Постанова № 26323408, 03.09.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р. Справа № 2а-2328/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Гоцуляка В.В.

представника відповідача - Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Добробуд ВВ"

до відповідача: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001102330 від 23.07.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2012 року Приватне підприємство «Добробуд ВВ» звернулося з адміністративним позовом до Тисменицької міжрайонної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001102330 від 23.07.2012 року.

Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем згідно оскаржуваного рішення безпідставно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Зазначає, що оскаржуване рішення ґрунтується на висновку перевірки щодо того, що укладені позивачем договори комісії та купівлі-продажу є нікчемними та в силу вимог ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю, так як товар по правочинах не був отриманий.

Позивач вважає вказані висновки перевірки такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, зокрема в силу вимог п.198.6 Податкового кодексу України, у позивача наявні усі необхідні первинні документи на підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ вказаних в деклараціях поданих до податкового органу.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити. Крім того, суду пояснив, що товар визначений в додатках до договору комісії №1 від 07.09.2011 року, укладеного між ПП «Добробуд ВВ» (комісіонер) та ТзОВ «Біо-Топ Аграр» (комітент) не передавався позивачу, оскільки згідно п. 4 вказаного договору поставка товару здійснюється за письмовою заявкою комісіонера згідно з погодженими сторонами строками, кількістю, асортиментом товару. На запитання суду, щодо наявності актів прийому передачі товарів за вказаним договором, підтвердив відсутність здійснення поставки таких товарів.

Що стосується договорів купівлі-продажу укладених між ПП «Добробуд ВВ» (покупець) та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» (постачальник) за №5 від 30.08.2011 року та за №6 від 30.08.2011 року, то визначений в додатках до договорів товар не поставлявся безпосередньо позивачу, а згідно договору зберігання №1 від 30.08.2011 року знаходиться на складі постачальника та згідно оборотно-сальдової відомості перебуває на балансі ПП «Добробуд ВВ». Крім того, представник позивача суду пояснив, що жодних розрахунків по вищевказаних договорах ПП «Добробуд ВВ» не проводило як на час проведення перевірки, так і на даний час.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в позовній заяві. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що з 25.06.2012 року по 03.07.2012 року Тисменицькою міжрайонною Державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Добробуд ВВ» з питань повноти та достовірності декларування податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків за серпень 2011 року №32414 від 16.12.2011 року та вересень 2011 року №32577 від 23.12.2011 року, про що складено акт за №372/22-4/34023229 від 09.07.2012 року.

Перевіркою виявлено допущені ПП «Добробуд ВВ» порушення вимог податкового законодавства, а саме: ст. 185, п.189.4 ст. 189, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 247 424 грн., в тому числі в серпні 2011 року в сумі 140 018 грн., та у вересні 2011 року в сумі 107 406 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що 30.08.2011 року між ПП «Добробуд ВВ» (покупець) та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» (постачальник) укладено договори купівлі-продажу за №5 та №6 за якими постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари згідно додатків до вказаних договорів (а.с. 45-50). Цього ж дня між ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» (зберігач) та ПП «Добробуд ВВ» (поклажодавець) укладено договір зберігання за яким зберігач приймає на зберігання визначене майно (а.с.51-53). На виконання умов договорів купівлі-продажу від 30.08.2011 року ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» виписано податкові накладні, проте, як встановлено перевіркою, інших документів, які підтверджують факт проведення вказаної операції, а саме, копії рахунку-фактури на оплату, копії договору купівлі-продажу, копії товарно-транспортної накладної, копії платіжного доручення, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631, картки рахунку по контрагенту ПАТ завод ТОС «Барва» не надано. Також не надано документів, які б свідчили про подальшу реалізацію товару.

Враховуючи зазначене, податковим органом не встановлено факту поставок товарів (робіт, послуг) між контрагентом та Позивачем в серпні 2011р., без мети настання реальних наслідків та, як наслідок, товар по вказаних правочинах, за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. не був отриманий.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товару від постачальника ПАТ завод ТОС «Барва», які підпадають під визначення статті 185 ПКУ.

Відповідно до вищенаведеного, підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2011 року.

В судовому засіданні встановлено, що як на час проведення перевірки, так і під час розгляду справи в суді ПП «Добробуд ВВ» не проведено розрахунків за придбаний товар, поставки товару не здійснювались, товар знаходиться на складі контрагента відповідно до укладеного договору зберігання, крім того оплата по договору зберігання ПП «Добробуд ВВ» не проведена. Вказані обставини в судовому засіданні підтверджені представником позивача.

07.09.2011 року між ПП «Добробуд ВВ» (комісіонер) та ТзОВ «Біо-Топ Аграр» (комітент) укладено договір комісії за №1, згідно з яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента укласти від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених в додатку до договору (а.с.41-44).

При проведенні перевірки щодо проведених розрахунків з ТзОВ «Біо-Топ-Аграр» встановлено, що контрагентом, на виконання умов укладеного договору комісії від 07.09.2011 року виписано податкові накладні. Позивачем, документів, які б свідчили про фактичну поставку вказаного товару на склад ПП «Добробуд ВВ» до перевірки не надано. Звітів та інших документів, які б свідчили про пророблену роботу, пов'язану з виконанням умов зазначеного договору комісії не надано.

Судом встановлено, що як на час проведення перевірки, так і під час розгляду справи в суді ПП «Добробуд ВВ» не проведено розрахунків за договором комісії укладеним з ТзОВ «Біо-Топ Аграр», поставки товару не здійснювались. Крім того, представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що розрахунки за вказаним договором комісії не проводились, так як згідно п.4 вказаного договору ПП «Добробуд ВВ» не подавало заявки на поставку товарів. Що стосується поданих позивачем актів приймання-передачі від 07.09.2011 року складених та підписаних посадовими особами ПП «Добробуд ВВ» та ТзОВ «Біо-Топ Аграр», то представник позивача в судовому засіданні, не зміг пояснити суду походження вказаних документів, оскільки як безпосередньо було ним зазначено, поставка таких товарів не відбувалась.

На підставі висновку відображеного в акті перевірки Тисменицькою МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0001102330 від 23.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 371 136 грн. в тому числі 247 424 грн. - за основним платежем та 123 712 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд погоджується з висновками ДПІ, зробленими за наслідками проведеної перевірки, та з прийнятим вищевказаним податковим повідомленням-рішенням від 23.07.2012 року з огляду на нижчевикладене.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період виникнення спірних правовідносин визначає Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки позивачем не підтверджено суми задекларованого податкового кредиту за серпень-вересень 2011 року, вищевказаними документами, то суд вважає правомірним визначення податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість в цій сумі.

Щодо наявності договорів, видаткових та податкових накладних, виданих позивачу ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр» як виключно єдиної законодавчо визначеної підстави для підтвердження податкового кредиту за вказаний період, чим обґрунтовує свої вимоги позивач, то суд зазначає, що наявність у позивача таких документів є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту.

Зокрема, досліджуючи реальність господарської операції, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит суд дійшов висновку про те, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, судом встановлено, що податковий кредит за серпень, вересень 2011 року сформовано за облікованими позивачем господарськими операціями:

- ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва» за податковими накладними від 30.08.2011 року про придбання конвеєра - маніпулятора вартістю 330 000 гривень, в тому числі податку на додану вартість 55 000 гривень (а.с.62), від 31.08.2011 року про придбання центрифуги для фільтрації, насосу ТНДВ-961 В, насосу ХЕ 80-50-200 К55 загальною вартістю 510 108 гривень, в тому числі податку на додану вартість 85 018 грн.(а.с.60).

- ТзОВ «Біо-Топ Аграр» за податковими накладними від 07.09.2011 року про придбання культиватора багатофункціонального вартістю 339 840 гривень, в тому числі податку на додану вартість 56 640 гривень (а.с.55), від 09.09.2011 року про придбання причіпного розкидача вартістю 304 596 гривень, в тому числі податку на додану вартість 50 766 гривень (а.с.57).

Позивачем не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання (безпосереднього виконання договорів купівлі-продажу, комісії) ним у ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр» вказаного товару, не існує доказів транспортування та зберігання даного майна. Сам факт укладення договору зберігання майна (щодо виконання договорів купівлі-продажу укладених між ПП «Добробуд ВВ» та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва») не спростовує висновків перевірки щодо відсутності реального виконання вказаних договорів, враховуючи відсутність транспортування предмету договору та відсутності проведення розрахунків за вказаними договорами.

Як наслідок, суд дійшов висновку про відсутність господарських операцій між позивачем та ПАТ «Завод тонкого органічного синтезу «Барва», ТзОВ «Біо-Топ Аграр».

Виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України та встановлених у судовому засіданні обставин, наявність податкових накладних у позивача, як платника податків, є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, розрахунки за придбаний товар не проводились, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується та вважає правильними висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку сплати податку на додану вартість в розмірі 371 136 грн., а податкове повідомлення-рішення за №0001102330 від 23.07.2012 року, правомірним.

Таким чином, визначені Тисменицькою міжрайонною Державною податкової інспекцією податкові зобов'язання ПП «Добробуд ВВ» зі сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 371 136 гривень є правомірними, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення за №0001102330 від 23.07.2012 року, яким ці зобов'язання визначені, є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 07.09.2012 року.