Постанова № 26323041, 27.09.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/4472/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М.,

при секретарі - Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2012 року №000073222 та №000074222,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 000073222, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на 333500,00 грн., та № 000074222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 290000,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 01,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що недійсність договору з ТОВ "Торггазстрім ЛТД" прямо не встановлена законом та він не визнавався будь-якими органами недійсним, наявні всі первинні документи на підтвердження здійснення господарської операції за цим договором, які оформлені належним чином, і отриманий за ним товар використовувався у господарській діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (а.с.83-85), зазначивши, що перевіркою було встановлено, що операції по придбанню позивачем товару у ТОВ "Торггазстрім ЛТД" не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У період з 14.05.2012 року по 11.06.2012 року посадовими особами ДПІ у Житомирському районі проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексібл Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, про що складено акт №1424/2202/20428705/0110 від 18.06.2012 року.

Перевіркою підприємства встановлено наступні порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ст.ст. 203,215,216,228,655,662 ЦК України, ст.ст. 3,4,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 333500,00 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст. 201 ПК України, ст.ст. 203,215,216,228 ЦК України, ст.ст. 3,4,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого підприємством завищено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 290000,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 000073222, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток на 333500,00 грн., та № 000074222, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2011 року у розмірі 290000,00 грн. та застосовано фінансові санкції у розмірі 01,00 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 року № 000074222 суд зазначає наступне.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначені податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року встановлено їх завищення всього в сумі 1450000,00грн. в тому числі:

- ІІ квартал 2011 року в сумі 1450000,00грн.;

- ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 1450000,00грн.;

- ІІ-ІV квартали 2011 року в сумі 1450000,00грн.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Торггазстрім ЛТД" (Постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів №02-02/ПП-2-11 від 02.02.2011 року, за яким останній зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити нафтопродукти по базису поставки, в кількості, асортименті, по ціні та термінам поставки згідно умовам договору та доповнень до нього, які є невід'ємною частиною договору.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки позивачем не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Торггазстрім ЛТД", що свідчить про те, що правочини між ТОВ Торггазстрім ЛТД" та ТОВ "Грайф Флексібл Україна" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, податковим органом зазначено, що при дослідженні взаємовідносин ТОВ "Торггазстрім ЛТД" та позивачем встановлено, що згідно бази даних ДПА України ТОВ "Торггазстрім ЛТД" має кількість працюючих "1" особа, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, у підприємства ліквідовано свідоцтво платника ПДВ. Також, з акту перевірки випливає, що в наданих для перевірки первинних документів відсутні належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт перевезення товару, та відсутні належним чином оформлені видаткові накладні, в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що підприємством не доведено фактичне отримання та використання товарів від постачальника ТОВ "Торггазстрім ЛТД".

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилання відповідача на те, що у видаткових накладних №176 від 05.04.2011 року, №178 від 05.04.2011 року, №174 від 05.04.2011 року, №175 від 05.04.2011 року, №177 від 05.04.2011 року відсутні розшифровки підписів, що унеможливлює ідентифікацію осіб відповідальних за відвантаження продукції, суд до уваги не приймає з огляду на те, що у видаткових накладних є підписи відповідальних осіб, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, у видаткових накладних містяться всі необхідні реквізити для ідентифікації товару.

Також, надані товарно-транспортні накладні по доставці товарно-матеріальних цінностей заповнені належним чином, у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: вказані конкретні адреси пунктів навантаження та розвантаження товару, заповнені відомості про вантаж, є підписи водіїв та осіб які дозволили відпуск товарів.

Щодо твердження відповідача про нікчемність укладеного між ТОВ "Грайф Флексібл Україна" та ТОВ "Торггазстрім ЛТД" договору поставки № 02-02/ПП-2-11 від 02.02.2011 року, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З метою забезпечення правильного та однакового застосування судами законодавства при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України прийняв постанову від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п.18 якої визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Грайф Флексібл Україна" та ТОВ "Торггазстрім ЛТД" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ у Житомирському районі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з ТОВ "Грайф Флексібл Україна" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля ПММ пов`язана з господарською діяльністю позивача, так як підприємство здійснює реалізацію ПММ.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на час укладення вказаного правочину (договір поставки від 02.02.2011 року №02-02/ПП-2-11, додаток до договору №10 від 01.04.2011 року) свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Торггазстрім ЛТД" було чинним, тобто у податкового органу відсутні підстави стверджувати, що вказаний договір укладений без мети настання реальних наслідків.

Що стосується податкового повідомлення-рішення 000074222 від 05.07.2012 року суд зазначає наступне.

Так, перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларації "Податковий кредит з придбання товарів (послуг) та основних фондів з податком на додану вартість на митній території України" за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 9899368,00грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання виробничих запасів, ПММ, послуг, зв'язку та інше, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності.

Перевіркою підприємства на підставі наданих документів було встановлено, що підприємством віднесено до складу податкового кредиту суми по придбанню поліпропілену отриманого від підприємства. що має ознаки фіктивності та відповідно без наявності підтверджуючих документів, наявність та ведення яких передбачена вимогами чинного законодавства для даного виду діяльності та відповідно, які були передбачені господарськими договорами, укладеними між ТОВ "Грайф Флексібл Україна" та ТОВ "Торггазстрім", що призвело до безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальній сумі 290000,00грн. за квітень 2011 року.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Отже, на думку суду, підприємством правомірно відображено податковий кредит з податку на додану вартість на підставі наявних податкових накладних, придбаний товар використано у господарській діяльності підприємства.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що під час перевірки позивачем не надавалися належним чином оформлені первинні документи, оскільки останнім в судовому засіданні в повній мірі надано підтверджуючі первинні документи, зміст і обсяг, оформлення яких відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Торггазстрім ЛТД", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 05.07.2012 року № 000073222 та № 000074222.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" понесені ним судові витрати у розмірі 4292,00 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 02 жовтня 2012 р.