Постанова № 26324147, 04.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 р. № 2а-3920/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Андрушакевич Т.В.

за участю представників:

позивача - Бойка М.С.

відповідача -Чабан О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2011р. № 0000632350, від 05.12.11р. № 0000622350 та від 09.02.2012р. №0000032350,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому оскаржує дії відповідача в процесі проведення перевірки і доповнивши позов просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 05.12.2011р. № 0000632350, від 05.12.11р. № 0000622350 та від 09.02.2012р. №0000032350.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що при здійсненні документальної позапланової перевірки товариства, податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що чинне законодавство України не передбачає можливості проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Проте, таке твердження податкового органу є неправомірним, оскільки всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать Законам України. Вважає, що передбачена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»відповідальність (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, які винні в порушення правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому, даним нормативним актом не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби. За таких умов, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення, за наслідками перевірки, є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено документальну позапланову перевірку ТзОВ «ТКС Гідроресурс»код за ЄДРПОУ 36610145, з питань дотримання вимог Закону України від 23.09.94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та Декрету КМУ від 19.02.93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»по контракту від 18.12.2009р. б/н з ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»за період з 21.03.2011р. по 14.11.2011р. За наслідками проведеної перевірки складено Акт про результати перевірки № 3882/22-0/36610145 від 21.11.2011 року, яким встановлено порушення :

-ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження товару від фірми ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»по контракту від 18.12.2009 р.;

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.3 Наказу Мінфіну України від 25.12.1995 р. «Про затвердження Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»ТзОВ «ТКС Гідроресурс» декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.11 р. та 01.10.11 подано з порушенням строку декларування.

На підставі вказаного Акту ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.11р. № 0000632350 та від 05.12.11 № 0000622350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ТзОВ «ТКС Гідроресурс»ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якими до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,0 грн. та нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 3051653,22 грн.

Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився та скористався процедурою адміністративного оскарження до вищестоящих органів Державної податкової служби.

Рішенням ДПС у Львівській області № 823/10/10-2005/81 від 09.02.2012р.,залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 05.12.2011 № 0000632350, та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 05.12.11 № 0000622350, частково, в частині 77214,15 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 05.12.2011р. №0000622350, залишено без змін, а скаргу -ТзОВ «ТКС Гідроресурс»- без задоволення. За результатами розгляду скарги позивача ДПА у Львівській області, на підставі Акту ДПІ у Франківському районі м. Львова про результати розгляду первинної скарги, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032350 від 09.02.2012р. про нарахування пені за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», яким нараховано пеню у розмірі 2974439,07 грн. Як вбачається з матеріалів справи, дане податкове повідомлення-рішення позивачем в межах процедури адміністративного оскарження в органах державної податкової служби не оскаржувалось, а стало предметом розгляду даної судової справи разом з податковими повідомленнями-рішеннями від 05.12.11 № 0000632350 та від 05.12.11 № 0000622350.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2009р. позивачем укладено контракт б/н з ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», який передбачав поставку останнім в користь позивача обладнання. На виконання контракту, позивачем здійснено передоплату в сумі 5269940,00 євро. Поставка за контрактом від 18.12.2009р. фактично здійснена не була.

31.08.2011р. позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», укладено договір №1 про зарахування зустрічних вимог, яким припинено дію контракту б/н від 18.12.2009р. та зараховано зустрічні вимоги: вимогу позивача до ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»про повернення суми передоплати за контрактом б/н від 18.12.2009р. та зустрічну вимогу ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»до позивача, яка виникла на підставі договору поставки товару від 30.06.2011р., укладеного ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»(покупець) з ТзОВ «ТКС -Менеджмент»(постачальник), та договору про переведення боргу від 26.08.2011р. № 1пб.

Вказані вище договори, а також взаємні правовідносини сторін що виникли з договорів, були предметом податкової перевірки, яка проводилась відповідачем. При цьому, застосовуючи до позивача штрафні санкції, відповідач вважав, що зарахування зустрічних вимог між позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»проведено з порушенням вимог закону, відповідно, зобов'язання, зміст якого полягав в обов'язку повернення передоплати в сумі 5269940,00 євро за контрактом б/н від 18.12.2009р., не припинилось.

На обгрунтування наведених вище тверджень, представник відповідача пояснив, що якщо проаналізувати правову природу виникнення зобов'язань позивача перед нерезидентом, то такі фактично виникли внаслідок переведення заборгованості іншого суб'єкта господарювання -ТзОВ «ТКС - Менеджмент», яка виникла перед нерезидентом у зв'язку із невиконанням ТзОВ «ТКС - Менеджмент»умов договору поставки товару від 30.06.2011р. Учасником договірних відносин за умовами договору поставки товару від 30.06.2011р. позивач не був, що виключає можливість виникнення у нього взаємного зобов'язання. Відповідач також вважає, що у правовідносинах, що склалися вимоги між резидентом (позивачем) та нерезидентом носять різний характер, а отже є неоднорідними. Тому вважає, що до позивача правомірно застосовано санкції, передбачені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Проте, у відповідності до ст.2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, серед інших, принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, серед іншого, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Як встановлено в ході проведення податкової перевірки та вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «ТКС - Менеджмент», будучи стороною договору поставки від 30.06.2011р., отримав від ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»в рахунок оплати за поставку товару 7620000,00 дол. США (що складає 5272263,00 євро). Договір поставки від 30.06.2011р., розірвано достроково. Поставка товару що була обумовлена договором, не відбулася.

Разом з тим, отримана від ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»в рахунок попередньої оплати сума в розмірі 7620000,00 дол. США (що складає 5272263,00 євро), нерезиденту не повернута, оскільки була погашена в серпні 2011 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №1 про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011р., сторонами якого виступили позивач та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед».

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієїі з сторін.

Частиною 2 ст. 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Як встановлено судом зустрічні зобов'язання, які були зараховані позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»за договором №1 про зарахування зустрічних вимог від 31.08.2011р., полягали в обов'язку сплатити грошові кошти. Отже вказані взаємні зобов'язання, є однорідними.

Такої ж думки дотримується Вищий адміністративний суд України, зазначаючи в ухвалі від 19.10.2010р у справі № К-17358/09 про те, що зустрічні грошові зобов'язання слід вважати однорідними.

Можливість проведення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, допускається. Жодних обмежень чинним законодавством України, в тому числі Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»,Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не встановлено.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Нормами глави 47 ЦК України, також гарантовано право учасників господарських правовідносин на заміну сторін у зобов'язанні. Таким чином, суд приходить до висновку, що заміну сторони у зобов'язанні -ТзОВ«ТКС - Менеджмент»на ТзОВ «ТКС Гідроресурс», за договором про переведення боргу від 26.08.2011р. № 1-пб, здійснено відповідно до вимог закону.

У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.99 N 136.

Листом ДПА України №9433/7/22-6017 від 11.05.2007 року роз'яснено, що п.1.9. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999р.(на даний час, у зв'язку із зміною нумерації, п.1.10 Інструкції) передбачено, що експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, що є підставою для прийняття податковими органами, здійсненого суб'єктами господарювання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У відповідності до п. 1.10. «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999р., експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ПАТ «АстраБанк»№ 42/2-961 від 06.03.2012 підтверджується факт зняття в березні 2012 року з контролю операцій, здійснених ТзОВ «ТКС Гідроресурс»по імпортному контракту б/н від 18.12.2009р., у зв'язку із зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами, що підписані з фірмою PLC Real Estate Public Company Limited»(ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, під час здійснення ним зовнішньоекономічної діяльності, правомірно застосував у розрахунках з контрагентом нерезидентом таку форму припинення зобов'язань як зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно листа, який долучений до матеріалів справи відповідачем, НБУ зазначає, що ПАТ «Астра Банк»порушено вимоги Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». При цьому, порушення полягало у безпідставному знятті з контролю ряду імпортних операцій, в тому числі, за контрактом б/н від 18.12.2009р. На думку НБУ, ПАТ «Астра Банк»помилково вважав припиненими зараховані сторонами контракту взаємні зобов'язання, оскільки такі зобов'язання не є однорідними.

Проте, оцінка Національним банком України даної обставини, що викладена в листі № 09-104/11420-БТ від 22.06.2012р., не спростовує факту зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язання. Не спростовується також факт зняття зовнішньоекономічної операції з контролю комерційним банком.

Згідно договору № 1 від 31.08.2011р. про зарахування зустрічних вимог, сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи презумпцію чинності правочину, договір є чинним, жодною із сторін, чи будь-якими третіми особами, не оспорювався і між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання, тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зустрічні взаємні зобов'язання за договором № 1 від 31.08.2011р. про зарахування зустрічних вимог, укладеним позивачем та ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед», зараховані правомірно, з дотриманням вимог закону. Зобов'язання за контрактом б/н від 18.12.2009р., що полягало в обов'язку ПЛК «ТКС Ріел Істейт Паблік Компані Лімітед»повернути позивачу передоплату в сумі 5269940,00 євро, з моменту укладення сторонами договору № 1 від 31.08.2011р. про зарахування зустрічних вимог, - припинилося.

Відтак, в діях позивача відсутній склад правопорушення, який є необхідним для притягнення його до відповідальності на накладення на нього штрафних санкцій, а у відповідача відсутня правова підстава здійснення нарахування штрафної санкції в сумі 2974439,07 грн.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податку донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема нараховані штрафні (фінансові) санкції, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень в цілому, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова №0000032350 від 09.02.2012р. про нарахування ТзОВ «ТКС Гідроресурс»пені за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»у розмірі 2974439,07 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 05.12.11р. № 0000622350, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає та мотивує це наступним.

Відповідно до п. б ст.14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державна податкова адміністрація, від 23.12.2010, № 1001, орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується, і приймає рішення про скасування у певній частині податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення органу державної податкової служби, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу платника податків у певній частині.

Як вбачається із рішення про результати розгляду первинної скарги №823/10/10-2005/81 від 09.02.2012 року податкове повідомлення-рішення 05.12.11р. № 0000622350 скасовано в частині 77214,15 грн.

Відповідно до п.3.4 Порядку направлення (вручення) органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 22.12.201р. № 985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Відповідно до п. 60.1.3 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000032350 від 09.02.2012р.

Суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги, в частині визнання незаконними та неправомірними дій відповідача щодо відсутності повноважень на застосування штрафних санкцій та скасування повідомлення-рішення №0000632350 від 05.12.2011р. з тих підстав, яким до ТзОВ «ТКС Гідроресурс»застосовано штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340,0 грн.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 р. №15-93, визначено порядок організації розрахунків в іноземній валюті.

Ч.1 ст.9 Декрету передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов»язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно ч.2 ст.16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності: за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень є правомірними.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечу є проти адміністративного позову.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є частково обґрунтованими і частково підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому 2037 грн. судових витрат слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова №0000032350 від 09.02.2012р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Гідроресурс» 2037 грн. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної карги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 08.10.2012 року.

Суддя Кухар Н.А.