрами кінцевим споживачам придбаного котельного обладнання вказаних торгівельних марок.

Під час судового розгляду Позивачем надані усі необхідні первинні документи за період, що перевірявся, які підтверджують господарські операції по перевірці правильності встановлення обладнання, а саме: договори з сервісними центрами, акти перевірки правильності встановлення обладнання (акти виконаних робіт), банківські виписки.

Також судом було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Епіцентр К» було укладено Договір надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 3161/70/10 від 07 липня 2010 року. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Епіцентр К» провів роботу по просуванню товару ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ», а саме розміщення товару на окремих стелажах та площадках Виконавця, формування виконавцем споживчого кошику споживача поденно, проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються Замовником та цільового опитування клієнтів, як фактичних так і потенційних, інформування щодо залишку товарів на полицях гіпермаркету, надання інформації замовнику стосовно періодів проведення рекламних заходів всередині гіпермаркетів Виконавця та інформування про заміну попиту на товари, що постачаються замовником, проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції, проведення аналізу маркетингових досліджень, формування висновків і рекомендацій.

Надання послуг за Договором про надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 3161/70/10 від 07 липня 2010 року підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), фото звітом про надання ТОВ «Епіцентр К» послуг в 2011 році та банківськими виписками.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є акти перевірки правильності встановлення обладнання (акти виконаних робіт) та актів виконаних робіт(надання послуг) за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містить зміст господарської операції.

З доказів наданих Позивачем вбачається, що акти перевірки правильності встановлення обладнання (акти виконаних робіт) та акти виконаних робіт (надання послуг) по договору надання по організації просування товарів (торгової марки) містять обов`язкові реквізити, передбачені вимогами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": назви документів, дати і місце їх складання, назви підприємств, від імені яких складались документи, зміст господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і за правильність їх оформлення, особистий підпис осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, та скріплені печатками замовника і виконавця.

Відповідачем не надані суду докази того, що в актах прийому-передачі повинні міститися більш детальний зміст і обсяг господарської операції, а також докази про обов'язкову наявність інших документів, окрім тих, що були складені сторонами на підтвердження фактів надання та отримання послуг по перевірці правильності встановлення обладнання та маркетингових послуг.

Щодо маркетингових послуг, суд відзначає, що діючим законодавством не встановлено певної типової послідовності та структури проведення маркетингового дослідження з визначенням орієнтовної вартості кожної з конкретних операцій, що включаються до такої структури.

Твердження відповідача про те, що оформлення результатів договору послуг обов'язково має бути у формі письмового звіту про те, які саме виконані роботи, місце здійснення та час, переліки, відомості, узагальнена інформація, суперечить положенням чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки маркетингові послуги за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів (як, наприклад, монтажні або транспортні послуги), не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, найменування наданих послуг в актах прийому-передачі як ,наприклад, "маркетингові послуги" чи «послуги зі стимулювання збуту товарів» є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд приходить до висновку, що лише відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, унеможливлює віднесення таких витрат до складу валових витрат підприємства.

На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

У п.п.5.3.-5.7. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. В даній статті не міститься заборони відносно включення до складу валових витрат вартості послуг по перевірці правильності встановлення обладнання.

Згідно з п.п.14.1.27 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI зі змінами та доповненнями, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

У п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI зі змінами та доповненнями, визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.2 ст. 138 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, відповідно п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.1. ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу «з» п. 138.10.3. ПКУ витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Відповідно до узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат затвердженої Наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 N 123 до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації від 08.09.2011, № 16504/6/15-1415 «Відносно витрат на оплату маркетингових і рекламних послуг» до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг, що зазначені у листі Товариства, зокрема, послуг з визначення обсягів продажів продукції; визначення залишків продукції; визначення відносної динаміки продажів продукції; визначення середньоденних продажів продукції, в т. ч. щодо продукції Товариства, яка випускається під торговими марками, що належать та/або використовуються Товариством, і що вже передана (продана) дистрибуційним мережам на дату надання Товариству таких послуг.

Також, слід відмітити, що у ст. 139 ПКУ містяться певні обмеження чи пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. В даній статті не міститься заборони відносно включення до складу валових витрат вартості послуг по перевірці правильності встановлення обладнання.

Відповідно до наказу ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» № 3/ ХА від 31.12.2009, перевірка правильності встановлення обладнання пов'язана з позиціонуванням на ринку котельного обладнання торгівельних марок WESTEN, BAXI, SOLLI та ін.., які продає ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» для створення надійної репутації котлів цих торгових марок та підтримання рівня цін котлів для забезпечення своєї беззбиткової діяльності.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» є торгівля газовим обладнанням, при цьому Позивач не є його виробником. Згідно з правилами бухгалтерського обліку на підприємствах торгівлі формується так звана «реалізаційна вартість товару», яка складається з:

- компенсації витрат на придбання товару;

- компенсації витрат на збут товару (витрат, пов'язаних з реалізацією товару);

- компенсації адміністративних витрат;

- очікуваного прибутку підприємства.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV «фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку».

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів i облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи i регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV:

«Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».

Так відповідно до п.19 П(С)БО № 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), згідно з умовами договору (базису) поставки.

Таким чинном, оскільки основною діяльністю підприємства є торгівля газовим обладнанням, витрати на збут цього обладнання безпосередньо пов'язані з такою основною діяльністю, а з точки зору п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПКУ пов'язані з господарською діяльністю, так як такі витрати призводять до отримання доходу від продажу товару.

Виходячи з вищевикладеного, ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» в період з 01.07.2010 по 31.03.2012 обгрунтовано включило до складу валових витрат суму витрат на оплату послуг від ТОВ «Епіцентр К» (код 32490244) послуги по організації просування товарів (торгової марки) всього на загальну суму 484994,50 грн., у т.ч. ПДВ 79024,08 грн.

Встановлено також, що в акті перевірки Відповідач дійшов висновку, що в порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010, № 2755-VI із змінами та доповненнями підприємством завищено податковий кредит по отриманим послугам перевірки правильності установки та послугам просування товарів, отриманим від ТОВ «Епіцентр К» всього на загальну суму 204558 грн., у т.ч. за липень 2010 року у сумі 7680 грн., за серпень 2010 року у сумі 8308 грн., за вересень 2010 року у сумі 3480 грн., за жовтень 2010 року у сумі 16758 грн., за листопад 2010 року у сумі 38655 грн., за грудень 2010 року у сумі 3310 грн., за січень 2011 року у сумі 2210 грн., за лютий 2011 року у сумі 8780 грн., за березень 2011 року у сумі 11798 грн., за квітень 2011 року у сумі 11430 грн., за травень 2011 у сумі 5810 грн., за червень 2011 року у сумі 8420 грн., за липень 2011 року у сумі 6700 грн., за серпень 2011 року у сумі 4500 грн., за вересень 2011 року у сумі 3400 грн., за жовтень 2011 року у сумі 5000 грн., за листопад 2011 року у сумі 28004 грн., за грудень 2011 року у сумі 11260 грн., за січень 2012 року у сумі 340 грн., за лютий 2012 року у сумі 1000 грн., за березень 2012 року у сумі 17715 грн.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг платник податку повинен мати податкові накладні та первинні документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Позивачем було надано копії первинних документів за період перевірки, складені без порушень методики їх складання.

Крім того Позивачем було надано всі податкові накладні, складені без порушення методики їх складання, отримані від сервісних центрів та ТОВ «Епіцентр К» за період перевірки.

Щодо втановленого порушення п.2.8, п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правлiння Національного банку України від 15.12.04р. №637 (із змінами та доповненнями), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320, а саме, перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 436,96 грн.

В ході перевірки підприємством надано довідку, згідно якої ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» ліміт залишку готівки в касі не встановлювало. У зв'язку з тим, що згідно п.3.5 Положення №637 для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, встановлено один випадок перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства, а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства 20.07.2010р. у сумі 436,96 грн. , що є порушенням п.2.8 Положення №637

Відповідно до п. 2.8. ст.. 2 Постанови правління НБУ від 15.12.04. 637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Згідно з 54.3.3. ПКУ згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Відповідно до п. 5.9. Постанови Національного банку від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій в національній валюті в України" готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня.

Відповідачем не було доведено, в чому саме полягає порушення позивачем норм чинного законодавства про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Згідно довідки наданої ТОВ «ХОТ-ВЕЛЛ» до перевірки, ліміт залишку готівки в касі позивачем не встановлювався. За даних обставин відповідачу при проведенні перевірки неможливо було встановити перевищення ліміту залишку готівки, оскільки такий ліміт встановлено не було. Відсутність підпису одержувача у видатковому касовому ордері не є доказом перевищення ліміту готівки на суму яка зазначена в даному ордері, оскільки такий ліміт позивачем не був встановлений. Порушення з боку позивача по невстановленню ліміту готівки в касі в акті перевірки відповідачем не зазначені.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 27.06.2012 року № 0001162203, від 27.06.2012 року № 0005682305 та від 27.06.2012 року № 0005672305.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 25 вересня 2012 року.

Суддя Панов М.М.