Постанова № 26323505, 13.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 2а-2538/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Біяна Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго», звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001281592 від 23.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про Національний банк України» при здійсненні позивачем сплати заборгованості з податку на додану вартість із зазначенням призначення платежу у відповідних розрахункових документах, неправомірно зараховував вказані кошти в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах. Такі дії ДПІ у м. Івано-Франківську, призвели до виникнення заборгованості за період з травня 2009 року по листопад 2010 року, що й слугувало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 437 902,80 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених у позовній заяві. Позов просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 13.09.2012 року, не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.76).

Однак, в матеріалах справи наявне письмове заперечення проти позову, подане представником відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 07.09.2012 року, в якому з посиланням на вимоги ст. ст. 57, 87, 126 Податкового кодексу України, вказує, що ДПІ у м. Івано-Франківську діяло в межах наданих повноважень та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

ДПІ у м. Івано-Франківську 23.05.2012 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0001281592, згідно з яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 882 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 2 189 513,98 грн., до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» застосовано штраф у розмірі 20% - 437 902,80 грн.

Дане рішення прийняте у зв'язку із виявленими фактами несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання при проведенні розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість за період з 30.06.2009 року по 30.11.2010 року (Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість №2327/1592/03346058 від 03.05.2012 року).

В судовому засіданні встановлено, що позивачем за період з травня 2009 року по жовтень 2010 року, було задекларовано зобов'язання по ПДВ в розмірі 2 073 843 грн., згідно поданих декларацій (а.с.77-112). Крім того, податковим повідомленням-рішенням за №0002202302/0 від 08.11.2010 року було визначено ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» зобов'язання з ПДВ в розмірі 115 671 грн.(а.с.71).

Судом встановлено, що за вказаний період ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» своєчасно проводилась сплата коштів по податку на додану вартість, що підтверджується копіями платіжних доручень за період з травня 2009 року по листопад 2011 року (а.с.34-65), та погашено зобов'язання по податку на додану вартість визначену податковим повідомленням-рішенням №0002202302/0 від 08.11.2010 року прийнятого на підставі висновків вказаних в акті перевірки №17859/23-2/03346058 від 26.10.2010 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.66,67).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, при проведенні оплати ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в графі «призначення платежу» вказано за який період проводиться оплата по ПДВ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, кошти, які сплачувались позивачем по платежах за конкретні періоди, ДПІ в м. Івано-Франківську, зараховувало в погашення боргу по платежах, який виник в минулих періодах, що підтверджується копією акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за №2327/1592/03346058 від 03.05.2012 року (а.с.13-15), та не заперечувалось в судовому засіданні представником ДПІ у м. Івано-Франківську.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення у позивача зобов'язань по податку на додану вартість та на час проведення оплати за вказаними зобов'язаннями), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Як встановлено судом, Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго», в кожному випадку сплати, зазначалось призначення платежу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на час виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Можливість здійснення податковим органом зарахувань коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах, визначено Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року, тобто після декларування та сплати позивачем відповідних зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, до 01.01.2011 року податковий орган не був наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету до 01.01.2011 року, є неправомірним.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зарахування податковим органом в рахунок минулої заборгованості, сум ПДВ, які сплачувались позивачем по платежах за інші періоди, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов?язання по періодах за які позивач здійснював оплату та встановленого в Акті від 03.05.2012 року та, як наслідок, призвело до нарахування штрафних санкцій застосованих до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно положення ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні та письмовому запереченні на позов, не наведено підстав правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за №0001281592 від 23.05.2012 року.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що у згідно вимог ст.ст. 57, 87, 126 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Івано-Франківську правомірно здійснювало зарахування сум сплачених позивачем в рахунок погашення заборгованості, яка виникла в минулих періодах, не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, враховуючи наступне.

Як зазначалось вище, зобов'язання з податку на додану вартість декларувались позивачем в 2009-2010 роках, в цей же період здійснювалась сплата коштів та проводилось їх зарахування податковим органом в рахунок погашення заборгованості по ПДВ, яка виникла в минулому. Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011 року, тобто його дія не може поширюватись на спірні правовідносини та слугувати підставою правомірності дій податкового органу по зарахуванню коштів в 2009-2010 роках.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001281592 від 23.05.2012 року слід визнати протиправним та скасувати.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську за № 0001281592 від 23.05.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2012 року.